ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Лікування
Не знаю як ви, шановні, друзі, а я боюся до дрижаків своєї дружини-берегині. Хоч і люблю безтямно.
А чому боюся - запитаєте ви. Так і бога одночасно і бояться, і люблять. Люблять за те, що він прощає глупства окаянним грішникам, а бояться за те, що може суворо покарати за дурниці та порушення законів небесних. А те, що моя жінка - богиня в людській подобі переконався не раз і не два. Навіть кіт Жоржик - казкова істота, який живе з нами ось уже півтисячі літ (теж чаклун неабиякий) і той її остерігається. Якщо берегиня на нього гримає, то винувато каже "Няв!" і ховається під піч.
Ми з ним як два чоботи пара: і шкоду однакову робимо, і корисні справи. На риболовлю ходимо удвох. Я вивуджую рибу і даю котиську понюхати, оскільки в річці Тетерів останнім часом стільки отрути, що лишень чаклунський кіт на нюх може визначити: чи можна вживати вивудженого сома або лина, чи негайно прикопати, щоб якийсь недосвідчений рибалка не потруїв власну сім'ю.
Ось і цього разу, посеред лютої хуртовини та морозу, вирушили удвох. Правда, аби не застудити вірного друга умостив його у торбі під кожухом. А Жоржикову голову вистромив між ґудзиків аби не задихнувся. Ще й одну лапу просунув, щоб міг, час від часу, змітати лапатий сніг, що налипав на півметрові фіолетові вуса.
Сів на ящика з рибальськими причандалами, закинув вудку і очікую на здобич.
Самі знаєте, що взимку лини та соми не ловляться. А у нас навпаки, бо Жоржик починає намуркувати заклинання, які навіть мертвого з могили піднімуть, не те що якусь сонну рибчину. А оскільки заступа з собою не взяли, щоб закопувати потруєних істот, то складали здобич у два мішки: хорошу в один, погану в інший.
Причалапали додому. Кіт звично чкурнув грітися під піч, а я взявся чистити луску.
Жона каже:
- Сьогодні будуть гості. Будемо їх одночасно і лікувати, і годувати. Тому зваргань і юшку, і смаженину. Зроби з цибулькою.
-Гараз,- одвічаю коханій дружині і стаю до груби (вона у нас із плитою).
Завітали гості: кум з кумою, попадя х буцматою донечкою непевного віку, сусід Іван Смоктун з сердитою жінкою і ще дехто, про кого до ночі говорити не варто, аби не вимучували зляки.
Дружина каже:
- Зараз накладу замовляння на страви.
А тому беріть ложки та виделки до рук та їжте на здоров'я. До ранку всі ваші болячки зникнуть як ранковий туман під променями лагідного сонечка.
Люди спочатку їли спокійно, розважливо. Сьорбали гарячу юшку тихенько, кісточки обсмоктували від соковитого мнясця акуратно, аби не подавитися. Але моє куховарське мистецтво, помножене на замовляння досвідченої знахурки, подіяло як валер'янка на котів.
Страви почали зникати в черевах поважних гостей зі страхітливою швидкістю, вчувалося тріскотіння кісток, а плямкання нагадувало поросяче. Кум з кумою ухопили сома одночасно за голову та хвоста і потягнули нещасну тварину кожен у свою сторону. Ляпки жиру полетіли навсібіч, окропивши смокінги, сорочки та плаття присутніх. Я перелякався, оскільки такої дикої групової гастрономічної вакханалії не бачив ніколи.
- Жінко!- прошепотів на вухо берегині.- Закінчуй лікування, бо гості і нас з'їдять, як покінчать зі стравами на столі.
А вона вже чаклувала, побілілими вустами шепотіла замовляння та одвороти.
Гості отямилися і чкурнули геть із хати, полишивши на столі справжнє рибне бойовисько. Навіть на стелю поприлипали кісточки та світилися цяточки жиру.
Сіли розбиратися, що пішло не так. І тут мене як громом ударило!
- Жінко! Мабуть, страви приготовлені не з того мішка!
- Як так?
- Так Жоржик спав під піччю, він же старенький, не хотів його будити, щоб понюхав у якому лантусі хороша риба, а в якому негідна. І переплутав, бо вони однакові.
- Ах ви ж окаянні! - вигукнула дружина і кинулася нас лупцювати.
Покарала мене тоді за недогляд берегиня люто: вирвала жмут оселедця та кілька волосин з носа. Скажу чесно: було вельми боляче. А Жоржика добряче поворушила мітлою під піччю.
Але не лякайтеся, все обійшлося більш- менш благополучно: Іван Смоктун на півроку кинув уживати оковиту, чим його дружина була вельми задоволена. Дядьки, про яких не варто згадувати до ночі кинули свій кривавий промисел і влаштувалися на ферму вигрібати гній з- під поросят, а у попаді народилася трійня.
Правда, добу їх вимучувала люта "швидка Настя", сиріч бігунка. Хоча, кажуть, інколи вона дуже корисна, бо прочищає шлунок від пережору, а голову від непотрібних думок.
А хорошу рибу я почистив того ж дня та поночі приготував нову порцію страв. Тож запрошую усіх у гості.
Повірте, цього разу ви будете вельми задоволені. Ну то як, прийдете чи ні?
02.02.2025р і






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-02 11:03:01
Переглядів сторінки твору 806
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.942 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.283 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 17:14
Автор у цю хвилину відсутній