
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
недолугій мент
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Ассоль
М
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!
Радості лишалося на денці.
Ну, а нині на душі весна,
Овид у шафрановій веселці.
Казку вимальовує стилО
І дарує вірш гарячий Єві.
О, дружино! Світла джерело!
Печалі та жалі, –
Бідою вбиті люди
На долю вічно злі.
Коли в минуле кане
Земного щастя блиск, –
Роз’ятрюються рани,
Підвищується тиск.
Там, де чекає лезо і клинок.
І тільки так досягнеш цілей певних
Без жодних перепонів і морок.
Приймає ліс екзамен доленосний,
І винесе він вирок, як тиран.
А ти ітимеш крізь серпанок млосний
червону доріжку поклали військові,
щоб не помітив раптом ніхто
там, на підборах, крові…
Щоб приглушила вибухів грім,
стукіт сердець до відбою,
крики дітей, плач матерів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Джеріко Браун Переписка
після „Проекту Джерома” Тітуса Кафара
(олія, золотий лист та дьоготь на дерев'яних дошках;
7 "× 10½" кожен)
Я пишу вам з тієї сторони
Свого тіла, в яку мені ніколи не
Стріляли, і яку мені ніхто ніколи не різав.
Мені довелося повернутися так далеко для того,
Щоб представити себе неушкодженим,
Щоб ви це вислухали і повірили. Ви зможете мені вірити,
Доки я молодий. Ви зможете дізнатися більше,
Коли ви переміститеся до дитини,
Швидко і без перепон
Ми здійснимо проникнення.
Вам важко вбити
Дитину. Мабуть ще важче почути дитячий плач,
Не маючи солодощів,
Щоб покласти дитині в рот. Ви не підтримаєте її?
Ви не готові до років моєї історії
Всьому виною ваша фантазія?
Ми можемо зробити мене
Кращим, таким, як ви хочете: напишіть відповідь. Або забирайтеся.
Я прикрив свої рани дьогтем
І упорядкував місце для вас
На охололому боці цього односпального ліжка.
З "Традиція" Пулітцерівська премія 2020 року в номінації "Поезія"
Titus Kaphar Jerome V, 2014, oil, gold leaf and tar on wood panel, Courtesy the artist and Jack Shainman Gallery, New York
Тітус Кафар Джером V, 2014, олія, сусальне золото та дьоготь на дерев'яній панелі, люб'язно надано художником та галереєю Джека Шейнмана, Нью-Йорк
Художник Тітус Кафар (нар. 1976 р.) розпочав "Проект Джером" у 2011 році. Він шукав у інтернеті в тюремних базах даних записи про свого батька. Він знайшов десятки людей, які мали прізвище батька - Джером. а також його ім'я. Вражений цим відкриттям, він створив портрети кожного Джерома, спираючись на їхні фото, Серед них і портрет батька Кафара. Потрети написані в традиції живопису візантійських ікон, зокрема зображення святого Єроніма, покровителя бібліотекарів, науковців та перекладачів. На художника вплинули праці Мішеля Олександра та Вільяма Джуліуса Вілсона про тюремно-промисловий комплекс і використання поліції та ув’язнення урядом США як засобу вирішення економічних, соціальних та політичних проблем. Ця серія репрезентує спільноту людей, зокрема, афроамериканських чоловіків, яких багато серед ув'язнених.
Портрети не засвідчують невинуватість або вину. Натомість вони натякають на поняття прощення минулих гріхів, яке є центральним для багатьох релігій. Художник розглядає нездатність запропонувати прощення як недолік чинної системи кримінального правосуддя. Серія портретів відображає непропорційний ефект, який масове ув’язнення справляє на чорношкірих, і увічнює досвід відстані та розлуки, які зазвичай відчувають сім’ї з близькими людьми у в’язниці.
Панно на золотистому тлі потім частково були занурені в дьоготь. Спочатку рівень занурення відображав відсоток кожного життя, проведеного у в'язниці. Але потім Кафар відмовився від цієї формули, визнавши тривалі наслідки ув'язнення, такі як труднощі з пошуком роботи та втрата виборчих прав. На своїх пізніших панелях Кафар розширив дьоготь, принаймні, до вуст, представляючи мовчання ув'язнених людей, позбавлених багатьох прав, включаючи право голосу та доступ до програм, які фінансуються федеральним бюджетом у багатьох штатах. Дьоготь також забезпечує певну конфіденційність, якої позбавили їх веб-сайти, зробивши відомості про них загальнодоступними.
Titus Kaphar (American, born 1976). The Jerome Project (My Loss), 2014. Oil, gold leaf, and tar on wood panel,. Brooklyn Museum, William K. Jacobs, Jr. Fund, 2015
Тітус Кафар (американець, 1976 р.н.). Проект Джерома (Моя втрата), 2014. олія, сусальне золото та дьоготь на дерев’яній панелі, Бруклінський музей, Фонд Вільяма К. Джейкобса-молодшого, 2015
Jericho Browne "Correspondence"
after The Jerome Project by Titus Kaphar
(oil, gold leaf, and tar on wood panels;
7" × 10½" each)
I am writing to you from the other side
Of my body where I have never been
Shot and no one’s ever cut me.
I had to go back this far in order
To present myself as a whole being
You’d heed and believe in. You can trust me
When I am young. You can know more
When you move your hands over a child,
Swift and without the interruptions
We associate with penetration.
The young are hard for you
To kill. May be harder still to hear a kid cry
Without looking for a sweet
To slip into his mouth. Won’t you hold him?
Won’t you coo toward the years before my story
Is all the fault of our imaginations?
We can make me
Better if you like: write back. Or take the trip.
I’ve dressed my wounds with tar
And straightened a place for you
On the cold side of this twin bed.
From The Tradition
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)