ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.16 06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.

хома дідим
2026.10.15 23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз

Артур Сіренко
2026.10.15 16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола

Володимир Бойко
2026.10.15 16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.

Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо

Борис Костиря
2026.10.15 15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.

Артур Курдіновський
2026.10.15 15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.

Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.

Євген Федчук
2026.10.15 14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,

Тетяна Левицька
2026.10.15 12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с

Юрій Гундарів
2026.10.15 10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св

Віктор Кучерук
2026.10.15 06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.

С М
2026.10.14 23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”

Віктор Насипаний
2026.10.14 20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.

І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,

Іван Потьомкін
2026.10.14 19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Борис Костиря
2026.10.14 14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.

Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,

хома дідим
2026.10.14 12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво

Володимир Мацуцький
2026.10.14 11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 СОН ДИСТРИБЬЮТОРОВ

– Ну, что? – спросил я своего сослуживца, почти предвидя ответ.
– Ужас, – как-то неохотно выдавил он из себя, и при этом, как мне показалось, его даже передернуло.
Не понаслышке знал я,что Михаил всегда как-то болезненно неохотно расставался с деньгами, и этим объяснил для себя такую реакцию.
– Ошибаешься, – будто угадав ход моих мыслей, не столько произнес, сколько будто выдавил он из себя. – Не в деньгах дело.
Я понял, что в такой ситуации лучше всего набраться терпения и подождать, пока собеседник сам поведает, что же все-таки приключилось в Тель-Авиве, куда он вместе с супругой отправился на семинар по гербалайфу. Михаил пытался уговорить и меня. Я, правда, наотрез отказался, так как вспомнил события десятилетней давности, когда эпидемия с распространением гербалайфа только вторглась в пределы Израиля и многие репатрианты были поражены ею. Может быть, и я бы не избежал их участи, но 12 тысяч шекелей, затребованных дистрибьютором, наша семья просто-напросто не имела. Так нужда спасла нас тогда от полного разорения, в котором, к несчастью, оказались многие из желающих быстро разбогатеть. Именно тогда уж не помню кто из знакомых преподал мне житейскую теорию малых чисел. Суть ее заключалась в том, что лучше меньше, но постоянно и, главное, безопасно, чем много, но с большим риском.
– Не в деньгах дело, – повторил Михаил. – Не с ихним умом добраться до моего кошелька.
Последние слова он произнес с какой-то одному ему известной гордостью, и это несколько даже сняло налет то ли ужаса, то ли печали. За этим, как и ожидалось, последовала исповедь.
– О том, что ты был прав, я догадался в первый же день семинара. Эти истошные возгласы после каждого выступления преуспевшего на ниве распространения гербалайфа, эти постоянные вставания с аплодисментами над головой под аккомпанемент оглушительного тяжелого рока вызвали у меня не только отвращение ко всему происходящему в зале, но и жуткую головную боль. Когда я спросил соседа, что здесь происходит, тот посмотрел на меня как на сумасшедшего, но все же удостоил ответом:
– Чудак! Это же американская система!..
Эту муторную атмосферу несколько разрядил прекрасный ужин в ресторане, а затем и танцы, куда устремились и мы с супругой. Сначала танцевали друг с другом, а потом ее пригласил один из преуспевших в бизнесе, а я двинулся к специалисту по косметике – красивой бабенке в самом соку и с удивительной грудью, которую она к тому же и не прятала. Во время танца, позабыв о Клавке и сделав вид, будто оступился, я прижался к этому ее богатству. На какое-то мгновенье, как ты понимаешь. А она посмотрела снизу вверх и как ни в чем не бывало заметила:
– А ты почему же не выступал? Не хочешь раскрывать производственные секреты?
Тут меня будто ледяной водой окатили. Все, что поднялось, мгновенно и опустилось. И еще до окончания танца начал искать свою Клавуню.
– Поехали домой! – решительно заявил я супруге.
– Так вот на ночь глядя? – удивилась она. – Пропадает же гостиница...
– Понимаешь, не могу я больше находиться в этом кошмаре.
Через час были мы уже у себя дома. Остограммились, закусив приобретенным накануне у ”русских”.
В отличие от тех, кто в книжках и у астрологов ищет разгадку своих сновидений, я не придавал им никакого значения и попросту забывал. Так было до этого сумасшедшего семинара.
Михаил сделал мучительную для себя паузу и будто бы даже побледнел.
– Но что могло такое присниться, раз ты уже спал дома, вдали от того гербалайфного безумия?
– Представь себе – оно не оставило меня и дома...
...Снится мне, будто, поддавшись уговорам, выложил я свои кровные 16 тысяч шекелей и запасся на полгода всякими там клетчатками и супами. Для себя и будущих клиентов. Но где их искать? И тут вспомнил я спортивную передачу, где показывали борьбу сумо. Среди японцев оказался и мой бывший соперник по вольной борьбе из Грузии.
– Постой, – подумал я. – Да это же просто находка.
И вот прилетаю в Японию, встречаюсь со своим знакомым и выкладываю ему начистоту все, что задумал. Мол, если хочешь вскорости стать абсолютным чемпионом, то расскажи своим соперникам, что ты достиг таких невиданных результатов благодаря тому, что питаешься исключительно продуктами гербалайфа. Через месяц-другой сегодняшние толстяки похудеют настолько, что ты их одной левой уложишь.
Ты не представляешь, что было дальше. Как начал метелить меня грузин, приговаривая за каждым броском, что это награда за совет, как обманом добиться почетнейшего в Японии титула. Он пошел в зал пригласить своих соперников по сумо, чтобы и они приложили свои ручища к моему бренному телу. Я воспользовался этой паузой и, еле-еле волоча ноги, убрался восвояси.
Проснулся в холодном поту и кинулся на кухню, чтобы охладить себя сочком. Вхожу, а там сидит Клава. Дрожащими руками держит стакан и плачет.
– Что случилось? – спрашиваю.
– Еле проснулась, чтобы избавиться от кошмара... Помнишь – кто-то на семинаре говорил о червях. Будто их потому, дескать, нет во фруктах, что все выращивается с помощью химии.
– А ты тут при чем?
– А при том, что прихожу я, во сне, конечно, на Махане Егуда, а там у самого входа, справа, торгуют фруктами. И вот представь себе, что из всего, чтобы я ни брала, выползают, извиваясь и хохоча, здоровенные черви. Да какие-то доселе невиданные. У каждого нимб в виде тех, кто выступал на вчерашнем семинаре. И все тянутся ко мне...
Не стал я рассказывать Клаве о своем сне. Ни слова не говоря, достал из холодильника “Мартини”, налил в стаканы, опустил в каждый по кусочку льда и лимона. Молча выпили. Наверное за одно и то же. Что не стали дистрибьюторами.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-01-29 22:05:47
Переглядів сторінки твору 1006
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.10.15 18:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./М.К.) [ 2025-01-30 11:00:45 ]
Чим людина,яка поширює мову ворога відрізняється від тих, хто облаштовував гетто? Вірно, нічим! Сподобався виступ Романа Шварцмана, але вам тих слів ніколи не осягнути.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2025-01-30 17:53:37 ]
Шановний пане Миколо, насамперед скажу, що не полюбляю крайнощі. Яке значення має те, якою мовою написано? Йдеться про те, що сотні людей, а, може, й більше, було обдурено. Що б Ви сказали, якби було написано твір німецькою? Не для російськомовних читачів, яких повнісінько в Україні, друкую, а для тих, хто має остерігатися пройдисвітів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./М.К.) [ 2025-01-31 03:10:25 ]
Дійсно. А какяразіцца? Десь я це вже чув, але через цей вираз багато крові пролилося, а і в Ізраїлі певно нема різниці писати на івриті чи арабською мовою, вірно?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2025-01-31 21:27:44 ]
Маєте рацію: в Ізраїлі пишуть і розмовляють обома мовами.Адже мови не причетні до тих,хто ними користується.