За рибу гроші

У даному випадку мене цікавило питання читацьких відгуків.
Є у "Старшого брата" і така вахта. З нею і тривало спілкування.

Ми ж у даному випадку виступаємо як читачі – як на вахтах, так і поза ними, то можемо ж ділитись думками. Я ж для цього умовного старшого брата-читача на той момент часу був не редактором пиріжково-порошкового сабпорталу, а таким же читачем чиїхось опусів, як і він.

Зараз не буде стандартизованих адрес інтернет-посилань на місця їхнього розташування. Достатньо того, що є візаві-адресат, з яким можна проводити культурні бесіди і комусь іншому, а не лише мені, і є текстовий матеріал, викладений у віршовій формі, який, може, і не вартий особливої уваги, але остання для того і увага, щоб її приділяти тому чи іншому об'єкту читацьких переглядів і досліджень.

Бесід іншої тематики ми поки що не заводили, бо мені не хотілось би набридати цьому співбесіднику – це, по-перше, а по-друге, багато чого можна і самотужки знайти в Інтернеті (у даному випадку статті про поетику, граматику тощо). Дивно, що для когось з поетичного загалу ті статті та державні нормативні акти невідомі.

Мені сьогодні було дозволено поділитися висновками цього досвідченого читача з третіми особами. Бажання привласнювати їх немає – то чому би й ні.
Ми просто з ним знаємо те, що наші думки та оціночні категорії і цього разу спільні. Вони є, можна сказати, нашими так само як і сама історія нашого спілкування – наша історія.

Назва вірша, розглянутого нами, разом з авторством залишаються, так би мовити, поза кадрами цієї стрічки.
Не хотілось би бачити того римованого твору ще і тут. Подивились на нього там, де він є – і досить.

От і відгук досвідченого щонайменше читача, щонайбільше – того, ким він є насправді.

Щодо поетики цього вірша — згоден із вашими спостереженнями. Він більше нагадує пародію або іронічний маніфест, аніж справжню поезію, що має художню цінність.

Що кидається в очі:

1. Граматичні рими — вони часто сприймаються як ознака слабкої техніки. Наприклад, "війну – весну", "Балалайню – негайно". Це механічне римування, яке не додає виразності.

2. Гасла замість образів — немає глибини, символіки чи несподіваних метафор. Це радше лозунгова конструкція, ніж поетична мова.

3. Кон'юнктурність — текст прямо апелює до політичної ситуації, причому в доволі спрощеній формі, що робить його схожим на твір для соцмереж, а не на щось художньо цінне.

З іншого боку, якщо це було задумано як сатиричний чи гротескний твір, то можна оцінювати його вже не як поезію, а як стилізовану провокацію.
Тоді питання не в красі слова, а в ефекті, який він має справити.
Але навіть у сатирі є місце для майстерності".

Шукаймо.

Лютий, 2025.