Коли селянин в Гімалаях в гордині своїй йде ведмедю навстріч
І чудовиська криком лякає, той часто звертає, щоб побути узбіч,
Але ведмедиця, коли так вітають її, рве на шматки молодця,
Бо самиця виду цього більш смертоносніша за самця.

Коли кобри великий змій - Наг,* почує людини безтурботну ходьбу,
Він звивається іноді вбік, щоб не вступати із нею у боротьбу,
Але пара його не робить рухів таких і свої не полишає місця,
Бо самиця виду цього більш смертоносніша за самця.

Коли перші отці-єзуїти проповідували племенам гурон і чокто,*
Молились вони, щоб врятували їх від помсти їндіанських скво.*
Саме жінки змусили суворих фанатиків тих змінитись з лиця,
Бо самиця виду цього більш смертоносніша за самця.

Чоловіче боязке серце розривається, про що він має мовчати,
Бо Жінку, яку дав йому Бог, не за нього мали б віддати;
І на полюванні кожен чоловік погоджується зі словами знавця:
Самиця виду цього більш смертоносніша за самця.

У більшості зносин Чоловік це ведмідь, в інших черв і дикун,
Чоловік це порозуміння шукач, у переговорах поступок ждун,
Дуже зрідка буде він наполягати на закономірності в факті
До його остаточного завершення в безсумнівному акті.

Страх або дурість спонукає його, перш ніж звергнути грішників,
Дозволити щось на кшталт суду навіть для злющих противників.
Позаяк часто у розв’язці «питання» бентежать Сумніви й Жалість,
Брудні веселощі від скандалу Статевого відволікають ярість!

Але Жінка, яку дав йому Бог, кожної миті свого земного буття
Доводить, що вона створена для питання єдиного і змісту життя;
І служачи цій єдиній меті, щоб покоління не добігли кінця,
Самиця виду цього має бути більш смертоносніша за самця.

Хто на тортурах за кожне життя під грудьми зі Смертю стикається,
Не збочує ради факту чи жарту, сумнівом й жалем не переймається.
Це чоловічі суто відхилення – не в них її честь перебуває.
Вона - Інший Закон, ним живемо ми, тільки ним життя і триває.

Вона привносить в життя лише силу, що величі їй придає,
Як Матері Немовляти, що у шлюбі Господинею тон задає.
А коли Дитя й Чоловіка немає, вона, незатребувана, претендує
На право своє, як жінки (й людини) і в оснащенні тому ж крокує.

З переконаннями у шлюбі вона – у відсутності грубіших зв’язків,
Суперечки – діти її, Бог у поміч тому, хто перечити їй захотів!
Він стріне не чемність дискусій, а розпечену й навіжену,
Самицю розбуджену, воюючу, як за подружжя, так й за дитину.

Жахливі без провокації закиди - навіть тоді ведмедиця роздирає,
Мова, що стікає, отруює і роз’їдає – навіть тоді кобра кусає,
Наукова вівісекція нерву, допоки не відкриється він наголо,
А жертва битися в корчах від болю – як єзуїт у індіанської скво.

Тож і виходить, що Чоловік, боягуз, коли обговорити ладнається
Разом з такими ж сміливцями, не сміючи в раді їй залишити місця,
Де з Життям та Совістю борючись, свої грішні руки здіймає
До Бога Умоглядної Справедливості, щодо якого Жінка тями не має.

І Чоловік знає це! Знає, що Жінка, яку дав йому Бог, крім цього,
Керувати має, але правити ні – захоплювати, але не накидати ярмо
І знає Вона, і попереджає його, бо інстинкти її не мають кінця,
Що самиця виду її більш смертоносніша за самця.

Вірш Радьярда Кіплінга 1911 року. Вірш про суфражисток – борчинь за жіночі права: виборчих, майнових, сімейних прав та права на працю. Частину рефрену вірша потім використав Джеймс Хедлі Чейс для назви свого роману про шалену жінку.


«Коли кобри великий змій – Наг». Наг (Nag) з санскриту перекладається як «кобра». В оповіданні «Ріккі Тіккі Таві» змій Наг мав подругу на ім’я Нагайна.

«...гурон і чокто». Північно-Американські народності. Гуронів згадує в своїх романах Фенімор Купер. Чокто (Choctaw) – корінний народ Америки, що раніше мешкав на південному сході країни.

«Скво» (squaw) – слово, яким позначали індіанську жінку. Тепер вважається образливим.