Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Джеріко Браун Тайна
Емметта Тілла. Ми не знали
Імені хлопчика, чи звуку
Ридань його матері. Ми
Ніколи не чули, як ридала мати.
Нам не відома історія
Цього народу в нас самих. Ми
Не знаємо історію один-
Одного на цій планеті, бо
Ми не повинні знати те, що
Вважаємо нашим. Ми віримо
Що наші тіла належать нам, але не
Відізвались на твій плач. Ми нищимо
Тіло, яким не користуємося. Ми маємо
Карти, які не малювали. Ми бачимо
Море, так перетнімо його. Ми бачимо місяць,
Так летімо до нього. Ми любимо країну,
Якщо здатні її забрати. Ш-ш-ш. Ми
Не здатні чути цей звук. Чи це
Мати ридає? Ми не
Знаємо музику, яку не можна
Продати. Ми продаємо те, що не можна
Купити. Ми купуємо мовчання. Дай нам
Врятувати тебе. Чого варте
Не дихати під водою?
Чекай. Чекай. Хто ми? Хто?
Хто ми на Землі? Хто?
Зі збірки "Традиція", 02/04/2019, Пулітцерівська премія 2020 в номінації "Поезія"
Емметт Луї Тілл (25 липня 1941 - 28 серпня 1955) - 14-річний афроамериканець, якого лінчували в містечку Манеоней в штаті Міссісіпі і спотворений труп скинули в ріку. Убивці визнали, що це зробили вони, але суд білих присяжних визнав їх невинуватими, а знайдене тіло відмовився визнати тілом Еммета Тілла. Тільки у 2005 році була проведена ексгумація і генетичний аналіз довів, що це тіло Емметта Тілла. Жорстоке вбивство підлітка стало початком повстання негрів за громадянські права. Його вбивство для США має таку ж міфічну силу, як вбивство Джона Кеннеді.
https://en.wikipedia.org/wiki/Emmett_Till
Jericho Brown Riddle
We do not recognize the body
Of Emmett Till. We do not know
The boy’s name nor the sound
Of his mother wailing. We have
Never heard a mother wailing.
We do not know the history
Of this nation in ourselves. We
Do not know the history of our-
Selves on this planet because
We do not have to know what
We believe we own. We believe
We own your bodies but have no
Use for your tears. We destroy
The body that refuses use. We use
Maps we did not draw. We see
A sea so cross it. We see a moon
So land there. We love land so
Long as we can take it. Shhh. We
Can’t take that sound. What is
A mother wailing? We do not
Recognize music until we can
Sell it. We sell what cannot be
Bought. We buy silence. Let us
Help you. How much does it cost
To hold your breath underwater?
Wait. Wait. What are we? What?
What on Earth are we? What?
"The Tradition" , 02/04/2019, Winner of the 2020 Pulitzer Prize in Poetry
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)