ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.02.05
20:19
Оголеність тополь,
як оголеність ілюзій,
оголеність правди,
оголений крик,
оголене безумство.
Жодна надія
не може вчепитися
за живу парость,
як оголеність ілюзій,
оголеність правди,
оголений крик,
оголене безумство.
Жодна надія
не може вчепитися
за живу парость,
2025.02.05
16:10
Встали ми до сонця
у вогні навали -
вороги за смертні
узялися справи!
Зрадники впустили,
Інші підсобили.
Та народ не здався,
у вогні навали -
вороги за смертні
узялися справи!
Зрадники впустили,
Інші підсобили.
Та народ не здався,
2025.02.05
09:27
Где-то за неделю до Шавуот появляется одна из наших сотрудниц с подносом ватрушек и предлагает всем нам, ее сослуживцам, отведать:
– Это от Жанны.
Жанну мы знаем как одного из ведущих специалистов процветающей фирмы .
– А что, у нее день рожденья или
2025.02.05
07:29
Не обманюй серце знову
Тим, що можеш не ревти, –
Що діяльно і святково
Виглядаєш нині ти.
Хоч душа ще молодіє
І відчутно кожен м’яз, –
Не блукай безцільно в мріях,
Не марнуй даремно час.
Тим, що можеш не ревти, –
Що діяльно і святково
Виглядаєш нині ти.
Хоч душа ще молодіє
І відчутно кожен м’яз, –
Не блукай безцільно в мріях,
Не марнуй даремно час.
2025.02.04
20:31
Убогий передзимовий пейзаж.
Дерева скручені
від споконвічної муки.
Це не дерева,
у яких буяє життя,
а переламані, покалічені,
у яких переплелися
слова з фатумом,
Дерева скручені
від споконвічної муки.
Це не дерева,
у яких буяє життя,
а переламані, покалічені,
у яких переплелися
слова з фатумом,
2025.02.04
20:10
По шкірі розсиплеш зіркИ,
Сузір’ями бавишся ти,
Розв’язуєш петлі вузькі,
Й ледь чутне в безодні: прости.
Вуста промовляють: кохай!
Вогнем обпікаєш - до тла,
Щоб тілом мурахи… нехай
Сузір’ями бавишся ти,
Розв’язуєш петлі вузькі,
Й ледь чутне в безодні: прости.
Вуста промовляють: кохай!
Вогнем обпікаєш - до тла,
Щоб тілом мурахи… нехай
2025.02.04
19:39
Молюся Богу. Поетичне слово,
Написане на білих сторінках,
Несе добро і силу загадкову,
Розвіюючи безпросвітний жах.
Безпосередня щирість - це основа
Та головний рефрен в палких серцях.
Від себе додаю: "Живи, любове!
Написане на білих сторінках,
Несе добро і силу загадкову,
Розвіюючи безпросвітний жах.
Безпосередня щирість - це основа
Та головний рефрен в палких серцях.
Від себе додаю: "Живи, любове!
2025.02.04
16:52
Оце, друзі, втелющилася у главу блага ідея
І така несподівана, що аж рота роззявив. І стало моторошно. Відкриюся і буде що буде.
Закортіло відпустити бороду. І не тому, що сподобався образ підтоптаного Алена Делона, а тому що ціни на одноразові станки
2025.02.04
08:44
Наше життя – немов драбина Яакова:
Підіймаємось і опускаємось.
Знизу – догори.Туди –сюди.
Змагаємось, вряди-годи перемагаємо.
Та на відміну від праотця -
Частіше – переможені.
***
Підіймаємось і опускаємось.
Знизу – догори.Туди –сюди.
Змагаємось, вряди-годи перемагаємо.
Та на відміну від праотця -
Частіше – переможені.
***
2025.02.04
08:09
Відтанцьовує дощ розпочату відлигу,
Надоложує впевнено згаяний час, -
І поволі звільняється гравій від криги,
І відразу дерева позбулись прикрас.
По колюжах лопочуть краплини сріблисті
І дзвенять на каміннях підвищених площ, -
Наче лан восени, обезл
Надоложує впевнено згаяний час, -
І поволі звільняється гравій від криги,
І відразу дерева позбулись прикрас.
По колюжах лопочуть краплини сріблисті
І дзвенять на каміннях підвищених площ, -
Наче лан восени, обезл
2025.02.04
06:20
День 35-й. Одіссей у Евмея)
1.
Після розмови з Палладою
перший візит Одіссея
(згідно з її же порадою) –
до свинопаса Евмея.
1.
Після розмови з Палладою
перший візит Одіссея
(згідно з її же порадою) –
до свинопаса Евмея.
2025.02.04
00:26
З блискучої ртуті моєї фантазії
Злітають здивовані чаплі
Під дощем непотрібних метафор
(Нікому).
Ця радість безглузда –
Споглядання мінливого світу:
Порадую серце своє
Келішком ірландського віскі:
Злітають здивовані чаплі
Під дощем непотрібних метафор
(Нікому).
Ця радість безглузда –
Споглядання мінливого світу:
Порадую серце своє
Келішком ірландського віскі:
2025.02.03
20:47
Дерево в тумані,
ніби в небесній ваті
важких думок.
Дерево потонуло
у незрозумілій субстанції,
від чого посилюється
його самотність.
Дерево нагадує
ніби в небесній ваті
важких думок.
Дерево потонуло
у незрозумілій субстанції,
від чого посилюється
його самотність.
Дерево нагадує
2025.02.03
13:19
В болючій тиші всю війну живу,
В обіймах помирає світла муза.
Вона зі мною поруч у рову
Ділила навпіл хліба черствий кусень.
Вже не болить одірване крило,
Заструпилася на душі кровиця.
В руці граната. А було стило,
В обіймах помирає світла муза.
Вона зі мною поруч у рову
Ділила навпіл хліба черствий кусень.
Вже не болить одірване крило,
Заструпилася на душі кровиця.
В руці граната. А було стило,
2025.02.03
09:05
Втрутилась у долі
внуків, правнуків, праправнуків
тих хто вже давно
пройшов випробування
чи загинув колись
мільйони мільярди...
не для життя
руйнує засоби буття
внуків, правнуків, праправнуків
тих хто вже давно
пройшов випробування
чи загинув колись
мільйони мільярди...
не для життя
руйнує засоби буття
2025.02.03
06:06
Під ногами тріск і слизь,
Сонця промені згори, –
Не такі вже, як колись,
Вільхи, клени, явори.
Аж не віриться, що сам
Школярем садив цей гай,
Де стоїть пташиний гам
І лиш зелені розмай.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сонця промені згори, –
Не такі вже, як колись,
Вільхи, клени, явори.
Аж не віриться, що сам
Школярем садив цей гай,
Де стоїть пташиний гам
І лиш зелені розмай.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2025.01.26
2025.01.15
2024.12.13
2024.10.30
2024.10.17
2024.07.25
2024.06.21
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Русалка (2004) /
Інша поезія
Всю ночь шёл снег
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всю ночь шёл снег
Время без ожидания.
Объятие без спасения.
Всепозволительно
длинный вдох
на остановке зимы.
Пахнет снегом.
Пахнет памятью.
У пустоты звук
твоего голоса.
Всю ночь шёл снег —
это слова катились
из глаз зимы.
Глаза запоминают
как видеть то, что есть.
Глаза видят каждую
букву в тетради.
(Самые первые глаза,
с которыми родилась.)
Это чужие придумали
не быть вместе,
когда просыпаются
голоса ветров.
Смотри, ночное небо
— перламутровое —
к утру становится
бледно-зелёным.
И звук града поначалу
кажется шелестом
пергаментных крыльев
ночной бабочки,
б'ющейся с тенями
комнатной угловатости.
Мир спасут те, кто чутко
вслушивался в ночь,
пока другие спали.
В звенящий локон тишины,
в котором слышно,
о чем сновидят люди.
Белые сетки окон,
зияющие чернотой.
Умирающий и
воскресший
свет в фонарях.
Говорить большому
черному глазу,
что ещё не пора.
Ещё не время
для тьмы.
Ключицы становятся
лёгкими от нехватки воздуха.
Уставшая история пишется нечувствительными пальцами
на обратной стороне использованной бумаги.
Одеревеневшей душой.
И текущей на слова ручкой.
Не сметь издать и шороха
пред святостью
творения прошлого.
Потому что во времени
больше нет ожидания.
А объятий твоих
просто больше нет.
Но ты просишь:
"придумай, пожалуйста,
начало, когда закончишь."
И кто я такая,
чтобы не исполнить.
В память о тебе.
Память, которая пахнет снегом.
2024
Объятие без спасения.
Всепозволительно
длинный вдох
на остановке зимы.
Пахнет снегом.
Пахнет памятью.
У пустоты звук
твоего голоса.
Всю ночь шёл снег —
это слова катились
из глаз зимы.
Глаза запоминают
как видеть то, что есть.
Глаза видят каждую
букву в тетради.
(Самые первые глаза,
с которыми родилась.)
Это чужие придумали
не быть вместе,
когда просыпаются
голоса ветров.
Смотри, ночное небо
— перламутровое —
к утру становится
бледно-зелёным.
И звук града поначалу
кажется шелестом
пергаментных крыльев
ночной бабочки,
б'ющейся с тенями
комнатной угловатости.
Мир спасут те, кто чутко
вслушивался в ночь,
пока другие спали.
В звенящий локон тишины,
в котором слышно,
о чем сновидят люди.
Белые сетки окон,
зияющие чернотой.
Умирающий и
воскресший
свет в фонарях.
Говорить большому
черному глазу,
что ещё не пора.
Ещё не время
для тьмы.
Ключицы становятся
лёгкими от нехватки воздуха.
Уставшая история пишется нечувствительными пальцами
на обратной стороне использованной бумаги.
Одеревеневшей душой.
И текущей на слова ручкой.
Не сметь издать и шороха
пред святостью
творения прошлого.
Потому что во времени
больше нет ожидания.
А объятий твоих
просто больше нет.
Но ты просишь:
"придумай, пожалуйста,
начало, когда закончишь."
И кто я такая,
чтобы не исполнить.
В память о тебе.
Память, которая пахнет снегом.
2024
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1047 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1047 seconds