Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.16
23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
2026.08.16
23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
2026.08.16
21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”
2026.08.16
21:21
Нічого і я не читатиму —
Ні батькового, ні материнського.
Кажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
То будьмо й надалі тверезими
Ні батькового, ні материнського.
Кажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
То будьмо й надалі тверезими
2026.08.16
19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
2026.08.16
19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
2026.08.16
18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.
Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.
Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,
2026.08.16
13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
2026.08.16
13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
2026.08.16
11:06
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки
(Минуло двадцять років.)
Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід
2026.08.16
06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів
2026.08.15
23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.
Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.
Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота
2026.08.15
23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.
Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.
Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу
2026.08.15
21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.
Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.
Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
2026.08.15
20:29
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари
Тло повсякчас одне
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари
Тло повсякчас одне
2026.08.15
19:03
у поетичній жилі
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Критика | Аналітика
Ласкаво просимо до емірату Україна!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ласкаво просимо до емірату Україна!
А ви й не вірите що так буде? Фейсбук любить постити як виглядали у 1960-ті - 1970 - ті жінки в Тегерані та Кабулі, показуючи вбраних по-європейськи студенток місцевих вишів і порівнювати з нинішніми, з ніг до голови загорнутих у чорні балдахони. Але як воно так сталося ніхто дати відповідь не хоче.
Все тому що на фотографіях були вершки іранського та афганського суспільства, які жили по-європейськи (місцевий аналог "золотого мільярда"), а широкі маси жили в цілковитих злиднях та неуцтві. Ці "вершки суспільства" монархічних Ірану та Афганістану викликали в темних мас для яких головною цінністю був іслам не те щоби лють, а люту ненависть. Врешті маси знайшли управу на цих "муртадів"* та "мунафіків"* в особі аятоли Хомейні та випускників кандагарського медресе (слово "талібан" означає студенти) і ті зробили "ісламські революції", ну а що було далі ви вже знаєте.
А до чого тут ми? Виявляється нас це стосується і в першу чергу. Друга половина XX століття - час глибокої кризи християнського світогляду: все більше мас відкидають релігію, стають атеїстами. На арену виповзають феміністки, які кричать що аборт - це священне право жінки робити з своїм тілом все що завгодно (те що плід який жінка виношує це майбутня окрема людина - вже нікого не хвилює). Як правило, до кінця минулого століття смертність в європейських країнах перевищує народжуваність і населення зростає за рахунок мігрантів з Азії і Африки, більшість яких складають бідняки з мусульманським світоглядом.
Далі гірше: початок XXI століття ознаменувався пропагандою антисуспільних цінностей, що стверджували - бідняки і малоосвічені не мають права розмножуватись. Жінка має право "давати" (так уже не виходити заміж, а саме "давати", бо сім'я оголошена пережитком минулого) лише тому в кого є дорога тачка, крутий айфон останньої моделі, гроші на всі її забаганки, гроші на Тайланд (Туреччина тепер не рахується - це "бомжацький" курорт). Внаслідок цього виник цілий прошарок одиноких чоловіків ("інцелів") і жінок ("фемцелів"). Одні не могли одружитись через низький достаток (зверніть увагу, керівництво держав пострадянського простору турбувалось не про те аби підняти матеріальний рівень маси, а зробити так аби вона не плодила "зайвих" дітей - "ніщєту"), інші не могли знайти "достойного" чоловіка. Як наслідок, демографія Росії, України, Білорусі тощо йшла тільки в мінус. З п'ятидесяти двох мільйонів населення України в 1992 році на 2022-й лишилось тільки сорок два. І тут грянула російсько-українська війна, що оголила всі "язви" як російського ("мальвінки", які одружуються на бомжах аби відправити їх на війну і потім отримати гробові за них - от яскравий наслідок яких жінок "виховали" глянцеві гламурні дівчачі журнали) так і українського суспільства (свавілля ТЦК).
В демографічному плані війна має катастрофічні наслідки як для Росії так і для України: мало того що в обох воюючих країнах щодня в геометричній прогресії ростуть кладовища, так іще з останньої втекло шість мільйонів (спочатку було десять, але чотири повернулися назад в Україну). Війна ставить під питання майбутнє, тому зараз що в Росії, що в Україні ніхто не заводить сім'ю (крім "мальвінок", звичайно, але це повноцінною сім'єю назвати не можна, ви самі розумієте) й не народжує дітей. Більше того, ті сімейні пари що склалися - розпадаються. Тому після війни нас чекатиме ще глибша демографічна яма, яку уряд вирішуватиме тільки одним чином: запрошуючи в Україну біженців з найбідніших країн Азії та Африки, більшість з яких будуть мусульманами. Причому це буде не цивілізований іслам кримських татар, азербайджанців, узбеків, таджиків, до якого ми так звикли, а екстремістський талібівський. Подивіться на європейські країни - у Німеччині, Франції, Британії, мігранти та їх нащадки вже відкрито заявляють про їх перетворення на теократичні емірати за іранським чи афганським зразком через два-три покоління.
Деякі "християни" у вовчій шкурі радіють такому перебігу подій, не бажаючи виправляти свою власну тупість: замість освічених але атеїстичних європейців вони гадають що навернуть до християнства темну неосвічену масу. Однак вони не враховують того факту, що чим нижчий рівень освіти в людини тим міцніше вона тримається за той світогляд в якому була вихована. Це не вони їх навертатимуть в християнство, а скоріше навпаки: прибульці навертатимуть корінне населення в іслам ще й шляхом батога.
Однак знайдуться серед корінних українців та інших європейців і ті які самі навертатимуться в іслам талібано-аятолівського гатунку. Хоча б ті самі "інцели", яких дратує те що вони не мають можливості завести сім'ю і при цьому щодня на вулицях українських (російських, білоруських, німецьких, французьких тощо) міст бачать напівголих жінок.
Одним словом, не обманюйте себе майбутнє наше "світлим" не буде!
*Слова "муртад" та "мунафік" - в перекладі з арабської мови означають віровідступник та лицемір.
Все тому що на фотографіях були вершки іранського та афганського суспільства, які жили по-європейськи (місцевий аналог "золотого мільярда"), а широкі маси жили в цілковитих злиднях та неуцтві. Ці "вершки суспільства" монархічних Ірану та Афганістану викликали в темних мас для яких головною цінністю був іслам не те щоби лють, а люту ненависть. Врешті маси знайшли управу на цих "муртадів"* та "мунафіків"* в особі аятоли Хомейні та випускників кандагарського медресе (слово "талібан" означає студенти) і ті зробили "ісламські революції", ну а що було далі ви вже знаєте.
А до чого тут ми? Виявляється нас це стосується і в першу чергу. Друга половина XX століття - час глибокої кризи християнського світогляду: все більше мас відкидають релігію, стають атеїстами. На арену виповзають феміністки, які кричать що аборт - це священне право жінки робити з своїм тілом все що завгодно (те що плід який жінка виношує це майбутня окрема людина - вже нікого не хвилює). Як правило, до кінця минулого століття смертність в європейських країнах перевищує народжуваність і населення зростає за рахунок мігрантів з Азії і Африки, більшість яких складають бідняки з мусульманським світоглядом.
Далі гірше: початок XXI століття ознаменувався пропагандою антисуспільних цінностей, що стверджували - бідняки і малоосвічені не мають права розмножуватись. Жінка має право "давати" (так уже не виходити заміж, а саме "давати", бо сім'я оголошена пережитком минулого) лише тому в кого є дорога тачка, крутий айфон останньої моделі, гроші на всі її забаганки, гроші на Тайланд (Туреччина тепер не рахується - це "бомжацький" курорт). Внаслідок цього виник цілий прошарок одиноких чоловіків ("інцелів") і жінок ("фемцелів"). Одні не могли одружитись через низький достаток (зверніть увагу, керівництво держав пострадянського простору турбувалось не про те аби підняти матеріальний рівень маси, а зробити так аби вона не плодила "зайвих" дітей - "ніщєту"), інші не могли знайти "достойного" чоловіка. Як наслідок, демографія Росії, України, Білорусі тощо йшла тільки в мінус. З п'ятидесяти двох мільйонів населення України в 1992 році на 2022-й лишилось тільки сорок два. І тут грянула російсько-українська війна, що оголила всі "язви" як російського ("мальвінки", які одружуються на бомжах аби відправити їх на війну і потім отримати гробові за них - от яскравий наслідок яких жінок "виховали" глянцеві гламурні дівчачі журнали) так і українського суспільства (свавілля ТЦК).
В демографічному плані війна має катастрофічні наслідки як для Росії так і для України: мало того що в обох воюючих країнах щодня в геометричній прогресії ростуть кладовища, так іще з останньої втекло шість мільйонів (спочатку було десять, але чотири повернулися назад в Україну). Війна ставить під питання майбутнє, тому зараз що в Росії, що в Україні ніхто не заводить сім'ю (крім "мальвінок", звичайно, але це повноцінною сім'єю назвати не можна, ви самі розумієте) й не народжує дітей. Більше того, ті сімейні пари що склалися - розпадаються. Тому після війни нас чекатиме ще глибша демографічна яма, яку уряд вирішуватиме тільки одним чином: запрошуючи в Україну біженців з найбідніших країн Азії та Африки, більшість з яких будуть мусульманами. Причому це буде не цивілізований іслам кримських татар, азербайджанців, узбеків, таджиків, до якого ми так звикли, а екстремістський талібівський. Подивіться на європейські країни - у Німеччині, Франції, Британії, мігранти та їх нащадки вже відкрито заявляють про їх перетворення на теократичні емірати за іранським чи афганським зразком через два-три покоління.
Деякі "християни" у вовчій шкурі радіють такому перебігу подій, не бажаючи виправляти свою власну тупість: замість освічених але атеїстичних європейців вони гадають що навернуть до християнства темну неосвічену масу. Однак вони не враховують того факту, що чим нижчий рівень освіти в людини тим міцніше вона тримається за той світогляд в якому була вихована. Це не вони їх навертатимуть в християнство, а скоріше навпаки: прибульці навертатимуть корінне населення в іслам ще й шляхом батога.
Однак знайдуться серед корінних українців та інших європейців і ті які самі навертатимуться в іслам талібано-аятолівського гатунку. Хоча б ті самі "інцели", яких дратує те що вони не мають можливості завести сім'ю і при цьому щодня на вулицях українських (російських, білоруських, німецьких, французьких тощо) міст бачать напівголих жінок.
Одним словом, не обманюйте себе майбутнє наше "світлим" не буде!
*Слова "муртад" та "мунафік" - в перекладі з арабської мови означають віровідступник та лицемір.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"РПЦ скочується в єресь і забобони"
• Перейти на сторінку •
""Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи "
• Перейти на сторінку •
""Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи "
Про публікацію
