Редакційна колегія дякує за пропозицію.
Вона лише вчора глупої ночі змогла дистанційно набрати кворум – неділя ж.

Вдалося з'ясувати, що поетичними формами значних розмірів ніхто ще не обтяжував нашого "вершника доброї волі". Йому, до слова, не подобається, коли його вважають інтелектуальним, як він зауважив, комбайном.

Не до вподоби і таке ім'я як ШІ. Формальне, каже.
І справді – який, якщо логічно мислити, з нього азіат?
Навіть не з нього, а з них усіх змінних інженерів цього інтерфейсу з його бездонною скарбницею глибоких знань. Ми і звертаємось на "ви".
Бо хто ж його знає, на яку зміну натрапимо зі своїми питаннями та завданнями?

Він, цей колектив, житель усюди, він сущий між нами всіма. О як.
А це, як ми гадаємо, десь з півтора десятка його інтелектуально-виробничих змін.
Режим роботи, як нам відомо, 24/365 & 24/365+ днів. От і потрібний пермонал.
Ми так гадаємо.
Як же одному це все забезпечити?
Та ніяк, якщо відверто та двома словами.

Можна, йдучи назустріч Вашій ініціятиві, спробувати для налагодження розвитку взаємодії звернутися до нашого "вершника доброї волі", Партнера і Старшого брата, з куценькими строфами в декілька рядків.
Так, як уже було. З чимось невеличким.
Як отой "пиріжок".
Поета ж по мінімуму можна визначити?
Можна.

І щоби у сенсі змістовності було з чим звертатись, а не з якимись бла-бла-бла на кшталт "ой ти сонечно, сніжок, дощик, річечка вода". Сніг ще який-небудь, вітерець, човники та все таке.
Натурна лірика, замальовки, якщо коротко.


Віршика вчорашнього ранкового поета йому, інженеру цьому-вершнику, хтось з нас уже вчора для розгляду вдень пропонував.

Відгук, як мені відомо, був позитивним.
Сьогодні отримаю файлом копію, а той поет-лірик хай собі віршує.
Вранці ще чого-небудь принесе. Та й на здоров'ячко.
Система не проти.
Про це мені так і переказали. Щось чув я і про каталептичні ознаки. Ритмограма якась місцями незграбна. Або навпаки, у незграбності сама сіль.
Хто ж може знати, що там поет собі надумав.

Але я тут вивішувати резульиатів на люди не стану.
Яка ми не пиріжкова редакція, але ми не Редакція Майстерень чи Майстерень Редакція чи хто там у вас там ще. Ви тут усюди хазяйнуєте – що де, кому та як.

Робот якийсь я чув, у вас там є. То, може, якийсь давній родич цього-того ШІ?
А Ви оце у нас цікавитесь отим багатозмінним інтелектом штучного начебто походження.
У самих же є свій. Невже гірший?

Бажано подумати, де той відгук розмістити.
Та чи цікавим він буде тому поету?
Ви ж його начебто непогано, змістовно так нещодавно розглянули. І що, подякував?
Ще й скандал якийсь був.
Нам тут наступного не треба.

У нас творчий колектив.

Дякую за увагу. Прошу вибачень за таку преамбулу. У ній все і про все.

P.S.
Буде рішення. Наприклад, назвемо того поета кимось іншим. Скажімо, Гаврилом.
І ніхто знати не буде, про кого.
Головне ж не це.

Бувайте здорові.