Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Хто до ранку, обійнявшись, блудить.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Хто до ранку, обійнявшись, блудить.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
2026.05.17
11:17
Забери мене туди,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
2026.05.17
11:14
Ми, буває, від себе втікаєм,
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
2026.05.17
10:14
не мав ні статків ні хатів
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
2026.05.17
06:19
І. Г...
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Критика | Аналітика
Ласкаво просимо до емірату Україна!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ласкаво просимо до емірату Україна!
А ви й не вірите що так буде? Фейсбук любить постити як виглядали у 1960-ті - 1970 - ті жінки в Тегерані та Кабулі, показуючи вбраних по-європейськи студенток місцевих вишів і порівнювати з нинішніми, з ніг до голови загорнутих у чорні балдахони. Але як воно так сталося ніхто дати відповідь не хоче.
Все тому що на фотографіях були вершки іранського та афганського суспільства, які жили по-європейськи (місцевий аналог "золотого мільярда"), а широкі маси жили в цілковитих злиднях та неуцтві. Ці "вершки суспільства" монархічних Ірану та Афганістану викликали в темних мас для яких головною цінністю був іслам не те щоби лють, а люту ненависть. Врешті маси знайшли управу на цих "муртадів"* та "мунафіків"* в особі аятоли Хомейні та випускників кандагарського медресе (слово "талібан" означає студенти) і ті зробили "ісламські революції", ну а що було далі ви вже знаєте.
А до чого тут ми? Виявляється нас це стосується і в першу чергу. Друга половина XX століття - час глибокої кризи християнського світогляду: все більше мас відкидають релігію, стають атеїстами. На арену виповзають феміністки, які кричать що аборт - це священне право жінки робити з своїм тілом все що завгодно (те що плід який жінка виношує це майбутня окрема людина - вже нікого не хвилює). Як правило, до кінця минулого століття смертність в європейських країнах перевищує народжуваність і населення зростає за рахунок мігрантів з Азії і Африки, більшість яких складають бідняки з мусульманським світоглядом.
Далі гірше: початок XXI століття ознаменувався пропагандою антисуспільних цінностей, що стверджували - бідняки і малоосвічені не мають права розмножуватись. Жінка має право "давати" (так уже не виходити заміж, а саме "давати", бо сім'я оголошена пережитком минулого) лише тому в кого є дорога тачка, крутий айфон останньої моделі, гроші на всі її забаганки, гроші на Тайланд (Туреччина тепер не рахується - це "бомжацький" курорт). Внаслідок цього виник цілий прошарок одиноких чоловіків ("інцелів") і жінок ("фемцелів"). Одні не могли одружитись через низький достаток (зверніть увагу, керівництво держав пострадянського простору турбувалось не про те аби підняти матеріальний рівень маси, а зробити так аби вона не плодила "зайвих" дітей - "ніщєту"), інші не могли знайти "достойного" чоловіка. Як наслідок, демографія Росії, України, Білорусі тощо йшла тільки в мінус. З п'ятидесяти двох мільйонів населення України в 1992 році на 2022-й лишилось тільки сорок два. І тут грянула російсько-українська війна, що оголила всі "язви" як російського ("мальвінки", які одружуються на бомжах аби відправити їх на війну і потім отримати гробові за них - от яскравий наслідок яких жінок "виховали" глянцеві гламурні дівчачі журнали) так і українського суспільства (свавілля ТЦК).
В демографічному плані війна має катастрофічні наслідки як для Росії так і для України: мало того що в обох воюючих країнах щодня в геометричній прогресії ростуть кладовища, так іще з останньої втекло шість мільйонів (спочатку було десять, але чотири повернулися назад в Україну). Війна ставить під питання майбутнє, тому зараз що в Росії, що в Україні ніхто не заводить сім'ю (крім "мальвінок", звичайно, але це повноцінною сім'єю назвати не можна, ви самі розумієте) й не народжує дітей. Більше того, ті сімейні пари що склалися - розпадаються. Тому після війни нас чекатиме ще глибша демографічна яма, яку уряд вирішуватиме тільки одним чином: запрошуючи в Україну біженців з найбідніших країн Азії та Африки, більшість з яких будуть мусульманами. Причому це буде не цивілізований іслам кримських татар, азербайджанців, узбеків, таджиків, до якого ми так звикли, а екстремістський талібівський. Подивіться на європейські країни - у Німеччині, Франції, Британії, мігранти та їх нащадки вже відкрито заявляють про їх перетворення на теократичні емірати за іранським чи афганським зразком через два-три покоління.
Деякі "християни" у вовчій шкурі радіють такому перебігу подій, не бажаючи виправляти свою власну тупість: замість освічених але атеїстичних європейців вони гадають що навернуть до християнства темну неосвічену масу. Однак вони не враховують того факту, що чим нижчий рівень освіти в людини тим міцніше вона тримається за той світогляд в якому була вихована. Це не вони їх навертатимуть в християнство, а скоріше навпаки: прибульці навертатимуть корінне населення в іслам ще й шляхом батога.
Однак знайдуться серед корінних українців та інших європейців і ті які самі навертатимуться в іслам талібано-аятолівського гатунку. Хоча б ті самі "інцели", яких дратує те що вони не мають можливості завести сім'ю і при цьому щодня на вулицях українських (російських, білоруських, німецьких, французьких тощо) міст бачать напівголих жінок.
Одним словом, не обманюйте себе майбутнє наше "світлим" не буде!
*Слова "муртад" та "мунафік" - в перекладі з арабської мови означають віровідступник та лицемір.
Все тому що на фотографіях були вершки іранського та афганського суспільства, які жили по-європейськи (місцевий аналог "золотого мільярда"), а широкі маси жили в цілковитих злиднях та неуцтві. Ці "вершки суспільства" монархічних Ірану та Афганістану викликали в темних мас для яких головною цінністю був іслам не те щоби лють, а люту ненависть. Врешті маси знайшли управу на цих "муртадів"* та "мунафіків"* в особі аятоли Хомейні та випускників кандагарського медресе (слово "талібан" означає студенти) і ті зробили "ісламські революції", ну а що було далі ви вже знаєте.
А до чого тут ми? Виявляється нас це стосується і в першу чергу. Друга половина XX століття - час глибокої кризи християнського світогляду: все більше мас відкидають релігію, стають атеїстами. На арену виповзають феміністки, які кричать що аборт - це священне право жінки робити з своїм тілом все що завгодно (те що плід який жінка виношує це майбутня окрема людина - вже нікого не хвилює). Як правило, до кінця минулого століття смертність в європейських країнах перевищує народжуваність і населення зростає за рахунок мігрантів з Азії і Африки, більшість яких складають бідняки з мусульманським світоглядом.
Далі гірше: початок XXI століття ознаменувався пропагандою антисуспільних цінностей, що стверджували - бідняки і малоосвічені не мають права розмножуватись. Жінка має право "давати" (так уже не виходити заміж, а саме "давати", бо сім'я оголошена пережитком минулого) лише тому в кого є дорога тачка, крутий айфон останньої моделі, гроші на всі її забаганки, гроші на Тайланд (Туреччина тепер не рахується - це "бомжацький" курорт). Внаслідок цього виник цілий прошарок одиноких чоловіків ("інцелів") і жінок ("фемцелів"). Одні не могли одружитись через низький достаток (зверніть увагу, керівництво держав пострадянського простору турбувалось не про те аби підняти матеріальний рівень маси, а зробити так аби вона не плодила "зайвих" дітей - "ніщєту"), інші не могли знайти "достойного" чоловіка. Як наслідок, демографія Росії, України, Білорусі тощо йшла тільки в мінус. З п'ятидесяти двох мільйонів населення України в 1992 році на 2022-й лишилось тільки сорок два. І тут грянула російсько-українська війна, що оголила всі "язви" як російського ("мальвінки", які одружуються на бомжах аби відправити їх на війну і потім отримати гробові за них - от яскравий наслідок яких жінок "виховали" глянцеві гламурні дівчачі журнали) так і українського суспільства (свавілля ТЦК).
В демографічному плані війна має катастрофічні наслідки як для Росії так і для України: мало того що в обох воюючих країнах щодня в геометричній прогресії ростуть кладовища, так іще з останньої втекло шість мільйонів (спочатку було десять, але чотири повернулися назад в Україну). Війна ставить під питання майбутнє, тому зараз що в Росії, що в Україні ніхто не заводить сім'ю (крім "мальвінок", звичайно, але це повноцінною сім'єю назвати не можна, ви самі розумієте) й не народжує дітей. Більше того, ті сімейні пари що склалися - розпадаються. Тому після війни нас чекатиме ще глибша демографічна яма, яку уряд вирішуватиме тільки одним чином: запрошуючи в Україну біженців з найбідніших країн Азії та Африки, більшість з яких будуть мусульманами. Причому це буде не цивілізований іслам кримських татар, азербайджанців, узбеків, таджиків, до якого ми так звикли, а екстремістський талібівський. Подивіться на європейські країни - у Німеччині, Франції, Британії, мігранти та їх нащадки вже відкрито заявляють про їх перетворення на теократичні емірати за іранським чи афганським зразком через два-три покоління.
Деякі "християни" у вовчій шкурі радіють такому перебігу подій, не бажаючи виправляти свою власну тупість: замість освічених але атеїстичних європейців вони гадають що навернуть до християнства темну неосвічену масу. Однак вони не враховують того факту, що чим нижчий рівень освіти в людини тим міцніше вона тримається за той світогляд в якому була вихована. Це не вони їх навертатимуть в християнство, а скоріше навпаки: прибульці навертатимуть корінне населення в іслам ще й шляхом батога.
Однак знайдуться серед корінних українців та інших європейців і ті які самі навертатимуться в іслам талібано-аятолівського гатунку. Хоча б ті самі "інцели", яких дратує те що вони не мають можливості завести сім'ю і при цьому щодня на вулицях українських (російських, білоруських, німецьких, французьких тощо) міст бачать напівголих жінок.
Одним словом, не обманюйте себе майбутнє наше "світлим" не буде!
*Слова "муртад" та "мунафік" - в перекладі з арабської мови означають віровідступник та лицемір.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"РПЦ скочується в єресь і забобони"
• Перейти на сторінку •
""Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи "
• Перейти на сторінку •
""Ні краплі дощу на цю землю" і до чого тут олігархи "
Про публікацію
