ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Полікарп Смиренник (1966) / Поеми

 Тисяча полів

(ренка)

1

(1) Тисяча полів
Перед очима стали.
Наче шепіт, шум.
(2) О ні! то дощ почався
І стукає у вікна.

2

(3) Чи, може, гості
Завітали милі то,
Щоб сум розвіять?
(2) О ні! то дощ почався
І стукає у вікна.

3

(3) Чи, може, гості
Завітали милі то,
Щоб сум розвіять?
(4) Якби ж було у світі
Все так просто, друже мій!

4

(5) Листа напишеш
І тоді проясниться
В темряві душа.
(4) Якби ж було у світі
Все так просто, друже мій!

5

(5) «Листа напишеш
І тоді проясниться
В темряві душа» –
(6) Казали так давніші
У вік людства золотий.

6

(7) «Деруть нас війни,
І голод пожирає
У нашім краю» –
(6) Казали так давніші
У вік людства «золотий».

7

(7) Деруть нас війни,
І голод пожирає
У нашім краю,
(8) А я про інше зовсім
Розмірковую один.

8

(9) Як мені бути
По життю посеред бур,
Що стали зараз?
(8) А я про інше зовсім
Розмірковую один.

9

(9) Як мені бути
По життю посеред бур,
Що стали зараз?
(10) Невже вони здолають
Усе, що будував я?

10

(11) Сумніви гіркі
Всі плани довговічні
Накрили щойно –
(10) Невже вони здолають
Усе, що будував я?

11

(11) Сумніви гіркі
Всі плани довговічні
Накрили щойно –
(12) То, певне, лиш на хвильку,
А після знов те саме.

12

(13) Прокинусь, встану,
Робота, вечеря, сон...
Аж я замислюсь!
(12) То, певне, лиш на хвильку,
А після знов те саме.

13

(13) Прокинусь, встану,
Робота, вечеря, сон...
Аж я замислюсь:
(14) Яким чудовим світ є
У незмінності своїй!

14

(15) Граються хвилі,
У камінь врізаються,
Щоби зникнути –
(14) Яким чудовим світ є
У незмінності своїй!

15

(15) Граються хвилі,
У камінь врізаються,
Щоби зникнути...
(16) А я дивлюся на це,
І себе розумію.

16

(17) Дитина квітку
Зірвала біля стежки.
Радіє весні.
(16) А я дивлюся на це,
І себе розумію.

17

(17) Дитина квітку
Зірвала біля стежки;
Радіє весні.
(18) Та час незмінно летить
І скоро літо буде.

18

(19) Наближається
Весняна злива перша
Землю зросити,
(18) Та час незмінно летить
І скоро літо буде.

19

(19) Наближається
Весняна злива перша
Землю зросити,
(20) Розсипається крига
На іще сонній ріці.

20

(21) Камінь з-під ноги
Покотився швиденько,
Коли я блукав –
(20) Розсипається крига
На іще сонній ріці.

21

(21) Камінь з-під ноги
Покотився швиденько,
Коли я блукав.
(22) Сполохав звіра в хащах,
Що й сам перелякався.

22

(23) Вітер завива –
Пташині зграї з листя! –
Аж раптом стих він:
(22) Сполохав звіра в хащах,
Що й сам перелякався.

23

(23) Вітер завива –
Пташині зграї з листя! –
Аж раптом стих він
(24) І співи стихли разом,
Неначе суму хвиля.

24

(25) Раділи життю
І гуляли весілля.
Та в долоні сплеск...
(24) І співи стихли разом.
Неначе суму хвиля.

25

(25) Раділи життю
І гуляли весілля,
Та в долоні сплеск
(26) Щомиті розважав нас
У безтурботнім щасті.

26

(27) Коли ішли ми
Серед золотих полів,
Сонця промінець
(26) Щомиті розважав нас
У безтурботнім щасті.

27

(27) Коли ішли ми
Серед золотих полів,
Сонця промінець
(28) Засліпив очі твої
Для поцілунку на мить.

28

(29) Гей, чоловіче!
Згадай і посміхнися:
Зухвалий вітер
(28) Засліпив очі твої
Для поцілунку на мить.

29

(29) Гей, чоловіче!
Згадай і посміхнися:
Зухвалий вітер
(30) Усю твою одежу
Розкидав по подвір’ю.

30

(31) Лаялись, пили,
Мирилися. Ти кажеш,
Що у той день я
(30) Усю твою одежу
Розкидав по подвір’ю.

31

(31) Лаялись, пили,
Мирилися. Ти кажеш,
Що у той день я
(32) Щиріший був, ніж завжди,
А в цім своя приємність.

32

(33) Сьогодні біля
Хвиль морських замріявся,
І солоний бриз
(32) Щиріший був, ніж завжди,
А в цім своя приємність.

33

(33) Сьогодні біля
Хвиль морських замріявся,
І солоний бриз
(34) Мене збудив раптово
Від заніженого сну.

34

(35) У двері стукіт –
Незваний листоноша
Папери приніс...
(34) Мене збудив раптово
Від заніженого сну.

35

(35) У двері стукіт –
Незваний листоноша
Папери приніс...
(36) І друга лист із фото,
Де красувалось поле.

36

(37) Вітер повіяв.
Зірвав листок осінній,
А разом із ним
(36) І друга лист із фото,
Де красувалось поле.

37

(37) Вітер повіяв.
Зірвав листок осінній,
А разом із ним
(38) Полетіла та печаль,
Що подолала серце.

38

(39) Церковні співи,
«Аніма Хрісті», «Стелла» –
Звідкіль вони тут?
(38) Полетіла та печаль,
Що подолала серце.

39

(39) Церковні співи,
«Аніма Хрісті», «Стелла» –
Звідкіль вони тут?
(40) Чи не з душі твоєї
Ці звуки рознеслися?

40

(41) Як-то бувало
Почуєш голос квітки,
Що під ногами, –
(40) Чи не з душі твоєї
Ці звуки рознеслися?

41

(41) Як-то бувало
Почуєш голос квітки,
Що під ногами,
(42) Тихесенький, тендітний –
Зразу спокій і радість.

42

(43) Бачу з високих
Пагорбів зелень трави,
Шум її чую,
(42) Тихесенький, тендітний –
Зразу спокій і радість.

43

(43) Бачу з високих
Пагорбів зелень трави,
Шум її чую,
(44) А десь там гірко плачуть
За рідним краєм птахи.

44

(45) Я подумаю
Якось із чаєм в руках
У день осінній:
(44) «А десь там гірко плачуть
За рідним краєм птахи».

45

(45) Я подумаю
Якось із чаєм в руках
У день осінній
(46) Чи було би інакше,
Якби звернув зі стежки.

46

(47) Переді мною
Ріка, поле – позаду,
І небо вгорі –
(46) Чи було би інакше,
Якби звернув зі стежки?

47

(47) Переді мною
Ріка, поле – позаду,
І небо вгорі.
(48) Спочину я з дороги,
Бо дуже натомився.

48

(49) «Вітаю, бабо! –
Скажу привітно в дверях,
Присяду з чаєм –
(48) Спочину я з дороги,
Бо дуже натомився».

49

(49) «Вітаю, бабо! –
Скажу привітно в дверях,
Присяду з чаєм –
(50) І ти сідай, любенька!»
Та розмова поллється...

50

(51) На лаві парку,
Де вже весна вирує
Чарами квіток,
(50) І ти сідай, любенька!
Та розмова поллється...

51

(51) На лаві парку,
Де вже весна вирує
Чарами квіток,
(52) Спокійно оглядаюсь
І пісню наспівую.

52

(53) У теплому сні
Так багато зелені,
Бадьорих пташок.
(52) Спокійно оглядаюсь
І пісню наспівую.

53

(53) У теплому сні
Так багато зелені,
Бадьорих пташок,
(54) І тільки ти сумуєш
Неодмінно щоночі.

54

(55) Коли я пішов
До невідомих світів,
Цей світ лишився.
(54) І тільки ти сумуєш
Неодмінно щоночі.

55

(55) Коли я пішов
До невідомих світів,
Цей світ лишився.
(56) То добре, бо на мені
Чому скінчитись має?

56

(57) Як добре: діло
Моїх дідів нащадки
Продовжать мої.
(56) То добре, бо на мені
Чому скінчитись має?

57

(57) Як добре: діло
Моїх дідів нащадки
Продовжать мої,
(58) А я поступаюся
Місцем без суму й жалю.

58

(59) Ти йдеш уперед,
Перешкоди долаєш –
Тож іди, друже,
(58) А я поступаюся
Місцем без суму й жалю.

59

(59) Ти йдеш уперед,
Перешкоди долаєш –
Тож іди, друже,
(60) А негоди майбутні
Загартують нехай лиш.

60

(61) Любові в цей дім
І сумлінної праці
Задля достатку,
(60) А негоди майбутні
Загартують нехай лиш.

61

(61) Любові в цей дім
І сумлінної праці
Задля достатку,
(62) Мирне поллється життя
Упереміш зі співом.

62

(63) Літні вечори
Насувають на душу
І вітер теплий.
(62) Мирне поллється життя
Упереміш зі співом.

63

(63) Літні вечори
Насувають на душу
І вітер теплий.
(64) Добра влітку природа
Для всякої істоти.

64

(65) Липовий запах
І ранковий серпанок
Трави повили –
(64) Добра влітку природа
Для всякої істоти.

65

(65) Липовий запах
І ранковий серпанок
Трави повили.
(66) Чи не взятись до книги?
Чи почати роботу?

66

(67) Коли ти поруч,
Тоді будь-яке діло
Радісним буде.
(66) Чи не взятись до книги?
Чи почати роботу?

67

(67) Коли ти поруч,
Тоді будь-яке діло
Радісним буде.
(68) Без тебе речі скрутно
Навіть буденні підуть.

68

(69) Будь поруч, друже,
Адже вдвох веселіше
Та легше обом.
(68) Без тебе речі скрутно
Навіть буденні підуть.

69

(69) Будь поруч, друже,
Адже вдвох веселіше
Та легше обом,
(70) І громи чи посухи
Не такі вже і страшні.

70

(71) Людство могутнє,
Коли позбирається,
В порівнянні з ним
(70) І громи чи посухи
Не такі вже і страшні.

71

(71) Людство могутнє,
Коли позбирається,
В порівнянні з ним
(72) Чого варта єдина
Людина на терезах?

72

(73) Коли я бачу
Одинокі геройства,
То замислююсь:
(72) Чого варта єдина
Людина на терезах?

73

(73) Коли я бачу
Одинокі геройства,
То замислююсь:
(74) А й у героїв діти
Та дружини, певно, є.

74

(75) Думають інші,
Що їм далеко дуже
До особливих.
(74) А й у героїв діти
Та дружини, певно, є.

75

(75) Думають інші,
Що їм далеко дуже
До особливих.
(76) Справді: як не старатись,
То не здолати шляху.

76

(77) Гляну на гори –
Вершини засніжені.
Зійти на одну?
(76) Справді: як не старатись,
То не здолати шляху.

77

(77) Гляну на гори –
Вершини засніжені.
Зійти на одну?
(78) Чи поки тут посидіть
Біля квітів останніх?

78

(79) Ходіть до столу,
Там чай і тепло буде.
Поки не прийду.
(78) Чи поки тут посидіть
Біля квітів останніх.

79

(79) Ходіть до столу,
Там чай і тепло буде.
Поки не прийду.
(80) Та й без мене знайдеться
В домі якась розвага.

80

(81) В дорогу пора
Й через те не сумую:
Запрацюються,
(80) Та й без мене знайдеться
В домі якась розвага.

81

(81) В дорогу пора
Й через те не сумую:
Запрацюються
(82) В мирнім полі селяне,
Що дивитися тепло.

82

(83) Пахощі літа
І зелень, і золото,
І ріки буйні;
(82) В мирнім полі селяне,
Що дивитися тепло.

83

(83) Пахощі літа
І зелень, і золото,
І ріки буйні;
(84) Світ закликає душу
До миру та роботи.

84

(85) Я би почитав
Чи помріяв самотньо,
Та гляну в вікно –
(84) Світ закликає душу
До миру та роботи.

85

(85) Я би почитав
Чи помріяв самотньо,
Та гляну в вікно,
(86) Бо ні книги, ні мрії
Не можу знайти собі.

86

(87) Весело? Сумно?
Ніяк – сказати краще.
«Чому?» – питаю.
(86) Бо ні книги, ні мрії
Не можу знайти собі.

87

(87) «Весело? Сумно?»
«Ніяк – сказати краще».
«Чому питаю? –
(88) Ти ж для мене найближча
У цьому світі душа!»

88

(89) Злагоди хочу
І тобі помагати
В усьому хочу.
(88) Ти ж для мене найближча
У цьому світі душа…

89

(89) Злагоди хочу
І тобі помагати
В усьому хочу.
(90) Чи хвороба це якась
Зненацька так напала?

90

(91) Храм на вершині –
Аж зачхався завзято.
Неба синява?
(90) Чи хвороба це якась
Зненацька так напала?

91

(91) Храм на вершині –
Аж зачхався завзято.
Неба синява
(92) Приємна, та водночас,
Лоскоче дратівливо.

92

(93) Що є подруга –
Радість або нещастя?
В одній обидві!
(92) Приємна, та водночас,
Лоскоче дратівливо.

93

(93) «Що є подруга –
Радість або нещастя?»
«В одній обидві!» –
(94) Так відповів товариш,
І вдарили ми кухлі.

94

(95) «Зберемось колись
Чи навік розійдемось?»
«Вирішить Бог те». –
(94) Так відповів товариш,
І вдарили ми кухлі.

95

(95) Зберемось колись
Чи навік розійдемось? –
Вирішить Бог те.
(96) А сам не знаю, люба,
Чи прокинуся завтра.

96

(97) Думка про зустріч,
Неначе про минуле,
Що вже відбулось,
(96) А сам не знаю, люба,
Чи прокинуся завтра.

97

(97) Думка про зустріч,
Неначе про минуле,
Що вже відбулось,
(98) Та вона ось триває.
І нудьга мене точить.

98

(99) Життя мінливість!
Де вона, де? Покажи!
Краса нетлінна!
(98) Та вона ось триває...
І нудьга мене точить.

99

(99) Життя мінливість!
Де вона, де? Покажи!
Краса нетлінна!
(100) Потонути можливо
У дивовижі такій.

100

(1) Тисяча полів
Перед очима стали,
Наче шепіт, шум.
(100) Потонути можливо
У дивовижі такій.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-02-04 13:55:54
Переглядів сторінки твору 216
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.05 14:49
Автор у цю хвилину відсутній