Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Про «зрозумілу» психіатрію: це вам не цейво. Ось так!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про «зрозумілу» психіатрію: це вам не цейво. Ось так!
Буває, натрапляю на сторінки колег-блогерів із гаслами на кшталт «Психіатрія для всіх» чи «Сам собі психолог» (примітка: гасла видозмінені, щоб нікому не робити безкоштовну рекламу). Безперечно, це величезна робота. Я щиро поважаю тих, хто витрачає час на дестигматизацію нашої служби. Але у цього явища є зворотний бік, про який варто поговорити без купюр.
Психіатрія — не демоверсія медицини.
Ви коли-небудь бачили гасло «Ревматологія — це просто»? Або «Сам собі імунолог»? Чи, можливо, вебінар «Виріж апендицит за три кроки»? Навряд чи. Ці дисципліни сприймаються як складні, високотехнологічні сфери, де дилетантство — шлях у прірву.
Натомість у психіатрії ми бачимо дивний тренд на тотальне спрощення. Коли складні нейрохімічні процеси та генетика подаються як набір карток у сторіз, це мимоволі ставить нашу спеціальність н̶и̶ж̶ч̶е̶ ̶з̶а̶ ̶п̶л̶і̶н̶т̶у̶с̶ класом нижче за інші медичні напрямки.
Гасло «роблю зрозумілою» — майстерний переклад з лікарської мови на людську. Це талант. Але є нюанс: глядач може сплутати розуміння процесу з володінням професією.
★ Зрозуміти, як працює двигун літака, — цікаво.
† Вирішити, що тепер ти можеш його відремонтувати дідовою викруткою — катастрофічно.
Коли лікар пояснює депресію через метафори — це круто. Але коли пацієнт після відео вирішує, що він «вже все зрозумів» і може сам собі призначати/відміняти препарати — це вже п̶р̶е̶м̶і̶я̶ ̶Д̶а̶р̶в̶і̶н̶а̶ небезпечне самолікування.
🚩 Чому «все просто» — так собі ідея?
- Знецінення експертності. Якщо все так зрозуміло, то навіщо лікарю роки навчання та практики? Створюється ілюзія, що для лікування тривоги достатньо розібратися в собі за допомогою поста в інсті.
- Примітивізація пацієнта. Психіка — не конструктор LEGO. Коли стан людини не вписується у просту схему з соцмереж, вона почувається розчарованою («Навіть у блогера все було просто, а я якийсь зламаний»).
- Втрата наукової ваги. Психіатрія — це біологія, фармакологія та нейрофізіологія (і трохи філософії навіть). Робити її «зрозумілою» часто означає викидати з неї саме наукову основу.
Ми маємо підіймати рівень обізнаності суспільства до медичних стандартів, а не опускати медицину до рівня кухонних розмов. Повага до пацієнта полягає у визнанні складності його внутрішнього світу. Стверджуючи, що все просто, ми б̶р̶е̶ш̶е̶м̶о̶ певною мірою знецінюємо його страждання.
P.S. Знаю, що цей пост ні на що не вплине, бо люди мають право створювати контент на власний розсуд, якщо не порушують при цьому закон чи правила соцмереж. Ті, хто вірить у «прості рішення»,̶ н̶е̶ ̶л̶ю̶б̶л̶я̶т̶ь̶ ̶д̶у̶м̶а̶т̶и̶ навряд чи захочуть ускладнювати собі життя логікою, іншим же пояснювати не треба.
Але хоча б виговорився.
21.02.2026
Психіатрія — не демоверсія медицини.
Ви коли-небудь бачили гасло «Ревматологія — це просто»? Або «Сам собі імунолог»? Чи, можливо, вебінар «Виріж апендицит за три кроки»? Навряд чи. Ці дисципліни сприймаються як складні, високотехнологічні сфери, де дилетантство — шлях у прірву.
Натомість у психіатрії ми бачимо дивний тренд на тотальне спрощення. Коли складні нейрохімічні процеси та генетика подаються як набір карток у сторіз, це мимоволі ставить нашу спеціальність н̶и̶ж̶ч̶е̶ ̶з̶а̶ ̶п̶л̶і̶н̶т̶у̶с̶ класом нижче за інші медичні напрямки.
Гасло «роблю зрозумілою» — майстерний переклад з лікарської мови на людську. Це талант. Але є нюанс: глядач може сплутати розуміння процесу з володінням професією.
★ Зрозуміти, як працює двигун літака, — цікаво.
† Вирішити, що тепер ти можеш його відремонтувати дідовою викруткою — катастрофічно.
Коли лікар пояснює депресію через метафори — це круто. Але коли пацієнт після відео вирішує, що він «вже все зрозумів» і може сам собі призначати/відміняти препарати — це вже п̶р̶е̶м̶і̶я̶ ̶Д̶а̶р̶в̶і̶н̶а̶ небезпечне самолікування.
🚩 Чому «все просто» — так собі ідея?
- Знецінення експертності. Якщо все так зрозуміло, то навіщо лікарю роки навчання та практики? Створюється ілюзія, що для лікування тривоги достатньо розібратися в собі за допомогою поста в інсті.
- Примітивізація пацієнта. Психіка — не конструктор LEGO. Коли стан людини не вписується у просту схему з соцмереж, вона почувається розчарованою («Навіть у блогера все було просто, а я якийсь зламаний»).
- Втрата наукової ваги. Психіатрія — це біологія, фармакологія та нейрофізіологія (і трохи філософії навіть). Робити її «зрозумілою» часто означає викидати з неї саме наукову основу.
Ми маємо підіймати рівень обізнаності суспільства до медичних стандартів, а не опускати медицину до рівня кухонних розмов. Повага до пацієнта полягає у визнанні складності його внутрішнього світу. Стверджуючи, що все просто, ми б̶р̶е̶ш̶е̶м̶о̶ певною мірою знецінюємо його страждання.
P.S. Знаю, що цей пост ні на що не вплине, бо люди мають право створювати контент на власний розсуд, якщо не порушують при цьому закон чи правила соцмереж. Ті, хто вірить у «прості рішення»,̶ н̶е̶ ̶л̶ю̶б̶л̶я̶т̶ь̶ ̶д̶у̶м̶а̶т̶и̶ навряд чи захочуть ускладнювати собі життя логікою, іншим же пояснювати не треба.
Але хоча б виговорився.
21.02.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Релігійність крізь призму психіатрії: де закінчується духовність і починається маячня?"
• Перейти на сторінку •
"ПЕТИЦІЯ"
• Перейти на сторінку •
"ПЕТИЦІЯ"
Про публікацію
