Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
2026.09.19
15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
2026.09.19
12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
2026.09.19
09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
2026.09.19
06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Писатели, поэты мира Кэмпбелл, Томас
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Писатели, поэты мира Кэмпбелл, Томас
Писатели, поэты мира
Кэмпбелл, Томас (поэт)
Томас Кэмпбелл
англ. Thomas Campbell
Дата рождения 27 июля 1777
Место рождения Глазго
Дата смерти 15 июня 1844 (66 лет)
Место смерти Булонь
Страна
Великобритания
Род деятельности поэт, музыковед, писатель, журналист
Отец Alexander Campbell[вд]
Томас Кэмпбелл (англ. Thomas Campbell; 27 июля 1777, Глазго, Шотландия — 15 июня 1844, Булонь, Франция) — шотландский поэт.
Томас Кэмпбелл родился 27 июля 1777 года в городе Глазго; происходил из знатного, но обедневшего аристократического рода. Учился в Университете Глазго.
Уже при жизни снискал широкую популярность благодаря, главным образом, своим балладам на темы из английской и шотландской истории, таких, как «Гленара» (англ. Glenara) и «Уллин и его дочь» (англ. Ballad of Lord Ullin’s Daughter). В 1799 году издал дидактическую поэму «Радости надежды» (англ. The Pleasures of Hope), написанную в традициях классицизма, в которой он резко восстал против раздела Польши, ужасов войны, рабства и работорговли.
Также он является автором лирико-романтической поэмы «Гертруда из Вайоминга», описывающую жизнь молодых поселенцев в Новом Свете.
В 1800 г. Кэмпбелл совершил путешествие по Европе, виделся в Германии с Клопштоком и другими литературными знаменитостями и был свидетелем нескольких эпизодов наполеоновских войн в Германии; там он написал несколько из своих лучших стихотворений, между прочим «The Exile of Erin», внушенное встречей с ирландскими эмигрантами в Гамбурге.
Большой успех после возвращения его в Лондон имели два новые его стихотворения: «Lochiel’s Warning» и «Hohenlinden» (о битве при Гогенлиндене); последнее считается одним из самых поэтичных и эффектных описаний битв в английской поэзии. К тому же времени относятся патриотические военные песни Кэмпбелла («Ye mariners of England» и «Battle of the Baltic»), за которые он получил пенсию.
В 1809 г. была напечатана вторая большая поэма Кэмпбелла, «Gertrude of Wyoming, a Pennsylvanian tale»
Из его компилятивных и критических трудов наиболее замечательны «Specimens of the British poets». Он является одним из основателей Лондонского университета.
Материал взят из Википедии
Кэмпбелл, Томас (поэт)
Томас Кэмпбелл
англ. Thomas Campbell
Дата рождения 27 июля 1777
Место рождения Глазго
Дата смерти 15 июня 1844 (66 лет)
Место смерти Булонь
Страна
Великобритания
Род деятельности поэт, музыковед, писатель, журналист
Отец Alexander Campbell[вд]
Томас Кэмпбелл (англ. Thomas Campbell; 27 июля 1777, Глазго, Шотландия — 15 июня 1844, Булонь, Франция) — шотландский поэт.
Томас Кэмпбелл родился 27 июля 1777 года в городе Глазго; происходил из знатного, но обедневшего аристократического рода. Учился в Университете Глазго.
Уже при жизни снискал широкую популярность благодаря, главным образом, своим балладам на темы из английской и шотландской истории, таких, как «Гленара» (англ. Glenara) и «Уллин и его дочь» (англ. Ballad of Lord Ullin’s Daughter). В 1799 году издал дидактическую поэму «Радости надежды» (англ. The Pleasures of Hope), написанную в традициях классицизма, в которой он резко восстал против раздела Польши, ужасов войны, рабства и работорговли.
Также он является автором лирико-романтической поэмы «Гертруда из Вайоминга», описывающую жизнь молодых поселенцев в Новом Свете.
В 1800 г. Кэмпбелл совершил путешествие по Европе, виделся в Германии с Клопштоком и другими литературными знаменитостями и был свидетелем нескольких эпизодов наполеоновских войн в Германии; там он написал несколько из своих лучших стихотворений, между прочим «The Exile of Erin», внушенное встречей с ирландскими эмигрантами в Гамбурге.
Большой успех после возвращения его в Лондон имели два новые его стихотворения: «Lochiel’s Warning» и «Hohenlinden» (о битве при Гогенлиндене); последнее считается одним из самых поэтичных и эффектных описаний битв в английской поэзии. К тому же времени относятся патриотические военные песни Кэмпбелла («Ye mariners of England» и «Battle of the Baltic»), за которые он получил пенсию.
В 1809 г. была напечатана вторая большая поэма Кэмпбелла, «Gertrude of Wyoming, a Pennsylvanian tale»
Из его компилятивных и критических трудов наиболее замечательны «Specimens of the British poets». Он является одним из основателей Лондонского университета.
Материал взят из Википедии
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
