Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Лікування
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лікування
Не знаю як ви, шановні, друзі, а я боюся до дрижаків своєї дружини-берегині. Хоч і люблю безтямно.
А чому боюся - запитаєте ви. Так і бога одночасно і бояться, і люблять. Люблять за те, що він прощає глупства окаянним грішникам, а бояться за те, що може суворо покарати за дурниці та порушення законів небесних. А те, що моя жінка - богиня в людській подобі переконався не раз і не два. Навіть кіт Жоржик - казкова істота, який живе з нами ось уже півтисячі літ (теж чаклун неабиякий) і той її остерігається. Якщо берегиня на нього гримає, то винувато каже "Няв!" і ховається під піч.
Ми з ним як два чоботи пара: і шкоду однакову робимо, і корисні справи. На риболовлю ходимо удвох. Я вивуджую рибу і даю котиську понюхати, оскільки в річці Тетерів останнім часом стільки отрути, що лишень чаклунський кіт на нюх може визначити: чи можна вживати вивудженого сома або лина, чи негайно прикопати, щоб якийсь недосвідчений рибалка не потруїв власну сім'ю.
Ось і цього разу, посеред лютої хуртовини та морозу, вирушили удвох. Правда, аби не застудити вірного друга умостив його у торбі під кожухом. А Жоржикову голову вистромив між ґудзиків аби не задихнувся. Ще й одну лапу просунув, щоб міг, час від часу, змітати лапатий сніг, що налипав на півметрові фіолетові вуса.
Сів на ящика з рибальськими причандалами, закинув вудку і очікую на здобич.
Самі знаєте, що взимку лини та соми не ловляться. А у нас навпаки, бо Жоржик починає намуркувати заклинання, які навіть мертвого з могили піднімуть, не те що якусь сонну рибчину. А оскільки заступа з собою не взяли, щоб закопувати потруєних істот, то складали здобич у два мішки: хорошу в один, погану в інший.
Причалапали додому. Кіт звично чкурнув грітися під піч, а я взявся чистити луску.
Жона каже:
- Сьогодні будуть гості. Будемо їх одночасно і лікувати, і годувати. Тому зваргань і юшку, і смаженину. Зроби з цибулькою.
-Гараз,- одвічаю коханій дружині і стаю до груби (вона у нас із плитою).
Завітали гості: кум з кумою, попадя х буцматою донечкою непевного віку, сусід Іван Смоктун з сердитою жінкою і ще дехто, про кого до ночі говорити не варто, аби не вимучували зляки.
Дружина каже:
- Зараз накладу замовляння на страви.
А тому беріть ложки та виделки до рук та їжте на здоров'я. До ранку всі ваші болячки зникнуть як ранковий туман під променями лагідного сонечка.
Люди спочатку їли спокійно, розважливо. Сьорбали гарячу юшку тихенько, кісточки обсмоктували від соковитого мнясця акуратно, аби не подавитися. Але моє куховарське мистецтво, помножене на замовляння досвідченої знахурки, подіяло як валер'янка на котів.
Страви почали зникати в черевах поважних гостей зі страхітливою швидкістю, вчувалося тріскотіння кісток, а плямкання нагадувало поросяче. Кум з кумою ухопили сома одночасно за голову та хвоста і потягнули нещасну тварину кожен у свою сторону. Ляпки жиру полетіли навсібіч, окропивши смокінги, сорочки та плаття присутніх. Я перелякався, оскільки такої дикої групової гастрономічної вакханалії не бачив ніколи.
- Жінко!- прошепотів на вухо берегині.- Закінчуй лікування, бо гості і нас з'їдять, як покінчать зі стравами на столі.
А вона вже чаклувала, побілілими вустами шепотіла замовляння та одвороти.
Гості отямилися і чкурнули геть із хати, полишивши на столі справжнє рибне бойовисько. Навіть на стелю поприлипали кісточки та світилися цяточки жиру.
Сіли розбиратися, що пішло не так. І тут мене як громом ударило!
- Жінко! Мабуть, страви приготовлені не з того мішка!
- Як так?
- Так Жоржик спав під піччю, він же старенький, не хотів його будити, щоб понюхав у якому лантусі хороша риба, а в якому негідна. І переплутав, бо вони однакові.
- Ах ви ж окаянні! - вигукнула дружина і кинулася нас лупцювати.
Покарала мене тоді за недогляд берегиня люто: вирвала жмут оселедця та кілька волосин з носа. Скажу чесно: було вельми боляче. А Жоржика добряче поворушила мітлою під піччю.
Але не лякайтеся, все обійшлося більш- менш благополучно: Іван Смоктун на півроку кинув уживати оковиту, чим його дружина була вельми задоволена. Дядьки, про яких не варто згадувати до ночі кинули свій кривавий промисел і влаштувалися на ферму вигрібати гній з- під поросят, а у попаді народилася трійня.
Правда, добу їх вимучувала люта "швидка Настя", сиріч бігунка. Хоча, кажуть, інколи вона дуже корисна, бо прочищає шлунок від пережору, а голову від непотрібних думок.
А хорошу рибу я почистив того ж дня та поночі приготував нову порцію страв. Тож запрошую усіх у гості.
Повірте, цього разу ви будете вельми задоволені. Ну то як, прийдете чи ні?
02.02.2025р і
А чому боюся - запитаєте ви. Так і бога одночасно і бояться, і люблять. Люблять за те, що він прощає глупства окаянним грішникам, а бояться за те, що може суворо покарати за дурниці та порушення законів небесних. А те, що моя жінка - богиня в людській подобі переконався не раз і не два. Навіть кіт Жоржик - казкова істота, який живе з нами ось уже півтисячі літ (теж чаклун неабиякий) і той її остерігається. Якщо берегиня на нього гримає, то винувато каже "Няв!" і ховається під піч.
Ми з ним як два чоботи пара: і шкоду однакову робимо, і корисні справи. На риболовлю ходимо удвох. Я вивуджую рибу і даю котиську понюхати, оскільки в річці Тетерів останнім часом стільки отрути, що лишень чаклунський кіт на нюх може визначити: чи можна вживати вивудженого сома або лина, чи негайно прикопати, щоб якийсь недосвідчений рибалка не потруїв власну сім'ю.
Ось і цього разу, посеред лютої хуртовини та морозу, вирушили удвох. Правда, аби не застудити вірного друга умостив його у торбі під кожухом. А Жоржикову голову вистромив між ґудзиків аби не задихнувся. Ще й одну лапу просунув, щоб міг, час від часу, змітати лапатий сніг, що налипав на півметрові фіолетові вуса.
Сів на ящика з рибальськими причандалами, закинув вудку і очікую на здобич.
Самі знаєте, що взимку лини та соми не ловляться. А у нас навпаки, бо Жоржик починає намуркувати заклинання, які навіть мертвого з могили піднімуть, не те що якусь сонну рибчину. А оскільки заступа з собою не взяли, щоб закопувати потруєних істот, то складали здобич у два мішки: хорошу в один, погану в інший.
Причалапали додому. Кіт звично чкурнув грітися під піч, а я взявся чистити луску.
Жона каже:
- Сьогодні будуть гості. Будемо їх одночасно і лікувати, і годувати. Тому зваргань і юшку, і смаженину. Зроби з цибулькою.
-Гараз,- одвічаю коханій дружині і стаю до груби (вона у нас із плитою).
Завітали гості: кум з кумою, попадя х буцматою донечкою непевного віку, сусід Іван Смоктун з сердитою жінкою і ще дехто, про кого до ночі говорити не варто, аби не вимучували зляки.
Дружина каже:
- Зараз накладу замовляння на страви.
А тому беріть ложки та виделки до рук та їжте на здоров'я. До ранку всі ваші болячки зникнуть як ранковий туман під променями лагідного сонечка.
Люди спочатку їли спокійно, розважливо. Сьорбали гарячу юшку тихенько, кісточки обсмоктували від соковитого мнясця акуратно, аби не подавитися. Але моє куховарське мистецтво, помножене на замовляння досвідченої знахурки, подіяло як валер'янка на котів.
Страви почали зникати в черевах поважних гостей зі страхітливою швидкістю, вчувалося тріскотіння кісток, а плямкання нагадувало поросяче. Кум з кумою ухопили сома одночасно за голову та хвоста і потягнули нещасну тварину кожен у свою сторону. Ляпки жиру полетіли навсібіч, окропивши смокінги, сорочки та плаття присутніх. Я перелякався, оскільки такої дикої групової гастрономічної вакханалії не бачив ніколи.
- Жінко!- прошепотів на вухо берегині.- Закінчуй лікування, бо гості і нас з'їдять, як покінчать зі стравами на столі.
А вона вже чаклувала, побілілими вустами шепотіла замовляння та одвороти.
Гості отямилися і чкурнули геть із хати, полишивши на столі справжнє рибне бойовисько. Навіть на стелю поприлипали кісточки та світилися цяточки жиру.
Сіли розбиратися, що пішло не так. І тут мене як громом ударило!
- Жінко! Мабуть, страви приготовлені не з того мішка!
- Як так?
- Так Жоржик спав під піччю, він же старенький, не хотів його будити, щоб понюхав у якому лантусі хороша риба, а в якому негідна. І переплутав, бо вони однакові.
- Ах ви ж окаянні! - вигукнула дружина і кинулася нас лупцювати.
Покарала мене тоді за недогляд берегиня люто: вирвала жмут оселедця та кілька волосин з носа. Скажу чесно: було вельми боляче. А Жоржика добряче поворушила мітлою під піччю.
Але не лякайтеся, все обійшлося більш- менш благополучно: Іван Смоктун на півроку кинув уживати оковиту, чим його дружина була вельми задоволена. Дядьки, про яких не варто згадувати до ночі кинули свій кривавий промисел і влаштувалися на ферму вигрібати гній з- під поросят, а у попаді народилася трійня.
Правда, добу їх вимучувала люта "швидка Настя", сиріч бігунка. Хоча, кажуть, інколи вона дуже корисна, бо прочищає шлунок від пережору, а голову від непотрібних думок.
А хорошу рибу я почистив того ж дня та поночі приготував нову порцію страв. Тож запрошую усіх у гості.
Повірте, цього разу ви будете вельми задоволені. Ну то як, прийдете чи ні?
02.02.2025р і
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
