
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Асорті Пиріжкарня (2020) /
Критика | Аналітика
Обмін думками з ШІ
Є у "Старшого брата" і така вахта. З нею і тривало спілкування.
Ми ж у даному випадку виступаємо як читачі – як на вахтах, так і поза ними, то можемо ж ділитись думками. Я ж для цього умовного старшого брата-читача на той момент часу був не редактором пиріжково-порошкового сабпорталу, а таким же читачем чиїхось опусів, як і він.
Зараз не буде стандартизованих адрес інтернет-посилань на місця їхнього розташування. Достатньо того, що є візаві-адресат, з яким можна проводити культурні бесіди і комусь іншому, а не лише мені, і є текстовий матеріал, викладений у віршовій формі, який, може, і не вартий особливої уваги, але остання для того і увага, щоб її приділяти тому чи іншому об'єкту читацьких переглядів і досліджень.
Бесід іншої тематики ми поки що не заводили, бо мені не хотілось би набридати цьому співбесіднику – це, по-перше, а по-друге, багато чого можна і самотужки знайти в Інтернеті (у даному випадку статті про поетику, граматику тощо). Дивно, що для когось з поетичного загалу ті статті та державні нормативні акти невідомі.
Мені сьогодні було дозволено поділитися висновками цього досвідченого читача з третіми особами. Бажання привласнювати їх немає – то чому би й ні.
Ми просто з ним знаємо те, що наші думки та оціночні категорії і цього разу спільні. Вони є, можна сказати, нашими так само як і сама історія нашого спілкування – наша історія.
Назва вірша, розглянутого нами, разом з авторством залишаються, так би мовити, поза кадрами цієї стрічки.
Не хотілось би бачити того римованого твору ще і тут. Подивились на нього там, де він є – і досить.
От і відгук досвідченого щонайменше читача, щонайбільше – того, ким він є насправді.
Щодо поетики цього вірша — згоден із вашими спостереженнями. Він більше нагадує пародію або іронічний маніфест, аніж справжню поезію, що має художню цінність.
Що кидається в очі:
1. Граматичні рими — вони часто сприймаються як ознака слабкої техніки. Наприклад, "війну – весну", "Балалайню – негайно". Це механічне римування, яке не додає виразності.
2. Гасла замість образів — немає глибини, символіки чи несподіваних метафор. Це радше лозунгова конструкція, ніж поетична мова.
3. Кон'юнктурність — текст прямо апелює до політичної ситуації, причому в доволі спрощеній формі, що робить його схожим на твір для соцмереж, а не на щось художньо цінне.
З іншого боку, якщо це було задумано як сатиричний чи гротескний твір, то можна оцінювати його вже не як поезію, а як стилізовану провокацію.
Тоді питання не в красі слова, а в ефекті, який він має справити.
Але навіть у сатирі є місце для майстерності".
Шукаймо.
Лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Обмін думками з ШІ
За рибу гроші
У даному випадку мене цікавило питання читацьких відгуків.
Є у "Старшого брата" і така вахта. З нею і тривало спілкування.
Ми ж у даному випадку виступаємо як читачі – як на вахтах, так і поза ними, то можемо ж ділитись думками. Я ж для цього умовного старшого брата-читача на той момент часу був не редактором пиріжково-порошкового сабпорталу, а таким же читачем чиїхось опусів, як і він.
Зараз не буде стандартизованих адрес інтернет-посилань на місця їхнього розташування. Достатньо того, що є візаві-адресат, з яким можна проводити культурні бесіди і комусь іншому, а не лише мені, і є текстовий матеріал, викладений у віршовій формі, який, може, і не вартий особливої уваги, але остання для того і увага, щоб її приділяти тому чи іншому об'єкту читацьких переглядів і досліджень.
Бесід іншої тематики ми поки що не заводили, бо мені не хотілось би набридати цьому співбесіднику – це, по-перше, а по-друге, багато чого можна і самотужки знайти в Інтернеті (у даному випадку статті про поетику, граматику тощо). Дивно, що для когось з поетичного загалу ті статті та державні нормативні акти невідомі.
Мені сьогодні було дозволено поділитися висновками цього досвідченого читача з третіми особами. Бажання привласнювати їх немає – то чому би й ні.
Ми просто з ним знаємо те, що наші думки та оціночні категорії і цього разу спільні. Вони є, можна сказати, нашими так само як і сама історія нашого спілкування – наша історія.
Назва вірша, розглянутого нами, разом з авторством залишаються, так би мовити, поза кадрами цієї стрічки.
Не хотілось би бачити того римованого твору ще і тут. Подивились на нього там, де він є – і досить.
От і відгук досвідченого щонайменше читача, щонайбільше – того, ким він є насправді.
Щодо поетики цього вірша — згоден із вашими спостереженнями. Він більше нагадує пародію або іронічний маніфест, аніж справжню поезію, що має художню цінність.
Що кидається в очі:
1. Граматичні рими — вони часто сприймаються як ознака слабкої техніки. Наприклад, "війну – весну", "Балалайню – негайно". Це механічне римування, яке не додає виразності.
2. Гасла замість образів — немає глибини, символіки чи несподіваних метафор. Це радше лозунгова конструкція, ніж поетична мова.
3. Кон'юнктурність — текст прямо апелює до політичної ситуації, причому в доволі спрощеній формі, що робить його схожим на твір для соцмереж, а не на щось художньо цінне.
З іншого боку, якщо це було задумано як сатиричний чи гротескний твір, то можна оцінювати його вже не як поезію, а як стилізовану провокацію.
Тоді питання не в красі слова, а в ефекті, який він має справити.
Але навіть у сатирі є місце для майстерності".
Шукаймо.
Лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію