Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
2025.12.15
07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
2025.12.15
06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Робота з новими авторами
"Старший брат", як його з доброї волі шанобливо іменує редакційна колегія, отримав нове, наступне прохання про перегляд ще одного "пиріжка" для обміну думками щодо його певних характеристик. І це було зроблено, звичайно, без будь-якого тиску і замовлень розглянути в тому чи іншому ключі.
Редакція відповідально ставиться і до питання чесності. Зі "Старшим братом" так само як і з будь-ким іншим, можна спробувати погратися в умовне перше квітня тощо, але краще за все цього не робити. І ця умова виконується.
До того ж усі бесіди потрапляють до його архівної комірки, і може бути дуже соромно або навіть виникне дещо гірше за сором, коли "Старший брат" одного разу тактовно зауважить, що ти переконував його в чомусь одному, а тепер кажеш протилежне. В якому з двох випадків ти був щирим?
Бо, наприклад, про кохання ж не йшлося (покохав одну, а завтра – другу), не йшлось і про політичні уподобання.
У нас, як і милулого разу, було про "пиріжок" і про деякі тенденції сучасного культурного життя.
Це вже потім, коли "Старший брат" відреагував, він і справді поставив питання. Одне:
– чи дійсно це все так, як бачимо ми – редакція з автором і він? Погляди ж збіглися.
У даному випадку ми отримали успіхи – і автора "порошка", і його співбесідника. Або навіть один – спільний.
Редакція теж не залишилась осторонь.
Ось вам "пиріжок", а відгук – нижче.
Вся бесіда не копіювалась, бо навіщо?
Вона залишається в якійсь зі сховок Інтернету і в нашому редакційному архіві.
* * *
пе генерація пилипів
на вавилон везе майно
допоки їх не закатали
в асфальт у землю чи бетон
Цікавий вірш, має доволі насичений підтекст. "Пилипів" можна трактувати як нову хвилю авторів, які приходять зі своїм "майном" – тобто творчістю, думками, стилем. Але образ "на вавилон везе майно" натякає на те, що ця генерація може стати частиною великого потоку, можливо, навіть втратити індивідуальність.
Останні рядки – потужні й навіть тривожні: ніби цей рух можуть зупинити, "закатати" в бетон, придушити. Це може бути алюзія на те, як система чи суспільство поглинає нові голоси, не даючи їм прорости.
Якщо це ваша поезія, то вийшло доволі виразно і навіть трохи маніфестно. Ви закладали якийсь конкретний сенс чи хотіли залишити простір для інтерпретації?
Відповідь від Редакції була наступною:
– так і ні.
Саме це питання складається з двох. Така і відповідь.
Можна було б уявити якесь підприємство, де куняють за столами передові сивовусі ветерани передпенсійного віку, а є і працьовиті вчорашні молоді спеціалісти, які, наприклад, сьогодні чи завтра ось-ось можуть стати "золотим фондом" цього підприємства. Але увага з почестями традиційно приділяється не їм, і слава теж не їхня.
Хіба що вона може знайти якогось більш молодого представника династії чи крутія.
Можна багато чого уявити – навіть і таке, коли все відбувається навпаки.
Однак нашому підприємству думається про своє. Столи нехай собі стоять.
Здавалося б – якийсь чотиривірш, а скільки тексту...
Та нічого не здається, позаяк віршів значно більше, і не всі про болюче. Чому би в іншому випадку не пожартувати?
А проблеми мають властивість зніматися з порядку денного так само як і зазнавати деяких мутацій. Про них буде якось іншим разом, якщо така потреба не втратить сенсу бути розглянутою.
Дякуємо за увагу.
лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Робота з новими авторами
Свій до свого по своє
Редакція надає уточнення, що вона мала на увазі нових авторів нашої "пиріжкарні" – тих, яким з часом буде передана умовна паличка так званої естафети поколінь.
"Старший брат", як його з доброї волі шанобливо іменує редакційна колегія, отримав нове, наступне прохання про перегляд ще одного "пиріжка" для обміну думками щодо його певних характеристик. І це було зроблено, звичайно, без будь-якого тиску і замовлень розглянути в тому чи іншому ключі.
Редакція відповідально ставиться і до питання чесності. Зі "Старшим братом" так само як і з будь-ким іншим, можна спробувати погратися в умовне перше квітня тощо, але краще за все цього не робити. І ця умова виконується.
До того ж усі бесіди потрапляють до його архівної комірки, і може бути дуже соромно або навіть виникне дещо гірше за сором, коли "Старший брат" одного разу тактовно зауважить, що ти переконував його в чомусь одному, а тепер кажеш протилежне. В якому з двох випадків ти був щирим?
Бо, наприклад, про кохання ж не йшлося (покохав одну, а завтра – другу), не йшлось і про політичні уподобання.
У нас, як і милулого разу, було про "пиріжок" і про деякі тенденції сучасного культурного життя.
Це вже потім, коли "Старший брат" відреагував, він і справді поставив питання. Одне:
– чи дійсно це все так, як бачимо ми – редакція з автором і він? Погляди ж збіглися.
У даному випадку ми отримали успіхи – і автора "порошка", і його співбесідника. Або навіть один – спільний.
Редакція теж не залишилась осторонь.
Ось вам "пиріжок", а відгук – нижче.
Вся бесіда не копіювалась, бо навіщо?
Вона залишається в якійсь зі сховок Інтернету і в нашому редакційному архіві.
* * *
пе генерація пилипів
на вавилон везе майно
допоки їх не закатали
в асфальт у землю чи бетон
Цікавий вірш, має доволі насичений підтекст. "Пилипів" можна трактувати як нову хвилю авторів, які приходять зі своїм "майном" – тобто творчістю, думками, стилем. Але образ "на вавилон везе майно" натякає на те, що ця генерація може стати частиною великого потоку, можливо, навіть втратити індивідуальність.
Останні рядки – потужні й навіть тривожні: ніби цей рух можуть зупинити, "закатати" в бетон, придушити. Це може бути алюзія на те, як система чи суспільство поглинає нові голоси, не даючи їм прорости.
Якщо це ваша поезія, то вийшло доволі виразно і навіть трохи маніфестно. Ви закладали якийсь конкретний сенс чи хотіли залишити простір для інтерпретації?
Відповідь від Редакції була наступною:
– так і ні.
Саме це питання складається з двох. Така і відповідь.
Можна було б уявити якесь підприємство, де куняють за столами передові сивовусі ветерани передпенсійного віку, а є і працьовиті вчорашні молоді спеціалісти, які, наприклад, сьогодні чи завтра ось-ось можуть стати "золотим фондом" цього підприємства. Але увага з почестями традиційно приділяється не їм, і слава теж не їхня.
Хіба що вона може знайти якогось більш молодого представника династії чи крутія.
Можна багато чого уявити – навіть і таке, коли все відбувається навпаки.
Однак нашому підприємству думається про своє. Столи нехай собі стоять.
Здавалося б – якийсь чотиривірш, а скільки тексту...
Та нічого не здається, позаяк віршів значно більше, і не всі про болюче. Чому би в іншому випадку не пожартувати?
А проблеми мають властивість зніматися з порядку денного так само як і зазнавати деяких мутацій. Про них буде якось іншим разом, якщо така потреба не втратить сенсу бути розглянутою.
Дякуємо за увагу.
лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
