Не знаю як ви, шановні, друзі, а я боюся до дрижаків своєї дружини-берегині. Хоч і люблю безтямно.
А чому боюся - запитаєте ви. Так і бога одночасно і бояться, і люблять. Люблять за те, що він прощає глупства окаянним грішникам, а бояться за те, що може суворо покарати за дурниці та порушення законів небесних. А те, що моя жінка - богиня в людській подобі переконався не раз і не два. Навіть кіт Жоржик - казкова істота, який живе з нами ось уже півтисячі літ (теж чаклун неабиякий) і той її остерігається. Якщо берегиня на нього гримає, то винувато каже "Няв!" і ховається під піч.
Ми з ним як два чоботи пара: і шкоду однакову робимо, і корисні справи. На риболовлю ходимо удвох. Я вивуджую рибу і даю котиську понюхати, оскільки в річці Тетерів останнім часом стільки отрути, що лишень чаклунський кіт на нюх може визначити: чи можна вживати вивудженого сома або лина, чи негайно прикопати, щоб якийсь недосвідчений рибалка не потруїв власну сім'ю.
Ось і цього разу, посеред лютої хуртовини та морозу, вирушили удвох. Правда, аби не застудити вірного друга умостив його у торбі під кожухом. А Жоржикову голову вистромив між ґудзиків аби не задихнувся. Ще й одну лапу просунув, щоб міг, час від часу, змітати лапатий сніг, що налипав на півметрові фіолетові вуса.
Сів на ящика з рибальськими причандалами, закинув вудку і очікую на здобич.
Самі знаєте, що взимку лини та соми не ловляться. А у нас навпаки, бо Жоржик починає намуркувати заклинання, які навіть мертвого з могили піднімуть, не те що якусь сонну рибчину. А оскільки заступа з собою не взяли, щоб закопувати потруєних істот, то складали здобич у два мішки: хорошу в один, погану в інший.
Причалапали додому. Кіт звично чкурнув грітися під піч, а я взявся чистити луску.
Жона каже:
- Сьогодні будуть гості. Будемо їх одночасно і лікувати, і годувати. Тому зваргань і юшку, і смаженину. Зроби з цибулькою.
-Гараз,- одвічаю коханій дружині і стаю до груби (вона у нас із плитою).
Завітали гості: кум з кумою, попадя х буцматою донечкою непевного віку, сусід Іван Смоктун з сердитою жінкою і ще дехто, про кого до ночі говорити не варто, аби не вимучували зляки.
Дружина каже:
- Зараз накладу замовляння на страви.
А тому беріть ложки та виделки до рук та їжте на здоров'я. До ранку всі ваші болячки зникнуть як ранковий туман під променями лагідного сонечка.
Люди спочатку їли спокійно, розважливо. Сьорбали гарячу юшку тихенько, кісточки обсмоктували від соковитого мнясця акуратно, аби не подавитися. Але моє куховарське мистецтво, помножене на замовляння досвідченої знахурки, подіяло як валер'янка на котів.
Страви почали зникати в черевах поважних гостей зі страхітливою швидкістю, вчувалося тріскотіння кісток, а плямкання нагадувало поросяче. Кум з кумою ухопили сома одночасно за голову та хвоста і потягнули нещасну тварину кожен у свою сторону. Ляпки жиру полетіли навсібіч, окропивши смокінги, сорочки та плаття присутніх. Я перелякався, оскільки такої дикої групової гастрономічної вакханалії не бачив ніколи.
- Жінко!- прошепотів на вухо берегині.- Закінчуй лікування, бо гості і нас з'їдять, як покінчать зі стравами на столі.
А вона вже чаклувала, побілілими вустами шепотіла замовляння та одвороти.
Гості отямилися і чкурнули геть із хати, полишивши на столі справжнє рибне бойовисько. Навіть на стелю поприлипали кісточки та світилися цяточки жиру.
Сіли розбиратися, що пішло не так. І тут мене як громом ударило!
- Жінко! Мабуть, страви приготовлені не з того мішка!
- Як так?
- Так Жоржик спав під піччю, він же старенький, не хотів його будити, щоб понюхав у якому лантусі хороша риба, а в якому негідна. І переплутав, бо вони однакові.
- Ах ви ж окаянні! - вигукнула дружина і кинулася нас лупцювати.
Покарала мене тоді за недогляд берегиня люто: вирвала жмут оселедця та кілька волосин з носа. Скажу чесно: було вельми боляче. А Жоржика добряче поворушила мітлою під піччю.
Але не лякайтеся, все обійшлося більш- менш благополучно: Іван Смоктун на півроку кинув уживати оковиту, чим його дружина була вельми задоволена. Дядьки, про яких не варто згадувати до ночі кинули свій кривавий промисел і влаштувалися на ферму вигрібати гній з- під поросят, а у попаді народилася трійня.
Правда, добу їх вимучувала люта "швидка Настя", сиріч бігунка. Хоча, кажуть, інколи вона дуже корисна, бо прочищає шлунок від пережору, а голову від непотрібних думок.
А хорошу рибу я почистив того ж дня та поночі приготував нову порцію страв. Тож запрошую усіх у гості.
Повірте, цього разу ви будете вельми задоволені. Ну то як, прийдете чи ні?
02.02.2025р і