Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі скромні чисті дівчата в картатих сукнях...
навіженими. Я бачу чоловіків зі скромними,
тихими жінками - я бачу їх в супермаркетах,
я бачу їх гуляючими разом на вулицях,
я бачу їх в їхніх квартирах: людей у
злагоді, живучих разом. Я знаю що їхня
злагода тільки тимчасова, але між ними є
злагода, часто години і дні злагоди.
все що я колись знав - це кляті пігулки, алкоголічки,
шлюхи, екс-повії, навіжені.
Якщо якась піде
з'являється інша
гірша від своїх попередниць.
я бачу так багато чоловіків зі скромними тихими дівчатами в
картатих сукнях
дівчат з обличчями не росомахи не
хижачки.
"більше не приводьте до мене шлюху," кажу я моїм
деяким приятелям, "я закохаюся в неї."
"ти не зможеш витримати порядну жінку, Буковскі".
Мені потрібна порядна жінка. Мені потрібна порядна жінка
потрібна більше ніж мій автомобіль, потрібна мені більше ніж
Моцарт; мені потрібна така порядна жінка, яку я можу
відчувати в повітрі, я можу торкатися
моїми пальцями, я можу ступати тротуаром прокладеним
для її піших прогулянок,
я можу бачити подушку в її узголів’ї,
я можу чути її довгожданий сміх,
я можу бачити, як вона карає кота,
я можу бачити як вона спить,
я можу бачити на підлозі її капці.
я знаю, що вона існує
але де вона на цій землі
тоді як шлюхи продовжують мене знаходити?
Charles Bukowski quiet clean girls in gingham dresses…
all I’ve ever known are whores, ex-prostitutes,
madwomen. I see men with quiet,
gentle women—I see them in the supermarkets,
I see them walking down the streets together,
I see them in their apartments: people at
peace, living together. I know that their
peace is only partial, but there is
peace, often hours and days of peace.
all I’ve ever known are pill freaks, alcoholics,
whores, ex—prostitutes, madwomen.
when one leaves
another arrives
worse than her predecessor.
I see so many men with quiet clean girls in
gingham dresses
girls with faces that are not wolverine or
predatory.
“don’t ever bring a whore around,” I tell my
few friends, “I’ll fall in love with her.”
“you couldn’t stand a good woman, Bukowski.”
I need a good woman. I need a good woman
more than I need this typewriter, more than
I need my automobile, more than I need
Mozart; I need a good woman so badly that I
can taste her in the air, I can feel her
at my fingertips, I can see sidewalks built
for her feet to walk upon,
I can see pillows for her head,
I can feel my waiting laughter,
I can see her petting a cat,
I can see her sleeping,
I can see her slippers on the floor.
I know that she exists
but where is she upon this earth
as the whores keep finding me?
from "Love is a dog from hell"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
