Минуле і сучасне зів'яли - я заповнив їх і спустошив їх.
Я спішу заповнити собою наступний вигин майбутнього.

Горній слухачу! Що ти хотів би мені довірити?
Поглянь на моє обличчя, коли я вбираю вечірнє проміння,
(Відповідай чесно, ніхто тебе не чує, а я затримаюся ще на мить,)

Хіба я заперечую сам себе?
Добре, я заперечую сам себе.
(Я великий, я вміщаю безмір.)

Я придивляюся до тих, хто поряд, я чекаю на порозі.

Хто закінчив свою денну роботу? Хто найшвидше повечеряв?
Хто випробував себе вогнем? Хто довів, що він найкращий?
Хто хоче піти зі мною?
чи заговориш ти, доки я не піду?
Чи будеш ти чекати, коли я появлюся знову?

Чи відгукнешся ти, доки я ще не пішов? Чи не буде занадто пізно?

Walt Whitman Song of Myself. 51
The past and present wilt—I have fill'd them, emptied them.
And proceed to fill my next fold of the future.

Listener up there! what have you to confide to me?
Look in my face while I snuff the sidle of evening,
(Talk honestly, no one else hears you, and I stay only a minute longer.)

Do I contradict myself?
Very well then I contradict myself,
(I am large, I contain multitudes.)

I concentrate toward them that are nigh, I wait on the door-slab.

Who has done his day's work? who will soonest be through with his supper?
Who has tried himself in the fire? Who has proved him fittest?
Who wishes to walk with me?
Will you speak before I am gone? will you wait till I appear again?"

Виділений рядок присутній тільки у виданні 1855 року. У пізніших видання Волт Вітмен його прибрав
Фільм з одного цього вірша: https://kinoukr.tv/8211-zhyttya-chaka.html