після „Проекту Джерома” Тітуса Кафара
(олія, золотий лист та дьоготь на дерев'яних дошках;
7 "× 10½" кожен)

Я пишу вам з тієї сторони
Свого тіла, в яку мені ніколи не
Стріляли, і яку мені ніхто ніколи не різав.
Мені довелося повернутися так далеко для того,
Щоб представити себе неушкодженим,
Щоб ви це вислухали і повірили. Ви зможете мені вірити,
Доки я молодий. Ви зможете дізнатися більше,
Коли ви переміститеся до дитини,
Швидко і без перепон
Ми здійснимо проникнення.
Вам важко вбити
Дитину. Мабуть ще важче почути дитячий плач,
Не маючи солодощів,
Щоб покласти дитині в рот. Ви не підтримаєте її?
Ви не готові до років моєї історії
Всьому виною ваша фантазія?
Ми можемо зробити мене
Кращим, таким, як ви хочете: напишіть відповідь. Або забирайтеся.
Я прикрив свої рани дьогтем
І упорядкував місце для вас
На охололому боці цього односпального ліжка.

З "Традиція" Пулітцерівська премія 2020 року в номінації "Поезія"
Titus Kaphar Jerome V, 2014, oil, gold leaf and tar on wood panel, Courtesy the artist and Jack Shainman Gallery, New York
Тітус Кафар Джером V, 2014, олія, сусальне золото та дьоготь на дерев'яній панелі, люб'язно надано художником та галереєю Джека Шейнмана, Нью-Йорк

Художник Тітус Кафар (нар. 1976 р.) розпочав "Проект Джером" у 2011 році. Він шукав у інтернеті в тюремних базах даних записи про свого батька. Він знайшов десятки людей, які мали прізвище батька - Джером. а також його ім'я. Вражений цим відкриттям, він створив портрети кожного Джерома, спираючись на їхні фото, Серед них і портрет батька Кафара. Потрети написані в традиції живопису візантійських ікон, зокрема зображення святого Єроніма, покровителя бібліотекарів, науковців та перекладачів. На художника вплинули праці Мішеля Олександра та Вільяма Джуліуса Вілсона про тюремно-промисловий комплекс і використання поліції та ув’язнення урядом США як засобу вирішення економічних, соціальних та політичних проблем. Ця серія репрезентує спільноту людей, зокрема, афроамериканських чоловіків, яких багато серед ув'язнених.
Портрети не засвідчують невинуватість або вину. Натомість вони натякають на поняття прощення минулих гріхів, яке є центральним для багатьох релігій. Художник розглядає нездатність запропонувати прощення як недолік чинної системи кримінального правосуддя. Серія портретів відображає непропорційний ефект, який масове ув’язнення справляє на чорношкірих, і увічнює досвід відстані та розлуки, які зазвичай відчувають сім’ї з близькими людьми у в’язниці.
Панно на золотистому тлі потім частково були занурені в дьоготь. Спочатку рівень занурення відображав відсоток кожного життя, проведеного у в'язниці. Але потім Кафар відмовився від цієї формули, визнавши тривалі наслідки ув'язнення, такі як труднощі з пошуком роботи та втрата виборчих прав. На своїх пізніших панелях Кафар розширив дьоготь, принаймні, до вуст, представляючи мовчання ув'язнених людей, позбавлених багатьох прав, включаючи право голосу та доступ до програм, які фінансуються федеральним бюджетом у багатьох штатах. Дьоготь також забезпечує певну конфіденційність, якої позбавили їх веб-сайти, зробивши відомості про них загальнодоступними.
Titus Kaphar (American, born 1976). The Jerome Project (My Loss), 2014. Oil, gold leaf, and tar on wood panel,. Brooklyn Museum, William K. Jacobs, Jr. Fund, 2015
Тітус Кафар (американець, 1976 р.н.). Проект Джерома (Моя втрата), 2014. олія, сусальне золото та дьоготь на дерев’яній панелі, Бруклінський музей, Фонд Вільяма К. Джейкобса-молодшого, 2015

Jericho Browne "Correspondence"
after The Jerome Project by Titus Kaphar
(oil, gold leaf, and tar on wood panels;
7" × 10½" each)
I am writing to you from the other side
Of my body where I have never been
Shot and no one’s ever cut me.
I had to go back this far in order
To present myself as a whole being
You’d heed and believe in. You can trust me
When I am young. You can know more
When you move your hands over a child,
Swift and without the interruptions
We associate with penetration.
The young are hard for you
To kill. May be harder still to hear a kid cry
Without looking for a sweet
To slip into his mouth. Won’t you hold him?
Won’t you coo toward the years before my story
Is all the fault of our imaginations?
We can make me
Better if you like: write back. Or take the trip.
I’ve dressed my wounds with tar
And straightened a place for you
On the cold side of this twin bed.
From The Tradition