Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі скромні чисті дівчата в картатих сукнях...
навіженими. Я бачу чоловіків зі скромними,
тихими жінками - я бачу їх в супермаркетах,
я бачу їх гуляючими разом на вулицях,
я бачу їх в їхніх квартирах: людей у
злагоді, живучих разом. Я знаю що їхня
злагода тільки тимчасова, але між ними є
злагода, часто години і дні злагоди.
все що я колись знав - це кляті пігулки, алкоголічки,
шлюхи, екс-повії, навіжені.
Якщо якась піде
з'являється інша
гірша від своїх попередниць.
я бачу так багато чоловіків зі скромними тихими дівчатами в
картатих сукнях
дівчат з обличчями не росомахи не
хижачки.
"більше не приводьте до мене шлюху," кажу я моїм
деяким приятелям, "я закохаюся в неї."
"ти не зможеш витримати порядну жінку, Буковскі".
Мені потрібна порядна жінка. Мені потрібна порядна жінка
потрібна більше ніж мій автомобіль, потрібна мені більше ніж
Моцарт; мені потрібна така порядна жінка, яку я можу
відчувати в повітрі, я можу торкатися
моїми пальцями, я можу ступати тротуаром прокладеним
для її піших прогулянок,
я можу бачити подушку в її узголів’ї,
я можу чути її довгожданий сміх,
я можу бачити, як вона карає кота,
я можу бачити як вона спить,
я можу бачити на підлозі її капці.
я знаю, що вона існує
але де вона на цій землі
тоді як шлюхи продовжують мене знаходити?
Charles Bukowski quiet clean girls in gingham dresses…
all I’ve ever known are whores, ex-prostitutes,
madwomen. I see men with quiet,
gentle women—I see them in the supermarkets,
I see them walking down the streets together,
I see them in their apartments: people at
peace, living together. I know that their
peace is only partial, but there is
peace, often hours and days of peace.
all I’ve ever known are pill freaks, alcoholics,
whores, ex—prostitutes, madwomen.
when one leaves
another arrives
worse than her predecessor.
I see so many men with quiet clean girls in
gingham dresses
girls with faces that are not wolverine or
predatory.
“don’t ever bring a whore around,” I tell my
few friends, “I’ll fall in love with her.”
“you couldn’t stand a good woman, Bukowski.”
I need a good woman. I need a good woman
more than I need this typewriter, more than
I need my automobile, more than I need
Mozart; I need a good woman so badly that I
can taste her in the air, I can feel her
at my fingertips, I can see sidewalks built
for her feet to walk upon,
I can see pillows for her head,
I can feel my waiting laughter,
I can see her petting a cat,
I can see her sleeping,
I can see her slippers on the floor.
I know that she exists
but where is she upon this earth
as the whores keep finding me?
from "Love is a dog from hell"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
