Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
2026.02.15
14:17
Із Леоніда Сергєєва
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
2026.02.15
11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
2026.02.15
10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі!
В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!»
Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур.
Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Критика | Аналітика
Ласкаво просимо до емірату Україна!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ласкаво просимо до емірату Україна!
А ви й не вірите що так буде? Фейсбук любить постити як виглядали у 1960-ті - 1970 - ті жінки в Тегерані та Кабулі, показуючи вбраних по-європейськи студенток місцевих вишів і порівнювати з нинішніми, з ніг до голови загорнутих у чорні балдахони. Але як воно так сталося ніхто дати відповідь не хоче.
Все тому що на фотографіях були вершки іранського та афганського суспільства, які жили по-європейськи (місцевий аналог "золотого мільярда"), а широкі маси жили в цілковитих злиднях та неуцтві. Ці "вершки суспільства" монархічних Ірану та Афганістану викликали в темних мас для яких головною цінністю був іслам не те щоби лють, а люту ненависть. Врешті маси знайшли управу на цих "муртадів"* та "мунафіків"* в особі аятоли Хомейні та випускників кандагарського медресе (слово "талібан" означає студенти) і ті зробили "ісламські революції", ну а що було далі ви вже знаєте.
А до чого тут ми? Виявляється нас це стосується і в першу чергу. Друга половина XX століття - час глибокої кризи християнського світогляду: все більше мас відкидають релігію, стають атеїстами. На арену виповзають феміністки, які кричать що аборт - це священне право жінки робити з своїм тілом все що завгодно (те що плід який жінка виношує це майбутня окрема людина - вже нікого не хвилює). Як правило, до кінця минулого століття смертність в європейських країнах перевищує народжуваність і населення зростає за рахунок мігрантів з Азії і Африки, більшість яких складають бідняки з мусульманським світоглядом.
Далі гірше: початок XXI століття ознаменувався пропагандою антисуспільних цінностей, що стверджували - бідняки і малоосвічені не мають права розмножуватись. Жінка має право "давати" (так уже не виходити заміж, а саме "давати", бо сім'я оголошена пережитком минулого) лише тому в кого є дорога тачка, крутий айфон останньої моделі, гроші на всі її забаганки, гроші на Тайланд (Туреччина тепер не рахується - це "бомжацький" курорт). Внаслідок цього виник цілий прошарок одиноких чоловіків ("інцелів") і жінок ("фемцелів"). Одні не могли одружитись через низький достаток (зверніть увагу, керівництво держав пострадянського простору турбувалось не про те аби підняти матеріальний рівень маси, а зробити так аби вона не плодила "зайвих" дітей - "ніщєту"), інші не могли знайти "достойного" чоловіка. Як наслідок, демографія Росії, України, Білорусі тощо йшла тільки в мінус. З п'ятидесяти двох мільйонів населення України в 1992 році на 2022-й лишилось тільки сорок два. І тут грянула російсько-українська війна, що оголила всі "язви" як російського ("мальвінки", які одружуються на бомжах аби відправити їх на війну і потім отримати гробові за них - от яскравий наслідок яких жінок "виховали" глянцеві гламурні дівчачі журнали) так і українського суспільства (свавілля ТЦК).
В демографічному плані війна має катастрофічні наслідки як для Росії так і для України: мало того що в обох воюючих країнах щодня в геометричній прогресії ростуть кладовища, так іще з останньої втекло шість мільйонів (спочатку було десять, але чотири повернулися назад в Україну). Війна ставить під питання майбутнє, тому зараз що в Росії, що в Україні ніхто не заводить сім'ю (крім "мальвінок", звичайно, але це повноцінною сім'єю назвати не можна, ви самі розумієте) й не народжує дітей. Більше того, ті сімейні пари що склалися - розпадаються. Тому після війни нас чекатиме ще глибша демографічна яма, яку уряд вирішуватиме тільки одним чином: запрошуючи в Україну біженців з найбідніших країн Азії та Африки, більшість з яких будуть мусульманами. Причому це буде не цивілізований іслам кримських татар, азербайджанців, узбеків, таджиків, до якого ми так звикли, а екстремістський талібівський. Подивіться на європейські країни - у Німеччині, Франції, Британії, мігранти та їх нащадки вже відкрито заявляють про їх перетворення на теократичні емірати за іранським чи афганським зразком через два-три покоління.
Деякі "християни" у вовчій шкурі радіють такому перебігу подій, не бажаючи виправляти свою власну тупість: замість освічених але атеїстичних європейців вони гадають що навернуть до християнства темну неосвічену масу. Однак вони не враховують того факту, що чим нижчий рівень освіти в людини тим міцніше вона тримається за той світогляд в якому була вихована. Це не вони їх навертатимуть в християнство, а скоріше навпаки: прибульці навертатимуть корінне населення в іслам ще й шляхом батога.
Однак знайдуться серед корінних українців та інших європейців і ті які самі навертатимуться в іслам талібано-аятолівського гатунку. Хоча б ті самі "інцели", яких дратує те що вони не мають можливості завести сім'ю і при цьому щодня на вулицях українських (російських, білоруських, німецьких, французьких тощо) міст бачать напівголих жінок.
Одним словом, не обманюйте себе майбутнє наше "світлим" не буде!
*Слова "муртад" та "мунафік" - в перекладі з арабської мови означають віровідступник та лицемір.
Все тому що на фотографіях були вершки іранського та афганського суспільства, які жили по-європейськи (місцевий аналог "золотого мільярда"), а широкі маси жили в цілковитих злиднях та неуцтві. Ці "вершки суспільства" монархічних Ірану та Афганістану викликали в темних мас для яких головною цінністю був іслам не те щоби лють, а люту ненависть. Врешті маси знайшли управу на цих "муртадів"* та "мунафіків"* в особі аятоли Хомейні та випускників кандагарського медресе (слово "талібан" означає студенти) і ті зробили "ісламські революції", ну а що було далі ви вже знаєте.
А до чого тут ми? Виявляється нас це стосується і в першу чергу. Друга половина XX століття - час глибокої кризи християнського світогляду: все більше мас відкидають релігію, стають атеїстами. На арену виповзають феміністки, які кричать що аборт - це священне право жінки робити з своїм тілом все що завгодно (те що плід який жінка виношує це майбутня окрема людина - вже нікого не хвилює). Як правило, до кінця минулого століття смертність в європейських країнах перевищує народжуваність і населення зростає за рахунок мігрантів з Азії і Африки, більшість яких складають бідняки з мусульманським світоглядом.
Далі гірше: початок XXI століття ознаменувався пропагандою антисуспільних цінностей, що стверджували - бідняки і малоосвічені не мають права розмножуватись. Жінка має право "давати" (так уже не виходити заміж, а саме "давати", бо сім'я оголошена пережитком минулого) лише тому в кого є дорога тачка, крутий айфон останньої моделі, гроші на всі її забаганки, гроші на Тайланд (Туреччина тепер не рахується - це "бомжацький" курорт). Внаслідок цього виник цілий прошарок одиноких чоловіків ("інцелів") і жінок ("фемцелів"). Одні не могли одружитись через низький достаток (зверніть увагу, керівництво держав пострадянського простору турбувалось не про те аби підняти матеріальний рівень маси, а зробити так аби вона не плодила "зайвих" дітей - "ніщєту"), інші не могли знайти "достойного" чоловіка. Як наслідок, демографія Росії, України, Білорусі тощо йшла тільки в мінус. З п'ятидесяти двох мільйонів населення України в 1992 році на 2022-й лишилось тільки сорок два. І тут грянула російсько-українська війна, що оголила всі "язви" як російського ("мальвінки", які одружуються на бомжах аби відправити їх на війну і потім отримати гробові за них - от яскравий наслідок яких жінок "виховали" глянцеві гламурні дівчачі журнали) так і українського суспільства (свавілля ТЦК).
В демографічному плані війна має катастрофічні наслідки як для Росії так і для України: мало того що в обох воюючих країнах щодня в геометричній прогресії ростуть кладовища, так іще з останньої втекло шість мільйонів (спочатку було десять, але чотири повернулися назад в Україну). Війна ставить під питання майбутнє, тому зараз що в Росії, що в Україні ніхто не заводить сім'ю (крім "мальвінок", звичайно, але це повноцінною сім'єю назвати не можна, ви самі розумієте) й не народжує дітей. Більше того, ті сімейні пари що склалися - розпадаються. Тому після війни нас чекатиме ще глибша демографічна яма, яку уряд вирішуватиме тільки одним чином: запрошуючи в Україну біженців з найбідніших країн Азії та Африки, більшість з яких будуть мусульманами. Причому це буде не цивілізований іслам кримських татар, азербайджанців, узбеків, таджиків, до якого ми так звикли, а екстремістський талібівський. Подивіться на європейські країни - у Німеччині, Франції, Британії, мігранти та їх нащадки вже відкрито заявляють про їх перетворення на теократичні емірати за іранським чи афганським зразком через два-три покоління.
Деякі "християни" у вовчій шкурі радіють такому перебігу подій, не бажаючи виправляти свою власну тупість: замість освічених але атеїстичних європейців вони гадають що навернуть до християнства темну неосвічену масу. Однак вони не враховують того факту, що чим нижчий рівень освіти в людини тим міцніше вона тримається за той світогляд в якому була вихована. Це не вони їх навертатимуть в християнство, а скоріше навпаки: прибульці навертатимуть корінне населення в іслам ще й шляхом батога.
Однак знайдуться серед корінних українців та інших європейців і ті які самі навертатимуться в іслам талібано-аятолівського гатунку. Хоча б ті самі "інцели", яких дратує те що вони не мають можливості завести сім'ю і при цьому щодня на вулицях українських (російських, білоруських, німецьких, французьких тощо) міст бачать напівголих жінок.
Одним словом, не обманюйте себе майбутнє наше "світлим" не буде!
*Слова "муртад" та "мунафік" - в перекладі з арабської мови означають віровідступник та лицемір.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"РПЦ скочується в єресь і забобони"
• Перейти на сторінку •
""Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи "
• Перейти на сторінку •
""Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи "
Про публікацію
