ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Лікування
Не знаю як ви, шановні, друзі, а я боюся до дрижаків своєї дружини-берегині. Хоч і люблю безтямно.
А чому боюся - запитаєте ви. Так і бога одночасно і бояться, і люблять. Люблять за те, що він прощає глупства окаянним грішникам, а бояться за те, що може суворо покарати за дурниці та порушення законів небесних. А те, що моя жінка - богиня в людській подобі переконався не раз і не два. Навіть кіт Жоржик - казкова істота, який живе з нами ось уже півтисячі літ (теж чаклун неабиякий) і той її остерігається. Якщо берегиня на нього гримає, то винувато каже "Няв!" і ховається під піч.
Ми з ним як два чоботи пара: і шкоду однакову робимо, і корисні справи. На риболовлю ходимо удвох. Я вивуджую рибу і даю котиську понюхати, оскільки в річці Тетерів останнім часом стільки отрути, що лишень чаклунський кіт на нюх може визначити: чи можна вживати вивудженого сома або лина, чи негайно прикопати, щоб якийсь недосвідчений рибалка не потруїв власну сім'ю.
Ось і цього разу, посеред лютої хуртовини та морозу, вирушили удвох. Правда, аби не застудити вірного друга умостив його у торбі під кожухом. А Жоржикову голову вистромив між ґудзиків аби не задихнувся. Ще й одну лапу просунув, щоб міг, час від часу, змітати лапатий сніг, що налипав на півметрові фіолетові вуса.
Сів на ящика з рибальськими причандалами, закинув вудку і очікую на здобич.
Самі знаєте, що взимку лини та соми не ловляться. А у нас навпаки, бо Жоржик починає намуркувати заклинання, які навіть мертвого з могили піднімуть, не те що якусь сонну рибчину. А оскільки заступа з собою не взяли, щоб закопувати потруєних істот, то складали здобич у два мішки: хорошу в один, погану в інший.
Причалапали додому. Кіт звично чкурнув грітися під піч, а я взявся чистити луску.
Жона каже:
- Сьогодні будуть гості. Будемо їх одночасно і лікувати, і годувати. Тому зваргань і юшку, і смаженину. Зроби з цибулькою.
-Гараз,- одвічаю коханій дружині і стаю до груби (вона у нас із плитою).
Завітали гості: кум з кумою, попадя х буцматою донечкою непевного віку, сусід Іван Смоктун з сердитою жінкою і ще дехто, про кого до ночі говорити не варто, аби не вимучували зляки.
Дружина каже:
- Зараз накладу замовляння на страви.
А тому беріть ложки та виделки до рук та їжте на здоров'я. До ранку всі ваші болячки зникнуть як ранковий туман під променями лагідного сонечка.
Люди спочатку їли спокійно, розважливо. Сьорбали гарячу юшку тихенько, кісточки обсмоктували від соковитого мнясця акуратно, аби не подавитися. Але моє куховарське мистецтво, помножене на замовляння досвідченої знахурки, подіяло як валер'янка на котів.
Страви почали зникати в черевах поважних гостей зі страхітливою швидкістю, вчувалося тріскотіння кісток, а плямкання нагадувало поросяче. Кум з кумою ухопили сома одночасно за голову та хвоста і потягнули нещасну тварину кожен у свою сторону. Ляпки жиру полетіли навсібіч, окропивши смокінги, сорочки та плаття присутніх. Я перелякався, оскільки такої дикої групової гастрономічної вакханалії не бачив ніколи.
- Жінко!- прошепотів на вухо берегині.- Закінчуй лікування, бо гості і нас з'їдять, як покінчать зі стравами на столі.
А вона вже чаклувала, побілілими вустами шепотіла замовляння та одвороти.
Гості отямилися і чкурнули геть із хати, полишивши на столі справжнє рибне бойовисько. Навіть на стелю поприлипали кісточки та світилися цяточки жиру.
Сіли розбиратися, що пішло не так. І тут мене як громом ударило!
- Жінко! Мабуть, страви приготовлені не з того мішка!
- Як так?
- Так Жоржик спав під піччю, він же старенький, не хотів його будити, щоб понюхав у якому лантусі хороша риба, а в якому негідна. І переплутав, бо вони однакові.
- Ах ви ж окаянні! - вигукнула дружина і кинулася нас лупцювати.
Покарала мене тоді за недогляд берегиня люто: вирвала жмут оселедця та кілька волосин з носа. Скажу чесно: було вельми боляче. А Жоржика добряче поворушила мітлою під піччю.
Але не лякайтеся, все обійшлося більш- менш благополучно: Іван Смоктун на півроку кинув уживати оковиту, чим його дружина була вельми задоволена. Дядьки, про яких не варто згадувати до ночі кинули свій кривавий промисел і влаштувалися на ферму вигрібати гній з- під поросят, а у попаді народилася трійня.
Правда, добу їх вимучувала люта "швидка Настя", сиріч бігунка. Хоча, кажуть, інколи вона дуже корисна, бо прочищає шлунок від пережору, а голову від непотрібних думок.
А хорошу рибу я почистив того ж дня та поночі приготував нову порцію страв. Тож запрошую усіх у гості.
Повірте, цього разу ви будете вельми задоволені. Ну то як, прийдете чи ні?
02.02.2025р і






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-02 11:03:01
Переглядів сторінки твору 799
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.942 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.283 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 17:14
Автор у цю хвилину відсутній