ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.12.18 07:24
Набуду щастя й поділюся
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

М Менянин
2025.12.17 23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.

Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі

Іван Потьомкін
2025.12.17 20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

С М
2025.12.17 16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну

Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Публіцистика

 Ті, хто вижив в катаклізмі, опинились в песимізмі

Війна робить світ зрозумілим: є чорне і є біле, вони і ми. Вона покінчує з думками, особливо з думками самокритичними. Все схиляється перед могутнім поривом. Ми єдині. Для більшості з нас війна прийнятна, доки узгоджується з переконанням, що ці страждання необхідні для більшого блага: адже людям потрібне не тільки щастя, а й сенс. В тому-то й трагедія: війна часом стає потужним засобом набуття сенсу.

Кріс Хеджес "Війна - сила, яка дає нам сенс"

Якось зайшла мова про те, що може зупинити війну, і як змусити псів війни повернутися до мирної праці. Війна - вигідний бізнес. Вона дає здобич, відчуття вищості і сенс життя людям, схильним до ризику і авантюр. Крім цього правителі одержують підданих, готових доводити свою відданість за гідну частку воєнної здобичі. Якщо псів війни не годувати, чи не загризуть вони господаря? Що важливіше для підтримання стабільності суспільства - холодильник, телевізор чи війна? Чи можливий в Росії "бунт безглуздий і безжальний"?

За відповідями на ці питання відправимося хвилями простору і часу туди, де питання законності й справедливості вирішувалися без холодильників і телевізорів. Хочеться побачити чудо - зародження цивілізації, не зіпсованої ідеологією, пропагандою. політологією, війнами, п'ятою колоною і підневільною працею. Там немає людських орд, спраглих недоступних матеріальних благ і незаслужених розваг. Пів тисячоліття тому на островах Мікронезії ми знайдемо все потрібне для щастя: ласкаве сонце, піщані пляжі, щедрі дари моря і землі, свободу, рівність, справедливість і, можливо, братерство. Ви вже хочете туди? Отож, мерщій на острови, відомі як восьме чудо світу - Мікронезійська Венеція. Тубільці, а вслід за ними й ми, називають Нан-Мадолом десятки штучних островів, збудованих на кораловому рифі,. З кам'яних блоків споруджені не тільки острови, а й храми, палаци, штучні озера, канали.

Багато століть тому в цей райський куточок припливли два брати Олосіпа і Олосапа і почали тут володарювати. Будівельна сверблячка володарів поклала край безтурботному життю тубільців,. Піддані були поділені на будівельників і воїнів, які стимулювали трудовий ентузіазм будівельників. Без воїнів складно було б пояснити людям, які вже мали все, чого забажають душа і тіло, для чого їм потрібно на додачу до островів архіпелагу ще 92 штучних острови з архітектурними витребеньками. Після смерті Олосіпи Олосапа набув титулу Сауделер І - Володар Делера (Звісно, Делер - це острови, якими він правив і де велів будувати штучні острови).

Кожен наступний Сауделер, а було їх аж шістнадцять, передавав владу синові і продовжував велику справу, започатковану Сауделером І - побудову казкового міста на штучних островах. Сауделер ІІІ законодавчо виділив групу "дворянства", які допомагали правити підданими і керували будівництвом. Сауделер ІV встановив смертну кару будівельникам, які посміли їсти рибу і морських тварин. Сауделер VІ ввів податок у вигляді частини врожаю і улову - треба ж було годувати воїнів, щоб вони не відволікалися від служби на добування їжі. Сауделер VІІІ був людожером, для нього спеціально відгодовували товстунів, прив'язаних до дерев, щоб не втекли. Дружині Сауделера ІХ смакувала смажена людська печінка...

Кожен наступний Сауделер був жорстокішим від попереднього, кожен наступний Сауделер вводив все нові й нові обмеження на харчування підданих, вводив нові й нові податі. Піддані тяжко працювали, голодали і страждали. Але не було ніяких "бунтів, безглуздих і безжальних", які поклали б край голоду і стражданням на цих благодатних островах і покінчили з будівництвом міста мрії Сауделера І.

Якось прибув до Нан-Мадоли правитель із сусіднього острова. Він запитав у нещасних острів'ян чи люблять вони свого правителя, і дізнався, що ненавидять. Тоді він привів 333 своїх воїнів, знищив останнього Сауделера та його воїнів і почав правити сам, потім його син, внук, правнук... І стало все так, як на інших островах.

А де мораль? Мораль така, що ні будівники казкових островів Нан-Мадоли, ні будівники комунізму Північної Кореї, ні творці "русского мира" не здатні бунтувати проти своїх правителів. Навіть коли їх їстимуть, вони покірно терпітимуть свою недолю. Не порушать природній хід подій ні холодильник, ні телевізор, хіба що нагряне сусідній правитель зі своїми псами війни.

Хто буде після Путіна? - Його спадкоємець. У восьмому поколінні, можливо, канібал.

Хто буде після Зеленського? – Якщо його спадкоємець, то у восьмому поколінні, можливо, канібал.

Чи можливо зупинити війну на сході України? - Ризиковано, бо безробітні пси війни здатні загризти обох воюючих правителів Хіба що за справу візьметься сильніший і розумніший правитель з сусіднього острова.

Чи маю жаль за зруйнованою радянською промисловістю? Не більший, ніж за недобудованим містом мрії Сауделера І. Зокрема не маю ностальгії ні за 1500 танків на рік, які колись сходили з конвейєра заводу імені Малишева, ні за кількома десятками пар чоловічих шкарпеток для його трудового колективу раз на місяць у кількості 0,01 шт./чол.
20/05/2021




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-05-17 19:59:49
Переглядів сторінки твору 41
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.806 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.806 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.12.18 10:33
Автор у цю хвилину відсутній