Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Алісія Елсбет Столлінгз Перше кохання: Вікторина
Він прибув до мене:а. на своєму тюнінгованому Камаро
б. щоб поговорити з моїм худорлявим найкращим другом
в. і перекинув мій келих вина, тому на моєму рукаві утворилася іржава пляма
г. з-під землі, у свинцевій колісниці, запряженій парою чорних, як нафта, жеребців, які дихали сіркою: у його серці сяяла маленька золота стріла.
Він запропонував мені:
а. покататися
б. вечерю й кіно, іронічно підморгнувши самому кліше
в. привід не повертатися одній до квартири з її раковиною з брудними ножами
г. нарцис із сотнею сяючих пелюсток, які дихали насолодою, такою ж нудотною, як тлін
Я пішла з ним, тому що:
а. навіть його друзі попереджали, щоб я була обережною
б. мені нічого було втрачати, крім своєї цноти
в. він поклав руку на мій поперек і я відчула кроки бджіл
г. він був моїм дядьком, який живе у напівзруйнованому підвалі, і він ухопив мене за волосся
Місце, куди він мене повів:
а. було темним, ніби я заплющила очі
б. і там я їла гірке насіння і дозріла
в. звідти мати ніколи не повернула б мене цілою, хоча б вона плакала і ходила босою і змусила засохнути на стеблі бородаті колоски ячменю, а приморожені квіти осипати пелюстки
в. деякі люди називають його пеклом, а інші коханням
г. Усе вищеназване
І все ж це поетизований і осучаснений міф про Персефону (доньку Зевса та Деметри), богиню родючості і весни, царицю підземного царства, дружину Аїда. Він викрав її, і через це Деметра спричинила зиму на всій землі. Щоб врятувати світ (і богів) від голоду, Зевс прибув до Аїда і умовив його відпуститии дівчину. Аїд пообіцяв зробити так, якщо Персефона не з'їсть нічого з того, що він їй запропонує. Персефона з'їла шість зерен гранату, тому щороку повинна повертатися в підземне царство Аїда на шість місяців.
Chevrolet Camaro - культовий американський спорткар, відомий агресивним дизайном і потужними двигунами. Створений у США для покоління бебі-бумерів.
Walter Crane The Fate of Persephone, 1877, oil and tempera on canvas, Bridgeman Art Library, Private collection, New York
Волтер Крейн Доля Персефони, 1877, олія і темпера на полотні, Бібліотека мистецтв Бріджмена, приватна колекція, Нью-Йорк
Alicia Elsbeth Stallings First Love
He came up to me:
a. in his souped-up Camaro
b. to talk to my skinny best friend
c. and bumped my glass of wine so I wore the
ferrous stain on my sleeve
d. from the ground, in a lead chariot drawn by
a team of stallions black as crude oil and
breathing sulfur: at his heart, he sported a
tiny golden arrow.
He offered me:
a. a ride
b. dinner and a movie, with a wink at the
cliché
c. an excuse not to go back alone to the
apartment with its sink of dirty knives
d. a narcissus with a hundred dazzling petals
that breathed a sweetness as cloying as
decay.
I went with him because:
a. even his friends told me to beware
b. I had nothing to lose except my virginity
c. he placed his hand in the small of my back
and I felt the tread of honeybees
d. he was my uncle, the one who lived in the
half-finished basement, and he took me by
the hair
The place he took me to:
a. was dark as my shut eyes
b. and where I ate biter seed and became ripe
c. and from which my mother would never take me
wholly back, though she wept and walked the
earth and made the bearded ears of barley
wither on their stalks and the blasted
flowers drop from their sepals
d. is called by some men hell and others love
e. all of the above
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Алісія Елсбет Столлінгз Арахна дякує Афіні"
