ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Вірші

 Рон Паджетт Вступ до філософії

Це, мабуть, повинен був бути огидний день, коли перша людина опинилася віч-на-віч з ідеєю нікчемності та безглуздості життя.

Вільям Макнейл Діксон

Але це був не такий огидний день, коли я читав зауваження Діксона у віці п'ятнадцяти років, тому що я вже був зачарований ідеєю нікчемності та безглуздості життя, яка здавалася витонченішою, ніж ідея про те, що життя прекрасне і має сенс.
Зараз, коли я вперше в п'ятдесят чотири роки перечитував це, я був вражений, але не правдивістю цього вислову, а образом підлітка, який опинився "віч-на-віч" з цією ідеєю; тобто, коли духовне втричі більше за нього хиталося перед ним і промовляло без слів. Звичайно, це не те, про що висловився Діксон; він використовував "віч-на-віч" метафорично, як яскравий образ. Але тепер я спотикаюся об його метафору.
Однак я можу уникнути цього, спробувавши описати кімнату, в якій я вперше прочитав його зауваження, мою спальню, її переднє вікно та бічне вікно. Сидячи за моїм столом, я міг би дивитись в переднє вікно і перетинати дорогу до вікна мого друга, у якого я купив книгу, в якій розміщено лист Діксона, але якби я не сидів у ліжку, я б не міг бачити вікно позаду мене, штора якого, як правило, була в такому положенні, щоб хтось, хто піднімався на наш ганок, не заглянув і не побачив мою потилицю. Я не хотів, щоб хтось дивився на мою потилицю.
Що стосується того, що це був огидний день, хто знає? Тобто, що означає "огидний"? Вітряний? Пасмурний? Ймовірно, останнє. Він говорить знову метафорично, посилаючись тут на психологічну погоду людини, майже вбитої ідеєю, яка мене поранила, хоча і не вбила, ідеєю темної хмари у протолюдині висотою в п'ятнадцять років, яка зійшла і стала перед людиною і пролилася ідеєю нікчемності та безглуздості життя.
Що змусило людину повірити в це? А потім продовжувати жити, як продовжую я?

Ron Padgett PREFACE TO PHILOSOPHY
An ugly day it must have been, when the first man stood face to face with the idea of the worthlessness and absurdity of life.
—w. macneile dixon

But it wasn’t such an ugly day when I read Dixon’s remark, at the age of fifteen, because I had already been charmed by the idea of the worthlessness and absurdity of life, which seemed far more sophisticated than the idea that life is meaningful and wonderful.
Now as I read it again for the first time in fifty-four years, what strikes me is not the truth of his statement, but the image of an early man’s finding himself “face to face” with an idea; that is, with a ghostly being three times his size, wavering before him and communicating without speaking. Of course this is not what Dixon meant to convey; he was using “face to face” metaphorically, as an expres- sive device. But now I am face to face with his metaphor.
However, I can escape it by trying to picture the room in which I first read his remark, my bedroom, with its front window and side window. Sitting at my desk, I could have gazed out the front window and across the street to the window of my friend, from whom I had bought the book in which Dixon’s writing appears, but if I was propped up in bed I could not have seen out the window directly behind me, whose curtain I usually kept drawn so that anyone stepping onto our porch would not glance in and see the back of my head. I did not want anyone to look at the back of my head.
As for its having been an ugly day, who knows? That is, “ugly” meaning what? Stormy? Dark? Probably the latter. Again he is speaking metaphorically, referring here to the psychological weather of the human nearly struck down by an idea, as I am struck, though not down, by the idea of a dark cloud in a protohuman shape fifteen feet high that descended and stood before the man and emanated the idea of the worthlessness and absurdity of life.
What made the man believe it? And then go on, as I have gone on?





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-10 13:28:14
Переглядів сторінки твору 129
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.821 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.821 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.20 22:40
Автор у цю хвилину відсутній