
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.22
13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
2025.08.22
09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
2025.08.22
06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
2025.08.21
23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
2025.08.21
21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
2025.08.21
19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
2025.08.21
14:46
Із Бориса Заходера
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
2025.08.21
14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….
21.08.2025р. UA
* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….
21.08.2025р. UA
* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.
2025.08.21
09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи
2025.08.21
06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
2025.08.20
10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
2025.08.20
09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
2025.08.20
05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
2025.08.20
05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.20
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Стовбур (1989) /
Вірші
Воронці
В луганських степех зацвітають цвіти,
Кратність повсюди мої воронці.
Їх топчуть жахливі ці люди
У формі воєнной із ружжом на плечі.
Їх ноги,обуті в воєнную обув,
Ступають по нашій землі.
Шаги їх широкі, ідуть Загребущі,
Хватають усе на путі.
Послухайте, люди, їх много усюди!
Сховайте від них воронці.
Сховайте дома, і будинки замкніть на замки.
Закрийте всі двері, запріть калітки.
Накиньте на вікна вночі чорні штори.
І виключіть свєт, погасіть каганці.
Хай морок цей чорний накриє довкола,
Спасіться од них, врятуйте живих
Не дайте стоптать мої воронці.
Сховайтесь, мовчіть, балакать нільзя
Не можна кричать ілі плакать.
Не можна сміяться, ліш тіки мовчать.
Улибку сховати на завтра нам нада.
І слухати тишу, і мовчки кричать.
Прийшли вороги не можна стогнать!
Не бійтеся, люди, вони тут усюди.
Прийшли уночі як ті крадії
Лиш ноччю ступали вони по полях
Топтати пшеницю і соняшник наш,
Зайшли в огороди і рили окопи,
Були хазяйни, а не просто в гостях.
Стоптали цвіти, порвали листки,
Іщєзли із поля мої воронці.
А утром ппроснулись усташії люди,
Росплющили очі, руїни усюди.
Потоптані трави, обпалені квіти.
І діти в підвалах,Їх нікуди діти.
Заплакані всюди стоять ясени,
Тополі берези схилили гілки,
Затихли в садах солов’ї.
Мовчить все довкола, благає спасіть
Не можемо жити, вмирають всі квіти
І воздух став спертий, від гарі й землі.
Ей люди, не спіть ,розкрийте ви очі!
Уже у чужій оказались давно ви страні.
У іншій країні так важко вам жити.
Ховаться в підвали, бояться сказать,
Терпіть перевірки, обходи дворів,
Пускати в будинок вояк в сапогах.
Ховать телефони в рядно під кровать.
Заперти ворота і просто мовчать,
Бояться сусідові лишнє сказать.
Лиш серце все помнишь
Як було до цього, якою свобода була.
Ми вільно жили, усе говорили
І квіти усюди на клумбах цвіли.
В луганських степах не цвітуть воронці.
Там морок усюди, зруйновані долі
Немає свободи, немає там волі.
Вмирає тихенько луганська земля
Нема її бувшої більше нема.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Воронці
В луганських степех зацвітають цвіти,
Кратність повсюди мої воронці.
Їх топчуть жахливі ці люди
У формі воєнной із ружжом на плечі.
Їх ноги,обуті в воєнную обув,
Ступають по нашій землі.
Шаги їх широкі, ідуть Загребущі,
Хватають усе на путі.
Послухайте, люди, їх много усюди!
Сховайте від них воронці.
Сховайте дома, і будинки замкніть на замки.
Закрийте всі двері, запріть калітки.
Накиньте на вікна вночі чорні штори.
І виключіть свєт, погасіть каганці.
Хай морок цей чорний накриє довкола,
Спасіться од них, врятуйте живих
Не дайте стоптать мої воронці.
Сховайтесь, мовчіть, балакать нільзя
Не можна кричать ілі плакать.
Не можна сміяться, ліш тіки мовчать.
Улибку сховати на завтра нам нада.
І слухати тишу, і мовчки кричать.
Прийшли вороги не можна стогнать!
Не бійтеся, люди, вони тут усюди.
Прийшли уночі як ті крадії
Лиш ноччю ступали вони по полях
Топтати пшеницю і соняшник наш,
Зайшли в огороди і рили окопи,
Були хазяйни, а не просто в гостях.
Стоптали цвіти, порвали листки,
Іщєзли із поля мої воронці.
А утром ппроснулись усташії люди,
Росплющили очі, руїни усюди.
Потоптані трави, обпалені квіти.
І діти в підвалах,Їх нікуди діти.
Заплакані всюди стоять ясени,
Тополі берези схилили гілки,
Затихли в садах солов’ї.
Мовчить все довкола, благає спасіть
Не можемо жити, вмирають всі квіти
І воздух став спертий, від гарі й землі.
Ей люди, не спіть ,розкрийте ви очі!
Уже у чужій оказались давно ви страні.
У іншій країні так важко вам жити.
Ховаться в підвали, бояться сказать,
Терпіть перевірки, обходи дворів,
Пускати в будинок вояк в сапогах.
Ховать телефони в рядно під кровать.
Заперти ворота і просто мовчать,
Бояться сусідові лишнє сказать.
Лиш серце все помнишь
Як було до цього, якою свобода була.
Ми вільно жили, усе говорили
І квіти усюди на клумбах цвіли.
В луганських степах не цвітуть воронці.
Там морок усюди, зруйновані долі
Немає свободи, немає там волі.
Вмирає тихенько луганська земля
Нема її бувшої більше нема.
Присвячується мешканцям Луганської області, а саме тій частині, яка була окупована в 2022 році.Де жили вільні люди і розмовляли на суржику. Тому вірш написано саме суржиком.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію