Шо сі стало, Варцю?
Зара ті розвеселю:
***
Прощавай, моє ко…
ко-ко, ко-ко
Іди сюди Сірко,
бо "ко..." - не ковбаса,
і в "ко..." цвіте "ду(ш)са"
не знав би того "ко.." -
на мав би статус кво. О!

Дякую, Ніко, за підтримку, справді вдячна!
З любов"ю, Варця.

Дякую, Зеню))) Як же я тебе люблю))

Варцю, як на мене довжина рядка у цьому творі завелика, і змістовим наповненням вона не зовсім виправдана.

Ще два дні і дві ночі ти маєш, щоб все позабути - в початковому варіанті так і було, але мені оте "позабути" щось не пасує.
Стерти з пам’яті все і кохання – воно таки грішне - самій вухо ріже, але ще не придумала як позбутися, спочатку того "все" було ще більше))
інші зауваги приймаю, дякую, Миросе.
З теплом, Варця))

Як знаєш, але краще не переобтяжувати вірш цими "то-те-вже". І не бачу виправдання усюди комі з тире поряд.

То вже порада Ксюши Яблонської, я їй довіряю))

То справа автора, але в даному випадку вони не є виправданими, хоч як, Варцю, Ксюші не довіряй. ;)

Чого ж?

Тому що зазвичай кома з тире поряд є виправданою при прямій мові, але точно, що не у таких випадках.

Кома і тире вживаються у поезії дуже часто для означення періоду. Вважаю, що вони тут доречні, бо інакше не було б причино-наслідкового звязку у цих реченнях.

Кома й тире ставиться між частинами періоду, при протиставному порівнянні, ними відділяються слова автора від прямої мови. Іноді комами й тире охоплюють з обох боків вставлені речення — у такому разі вони виконують ту саму роль, що й дужки.
У цьому творі Варвари кому з тире можна поставити, але не у всіх місцях, де вони зараз. Звісно, що автор сам вирішує долю розділових знаків свого твору, акцентуючи увагу саме на тих місцях, яких би хотілося, але існують і певні правила пунктуації, які ігнорувати все-таки не варто.
Я би розставила розділові знаки ось так:

***
Я ще в серці твоїм, але то вже триває задовго,
Повертатись пора, і розлуки мені не спинити, -
Кораблі на світанку рушають в далеку дорогу,
Прощавай, бо чекають на тебе дружина і діти.
Ще два дні і дві ночі ти маєш, щоб все те забути,
Стерти з пам’яті все, і кохання, – воно таки грішне, -
Мої кучері, очі, вінок з полум’яної рути...
Як забудеш мене - буде дихатись значно вільніше,
Як зумієш забути, то розум одразу вернеться,
І розвіється димом любов і відьомська та сила,
А натомість назавше ти матимеш пустку у серці, -
Власноруч своїй мрії тендітні обрізав ти крила.
Теплі ночі розпусні, що радо на двох ми ділили -
Тільки спогад тепер, що зігріє серденько лиш трішки.
І когось (не мене!) називатимеш ніжно ти «мила»,
І свого (та не нашого) сина вкладатимеш в ліжко.
Обійми мене, любий, лишилось у нас ще півночі.
Я благаю – цілуй і збреши, що побачимось знову!
І не перші – останні так капають сльози дівочі.
Прощавай, моє се…
захлинулось риданням півслова.

Миросе, Валентине, я ще тут подумаю, попитаю, бо скажу по секрету - з пунктуацією у мене деякі проблеми, не дружу я з нею))

Індрику, розчулив ти мене, чесне слово!
З любов"ю, Варця))

До речі, поради про крапко-коми були не мої... Але у нас ... Я давно уже не реагую на пусті звинувачення, Миросю... Варцю-сонечко, прочитай пошту ;-)

Оксанко, я тут нікого не звинувачувала і не ставила під сумнів твої поради чи ще там чиїсь, адже самого обговорення і творення такого варіанту викладу не бачила. Автор міг дещо змінити з власних переконань, та річ же була не в тому. Я жодним чином не зверталася до тебе із висуненням звинувачень. Даруй, але ти й досі реагуєш на дим без вогню. ;) І не ображайся, будь ласка, якщо крапля образи тут для тебе має місце.

"Кораблі на світанку рушають в далеку дорогу" - це гарний крок поетичного рядка до внутрішньо обумовленої динаміки.
Хотілося б чогось такого, і побільше!..
Вдячний за сантименти!..

Ксюшо, я справді помилилась, то не ти. Пробачиш? Слухай, може тоді допоможеш з тими крапками-комами? Буду вдячна.
Миросе, я думаю ніхто не ображається))
Дякую, Тарасе, я не чарівник, я лише вчуся))

Тарасе, "щось таке" є тут:)
Мир-миррр, Миросю :))) Чи нам з тобою гніватися? :) муррр )))
Варочко, я ж не гніваюся ))) лист стосувався чату ;) Допоможу чим зможу, але не нині, соррі, завтра маю відкриту лекцію )
І... крапко-коми Мирося знає краще - я завжди їх тулю де треба і не треба ;))