Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.
Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.
Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.
"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.
Вони несподівано різні: спочатку
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі фотографії
і на вашому дивані
і стоячим у дворі
чи зіпертим на ваш автомобіль
ці фотографи
жінки з великими задами
привабливішими для вас
за їхні очі чи їхні душі
— Тут автор обігрує
як справжній Хемінгуей
Джеймс Джойс
срана сцена
але гляньте -
тут книги
ви їх написали
ви не були в Парижі
але ви написали всі ці книги
вони стоять за вами
(а інших там немає,
втрачених або вкрадених)
все, що ви повинні робити
виглядати як Буковскі
для камер
але
ви продовжуєте розглядати
ці
дивовижно великі зади
і думаєте -
це дістається комусь
іншому
"подивіться мені в очі,"
кажуть вони і клацають їхні камери
і спалахують їхні камери
і обмацують їхні камери
Хемінгуей займався боксом або відправлявся
на риболовлю або на кориду
але коли вони підуть
ви дрочите в простирадла
і приймаєте гарячу ванну
вони ніколи не надсилають фотографій
хоча вони обіцяють надіслати фотографії
і напрочуд великі зади
зникають назавжди
і ви були чудовим літературним приятелем -
зараз живим
доволі скоро мертвим
який розглядав і їхні очі і душі
і більше.
Charles Bukowski photographs
they photograph you on your porch
and on your couch
and standing in the courtyard
or leaning against your car
these photographers
women with big asses
which look better to you
than do their eyes or their souls
—this playing at author
it’s real Hemingway
James Joyce
stageshit
but look—
there are the books
you’ve written them
you haven’t been to Paris
but you’ve written all those books
there behind you
(and others not there,
lost or stolen)
all you’ve got to do
is look like Bukowski
for the cameras
but
you keep watching
those
astonishingly big asses
and thinking—
somebody else is getting
it
“look into my eyes,”
they say and click their cameras
and flash their cameras
and fondle their cameras
Hemingway used to box or go
fishing or to the bullfights
but after they leave
you jerk-off into the sheets
and take a hot bath
they never send the photos
like they promise to send the photos
and the astonishingly big asses are
gone forever
and you’ve been a fine literary fellow—
now alive
dead soon enough
looking into and at their eyes and souls
and more.
from "Love is a dog from hell"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Чарлз Буковскі скромні чисті дівчата в картатих сукнях..."
