ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.10.17 15:51
Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От

Сонце Місяць
2024.10.17 11:56
пів біди визира із вікна
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву

в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки

Пиріжкарня Асорті
2024.10.17 10:07
маяк!
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні

2024

Микола Дудар
2024.10.17 09:27
Не так швидко, але вперто…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно

Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…

Іван Потьомкін
2024.10.17 08:56
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.

Микола Соболь
2024.10.17 07:31
Вишенько-черешенько, дай-но свою ягідку,
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на

Віктор Кучерук
2024.10.17 06:18
Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?

Володимир Каразуб
2024.10.16 20:50
Коли я згадую літо дві тисячі дванадцятого
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с

Редакція Майстерень
2024.10.16 13:13
В чому причина нинішнього страждання українського народу? Звісно, було 30 років "розбудови" країни по лекалах всенародної мудрості. Аж поки не стався останній всемудрий масовий вибір недопартії "слуг народу", що зламав усе і вся у внутрішніх механізма

Світлана Пирогова
2024.10.16 10:24
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.

Тетяна Левицька
2024.10.16 09:52
У серці відлунює пісня чаклунки —
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.

Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,

Микола Дудар
2024.10.16 07:36
Жодних шансів… озирнулись…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…

Віктор Кучерук
2024.10.16 07:31
Я давно не торкався цих стебел,
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.

Микола Соболь
2024.10.16 06:19
Здичавілі грона винограду
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.

Микола Дудар
2024.10.15 22:16
Замісила бабця тісто
Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…

Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину

Іван Потьомкін
2024.10.15 20:23
Три діди, три діди, як бува нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій тікати.
І тоді на бабин крик виліза з-під печі
Че
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Архитекторы мира Суффло, Жак-Жермен
Архитекторы мира
Суффло, Жак-Жермен
Жак-Жермен Суффло
фр. Jacques-Germain Soufflot
Королевство Франция
Дата рождения 22 июля 1713
Место рождения Иренси[вд]
Дата смерти 29 августа 1780(67 лет)
Место смерти
Париж, Королевство Франция
Учёба Французская академия в Риме
Работал в городах Париж, Лион
Архитектурный стиль классицизм
Важнейшие постройки Пантеон Лионская опера
больница Отель-Дьё
Бюст Суффло
Жак-Жермен Суффло (фр. Jacques-Germain Soufflot; 22 июля 1713, Иренси близ Осера — 29 августа 1780, Париж) — выдающийся французский архитектор, придавший архитектуре французского неоклассицизма, в частности так называемой французской схеме, величественный, монументальный характер, совмещающий достижения античного и национального французского искусства.
Ж.-Ж.Суффло родился в Иренси, в Бургундии. В 1734—1737 годах изучал архитектуру во Французской академии в Риме. Путешествовал по Италии и Малой Азии, изучал и обмерял классические архитектурные памятники. После возвращения на родину построил госпиталь в Лионе. Затем в 1750 году вновь уехал в Италию в компании будущего маркиза де Мариньи, брата мадам де Помпадур , которого готовили к должности директора Королевских зданий (Bâtiments du Roi). Суффло посетил Пестум, где зарисовывал и обмерял уникальные древнегреческие храмы VI в до н. э. Позднее, в 1764 году, Суффло издал серию гравюр по рисункам храмов в Пестуме.
В 1755 году Мариньи, новый генеральный директор Королевских зданий, передал Суффло архитектурный контроль над всеми королевскими постройками в Париже. В 1755 году Суффло был принят в Королевскую академию архитектуры. В 1756 году в Лионе был открыт построенный им Оперный театр.

Как и многие архитекторы своего времени, Суффло был приверженцем классицистического стиля. Он особо выделял «строгость линий, твердость формы, простоту контура и строгую архитектурную концепцию деталей» . Такой подход контрастировал с предшествующей архитектурой позднего барокко и рококо во Франции и в других европейских странах. Пользуясь своими путевыми зарисовками и обмерами античных памятников, Суффло научно подошёл к разработке нового стиля. Под влиянием идей Марка-Антуана Ложье, выдвинувшего идею равноценности готического и античного искусства и создания национального французского стиля архитектуры, совмещающего обе традиции, Суффло также пытался соединить традиции французского средневекового зодчества с антикизирующим классицизмом. Такой странный сплав он назвал «греко-готическим стилем».
Главное творение архитектора Суффло — здание церкви Святой Женевьевы в Париже (1758—1790). Женевьева — святая покровительница города и эта постройка имела значение главного храма французской столицы. Во время революции в 1791 году церковь упразднили, а здание переименовали в Пантеон — «Усыпальницу великих людей, которые погибли за свободу Франции» (фраза из указа Конвента 1791 года).
Композиция Пантеона продолжает линию французского классицизма, намеченную Жюлем Ардуэном-Мансаром в его выдающейся постройке — церкви Дома инвалидов в Париже (1679—1706). Такую композицию впоследствии назвали «французской схемой»: совмещение плана латинского или византийского (греческого) креста, фасадов с «греческими» колонными портиками, барабана с «римским куполом» и полуготической башней-фонариком или шпилем на одной вертикальной оси. Эта композиционная схема в определённом смысле стала оригинальным достижением (хотя в принципе эклектична) и символом архитектуры французского неоклассицизма.
Суффло также реконструировал ризницу собора Нотр-Дам, построил Отель Мариньи (1768–1771) напротив Елисейского дворца и многое другое. В 1841 году Суффло опубликовал теоретический трактат о готической архитектуре Франции.

Суффло умер в Париже в 1780 году. В 1829 году прах архитектора был перезахоронен в Пантеоне. Учеником и последователем Суффло был архитектор Жан-Батист Ронделе.
Материал взят из Википедии







      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-07-23 10:49:35
Переглядів сторінки твору 53
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.973 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.725
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2024.10.14 16:43
Автор у цю хвилину відсутній