Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рон Паджетт РЕАЛЬНІСТЬ
яка здається такою ж, як реальність під нею.
Якщо подивишся на щось,
на свої руки, наприклад, і почекаєш,
ти це помітиш. Згодом
вона замерехтить і зникне,
хоча вона ще тут.
Ти мусиш почекати день чи два,
перш ніж побачиш її знову,
при кожній спробі користуйся
своїм наявним ресурсом бачення реальності.
Тим часом є кав'ярня,
де можна сидіти і пити каву,
і де у тебе виникне спокуса
заглянути у чашку й побачити
прозору оболонку знову,
але це тільки через те, що ти перезбудився.
Не замовляй ще одну чашку. Або замов.
Це не впливатиме на оболонку.
Ця оболонка здатна відділятися
і дещо віддалятись від реальності,
наприклад глянеш вгору і побачиш холодильник
у охолодженому небі, холодному і тихому.
Та потім оболонка повертається
на попереднє місце і зникає.
Це явище нормальне -
не переймайся ним.
Натомість поїдь у магазин і щось купи,
щось схоже з молоком, вернися
додому і поклади його у холодильник.
Минають дні, роки минають, люди
старішають і помирають, у оболонці,
якщо їм пощастило, молодші люди,
які не знають, що діяти
із відчуттям, у кого оболонка
сповзає набік, відчутно
набік і залишається там
надто довго. Та врешті решт вони натомляться
і зголодніють, і перед ними образи обіду й ліжка
пливтимуть, наче листя,
що падає від того, хто знає звідки, й спить.
Ron Padgett REALITY
Reality has a transparent veneer
that looks exactly like the reality beneath it.
If you look at anything,
your hands, for instance, and wait,
you will see it. Then
it will flicker and vanish,
though it is still there.
You must wait a day or two
before attempting to see it again,
for each attempt uses up
your current allotment of reality viewing.
Meanwhile there is a coffee shop
where you can sit and drink coffee,
and where you will be tempted
to look down at the cup and see
the transparent veneer again,
but that is only because you are overstimulated.
Do not order another cup. Or do.
It will have no effect on the veneer.
Sometimes the veneer becomes detached
and moves slightly away from reality,
as when you look up and see a refrigerator
in refrigerator heaven, cold and quiet.
But then the veneer snaps back
to its former position and vanishes.
This is a normal occurrence—
do not be alarmed by it.
Instead, drive to the store and buy something
that looks like milk, return
home and place it in the refrigerator.
Days go by, years go by, people
grow older and die, surrounded,
if they are lucky, by younger people
who do not know what to do
with feelings whose veneers
have slipped to the side, far
to the side, and are staying there
too long. But eventually they will grow hungry
and tired, and an image of dinner and bed
will float in like a leaf
that fell from who knows where, and sleep.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
