Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.14
03:23
Я сподіваюсь, у вас ніколи більше не виникне подібна можливість. Але знати про неї надалі доцільно та смішно.
На ту мить Україна збиралася в державний кулак, і ми двоє, шниривши на Хрещатику-26, вирішили від балди найнятися ще й перекладачами в Міністер
2026.07.13
19:08
І історію і сучасність підганяють одне під одного.
Декому у Варшаві знову закортіло у Варшавський договір. А заодно й під московське сідло.
Гонор може перекладатися як «честь», «гідність». Але може також як «пиха» чи «чванство». Вибір за паньством.
2026.07.13
17:09
те "я" - останнє в зграї літер
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот
те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот
те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні
2026.07.13
15:04
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки
2026.07.13
14:41
Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.
Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.
Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,
2026.07.13
14:28
Скинувши зажуру із чола,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.
Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.
Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,
2026.07.13
14:04
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
2026.07.13
13:35
Мороз тривожний покриває розум,
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
2026.07.13
11:10
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
2026.07.13
10:45
СПАЛАХ ТРЕТІЙ. СВІТЛО І ТІНІ СЕКЕШФЕГЕРВАРА
Розспівний шепіт Бояна завис у густому від видінь минулого повітрі на півслові… Його долоні, що гріли ступні Анастасії, злегка здригнулися. Він підвів голову, подивився на вузьке вікно-бійницю вгорі тьмяної ке
2026.07.13
09:31
Таксопарку міського шофер
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.
А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.
А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно
2026.07.13
06:49
Прибите хвилями до берега,
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...
2026.07.12
21:59
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
2026.07.12
19:49
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
2026.07.12
15:11
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
2026.07.12
13:42
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Критика | Аналітика
РПЦ скочується в єресь і забобони
Чим далі тим більше видно деградацію Російської православної церкви як церкви християнської. Особливо це видно по тому як духовенство її лізе в ютуб та тік-ток. Один священик на повному серйозі видає за боже чудо міську легенду Самари про "стояння Зої" - де нібито дівчина скам'яніла за богохульний танок з іконою святого Миколая. Він навіть не поцікавився що в тому будинку, де це відбулося жила атеїстка в якої ніяких ікон не було взагалі. Також він ніби й не знає що таке "скам'яніння" з медичної точки зору називається нападом кататонії - різновиду шизофренії. В той час при Хрущові в Куйбишеві (так тоді називалася Самара) була хвиля гонінь на церковників, що являлось частиною всесоюзної постсталінської антирелігійної кампанії. В зв'язку з цим, аби "закликати грішників до покаяння" фанатична стара Аграфена й вигадала цю історію про скам'янілу богохульницю. Однак священикові не до лиця повторювати міські легенди.
Далі. Один "облічителів" УПЦ МП яка так і не розірвала зв'язок з Московською патріархією, в всього лиш (о жах!) перестала поминати патріарха Кирила видав мені що Отці церкви заперечували статус Вселенського патріарха (якого він зневажливо іменує "Фанар") як першого ієрарха серед рівних. При цьому жодної цитати, окрім постанови так званого "Константинопольського помісного собору" 1894 року (факт якого не підтверджує жоден запит в інтернеті, при тому що "Гугл знає все") не наводить.
Ну і остання "вишенька на торті". Ритуал виведення з пекла абортованих дітей запроваджений черницею матушкою Антонією (чому в пекло потрапляють абортовані діти, а не ті хто цей аборт зробив - "канонічні православні" замовчують). Неіснуючу дитину "пеленають" в рушник і священник все це занурює в воду, здійснює "обряд хрещення", даючи вбитій дитині ім'я . Ті хто це здійснює плювать хотіли на Правила Святих Отців Церкви які прямо і невідворотно забороняють хрестити і причащати померлих. Не враховують вони також і те що стать абортованої дитини лишається невідомою.
Одним словом церква в Росії деградує в повній згоді з деградацією суспільства і влади.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РПЦ скочується в єресь і забобони
Чим далі тим більше видно деградацію Російської православної церкви як церкви християнської. Особливо це видно по тому як духовенство її лізе в ютуб та тік-ток. Один священик на повному серйозі видає за боже чудо міську легенду Самари про "стояння Зої" - де нібито дівчина скам'яніла за богохульний танок з іконою святого Миколая. Він навіть не поцікавився що в тому будинку, де це відбулося жила атеїстка в якої ніяких ікон не було взагалі. Також він ніби й не знає що таке "скам'яніння" з медичної точки зору називається нападом кататонії - різновиду шизофренії. В той час при Хрущові в Куйбишеві (так тоді називалася Самара) була хвиля гонінь на церковників, що являлось частиною всесоюзної постсталінської антирелігійної кампанії. В зв'язку з цим, аби "закликати грішників до покаяння" фанатична стара Аграфена й вигадала цю історію про скам'янілу богохульницю. Однак священикові не до лиця повторювати міські легенди.
Далі. Один "облічителів" УПЦ МП яка так і не розірвала зв'язок з Московською патріархією, в всього лиш (о жах!) перестала поминати патріарха Кирила видав мені що Отці церкви заперечували статус Вселенського патріарха (якого він зневажливо іменує "Фанар") як першого ієрарха серед рівних. При цьому жодної цитати, окрім постанови так званого "Константинопольського помісного собору" 1894 року (факт якого не підтверджує жоден запит в інтернеті, при тому що "Гугл знає все") не наводить.
Ну і остання "вишенька на торті". Ритуал виведення з пекла абортованих дітей запроваджений черницею матушкою Антонією (чому в пекло потрапляють абортовані діти, а не ті хто цей аборт зробив - "канонічні православні" замовчують). Неіснуючу дитину "пеленають" в рушник і священник все це занурює в воду, здійснює "обряд хрещення", даючи вбитій дитині ім'я . Ті хто це здійснює плювать хотіли на Правила Святих Отців Церкви які прямо і невідворотно забороняють хрестити і причащати померлих. Не враховують вони також і те що стать абортованої дитини лишається невідомою.
Одним словом церква в Росії деградує в повній згоді з деградацією суспільства і влади.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
