Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.04
22:44
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
2026.09.04
21:47
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
2026.09.04
21:24
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
2026.09.04
18:44
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
2026.09.04
17:40
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
2026.09.04
16:54
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
2026.09.04
14:41
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим
2026.09.04
14:09
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.
Останні помахи зими,
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.
Останні помахи зими,
2026.09.04
11:54
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…
Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…
Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
2026.09.04
08:29
собі у вересневій порі. В день уродин)
Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься
Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься
2026.09.04
07:00
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.
2026.09.03
21:40
війна воює із війною
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір
2026.09.03
21:30
Забажали хлопчаки
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.
2026.09.03
18:52
В кав’ярні на Монмартрі сивий дід
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч
2026.09.03
16:35
Калюжі розлилися, як моря.
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме
2026.09.03
14:38
Я зрозумію тебе
Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній
За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній
За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Архитекторы мира Суффло, Жак-Жермен
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Архитекторы мира Суффло, Жак-Жермен
Архитекторы мира
Суффло, Жак-Жермен
Жак-Жермен Суффло
фр. Jacques-Germain Soufflot
Королевство Франция
Дата рождения 22 июля 1713
Место рождения Иренси[вд]
Дата смерти 29 августа 1780(67 лет)
Место смерти
Париж, Королевство Франция
Учёба Французская академия в Риме
Работал в городах Париж, Лион
Архитектурный стиль классицизм
Важнейшие постройки Пантеон Лионская опера
больница Отель-Дьё
Бюст Суффло
Жак-Жермен Суффло (фр. Jacques-Germain Soufflot; 22 июля 1713, Иренси близ Осера — 29 августа 1780, Париж) — выдающийся французский архитектор, придавший архитектуре французского неоклассицизма, в частности так называемой французской схеме, величественный, монументальный характер, совмещающий достижения античного и национального французского искусства.
Ж.-Ж.Суффло родился в Иренси, в Бургундии. В 1734—1737 годах изучал архитектуру во Французской академии в Риме. Путешествовал по Италии и Малой Азии, изучал и обмерял классические архитектурные памятники. После возвращения на родину построил госпиталь в Лионе. Затем в 1750 году вновь уехал в Италию в компании будущего маркиза де Мариньи, брата мадам де Помпадур , которого готовили к должности директора Королевских зданий (Bâtiments du Roi). Суффло посетил Пестум, где зарисовывал и обмерял уникальные древнегреческие храмы VI в до н. э. Позднее, в 1764 году, Суффло издал серию гравюр по рисункам храмов в Пестуме.
В 1755 году Мариньи, новый генеральный директор Королевских зданий, передал Суффло архитектурный контроль над всеми королевскими постройками в Париже. В 1755 году Суффло был принят в Королевскую академию архитектуры. В 1756 году в Лионе был открыт построенный им Оперный театр.
Как и многие архитекторы своего времени, Суффло был приверженцем классицистического стиля. Он особо выделял «строгость линий, твердость формы, простоту контура и строгую архитектурную концепцию деталей» . Такой подход контрастировал с предшествующей архитектурой позднего барокко и рококо во Франции и в других европейских странах. Пользуясь своими путевыми зарисовками и обмерами античных памятников, Суффло научно подошёл к разработке нового стиля. Под влиянием идей Марка-Антуана Ложье, выдвинувшего идею равноценности готического и античного искусства и создания национального французского стиля архитектуры, совмещающего обе традиции, Суффло также пытался соединить традиции французского средневекового зодчества с антикизирующим классицизмом. Такой странный сплав он назвал «греко-готическим стилем».
Главное творение архитектора Суффло — здание церкви Святой Женевьевы в Париже (1758—1790). Женевьева — святая покровительница города и эта постройка имела значение главного храма французской столицы. Во время революции в 1791 году церковь упразднили, а здание переименовали в Пантеон — «Усыпальницу великих людей, которые погибли за свободу Франции» (фраза из указа Конвента 1791 года).
Композиция Пантеона продолжает линию французского классицизма, намеченную Жюлем Ардуэном-Мансаром в его выдающейся постройке — церкви Дома инвалидов в Париже (1679—1706). Такую композицию впоследствии назвали «французской схемой»: совмещение плана латинского или византийского (греческого) креста, фасадов с «греческими» колонными портиками, барабана с «римским куполом» и полуготической башней-фонариком или шпилем на одной вертикальной оси. Эта композиционная схема в определённом смысле стала оригинальным достижением (хотя в принципе эклектична) и символом архитектуры французского неоклассицизма.
Суффло также реконструировал ризницу собора Нотр-Дам, построил Отель Мариньи (1768–1771) напротив Елисейского дворца и многое другое. В 1841 году Суффло опубликовал теоретический трактат о готической архитектуре Франции.
Суффло умер в Париже в 1780 году. В 1829 году прах архитектора был перезахоронен в Пантеоне. Учеником и последователем Суффло был архитектор Жан-Батист Ронделе.
Материал взят из Википедии
Суффло, Жак-Жермен
Жак-Жермен Суффло
фр. Jacques-Germain Soufflot
Королевство Франция
Дата рождения 22 июля 1713
Место рождения Иренси[вд]
Дата смерти 29 августа 1780(67 лет)
Место смерти
Париж, Королевство Франция
Учёба Французская академия в Риме
Работал в городах Париж, Лион
Архитектурный стиль классицизм
Важнейшие постройки Пантеон Лионская опера
больница Отель-Дьё
Бюст Суффло
Жак-Жермен Суффло (фр. Jacques-Germain Soufflot; 22 июля 1713, Иренси близ Осера — 29 августа 1780, Париж) — выдающийся французский архитектор, придавший архитектуре французского неоклассицизма, в частности так называемой французской схеме, величественный, монументальный характер, совмещающий достижения античного и национального французского искусства.
Ж.-Ж.Суффло родился в Иренси, в Бургундии. В 1734—1737 годах изучал архитектуру во Французской академии в Риме. Путешествовал по Италии и Малой Азии, изучал и обмерял классические архитектурные памятники. После возвращения на родину построил госпиталь в Лионе. Затем в 1750 году вновь уехал в Италию в компании будущего маркиза де Мариньи, брата мадам де Помпадур , которого готовили к должности директора Королевских зданий (Bâtiments du Roi). Суффло посетил Пестум, где зарисовывал и обмерял уникальные древнегреческие храмы VI в до н. э. Позднее, в 1764 году, Суффло издал серию гравюр по рисункам храмов в Пестуме.
В 1755 году Мариньи, новый генеральный директор Королевских зданий, передал Суффло архитектурный контроль над всеми королевскими постройками в Париже. В 1755 году Суффло был принят в Королевскую академию архитектуры. В 1756 году в Лионе был открыт построенный им Оперный театр.
Как и многие архитекторы своего времени, Суффло был приверженцем классицистического стиля. Он особо выделял «строгость линий, твердость формы, простоту контура и строгую архитектурную концепцию деталей» . Такой подход контрастировал с предшествующей архитектурой позднего барокко и рококо во Франции и в других европейских странах. Пользуясь своими путевыми зарисовками и обмерами античных памятников, Суффло научно подошёл к разработке нового стиля. Под влиянием идей Марка-Антуана Ложье, выдвинувшего идею равноценности готического и античного искусства и создания национального французского стиля архитектуры, совмещающего обе традиции, Суффло также пытался соединить традиции французского средневекового зодчества с антикизирующим классицизмом. Такой странный сплав он назвал «греко-готическим стилем».
Главное творение архитектора Суффло — здание церкви Святой Женевьевы в Париже (1758—1790). Женевьева — святая покровительница города и эта постройка имела значение главного храма французской столицы. Во время революции в 1791 году церковь упразднили, а здание переименовали в Пантеон — «Усыпальницу великих людей, которые погибли за свободу Франции» (фраза из указа Конвента 1791 года).
Композиция Пантеона продолжает линию французского классицизма, намеченную Жюлем Ардуэном-Мансаром в его выдающейся постройке — церкви Дома инвалидов в Париже (1679—1706). Такую композицию впоследствии назвали «французской схемой»: совмещение плана латинского или византийского (греческого) креста, фасадов с «греческими» колонными портиками, барабана с «римским куполом» и полуготической башней-фонариком или шпилем на одной вертикальной оси. Эта композиционная схема в определённом смысле стала оригинальным достижением (хотя в принципе эклектична) и символом архитектуры французского неоклассицизма.
Суффло также реконструировал ризницу собора Нотр-Дам, построил Отель Мариньи (1768–1771) напротив Елисейского дворца и многое другое. В 1841 году Суффло опубликовал теоретический трактат о готической архитектуре Франции.
Суффло умер в Париже в 1780 году. В 1829 году прах архитектора был перезахоронен в Пантеоне. Учеником и последователем Суффло был архитектор Жан-Батист Ронделе.
Материал взят из Википедии
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
