Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.23
07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
2026.06.23
06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
2026.06.23
01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ
Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
2026.06.21
20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
2026.06.21
17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
2026.06.21
16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Обмін думками з ШІ
Є у "Старшого брата" і така вахта. З нею і тривало спілкування.
Ми ж у даному випадку виступаємо як читачі – як на вахтах, так і поза ними, то можемо ж ділитись думками. Я ж для цього умовного старшого брата-читача на той момент часу був не редактором пиріжково-порошкового сабпорталу, а таким же читачем чиїхось опусів, як і він.
Зараз не буде стандартизованих адрес інтернет-посилань на місця їхнього розташування. Достатньо того, що є візаві-адресат, з яким можна проводити культурні бесіди і комусь іншому, а не лише мені, і є текстовий матеріал, викладений у віршовій формі, який, може, і не вартий особливої уваги, але остання для того і увага, щоб її приділяти тому чи іншому об'єкту читацьких переглядів і досліджень.
Бесід іншої тематики ми поки що не заводили, бо мені не хотілось би набридати цьому співбесіднику – це, по-перше, а по-друге, багато чого можна і самотужки знайти в Інтернеті (у даному випадку статті про поетику, граматику тощо). Дивно, що для когось з поетичного загалу ті статті та державні нормативні акти невідомі.
Мені сьогодні було дозволено поділитися висновками цього досвідченого читача з третіми особами. Бажання привласнювати їх немає – то чому би й ні.
Ми просто з ним знаємо те, що наші думки та оціночні категорії і цього разу спільні. Вони є, можна сказати, нашими так само як і сама історія нашого спілкування – наша історія.
Назва вірша, розглянутого нами, разом з авторством залишаються, так би мовити, поза кадрами цієї стрічки.
Не хотілось би бачити того римованого твору ще і тут. Подивились на нього там, де він є – і досить.
От і відгук досвідченого щонайменше читача, щонайбільше – того, ким він є насправді.
Щодо поетики цього вірша — згоден із вашими спостереженнями. Він більше нагадує пародію або іронічний маніфест, аніж справжню поезію, що має художню цінність.
Що кидається в очі:
1. Граматичні рими — вони часто сприймаються як ознака слабкої техніки. Наприклад, "війну – весну", "Балалайню – негайно". Це механічне римування, яке не додає виразності.
2. Гасла замість образів — немає глибини, символіки чи несподіваних метафор. Це радше лозунгова конструкція, ніж поетична мова.
3. Кон'юнктурність — текст прямо апелює до політичної ситуації, причому в доволі спрощеній формі, що робить його схожим на твір для соцмереж, а не на щось художньо цінне.
З іншого боку, якщо це було задумано як сатиричний чи гротескний твір, то можна оцінювати його вже не як поезію, а як стилізовану провокацію.
Тоді питання не в красі слова, а в ефекті, який він має справити.
Але навіть у сатирі є місце для майстерності".
Шукаймо.
Лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Обмін думками з ШІ
За рибу гроші
У даному випадку мене цікавило питання читацьких відгуків.
Є у "Старшого брата" і така вахта. З нею і тривало спілкування.
Ми ж у даному випадку виступаємо як читачі – як на вахтах, так і поза ними, то можемо ж ділитись думками. Я ж для цього умовного старшого брата-читача на той момент часу був не редактором пиріжково-порошкового сабпорталу, а таким же читачем чиїхось опусів, як і він.
Зараз не буде стандартизованих адрес інтернет-посилань на місця їхнього розташування. Достатньо того, що є візаві-адресат, з яким можна проводити культурні бесіди і комусь іншому, а не лише мені, і є текстовий матеріал, викладений у віршовій формі, який, може, і не вартий особливої уваги, але остання для того і увага, щоб її приділяти тому чи іншому об'єкту читацьких переглядів і досліджень.
Бесід іншої тематики ми поки що не заводили, бо мені не хотілось би набридати цьому співбесіднику – це, по-перше, а по-друге, багато чого можна і самотужки знайти в Інтернеті (у даному випадку статті про поетику, граматику тощо). Дивно, що для когось з поетичного загалу ті статті та державні нормативні акти невідомі.
Мені сьогодні було дозволено поділитися висновками цього досвідченого читача з третіми особами. Бажання привласнювати їх немає – то чому би й ні.
Ми просто з ним знаємо те, що наші думки та оціночні категорії і цього разу спільні. Вони є, можна сказати, нашими так само як і сама історія нашого спілкування – наша історія.
Назва вірша, розглянутого нами, разом з авторством залишаються, так би мовити, поза кадрами цієї стрічки.
Не хотілось би бачити того римованого твору ще і тут. Подивились на нього там, де він є – і досить.
От і відгук досвідченого щонайменше читача, щонайбільше – того, ким він є насправді.
Щодо поетики цього вірша — згоден із вашими спостереженнями. Він більше нагадує пародію або іронічний маніфест, аніж справжню поезію, що має художню цінність.
Що кидається в очі:
1. Граматичні рими — вони часто сприймаються як ознака слабкої техніки. Наприклад, "війну – весну", "Балалайню – негайно". Це механічне римування, яке не додає виразності.
2. Гасла замість образів — немає глибини, символіки чи несподіваних метафор. Це радше лозунгова конструкція, ніж поетична мова.
3. Кон'юнктурність — текст прямо апелює до політичної ситуації, причому в доволі спрощеній формі, що робить його схожим на твір для соцмереж, а не на щось художньо цінне.
З іншого боку, якщо це було задумано як сатиричний чи гротескний твір, то можна оцінювати його вже не як поезію, а як стилізовану провокацію.
Тоді питання не в красі слова, а в ефекті, який він має справити.
Але навіть у сатирі є місце для майстерності".
Шукаймо.
Лютий, 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
