Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.23
15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
2026.09.23
15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
2026.09.23
14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
2026.09.23
11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
2026.09.23
08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ
Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу
2026.09.23
06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої понад все
У стосунках злада.
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої понад все
У стосунках злада.
2026.09.22
23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –
2026.09.22
22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но
2026.09.22
20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті
2026.09.22
17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?
Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?
Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —
2026.09.22
13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
2026.09.22
12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…
2026.09.22
12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)
Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.
Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.
2026.09.22
11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!
За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!
За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -
2026.09.22
07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ
У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними
2026.09.22
06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Писатели, поэты мира Кэмпбелл, Томас
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Писатели, поэты мира Кэмпбелл, Томас
Писатели, поэты мира
Кэмпбелл, Томас (поэт)
Томас Кэмпбелл
англ. Thomas Campbell
Дата рождения 27 июля 1777
Место рождения Глазго
Дата смерти 15 июня 1844 (66 лет)
Место смерти Булонь
Страна
Великобритания
Род деятельности поэт, музыковед, писатель, журналист
Отец Alexander Campbell[вд]
Томас Кэмпбелл (англ. Thomas Campbell; 27 июля 1777, Глазго, Шотландия — 15 июня 1844, Булонь, Франция) — шотландский поэт.
Томас Кэмпбелл родился 27 июля 1777 года в городе Глазго; происходил из знатного, но обедневшего аристократического рода. Учился в Университете Глазго.
Уже при жизни снискал широкую популярность благодаря, главным образом, своим балладам на темы из английской и шотландской истории, таких, как «Гленара» (англ. Glenara) и «Уллин и его дочь» (англ. Ballad of Lord Ullin’s Daughter). В 1799 году издал дидактическую поэму «Радости надежды» (англ. The Pleasures of Hope), написанную в традициях классицизма, в которой он резко восстал против раздела Польши, ужасов войны, рабства и работорговли.
Также он является автором лирико-романтической поэмы «Гертруда из Вайоминга», описывающую жизнь молодых поселенцев в Новом Свете.
В 1800 г. Кэмпбелл совершил путешествие по Европе, виделся в Германии с Клопштоком и другими литературными знаменитостями и был свидетелем нескольких эпизодов наполеоновских войн в Германии; там он написал несколько из своих лучших стихотворений, между прочим «The Exile of Erin», внушенное встречей с ирландскими эмигрантами в Гамбурге.
Большой успех после возвращения его в Лондон имели два новые его стихотворения: «Lochiel’s Warning» и «Hohenlinden» (о битве при Гогенлиндене); последнее считается одним из самых поэтичных и эффектных описаний битв в английской поэзии. К тому же времени относятся патриотические военные песни Кэмпбелла («Ye mariners of England» и «Battle of the Baltic»), за которые он получил пенсию.
В 1809 г. была напечатана вторая большая поэма Кэмпбелла, «Gertrude of Wyoming, a Pennsylvanian tale»
Из его компилятивных и критических трудов наиболее замечательны «Specimens of the British poets». Он является одним из основателей Лондонского университета.
Материал взят из Википедии
Кэмпбелл, Томас (поэт)
Томас Кэмпбелл
англ. Thomas Campbell
Дата рождения 27 июля 1777
Место рождения Глазго
Дата смерти 15 июня 1844 (66 лет)
Место смерти Булонь
Страна
Великобритания
Род деятельности поэт, музыковед, писатель, журналист
Отец Alexander Campbell[вд]
Томас Кэмпбелл (англ. Thomas Campbell; 27 июля 1777, Глазго, Шотландия — 15 июня 1844, Булонь, Франция) — шотландский поэт.
Томас Кэмпбелл родился 27 июля 1777 года в городе Глазго; происходил из знатного, но обедневшего аристократического рода. Учился в Университете Глазго.
Уже при жизни снискал широкую популярность благодаря, главным образом, своим балладам на темы из английской и шотландской истории, таких, как «Гленара» (англ. Glenara) и «Уллин и его дочь» (англ. Ballad of Lord Ullin’s Daughter). В 1799 году издал дидактическую поэму «Радости надежды» (англ. The Pleasures of Hope), написанную в традициях классицизма, в которой он резко восстал против раздела Польши, ужасов войны, рабства и работорговли.
Также он является автором лирико-романтической поэмы «Гертруда из Вайоминга», описывающую жизнь молодых поселенцев в Новом Свете.
В 1800 г. Кэмпбелл совершил путешествие по Европе, виделся в Германии с Клопштоком и другими литературными знаменитостями и был свидетелем нескольких эпизодов наполеоновских войн в Германии; там он написал несколько из своих лучших стихотворений, между прочим «The Exile of Erin», внушенное встречей с ирландскими эмигрантами в Гамбурге.
Большой успех после возвращения его в Лондон имели два новые его стихотворения: «Lochiel’s Warning» и «Hohenlinden» (о битве при Гогенлиндене); последнее считается одним из самых поэтичных и эффектных описаний битв в английской поэзии. К тому же времени относятся патриотические военные песни Кэмпбелла («Ye mariners of England» и «Battle of the Baltic»), за которые он получил пенсию.
В 1809 г. была напечатана вторая большая поэма Кэмпбелла, «Gertrude of Wyoming, a Pennsylvanian tale»
Из его компилятивных и критических трудов наиболее замечательны «Specimens of the British poets». Он является одним из основателей Лондонского университета.
Материал взят из Википедии
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
