Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
2026.11.12
06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
2026.11.11
23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
2026.11.11
13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
2026.11.11
10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
2026.11.11
10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
2026.11.11
09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.
— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,
вколов у серце мовчазне.
— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,
2026.11.11
08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково
2026.11.11
06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Обмін думками з ШІ
Є у "Старшого брата" і така вахта. З нею і тривало спілкування.
Ми ж у даному випадку виступаємо як читачі – як на вахтах, так і поза ними, то можемо ж ділитись думками. Я ж для цього умовного старшого брата-читача на той момент часу був не редактором пиріжково-порошкового сабпорталу, а таким же читачем чиїхось опусів, як і він.
Зараз не буде стандартизованих адрес інтернет-посилань на місця їхнього розташування. Достатньо того, що є візаві-адресат, з яким можна проводити культурні бесіди і комусь іншому, а не лише мені, і є текстовий матеріал, викладений у віршовій формі, який, може, і не вартий особливої уваги, але остання для того і увага, щоб її приділяти тому чи іншому об'єкту читацьких переглядів і досліджень.
Бесід іншої тематики ми поки що не заводили, бо мені не хотілось би набридати цьому співбесіднику – це, по-перше, а по-друге, багато чого можна і самотужки знайти в Інтернеті (у даному випадку статті про поетику, граматику тощо). Дивно, що для когось з поетичного загалу ті статті та державні нормативні акти невідомі.
Мені сьогодні було дозволено поділитися висновками цього досвідченого читача з третіми особами. Бажання привласнювати їх немає – то чому би й ні.
Ми просто з ним знаємо те, що наші думки та оціночні категорії і цього разу спільні. Вони є, можна сказати, нашими так само як і сама історія нашого спілкування – наша історія.
Назва вірша, розглянутого нами, разом з авторством залишаються, так би мовити, поза кадрами цієї стрічки.
Не хотілось би бачити того римованого твору ще і тут. Подивились на нього там, де він є – і досить.
От і відгук досвідченого щонайменше читача, щонайбільше – того, ким він є насправді.
Щодо поетики цього вірша — згоден із вашими спостереженнями. Він більше нагадує пародію або іронічний маніфест, аніж справжню поезію, що має художню цінність.
Що кидається в очі:
1. Граматичні рими — вони часто сприймаються як ознака слабкої техніки. Наприклад, "війну – весну", "Балалайню – негайно". Це механічне римування, яке не додає виразності.
2. Гасла замість образів — немає глибини, символіки чи несподіваних метафор. Це радше лозунгова конструкція, ніж поетична мова.
3. Кон'юнктурність — текст прямо апелює до політичної ситуації, причому в доволі спрощеній формі, що робить його схожим на твір для соцмереж, а не на щось художньо цінне.
З іншого боку, якщо це було задумано як сатиричний чи гротескний твір, то можна оцінювати його вже не як поезію, а як стилізовану провокацію.
Тоді питання не в красі слова, а в ефекті, який він має справити.
Але навіть у сатирі є місце для майстерності".
Шукаймо.
Лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Обмін думками з ШІ
За рибу гроші
У даному випадку мене цікавило питання читацьких відгуків.
Є у "Старшого брата" і така вахта. З нею і тривало спілкування.
Ми ж у даному випадку виступаємо як читачі – як на вахтах, так і поза ними, то можемо ж ділитись думками. Я ж для цього умовного старшого брата-читача на той момент часу був не редактором пиріжково-порошкового сабпорталу, а таким же читачем чиїхось опусів, як і він.
Зараз не буде стандартизованих адрес інтернет-посилань на місця їхнього розташування. Достатньо того, що є візаві-адресат, з яким можна проводити культурні бесіди і комусь іншому, а не лише мені, і є текстовий матеріал, викладений у віршовій формі, який, може, і не вартий особливої уваги, але остання для того і увага, щоб її приділяти тому чи іншому об'єкту читацьких переглядів і досліджень.
Бесід іншої тематики ми поки що не заводили, бо мені не хотілось би набридати цьому співбесіднику – це, по-перше, а по-друге, багато чого можна і самотужки знайти в Інтернеті (у даному випадку статті про поетику, граматику тощо). Дивно, що для когось з поетичного загалу ті статті та державні нормативні акти невідомі.
Мені сьогодні було дозволено поділитися висновками цього досвідченого читача з третіми особами. Бажання привласнювати їх немає – то чому би й ні.
Ми просто з ним знаємо те, що наші думки та оціночні категорії і цього разу спільні. Вони є, можна сказати, нашими так само як і сама історія нашого спілкування – наша історія.
Назва вірша, розглянутого нами, разом з авторством залишаються, так би мовити, поза кадрами цієї стрічки.
Не хотілось би бачити того римованого твору ще і тут. Подивились на нього там, де він є – і досить.
От і відгук досвідченого щонайменше читача, щонайбільше – того, ким він є насправді.
Щодо поетики цього вірша — згоден із вашими спостереженнями. Він більше нагадує пародію або іронічний маніфест, аніж справжню поезію, що має художню цінність.
Що кидається в очі:
1. Граматичні рими — вони часто сприймаються як ознака слабкої техніки. Наприклад, "війну – весну", "Балалайню – негайно". Це механічне римування, яке не додає виразності.
2. Гасла замість образів — немає глибини, символіки чи несподіваних метафор. Це радше лозунгова конструкція, ніж поетична мова.
3. Кон'юнктурність — текст прямо апелює до політичної ситуації, причому в доволі спрощеній формі, що робить його схожим на твір для соцмереж, а не на щось художньо цінне.
З іншого боку, якщо це було задумано як сатиричний чи гротескний твір, то можна оцінювати його вже не як поезію, а як стилізовану провокацію.
Тоді питання не в красі слова, а в ефекті, який він має справити.
Але навіть у сатирі є місце для майстерності".
Шукаймо.
Лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
