Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Алісія Елсбет Столлінгз Арахна дякує Афіні
Це не кара. Вони помиляються - Брати, батько. Мої молитви почуті.
Я вся була кінчиками пальців. Ніщо не ідеальне:
Все, що я зіткала, зрештою з'їсть міль;
На кінці моєї мотузки вузол петлі.
Нині це вже не річ, а візерунок,
І він залишиться, навіть, якщо порвуть павутину.
Я, нехай не красива, але творець краси.
Мене не пограбують ні старість, ні невірні коханці.
Місяць колись тягнув з мене кров, тепер я тягну срібло.
Ось рядки, які я витягла зі свого нутра -
Повісьте їх веселками, інеєм, росою, пітьмою.
Алісія Елсбет Столлінгз лаурет Пулітцерівської премії 2019 року у номінації "За поетичний твір"
За поемою Овідія «Метаморфози», Арахна славилася на всю Лідію своїм мистецтвом. Навіть німфи зі схилів Тмолу і з берегів Пактолу прибували милуватися її роботою. Арахна пряла нитки, подібні до туману, що були прозорі, як повітря, і гордилася, що володіє найбільшою у світі майстерністю ткацтва.
Якось вона викликала саму Афіну Палладу на змагання. Афіна, набувши вигляду старої жінки, з'явилася і застерегла її прагнути перевершити у своєму мистецтві богів. Розгнівана Арахна на це відповіла, щоб стара не повчала її, та що Афіна не посміла з'явитися на змагання з нею. В цю мить богиня, набравши свого справжнього вигляду, постала перед Арахною. Арахна всеодно вирішила змагатися і обидві взялися за роботу. Афіна виткала на своєму покривалі посередині величний Афінський Акрополь, а на ньому зобразила свою суперечку з Посейдоном за владу над Аттикою. Також вона виткала всіх олімпійських богів, по кутах зобразила, як карають боги людей за непокірність, і оточила все вінком з листя оливи. Арахна ж зобразила на своєму покривалі сцени з життя богів, у яких боги виявляють себе слабкими, з людськими пристрастями. Навколо ж виткала вінок із квітів, перевитих плющем. Найвищої досконалості була робота Арахни, вона не поступалася в красі роботі Афіни, але в її зображеннях було видно неповагу до богів. Афіна не змогла знайти жодного недоліку в роботі смертної Арахни і від заздрощів розірвала її роботу.
Арахна не знесла ганьби: вона зсукала мотузку, зав'язала петлю і повісилася. Афіна звільнила з петлі Арахну і прирекла у кару за її гординю вічно ткати, обернувши її на павука, а мотузку — на павутину.
Дієго Веласкес Пряхи, бл. 1657, полотно, олія, Музей Прадо, Мадрид
Diego Velázquez Las Hilanderas, c.1657, canvas, oil, Museo del Prado, Madrid
Alicia Elsbeth Stallings Arachne Gives Thanks to Athena
It is no punishment. They are mistaken –
The brothers, the father. My prayers were answered.
I was all fingertips. Nothing was perfect:
What I had woven, the moths will have eaten;
At the end of my rope was a noose's knot.
Now it's no longer the thing, but the pattern,
And that will endure, even though webs be broken.
I, if not beautiful, am beauty's maker.
Old age cannot rob me, nor cowardly lovers.
The moon once pulled blood from me. Now I pull silver.
Here are the lines I pulled from my own belly –
Hang them with rainbows, ice, dewdrops, darkness.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
