ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.21 00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.

Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Іван Потьомкін
2024.05.20 19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...

Микола Соболь
2024.05.20 13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.

Олександр Сушко
2024.05.20 12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.

А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,

Олена Балера
2024.05.20 12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.

Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро

Галина Кучеренко
2024.05.20 11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:

- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,

Юрій Гундарєв
2024.05.20 10:29
Лицедій

Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.

Автор: Юрко Дар

Козак Дума
2024.05.20 09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…

Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,

Віктор Кучерук
2024.05.20 05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.

Володимир Бойко
2024.05.20 01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.

Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,

Артур Курдіновський
2024.05.20 00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.

Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос

Ілахім Поет
2024.05.20 00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі

для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка

Ілахім Поет
2024.05.19 21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.

Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії

Світлана Пирогова
2024.05.19 18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.

В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ілахім Поет (1982) / Вірші

 Ти була
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сірими.
Тим, у що вірити міг без підстав.

Спекою липня, відлигою березня.
Виключенням. Еталонним взірцем.
Опієм: спробував - вічно тепер із ним
Або в раю, або в пеклі живцем.

Ти була пристрастю, болем і відчаєм.
Ритмами серця й мобільних гудків.
І гіркотою сльози чоловічої,
Де сконцентрована туга років.

Тим, що мовчиться у Білик і Скрябіна.
Тим, що лунає з пісень Соловій.
Болем у серці, екстазом в подряпинах.
Ангельским танцем на кінчиках вій.

Пристрастю жінки, цнотливістю дівчини.
Місцем, де збіглись життєві путі.
Душу мою від Полісся до Львівщини
Ти розіп’яла, немов на хресті.

Ти була мукою, радістю, втіхою.
Чимось з розряду повітря й води.

Ти будеш більше ніж тою, ким дихаю.
Тільки б нарешті тебе віднайти.

2024

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-04-21 21:09:17
Переглядів сторінки твору 88
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.522 / 5.5  (4.744 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 4.483 / 5.5  (4.703 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.05.21 00:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 22:27:13 ]
Як то кажуть серед людей - між минулим і майбутнім є лише мить.

За оптимізм Л.Г. ! І за майбутнє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-21 23:48:57 ]
Ах, леді, Ви не тільки чарівні –
До того ж неабиякий філософ.
Солодкими вустами Ви мені
Ще й мудрість дуже солодкоголосo
Наразі прозвістили… Ах, краса
У поєднанні з розумом – то зброя
Убивча! Я, звичайно, тільки «за».
Одна біда – що деякі герої
Свавільні: я їм не авторитет.
Живуть своїм життям, своя в них вдача.
(Я Вам тут, як із Богом тет-а-тет,
Сповідаю, як є). Але, відзначу,
Є спільна риса в нас: що я, що він -
Обидва щось від Вас ігнорувати
Не в змозі… Хай у нього в голові
Ще мудрості доволі малувато.
А оптизмізму я йому свого
І радий би хоч трішечки додати.
Але… таке відношення його
До автора – неначебто до тата
У дитинчати: що воно само
Повинне набивати гулі свої.
Отож ладу із ним і не дамо
Життю його… Та усмішки самої
Від Вас достатньо, щоб прозрів ЛГ.
Відкинув свої сумніви подалі.
І зрозумів одразу щось таке,
Що дасть йому відчути в ідеалі
Упевненість: що доля всіх веде.
І в тому, що зутріне героїню.
Таку, що рівних їй нема ніде
(І навіть в нашій рідній Україні,
Що найбагатша в світі на красу
Жіночу, як давно усім відомо).
І почуття його так піднесуть –
Кохана це відчує підсвідомо…
І відповість. І все погане й зле
Від пари поховається у жито.
Хай покохає лиш на мить, але
Заради тої миті варто жити)

Дякую Вам дуже за відгук, пані Олено!
Тепер Ви мене змушуєте питати: хто Ви є? Ви - жінка, з якої прозою, здається, просто неможливо говорити! Хіба так буває?? Але ж ось... Це диво дивне! Ви справді неабиякими чарами володієте!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 01:44:58 ]
Чудова, цікава поезія, лише спіткнулася на цій фразі, " Душу мою між від Полісся до Львівщини" "Між", тут зайвий склад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 07:10:53 ]
Пані Тетяно, вітаю і дякую!!!
Каюся, грішний: друкарські помилки - це наче якесь моє прокляття; ніби справді пороблено) До того ж так вже воно склалося, що на протязі дня писати мені доводиться дуже багато. Ну і ці два фактори отакий мультиплікативний ефект, так би мовити, дають: очі замилюються страшно: ніби й вичитую, але все одно десь щось неодмінно таке в мене проскочить де-де. Та й інколи ще ці друкарські помилки в мене такі, що й сміх, і гріх - то наче "за Фрейдом", то просто кумедно. Але одного разу було так, не влучив по потрібній літері - а вийшов образ, який зробив рядок цікавіше) З тієї пори я перестав дратуватися - сприймаю такі халепи з гумором і філософські)
От і тут чомусь не видалився в мене прийменник з першого варіанту цього рядка - певно, як воно буває, думка випередила пальці та й потягла за собою увагу, як тії коні - бідолашного Іпполіта чи Фаетона)

Дуже Вам дякую за добрі слова, за уважне читання і за корисну підказочку!
І дуже радий познайомитися з Вами, пані Тетяно!)