Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.02
14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
2026.08.02
13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
2026.08.02
13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2026.08.02
13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
2026.08.02
12:49
…За 2 години до…
…Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга
2026.08.02
11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
2026.08.02
11:36
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знов зненацька задощив.
Не здивуєш нас водою!
Ти диви, ще й оточив...
Заперіщив... розізлився?
Міра жарту певно є...
Ну а після в небо змився -
Православного вдає...
Серпень, хлопче, може, досить?
Якщо чуєш, то озвись
2026.08.02
11:32
Звучали в голосі на почет
Сім нот на пагорбі,
на біс...
І щось було від них пророче,
Бо саме так рождають вість...
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися... Війна.
І тут прийшла потвора суча -
Не всіх повернуть звідтіля...
О Боже рідний...
2026.08.02
10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
2026.08.02
06:37
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
2026.08.02
00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
2026.08.01
23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
2026.08.01
22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
2026.08.01
22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
2026.08.01
18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
2026.08.01
16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Повернувся один хлопець з москалів додому
І того, якого знали, не впізнати в ньому,
Бо «штокає» і «какає», що й не підступися,
Наче в тій Москальщині він і народився.
Погуляв він вдома трохи от батько й говорить:
- Годі, сину, вже гуляти в цю гарячу пору.
Ходім хлібець молотити. А той отвічає:
-Да што, батька – я нє толька малатіть нє знаю,
Как што у вас називают и не вспомню даже.
Ну, как єво малатіть-та?.. А батько і каже:
-Нічого, синку, научимо. Піти довелося.
Зібралися молотити. Тут батько і просить:
- А подай, сину, грабельки – стоять коло тебе!
- А что такоє грабєлькі? І так тому треба,
Що штовхнув їх чоботом, на зубці ступає,
А граблище підводиться й по лобі врізає.
Син за лоба ухопився: - А, штоб ви пропали,
Граблі про́клятиє, по лбу так мнє больно далі!
Батько тільки посміхнувся: - От же, бачиш, сину,
Вже і граблі пригадались у лиху годину.
Той стоїть та лоба чуха, а батько питає:
- Ти скажи, чому це, сину нашого не знаєш?
По-москальському все чешеш, наче та черниця?
Чи забулась наша мова? А той подивився:
- Па-хахлацкаму я, батька, давно нє умєю,
Патаму што годков столька проживал в Расєі.
А там всьо ліш па-масковски. - От, лиха година, -
Каже батько, - Та ж не будем час втрачати, сину.
Бери ціпа та й будемо тепер молотити.
- Пасматрю как оно ета… - каже син сердито.
Бере ціпа й починає дрібушити швидко.
Тільки користі від того і зовсім не видко.
Батько ж повагом молотить, ціпом як ударить,
То й тік гуде, аж відгомін доліта під хмари.
Москаль так додрібушився – батько ненароком
Своїм бичем за бич сина зачепив і, поки
Син очима устиг кліпнуть, той бич як крутнувся,
Хрясь москалика по лобі, аж той розвернувся.
Ухопився за голову та й зайшовся криком:
- От же, кляте, мені гулю набило велику!
Щоб воно було сказилось! Щоб воно пропало!
- Отак, - батько каже, - дурнів у нас і навчали.
Небагато, бачиш часу зовсім проминуло,
Язик тобі відвернуло й мову привернуло.
З того часу уже більше син не величався,
Говорив, як усі люди…і не матюкався.
І того, якого знали, не впізнати в ньому,
Бо «штокає» і «какає», що й не підступися,
Наче в тій Москальщині він і народився.
Погуляв він вдома трохи от батько й говорить:
- Годі, сину, вже гуляти в цю гарячу пору.
Ходім хлібець молотити. А той отвічає:
-Да што, батька – я нє толька малатіть нє знаю,
Как што у вас називают и не вспомню даже.
Ну, как єво малатіть-та?.. А батько і каже:
-Нічого, синку, научимо. Піти довелося.
Зібралися молотити. Тут батько і просить:
- А подай, сину, грабельки – стоять коло тебе!
- А что такоє грабєлькі? І так тому треба,
Що штовхнув їх чоботом, на зубці ступає,
А граблище підводиться й по лобі врізає.
Син за лоба ухопився: - А, штоб ви пропали,
Граблі про́клятиє, по лбу так мнє больно далі!
Батько тільки посміхнувся: - От же, бачиш, сину,
Вже і граблі пригадались у лиху годину.
Той стоїть та лоба чуха, а батько питає:
- Ти скажи, чому це, сину нашого не знаєш?
По-москальському все чешеш, наче та черниця?
Чи забулась наша мова? А той подивився:
- Па-хахлацкаму я, батька, давно нє умєю,
Патаму што годков столька проживал в Расєі.
А там всьо ліш па-масковски. - От, лиха година, -
Каже батько, - Та ж не будем час втрачати, сину.
Бери ціпа та й будемо тепер молотити.
- Пасматрю как оно ета… - каже син сердито.
Бере ціпа й починає дрібушити швидко.
Тільки користі від того і зовсім не видко.
Батько ж повагом молотить, ціпом як ударить,
То й тік гуде, аж відгомін доліта під хмари.
Москаль так додрібушився – батько ненароком
Своїм бичем за бич сина зачепив і, поки
Син очима устиг кліпнуть, той бич як крутнувся,
Хрясь москалика по лобі, аж той розвернувся.
Ухопився за голову та й зайшовся криком:
- От же, кляте, мені гулю набило велику!
Щоб воно було сказилось! Щоб воно пропало!
- Отак, - батько каже, - дурнів у нас і навчали.
Небагато, бачиш часу зовсім проминуло,
Язик тобі відвернуло й мову привернуло.
З того часу уже більше син не величався,
Говорив, як усі люди…і не матюкався.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
