Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.
***
А європейці мовою Езопа
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.
***
А демократій остається купка
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!
Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.
Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.
Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.
Враз пригадаєш гарячі зізнання,
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.
Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.
Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.
Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі скромні чисті дівчата в картатих сукнях...
навіженими. Я бачу чоловіків зі скромними,
тихими жінками - я бачу їх в супермаркетах,
я бачу їх гуляючими разом на вулицях,
я бачу їх в їхніх квартирах: людей у
злагоді, живучих разом. Я знаю що їхня
злагода тільки тимчасова, але між ними є
злагода, часто години і дні злагоди.
все що я колись знав - це кляті пігулки, алкоголічки,
шлюхи, екс-повії, навіжені.
Якщо якась піде
з'являється інша
гірша від своїх попередниць.
я бачу так багато чоловіків зі скромними тихими дівчатами в
картатих сукнях
дівчат з обличчями не росомахи не
хижачки.
"більше не приводьте до мене шлюху," кажу я моїм
деяким приятелям, "я закохаюся в неї."
"ти не зможеш витримати порядну жінку, Буковскі".
Мені потрібна порядна жінка. Мені потрібна порядна жінка
потрібна більше ніж мій автомобіль, потрібна мені більше ніж
Моцарт; мені потрібна така порядна жінка, яку я можу
відчувати в повітрі, я можу торкатися
моїми пальцями, я можу ступати тротуаром прокладеним
для її піших прогулянок,
я можу бачити подушку в її узголів’ї,
я можу чути її довгожданий сміх,
я можу бачити, як вона карає кота,
я можу бачити як вона спить,
я можу бачити на підлозі її капці.
я знаю, що вона існує
але де вона на цій землі
тоді як шлюхи продовжують мене знаходити?
Charles Bukowski quiet clean girls in gingham dresses…
all I’ve ever known are whores, ex-prostitutes,
madwomen. I see men with quiet,
gentle women—I see them in the supermarkets,
I see them walking down the streets together,
I see them in their apartments: people at
peace, living together. I know that their
peace is only partial, but there is
peace, often hours and days of peace.
all I’ve ever known are pill freaks, alcoholics,
whores, ex—prostitutes, madwomen.
when one leaves
another arrives
worse than her predecessor.
I see so many men with quiet clean girls in
gingham dresses
girls with faces that are not wolverine or
predatory.
“don’t ever bring a whore around,” I tell my
few friends, “I’ll fall in love with her.”
“you couldn’t stand a good woman, Bukowski.”
I need a good woman. I need a good woman
more than I need this typewriter, more than
I need my automobile, more than I need
Mozart; I need a good woman so badly that I
can taste her in the air, I can feel her
at my fingertips, I can see sidewalks built
for her feet to walk upon,
I can see pillows for her head,
I can feel my waiting laughter,
I can see her petting a cat,
I can see her sleeping,
I can see her slippers on the floor.
I know that she exists
but where is she upon this earth
as the whores keep finding me?
from "Love is a dog from hell"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
