Просто прохожий,
Яке ім’я у мене є для тебе?
Звичайно, якось слід тебе назвати,
Тому що мають імена зірки,
То ж слід підлаштуватися під них. Просто прохожий,
До тебе дехто має інтерес,
Але займає всі твої думки
Таємна пляма на звороті душі твоєї,
Повідай, скільки будеш ще блукати,
Всміхаючись до себе і до інших.
Мені здаєшся ти по своєму самотнім,
І в той же час сторонишся людей.
Даремно до цих пір вважаєш
Найбільш успішною дорогу, що в обхід,
Якщо петляти поміж островами,
Здається, ніби ходиш ти по колу.
А зараз наближається кінець,
І твої мандри дробляться на частки, як апельсин.
У них є світло, тайна, і пожива.
Прийди заради цього.
Прийди не задля мене.
Якщо я все ще там, можливо, один на одного ми встигнем подивитись

John Ashbery Just Walking Around
What name do I have for you?
Certainly there is not name for you
In the sense that the stars have names
That somehow fit them. Just walking around,

An object of curiosity to some,
But you are too preoccupied
By the secret smudge in the back of your soul
To say much and wander around,

Smiling to yourself and others.
It gets to be kind of lonely
But at the same time off-putting.
Counterproductive, as you realize once again

That the longest way is the most efficient way,
The one that looped among islands, and
You always seemed to be traveling in a circle.
And now that the end is near

The segments of the trip swing open like an orange.
There is light in there and mystery and food.
Come see it.
Come not for me but it.
But if I am still there, grant that we may see each other.