Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.21
22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
2026.09.21
21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т
2026.09.21
17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
2026.09.21
13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
2026.09.21
12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим.
Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями.
Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню.
Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії.
Руйн
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Критика | Аналітика
"Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи
Вам ніколи не доводилося бачити таке дивне погодне явище? Влітку грозова хмара наближається на вас, ви чекаєте дощу аж тут трапляється щось дивне: ні з сього ні впало хмару починає рвати на клоччя, в ній народжуються якісь завихрення і, звичайно, після цього ніякий дощ не йде. Коли я вчився в університеті то бачив таке не раз і не два, і це мене вибішувало. Я не міг зрозуміти, чому це замість такого жаданого дощу, хмара розривається на частини. Тим більше що в місті дощ майже завжди був.
Моя мати розповідала про те як читала одне фантастичне оповідання про фермера в якого капіталісти крали дощі, над його головою проносились грози і як він по телевізору бачив щовечора рекламу: "Купуйте хмари!" Врешті той фермер кинув свою ферму й переселився в місто, їсти хімічну їжу. Моя покійна мати не знала як вона була близька до істини.
Вже працюючи в Дніпродзержинську, під час чи то першого, чи то другого "Мамай-фесту" мені відкрилася та загадка з грозами. Просто на нас йшла грозова хмара, погрожуючи зіпсувати свято під відкритим небом, аж тут з домни комбінату (мер міста домовився про це з заводським керівництвом) вилетів потік гарячого повітря і дощова хмара на очах почала розпадатися.
- Ах, ось воно що, - промовив я.
- Тільки про це ніде не кажи,- сказали мені,- а то тебе вб'ють.
Цей процес, який я тоді спересердя вважав ледь не відьминими капостями пояснювався дуже просто: заводський викид містив гаряче повітря яке призводило до зворотного процесу для вологи що вже конденсувалась у дощ: вона знов перетворювалась на пару і розліталась навсебіч.
Саме тому після платформи 184 кілометр з боку міста дощ ледь-ледь накрапав, а в Діївці уже й взагалі не йшов.
Крім того що власники заводів викидали в атмосферу побічні продукти металургійного виробництва замість їх очищення, вони вбивали ще одного зайця: намучившись із поливанням городу (а водопровідна вода не замінить дощову, бо хлор її дистилює), заплативши зайві гроші за водопровідну воду, не отримавши без дощу належного врожаю господар на той город врешті - решт плюне. Це й сталося: наприкінці нульових люди покидали свої городи і стали купувати овочі в супермаркеті. Ну а вже відомо як тамтешня продукція товарний вигляд набуває: зривають помідор зеленим, а "достигає" він після того як його обдають газом формальдегід. Там само й генно -модифіковані організми, там само нітрати. Не кажучи вже про те що грошики від виручки йдуть в кишені "рідненького" великого капіталу.
Власне, ось так власники заводів "боролися" з "куркулями", котрі оселилися на околицях промислових міст. І перемогли їх!
Моя мати розповідала про те як читала одне фантастичне оповідання про фермера в якого капіталісти крали дощі, над його головою проносились грози і як він по телевізору бачив щовечора рекламу: "Купуйте хмари!" Врешті той фермер кинув свою ферму й переселився в місто, їсти хімічну їжу. Моя покійна мати не знала як вона була близька до істини.
Вже працюючи в Дніпродзержинську, під час чи то першого, чи то другого "Мамай-фесту" мені відкрилася та загадка з грозами. Просто на нас йшла грозова хмара, погрожуючи зіпсувати свято під відкритим небом, аж тут з домни комбінату (мер міста домовився про це з заводським керівництвом) вилетів потік гарячого повітря і дощова хмара на очах почала розпадатися.
- Ах, ось воно що, - промовив я.
- Тільки про це ніде не кажи,- сказали мені,- а то тебе вб'ють.
Цей процес, який я тоді спересердя вважав ледь не відьминими капостями пояснювався дуже просто: заводський викид містив гаряче повітря яке призводило до зворотного процесу для вологи що вже конденсувалась у дощ: вона знов перетворювалась на пару і розліталась навсебіч.
Саме тому після платформи 184 кілометр з боку міста дощ ледь-ледь накрапав, а в Діївці уже й взагалі не йшов.
Крім того що власники заводів викидали в атмосферу побічні продукти металургійного виробництва замість їх очищення, вони вбивали ще одного зайця: намучившись із поливанням городу (а водопровідна вода не замінить дощову, бо хлор її дистилює), заплативши зайві гроші за водопровідну воду, не отримавши без дощу належного врожаю господар на той город врешті - решт плюне. Це й сталося: наприкінці нульових люди покидали свої городи і стали купувати овочі в супермаркеті. Ну а вже відомо як тамтешня продукція товарний вигляд набуває: зривають помідор зеленим, а "достигає" він після того як його обдають газом формальдегід. Там само й генно -модифіковані організми, там само нітрати. Не кажучи вже про те що грошики від виручки йдуть в кишені "рідненького" великого капіталу.
Власне, ось так власники заводів "боролися" з "куркулями", котрі оселилися на околицях промислових міст. І перемогли їх!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
