Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рон Паджетт Поема міста
Я живу в місті.Життя тяжке,
часто мерзенне, іноді
просто жахливе. Але в ньому є те,
що ми називаємо винагородами.
Наприклад, вбити таргана,
по-моєму, неприглядна справа,
але це тренує рефлекси.
Бах!
і все.
Однак часом прибитий тарган
спинається на перебитих лапках і,
безладно ворушачи своїми погнутими вусами,
кривуляє в пітьму,
попередити інших, які живуть у тіні
великого водоспаду в своїх маленьких тіпі (1).
За ними височіє сяюче блакитно-буре громаддя
Гранд-Тітона (2), увінчаного білим снігом,
який багряніє на світанку і промениться на заході сонця.
Тихі сірі пасма здіймаються над жевріючими багаттями.
(1) Тіпі - житло північноамериканських індіанців,виконане у вигляді конічного намету з жердин, обтягнутих шкурами
(2) Гранд-Тітон (Grand Teton National Park) - національний парк у США, який включає в себе основні вершини хребта Тітон. Разом з національним парком Єллоустон утворюють екосистему Великий Єллоустоун. Коли на початку ХІХ ст. сюди прибули європейські поселенці, то зустрілися з племенами східних шошонів. У 1868 році шошони були переселені в резервацію Вінд-Рівер.
Ron Padgett Poema del City
I live in the city.
It’s a tough life,
often unpleasant, sometimes
downright awful. But it has what
we call its compensations.
To kill a roach, for example,
is to my mind not pleasant
but it does develop one’s reflexes.
Wham!
and that’s that.
Sometimes, though, the battered roach
will haul itself onto broken legs and,
wildly waving its bent antennae,
stagger off into the darkness
to warn the others, who live in the shadow
of the great waterfall in their little teepees.
Behind them rise the gleaming brown and blue mass
of the Grand Tetons, topped with white snow
that blushes, come dawn, and glows, come dusk.
Silent gray wisps rise from the smouldering campfires.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Рон Паджетт Тварини і мистецтво"
