Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.08
13:50
Пробіжка на морозі - це подорож неждана,
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.
Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.
Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то
2026.07.08
13:08
Не ловіть мене, як рибку срібну —
Вислизну на глибину із рук.
На шалені витівки ще здібна
Лиш, коли почую серця стук.
Есемески сиплються горохом,
Синь у бороду, а біс в ребро.
Аватарку виклали нівроку,
Та з перини сиплеться перо.
Вислизну на глибину із рук.
На шалені витівки ще здібна
Лиш, коли почую серця стук.
Есемески сиплються горохом,
Синь у бороду, а біс в ребро.
Аватарку виклали нівроку,
Та з перини сиплеться перо.
2026.07.08
10:43
на третій день ізранку лишившись врешті-решт на самоті відчиняє вікна знімає покривала із дзеркал запалює ароматичні палички · ставить чайник на газ відкриває закриває холодильник їсти не хочеться · хочеться якомога ретельніше вимити холодильник · після ч
2026.07.08
06:57
Проганяю ілюзії,
Позбуваюсь надій,
Бо з невірною музою
Я уже сам не свій.
Більш її не затримую,
Не продовжую гру, -
Сам справляюся з римами
І помалу творю.
Позбуваюсь надій,
Бо з невірною музою
Я уже сам не свій.
Більш її не затримую,
Не продовжую гру, -
Сам справляюся з римами
І помалу творю.
2026.07.08
00:50
Серед гiр заховавшись вiд свiту,
Зупинився збентежений час.
Вiн собi не дозволив любити,
Аби вогник в душi не погас.
Сонце й мiсяць за руки взялися,
Танцувавши на небi щодня.
"На шляху, тiльки не помилися", -
Зупинився збентежений час.
Вiн собi не дозволив любити,
Аби вогник в душi не погас.
Сонце й мiсяць за руки взялися,
Танцувавши на небi щодня.
"На шляху, тiльки не помилися", -
2026.07.07
21:15
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнув би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй сьогодні: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнув би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй сьогодні: "Дзуськи!"
2026.07.07
19:47
Так сяйво пам’яті про видихи і вдихи
Є перевтіленням бар’єру срібних сфер,
Бомонд малих отих у спогляданні грифів
Є узбережжям всесвіту вогню без барвників,
Та те що бачить він – не бачимо допіру -
Так мабуть треба, в тому радості нема,
Тікай до ске
Є перевтіленням бар’єру срібних сфер,
Бомонд малих отих у спогляданні грифів
Є узбережжям всесвіту вогню без барвників,
Та те що бачить він – не бачимо допіру -
Так мабуть треба, в тому радості нема,
Тікай до ске
2026.07.07
14:31
Як йдеш крізь терня до зірок –
То мимохіть торкаєш неба.
В захмарних розсипах думок
Знаходиш завжди щось для себе.
То мимохіть торкаєш неба.
В захмарних розсипах думок
Знаходиш завжди щось для себе.
2026.07.07
14:06
Так зрісся з домом, що уже не хочу
Виходити нікуди, хоч убий,
Іти в полон до золотої ночі
Чи відбивати виклики юрби.
У цьому домі радість безумовна
І безкінечна, ніби океан.
Прозріння незглибиме, неспростовне
Виходити нікуди, хоч убий,
Іти в полон до золотої ночі
Чи відбивати виклики юрби.
У цьому домі радість безумовна
І безкінечна, ніби океан.
Прозріння незглибиме, неспростовне
2026.07.07
12:26
в цій сюрреальності
хтось ґазда хтось пролаза
ще дехто думає що він
кіногерой
є і такі хто залюбки
на хліб усіх їх мазав
на хліб із маслом
заробляє бо
хтось ґазда хтось пролаза
ще дехто думає що він
кіногерой
є і такі хто залюбки
на хліб усіх їх мазав
на хліб із маслом
заробляє бо
2026.07.07
09:40
Зельними, густими коридорами -
йду без одіяння, шалю, станика -
легшати зі звуками прозорими.
Мною причащаються комарики.
Вивірки несуть гриби та ласощі,
звурджуються обрії віддалені.
Де ви нині, сови усезнаючі -
йду без одіяння, шалю, станика -
легшати зі звуками прозорими.
Мною причащаються комарики.
Вивірки несуть гриби та ласощі,
звурджуються обрії віддалені.
Де ви нині, сови усезнаючі -
2026.07.07
08:22
Я з тобою — в розвідку, а ти
Чи підеш зі мною на край світу,
Де немає горя, самоти
І блищать цирконієм самшити?
Де гойдає древній океан
Паперовий човник безнадії,
А хмільних очей терпкий дурман
Чи підеш зі мною на край світу,
Де немає горя, самоти
І блищать цирконієм самшити?
Де гойдає древній океан
Паперовий човник безнадії,
А хмільних очей терпкий дурман
2026.07.07
06:44
Нікола Ремі,
таємний радник найсвітлішого герцога Лотарингії та громадський адвокат його герцогства
Найяснішому Принцю та Найвидатнішому Кардиналу Шарлю Льотаринському*;
Щонайнавдячному Покровителю та Патрону,
Нікола Ремі
БАЖАЄ ВІЧНОГО ЩАСТЯ
Вінце
2026.07.07
06:07
Кривавим почерком накреслені
Шляхи проходження ракет,
Та знов лише слова улесливі
Про помочі новий пакет.
Постійно рішення вовтузячи,
Смертей продовжуєте час, -
Ви хочте нам здаватись друзями,
Здійнявши хвилі втішних фраз.
Шляхи проходження ракет,
Та знов лише слова улесливі
Про помочі новий пакет.
Постійно рішення вовтузячи,
Смертей продовжуєте час, -
Ви хочте нам здаватись друзями,
Здійнявши хвилі втішних фраз.
2026.07.06
21:55
Я вмикаю інтонацію
Зачаровано-піднесену.
А душа - в реанімації
Білим кольором закреслена.
Ані ноти суму в голосі,
Кожний звук - залізна палиця.
А душа тихенько молиться
Зачаровано-піднесену.
А душа - в реанімації
Білим кольором закреслена.
Ані ноти суму в голосі,
Кожний звук - залізна палиця.
А душа тихенько молиться
2026.07.06
21:50
Гов, агов, агов, агов
Торкнися, бейбі
Чи не видиш, не страхаюсь я?
О що ти їй наобіцяв?
І що вона тобі сказала?
О що ти їй наобіцяв?
Тебе я любитиму
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Торкнися, бейбі
Чи не видиш, не страхаюсь я?
О що ти їй наобіцяв?
І що вона тобі сказала?
О що ти їй наобіцяв?
Тебе я любитиму
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Про «зрозумілу» психіатрію: це вам не цейво. Ось так!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про «зрозумілу» психіатрію: це вам не цейво. Ось так!
Буває, натрапляю на сторінки колег-блогерів із гаслами на кшталт «Психіатрія для всіх» чи «Сам собі психолог» (примітка: гасла видозмінені, щоб нікому не робити безкоштовну рекламу). Безперечно, це величезна робота. Я щиро поважаю тих, хто витрачає час на дестигматизацію нашої служби. Але у цього явища є зворотний бік, про який варто поговорити без купюр.
Психіатрія — не демоверсія медицини.
Ви коли-небудь бачили гасло «Ревматологія — це просто»? Або «Сам собі імунолог»? Чи, можливо, вебінар «Виріж апендицит за три кроки»? Навряд чи. Ці дисципліни сприймаються як складні, високотехнологічні сфери, де дилетантство — шлях у прірву.
Натомість у психіатрії ми бачимо дивний тренд на тотальне спрощення. Коли складні нейрохімічні процеси та генетика подаються як набір карток у сторіз, це мимоволі ставить нашу спеціальність н̶и̶ж̶ч̶е̶ ̶з̶а̶ ̶п̶л̶і̶н̶т̶у̶с̶ класом нижче за інші медичні напрямки.
Гасло «роблю зрозумілою» — майстерний переклад з лікарської мови на людську. Це талант. Але є нюанс: глядач може сплутати розуміння процесу з володінням професією.
★ Зрозуміти, як працює двигун літака, — цікаво.
† Вирішити, що тепер ти можеш його відремонтувати дідовою викруткою — катастрофічно.
Коли лікар пояснює депресію через метафори — це круто. Але коли пацієнт після відео вирішує, що він «вже все зрозумів» і може сам собі призначати/відміняти препарати — це вже п̶р̶е̶м̶і̶я̶ ̶Д̶а̶р̶в̶і̶н̶а̶ небезпечне самолікування.
🚩 Чому «все просто» — так собі ідея?
- Знецінення експертності. Якщо все так зрозуміло, то навіщо лікарю роки навчання та практики? Створюється ілюзія, що для лікування тривоги достатньо розібратися в собі за допомогою поста в інсті.
- Примітивізація пацієнта. Психіка — не конструктор LEGO. Коли стан людини не вписується у просту схему з соцмереж, вона почувається розчарованою («Навіть у блогера все було просто, а я якийсь зламаний»).
- Втрата наукової ваги. Психіатрія — це біологія, фармакологія та нейрофізіологія (і трохи філософії навіть). Робити її «зрозумілою» часто означає викидати з неї саме наукову основу.
Ми маємо підіймати рівень обізнаності суспільства до медичних стандартів, а не опускати медицину до рівня кухонних розмов. Повага до пацієнта полягає у визнанні складності його внутрішнього світу. Стверджуючи, що все просто, ми б̶р̶е̶ш̶е̶м̶о̶ певною мірою знецінюємо його страждання.
P.S. Знаю, що цей пост ні на що не вплине, бо люди мають право створювати контент на власний розсуд, якщо не порушують при цьому закон чи правила соцмереж. Ті, хто вірить у «прості рішення»,̶ н̶е̶ ̶л̶ю̶б̶л̶я̶т̶ь̶ ̶д̶у̶м̶а̶т̶и̶ навряд чи захочуть ускладнювати собі життя логікою, іншим же пояснювати не треба.
Але хоча б виговорився.
21.02.2026
Психіатрія — не демоверсія медицини.
Ви коли-небудь бачили гасло «Ревматологія — це просто»? Або «Сам собі імунолог»? Чи, можливо, вебінар «Виріж апендицит за три кроки»? Навряд чи. Ці дисципліни сприймаються як складні, високотехнологічні сфери, де дилетантство — шлях у прірву.
Натомість у психіатрії ми бачимо дивний тренд на тотальне спрощення. Коли складні нейрохімічні процеси та генетика подаються як набір карток у сторіз, це мимоволі ставить нашу спеціальність н̶и̶ж̶ч̶е̶ ̶з̶а̶ ̶п̶л̶і̶н̶т̶у̶с̶ класом нижче за інші медичні напрямки.
Гасло «роблю зрозумілою» — майстерний переклад з лікарської мови на людську. Це талант. Але є нюанс: глядач може сплутати розуміння процесу з володінням професією.
★ Зрозуміти, як працює двигун літака, — цікаво.
† Вирішити, що тепер ти можеш його відремонтувати дідовою викруткою — катастрофічно.
Коли лікар пояснює депресію через метафори — це круто. Але коли пацієнт після відео вирішує, що він «вже все зрозумів» і може сам собі призначати/відміняти препарати — це вже п̶р̶е̶м̶і̶я̶ ̶Д̶а̶р̶в̶і̶н̶а̶ небезпечне самолікування.
🚩 Чому «все просто» — так собі ідея?
- Знецінення експертності. Якщо все так зрозуміло, то навіщо лікарю роки навчання та практики? Створюється ілюзія, що для лікування тривоги достатньо розібратися в собі за допомогою поста в інсті.
- Примітивізація пацієнта. Психіка — не конструктор LEGO. Коли стан людини не вписується у просту схему з соцмереж, вона почувається розчарованою («Навіть у блогера все було просто, а я якийсь зламаний»).
- Втрата наукової ваги. Психіатрія — це біологія, фармакологія та нейрофізіологія (і трохи філософії навіть). Робити її «зрозумілою» часто означає викидати з неї саме наукову основу.
Ми маємо підіймати рівень обізнаності суспільства до медичних стандартів, а не опускати медицину до рівня кухонних розмов. Повага до пацієнта полягає у визнанні складності його внутрішнього світу. Стверджуючи, що все просто, ми б̶р̶е̶ш̶е̶м̶о̶ певною мірою знецінюємо його страждання.
P.S. Знаю, що цей пост ні на що не вплине, бо люди мають право створювати контент на власний розсуд, якщо не порушують при цьому закон чи правила соцмереж. Ті, хто вірить у «прості рішення»,̶ н̶е̶ ̶л̶ю̶б̶л̶я̶т̶ь̶ ̶д̶у̶м̶а̶т̶и̶ навряд чи захочуть ускладнювати собі життя логікою, іншим же пояснювати не треба.
Але хоча б виговорився.
21.02.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Релігійність крізь призму психіатрії: де закінчується духовність і починається маячня?"
• Перейти на сторінку •
"ПЕТИЦІЯ"
• Перейти на сторінку •
"ПЕТИЦІЯ"
Про публікацію
