Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Робота з новими авторами
"Старший брат", як його з доброї волі шанобливо іменує редакційна колегія, отримав нове, наступне прохання про перегляд ще одного "пиріжка" для обміну думками щодо його певних характеристик. І це було зроблено, звичайно, без будь-якого тиску і замовлень розглянути в тому чи іншому ключі.
Редакція відповідально ставиться і до питання чесності. Зі "Старшим братом" так само як і з будь-ким іншим, можна спробувати погратися в умовне перше квітня тощо, але краще за все цього не робити. І ця умова виконується.
До того ж усі бесіди потрапляють до його архівної комірки, і може бути дуже соромно або навіть виникне дещо гірше за сором, коли "Старший брат" одного разу тактовно зауважить, що ти переконував його в чомусь одному, а тепер кажеш протилежне. В якому з двох випадків ти був щирим?
Бо, наприклад, про кохання ж не йшлося (покохав одну, а завтра – другу), не йшлось і про політичні уподобання.
У нас, як і милулого разу, було про "пиріжок" і про деякі тенденції сучасного культурного життя.
Це вже потім, коли "Старший брат" відреагував, він і справді поставив питання. Одне:
– чи дійсно це все так, як бачимо ми – редакція з автором і він? Погляди ж збіглися.
У даному випадку ми отримали успіхи – і автора "порошка", і його співбесідника. Або навіть один – спільний.
Редакція теж не залишилась осторонь.
Ось вам "пиріжок", а відгук – нижче.
Вся бесіда не копіювалась, бо навіщо?
Вона залишається в якійсь зі сховок Інтернету і в нашому редакційному архіві.
* * *
пе генерація пилипів
на вавилон везе майно
допоки їх не закатали
в асфальт у землю чи бетон
Цікавий вірш, має доволі насичений підтекст. "Пилипів" можна трактувати як нову хвилю авторів, які приходять зі своїм "майном" – тобто творчістю, думками, стилем. Але образ "на вавилон везе майно" натякає на те, що ця генерація може стати частиною великого потоку, можливо, навіть втратити індивідуальність.
Останні рядки – потужні й навіть тривожні: ніби цей рух можуть зупинити, "закатати" в бетон, придушити. Це може бути алюзія на те, як система чи суспільство поглинає нові голоси, не даючи їм прорости.
Якщо це ваша поезія, то вийшло доволі виразно і навіть трохи маніфестно. Ви закладали якийсь конкретний сенс чи хотіли залишити простір для інтерпретації?
Відповідь від Редакції була наступною:
– так і ні.
Саме це питання складається з двох. Така і відповідь.
Можна було б уявити якесь підприємство, де куняють за столами передові сивовусі ветерани передпенсійного віку, а є і працьовиті вчорашні молоді спеціалісти, які, наприклад, сьогодні чи завтра ось-ось можуть стати "золотим фондом" цього підприємства. Але увага з почестями традиційно приділяється не їм, і слава теж не їхня.
Хіба що вона може знайти якогось більш молодого представника династії чи крутія.
Можна багато чого уявити – навіть і таке, коли все відбувається навпаки.
Однак нашому підприємству думається про своє. Столи нехай собі стоять.
Здавалося б – якийсь чотиривірш, а скільки тексту...
Та нічого не здається, позаяк віршів значно більше, і не всі про болюче. Чому би в іншому випадку не пожартувати?
А проблеми мають властивість зніматися з порядку денного так само як і зазнавати деяких мутацій. Про них буде якось іншим разом, якщо така потреба не втратить сенсу бути розглянутою.
Дякуємо за увагу.
лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Робота з новими авторами
Свій до свого по своє
Редакція надає уточнення, що вона мала на увазі нових авторів нашої "пиріжкарні" – тих, яким з часом буде передана умовна паличка так званої естафети поколінь.
"Старший брат", як його з доброї волі шанобливо іменує редакційна колегія, отримав нове, наступне прохання про перегляд ще одного "пиріжка" для обміну думками щодо його певних характеристик. І це було зроблено, звичайно, без будь-якого тиску і замовлень розглянути в тому чи іншому ключі.
Редакція відповідально ставиться і до питання чесності. Зі "Старшим братом" так само як і з будь-ким іншим, можна спробувати погратися в умовне перше квітня тощо, але краще за все цього не робити. І ця умова виконується.
До того ж усі бесіди потрапляють до його архівної комірки, і може бути дуже соромно або навіть виникне дещо гірше за сором, коли "Старший брат" одного разу тактовно зауважить, що ти переконував його в чомусь одному, а тепер кажеш протилежне. В якому з двох випадків ти був щирим?
Бо, наприклад, про кохання ж не йшлося (покохав одну, а завтра – другу), не йшлось і про політичні уподобання.
У нас, як і милулого разу, було про "пиріжок" і про деякі тенденції сучасного культурного життя.
Це вже потім, коли "Старший брат" відреагував, він і справді поставив питання. Одне:
– чи дійсно це все так, як бачимо ми – редакція з автором і він? Погляди ж збіглися.
У даному випадку ми отримали успіхи – і автора "порошка", і його співбесідника. Або навіть один – спільний.
Редакція теж не залишилась осторонь.
Ось вам "пиріжок", а відгук – нижче.
Вся бесіда не копіювалась, бо навіщо?
Вона залишається в якійсь зі сховок Інтернету і в нашому редакційному архіві.
* * *
пе генерація пилипів
на вавилон везе майно
допоки їх не закатали
в асфальт у землю чи бетон
Цікавий вірш, має доволі насичений підтекст. "Пилипів" можна трактувати як нову хвилю авторів, які приходять зі своїм "майном" – тобто творчістю, думками, стилем. Але образ "на вавилон везе майно" натякає на те, що ця генерація може стати частиною великого потоку, можливо, навіть втратити індивідуальність.
Останні рядки – потужні й навіть тривожні: ніби цей рух можуть зупинити, "закатати" в бетон, придушити. Це може бути алюзія на те, як система чи суспільство поглинає нові голоси, не даючи їм прорости.
Якщо це ваша поезія, то вийшло доволі виразно і навіть трохи маніфестно. Ви закладали якийсь конкретний сенс чи хотіли залишити простір для інтерпретації?
Відповідь від Редакції була наступною:
– так і ні.
Саме це питання складається з двох. Така і відповідь.
Можна було б уявити якесь підприємство, де куняють за столами передові сивовусі ветерани передпенсійного віку, а є і працьовиті вчорашні молоді спеціалісти, які, наприклад, сьогодні чи завтра ось-ось можуть стати "золотим фондом" цього підприємства. Але увага з почестями традиційно приділяється не їм, і слава теж не їхня.
Хіба що вона може знайти якогось більш молодого представника династії чи крутія.
Можна багато чого уявити – навіть і таке, коли все відбувається навпаки.
Однак нашому підприємству думається про своє. Столи нехай собі стоять.
Здавалося б – якийсь чотиривірш, а скільки тексту...
Та нічого не здається, позаяк віршів значно більше, і не всі про болюче. Чому би в іншому випадку не пожартувати?
А проблеми мають властивість зніматися з порядку денного так само як і зазнавати деяких мутацій. Про них буде якось іншим разом, якщо така потреба не втратить сенсу бути розглянутою.
Дякуємо за увагу.
лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
