Реальність має прозору оболонку
яка здається такою ж, як реальність під нею.
Якщо подивишся на щось,
на свої руки, наприклад, і почекаєш,
ти це помітиш. Згодом
вона замерехтить і зникне,
хоча вона ще тут.
Ти мусиш почекати день чи два,
перш ніж побачиш її знову,
при кожній спробі користуйся
своїм наявним ресурсом бачення реальності.
Тим часом є кав'ярня,
де можна сидіти і пити каву,
і де у тебе виникне спокуса
заглянути у чашку й побачити
прозору оболонку знову,
але це тільки через те, що ти перезбудився.
Не замовляй ще одну чашку. Або замов.
Це не впливатиме на оболонку.

Ця оболонка здатна відділятися
і дещо віддалятись від реальності,
наприклад глянеш вгору і побачиш холодильник
у охолодженому небі, холодному і тихому.
Та потім оболонка повертається
на попереднє місце і зникає.
Це явище нормальне -
не переймайся ним.

Натомість поїдь у магазин і щось купи,
щось схоже з молоком, вернися
додому і поклади його у холодильник.
Минають дні, роки минають, люди
старішають і помирають, у оболонці,
якщо їм пощастило, молодші люди,
які не знають, що діяти
із відчуттям, у кого оболонка
сповзає набік, відчутно
набік і залишається там
надто довго. Та врешті решт вони натомляться
і зголодніють, і перед ними образи обіду й ліжка
пливтимуть, наче листя,
що падає від того, хто знає звідки, й спить.

Ron Padgett REALITY
Reality has a transparent veneer
that looks exactly like the reality beneath it.
If you look at anything,
your hands, for instance, and wait,
you will see it. Then
it will flicker and vanish,
though it is still there.
You must wait a day or two
before attempting to see it again,
for each attempt uses up
your current allotment of reality viewing.
Meanwhile there is a coffee shop
where you can sit and drink coffee,
and where you will be tempted
to look down at the cup and see
the transparent veneer again,
but that is only because you are overstimulated.
Do not order another cup. Or do.
It will have no effect on the veneer.

Sometimes the veneer becomes detached
and moves slightly away from reality,
as when you look up and see a refrigerator
in refrigerator heaven, cold and quiet.
But then the veneer snaps back
to its former position and vanishes.
This is a normal occurrence—
do not be alarmed by it.

Instead, drive to the store and buy something
that looks like milk, return
home and place it in the refrigerator.

Days go by, years go by, people
grow older and die, surrounded,
if they are lucky, by younger people
who do not know what to do
with feelings whose veneers
have slipped to the side, far
to the side, and are staying there
too long. But eventually they will grow hungry
and tired, and an image of dinner and bed
will float in like a leaf
that fell from who knows where, and sleep.