Голуба Турії до тебе посилаю,
з очима ніжними і оперінням білим,
з ним лаври Греції пришли і вилий
вогонь кохання тихого, де я гуляю.

Його чесноти щирі, він приємну шию має,
з подвійною каймою лагідної піни,
на ній туман, перлини і тремтливий іній
свій слід далекими вустами залишає.

Хай твого білого волосся він торкнеться
і серце снігову мелодію почує,
яка на твою вроду краплями проллється.

Так моє серце уночі і вдень з тобою,
ув'язнене кохання із темниці рветься,
коли тебе не бачить, плаче і сумує.

Лу́їс де Ґо́нґора-і-Арґоте (1561 -1627) — "іспанський Гомер", упродовж тривалого часу вважався незрозумілим, темним, недоступним простому читачеві. Сонети Ґо́нґори вирізнялися яскравим поетичним новаторство, утвердженням ґо́нґоризму як поетичного стилю. Розвиваючи жанр сонета, зразки якого створив Петрарка, Ґо́нґор підсилив ліричний темперамент, ускладнив структуру строф, розширив теми сонетів (любовні, еротичні, бурлескні, сатиричні, хвалебні, епітафії і т.д.), ускладнив гіперболи, використовував несподівані метафори та інтимно-розмовні інтонації. Не порушуючи принципів петрарківського сонету, Ґо́нґора створив сонетний стиль перебільшеного, гіпертрофованого петраркізму.
Турія - річка довжиною 280 км у Валенсійській долині, яка протікає біля міст Куенка та Альбасете (вони присутні в поезії Лорки) і біля міста Валенсія впадає в Середземне море.

Federico García Lorca Soneto gongorino en que
el poeta manda a su amor una paloma
Este pichón del Turia que te mando,
de dulces ojos y de blanca pluma,
sobre laurel de Grecia vierte y suma
llama lenta de amor do estoy pasando.

Su cándida virtud, su cuello blando,
en limo doble de caliente espuma,
con un temblor de escarcha, perla y bruma
la ausencia de tu boca está marcando.

Pasa la mano sobre tu blancura
y verás qué nevada melodía
esparce en copos sobre tu hermosura.

Así mi corazón de noche y día,
preso en la cárcel del amor oscura,
llora, sin verte, su melancolía.