ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.17
15:51
Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
2024.10.17
11:56
пів біди визира із вікна
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
2024.10.17
10:07
маяк!
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
2024.10.17
09:27
Не так швидко, але вперто…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
2024.10.17
08:56
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
2024.10.17
07:31
Вишенько-черешенько, дай-но свою ягідку,
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
2024.10.17
06:18
Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
2024.10.16
20:50
Коли я згадую літо дві тисячі дванадцятого
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
2024.10.16
13:13
В чому причина нинішнього страждання українського народу? Звісно, було 30 років "розбудови" країни по лекалах всенародної мудрості. Аж поки не стався останній всемудрий масовий вибір недопартії "слуг народу", що зламав усе і вся у внутрішніх механізма
2024.10.16
10:24
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
2024.10.16
09:52
У серці відлунює пісня чаклунки —
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
2024.10.16
07:36
Жодних шансів… озирнулись…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…
2024.10.16
07:31
Я давно не торкався цих стебел,
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.
2024.10.16
06:19
Здичавілі грона винограду
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.
2024.10.15
22:16
Замісила бабця тісто
Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…
Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину
Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…
Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину
2024.10.15
20:23
Три діди, три діди, як бува нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій тікати.
І тоді на бабин крик виліза з-під печі
Че
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій тікати.
І тоді на бабин крик виліза з-під печі
Че
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Архитекторы мира Суффло, Жак-Жермен
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Архитекторы мира Суффло, Жак-Жермен
Архитекторы мира
Суффло, Жак-Жермен
Жак-Жермен Суффло
фр. Jacques-Germain Soufflot
Королевство Франция
Дата рождения 22 июля 1713
Место рождения Иренси[вд]
Дата смерти 29 августа 1780(67 лет)
Место смерти
Париж, Королевство Франция
Учёба Французская академия в Риме
Работал в городах Париж, Лион
Архитектурный стиль классицизм
Важнейшие постройки Пантеон Лионская опера
больница Отель-Дьё
Бюст Суффло
Жак-Жермен Суффло (фр. Jacques-Germain Soufflot; 22 июля 1713, Иренси близ Осера — 29 августа 1780, Париж) — выдающийся французский архитектор, придавший архитектуре французского неоклассицизма, в частности так называемой французской схеме, величественный, монументальный характер, совмещающий достижения античного и национального французского искусства.
Ж.-Ж.Суффло родился в Иренси, в Бургундии. В 1734—1737 годах изучал архитектуру во Французской академии в Риме. Путешествовал по Италии и Малой Азии, изучал и обмерял классические архитектурные памятники. После возвращения на родину построил госпиталь в Лионе. Затем в 1750 году вновь уехал в Италию в компании будущего маркиза де Мариньи, брата мадам де Помпадур , которого готовили к должности директора Королевских зданий (Bâtiments du Roi). Суффло посетил Пестум, где зарисовывал и обмерял уникальные древнегреческие храмы VI в до н. э. Позднее, в 1764 году, Суффло издал серию гравюр по рисункам храмов в Пестуме.
В 1755 году Мариньи, новый генеральный директор Королевских зданий, передал Суффло архитектурный контроль над всеми королевскими постройками в Париже. В 1755 году Суффло был принят в Королевскую академию архитектуры. В 1756 году в Лионе был открыт построенный им Оперный театр.
Как и многие архитекторы своего времени, Суффло был приверженцем классицистического стиля. Он особо выделял «строгость линий, твердость формы, простоту контура и строгую архитектурную концепцию деталей» . Такой подход контрастировал с предшествующей архитектурой позднего барокко и рококо во Франции и в других европейских странах. Пользуясь своими путевыми зарисовками и обмерами античных памятников, Суффло научно подошёл к разработке нового стиля. Под влиянием идей Марка-Антуана Ложье, выдвинувшего идею равноценности готического и античного искусства и создания национального французского стиля архитектуры, совмещающего обе традиции, Суффло также пытался соединить традиции французского средневекового зодчества с антикизирующим классицизмом. Такой странный сплав он назвал «греко-готическим стилем».
Главное творение архитектора Суффло — здание церкви Святой Женевьевы в Париже (1758—1790). Женевьева — святая покровительница города и эта постройка имела значение главного храма французской столицы. Во время революции в 1791 году церковь упразднили, а здание переименовали в Пантеон — «Усыпальницу великих людей, которые погибли за свободу Франции» (фраза из указа Конвента 1791 года).
Композиция Пантеона продолжает линию французского классицизма, намеченную Жюлем Ардуэном-Мансаром в его выдающейся постройке — церкви Дома инвалидов в Париже (1679—1706). Такую композицию впоследствии назвали «французской схемой»: совмещение плана латинского или византийского (греческого) креста, фасадов с «греческими» колонными портиками, барабана с «римским куполом» и полуготической башней-фонариком или шпилем на одной вертикальной оси. Эта композиционная схема в определённом смысле стала оригинальным достижением (хотя в принципе эклектична) и символом архитектуры французского неоклассицизма.
Суффло также реконструировал ризницу собора Нотр-Дам, построил Отель Мариньи (1768–1771) напротив Елисейского дворца и многое другое. В 1841 году Суффло опубликовал теоретический трактат о готической архитектуре Франции.
Суффло умер в Париже в 1780 году. В 1829 году прах архитектора был перезахоронен в Пантеоне. Учеником и последователем Суффло был архитектор Жан-Батист Ронделе.
Материал взят из Википедии
Суффло, Жак-Жермен
Жак-Жермен Суффло
фр. Jacques-Germain Soufflot
Королевство Франция
Дата рождения 22 июля 1713
Место рождения Иренси[вд]
Дата смерти 29 августа 1780(67 лет)
Место смерти
Париж, Королевство Франция
Учёба Французская академия в Риме
Работал в городах Париж, Лион
Архитектурный стиль классицизм
Важнейшие постройки Пантеон Лионская опера
больница Отель-Дьё
Бюст Суффло
Жак-Жермен Суффло (фр. Jacques-Germain Soufflot; 22 июля 1713, Иренси близ Осера — 29 августа 1780, Париж) — выдающийся французский архитектор, придавший архитектуре французского неоклассицизма, в частности так называемой французской схеме, величественный, монументальный характер, совмещающий достижения античного и национального французского искусства.
Ж.-Ж.Суффло родился в Иренси, в Бургундии. В 1734—1737 годах изучал архитектуру во Французской академии в Риме. Путешествовал по Италии и Малой Азии, изучал и обмерял классические архитектурные памятники. После возвращения на родину построил госпиталь в Лионе. Затем в 1750 году вновь уехал в Италию в компании будущего маркиза де Мариньи, брата мадам де Помпадур , которого готовили к должности директора Королевских зданий (Bâtiments du Roi). Суффло посетил Пестум, где зарисовывал и обмерял уникальные древнегреческие храмы VI в до н. э. Позднее, в 1764 году, Суффло издал серию гравюр по рисункам храмов в Пестуме.
В 1755 году Мариньи, новый генеральный директор Королевских зданий, передал Суффло архитектурный контроль над всеми королевскими постройками в Париже. В 1755 году Суффло был принят в Королевскую академию архитектуры. В 1756 году в Лионе был открыт построенный им Оперный театр.
Как и многие архитекторы своего времени, Суффло был приверженцем классицистического стиля. Он особо выделял «строгость линий, твердость формы, простоту контура и строгую архитектурную концепцию деталей» . Такой подход контрастировал с предшествующей архитектурой позднего барокко и рококо во Франции и в других европейских странах. Пользуясь своими путевыми зарисовками и обмерами античных памятников, Суффло научно подошёл к разработке нового стиля. Под влиянием идей Марка-Антуана Ложье, выдвинувшего идею равноценности готического и античного искусства и создания национального французского стиля архитектуры, совмещающего обе традиции, Суффло также пытался соединить традиции французского средневекового зодчества с антикизирующим классицизмом. Такой странный сплав он назвал «греко-готическим стилем».
Главное творение архитектора Суффло — здание церкви Святой Женевьевы в Париже (1758—1790). Женевьева — святая покровительница города и эта постройка имела значение главного храма французской столицы. Во время революции в 1791 году церковь упразднили, а здание переименовали в Пантеон — «Усыпальницу великих людей, которые погибли за свободу Франции» (фраза из указа Конвента 1791 года).
Композиция Пантеона продолжает линию французского классицизма, намеченную Жюлем Ардуэном-Мансаром в его выдающейся постройке — церкви Дома инвалидов в Париже (1679—1706). Такую композицию впоследствии назвали «французской схемой»: совмещение плана латинского или византийского (греческого) креста, фасадов с «греческими» колонными портиками, барабана с «римским куполом» и полуготической башней-фонариком или шпилем на одной вертикальной оси. Эта композиционная схема в определённом смысле стала оригинальным достижением (хотя в принципе эклектична) и символом архитектуры французского неоклассицизма.
Суффло также реконструировал ризницу собора Нотр-Дам, построил Отель Мариньи (1768–1771) напротив Елисейского дворца и многое другое. В 1841 году Суффло опубликовал теоретический трактат о готической архитектуре Франции.
Суффло умер в Париже в 1780 году. В 1829 году прах архитектора был перезахоронен в Пантеоне. Учеником и последователем Суффло был архитектор Жан-Батист Ронделе.
Материал взят из Википедии
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію