Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.09
03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!
Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!
Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу
2026.04.08
20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.
Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.
Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби
2026.04.08
19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі
2026.04.08
17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)
ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?
Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес
(20.07.1963 - 08.04.2026)
ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?
Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес
2026.04.08
16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.
Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.
Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі
2026.04.08
11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка!
По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич
2026.04.08
08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.
2026.04.08
06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.
Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.
Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,
2026.04.07
22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
2026.04.07
20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
2026.04.07
20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
2026.04.07
19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
2026.04.07
18:59
І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
2026.04.07
18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
2026.04.07
18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
2026.04.07
11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Зрада — крапка чи кома в стосунках?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зрада — крапка чи кома в стосунках?
Коли в стосунки приходить зрада, звичний світ руйнується. Це, перш за все, крах безпеки. Людина, яка була вашим домом і опорою, враз стає джерелом найсильнішого болю. Чи можна це пробачити? З такими питаннями люди часто звертаються до психолога. Однозначної відповіді немає, і ось чому.
1. Соціальні фактори
В Україні ми живемо в культурі, де вірність є фундаментальною цінністю. На відміну від деяких патріархальних чи надто ліберальних суспільств, у нас очікування від партнера рівноцінні. Ми чекаємо чесності як від чоловіка, так і від жінки.
Саме тому зрада в нашому контексті часто сприймається як публічне приниження. Людина опиняється перед вибором: слухати голос суспільства (родичів, друзів, знайомих) або ж своє серце . Важливо розуміти, що пробачення має бути вашим особистим рішенням, а не результатом зовнішнього тиску чи страху.
2. Моральна дилема
Пробачити — не означає забути або виправдати. Не варто плутати ці поняття. У психології пробачення — це процес відпускання болю, щоб він не руйнував зсередини, при чіткому розумінні того, що сталося. Тут кожен стикається з індивідуальною межею. Для когось вірність — єдина опора, і якщо вона зламана, стосунки втрачають сенс. Для інших — кохання та спільне минуле важать більше, ніж один помилковий крок (якщо він один). Головне питання тут «Чи зможу я знову довіряти цій людині?», а не очевидне на перший погляд «Чи можу я пробачити його/її?» Без довіри стосунки перетворюються на справжнє пекло з постійними перевірками телефонів та підозрами.
3. Чому це сталося? (Найважливіший аспект)
Причина зради — це якраз те, що визначає майбутнє.
• Симптом «смерті» стосунків: Буває так, що зрада — просто останній цвях у труну шлюбу, який давно розпався. Люди вже встигли стати чужими і хтось просто першим знайшов тепле місце на стороні. Тут пробачення зазвичай веде до мирного розлучення. Не більше того.
• Імпульсивна помилка: Якщо це був разовий випадок, дурість під впливом емоцій чи алкоголю, про яку людина щиро шкодує, — шанси на відновлення є. Це як раптовий перелом. Боляче, довго гоїться, але кістка може зростися і стати навіть міцнішою. Як би парадоксально не звучало, але зрада "підсвічує" проблеми, які досі були невидимими. Заспокоївшись, люди починають їх вирішувати, роблячи стосунки ще кращими, ніж вони були до того.
Висновок
Зрада — це криза. Але криза в перекладі з грецької означає «поворотний момент». Можна пробачити й піти, щоб не нести з собою тягар образи. А можна пробачити й залишитися, але тільки за умови, що обидва готові будувати новий фундамент на руїнах старого.
Пробачати варто тоді, коли цінність людини у вашому житті все ще перевищує біль, який вона завдала і коли ви бачите щире бажання партнера його загоїти.
15.01.2026
1. Соціальні фактори
В Україні ми живемо в культурі, де вірність є фундаментальною цінністю. На відміну від деяких патріархальних чи надто ліберальних суспільств, у нас очікування від партнера рівноцінні. Ми чекаємо чесності як від чоловіка, так і від жінки.
Саме тому зрада в нашому контексті часто сприймається як публічне приниження. Людина опиняється перед вибором: слухати голос суспільства (родичів, друзів, знайомих) або ж своє серце . Важливо розуміти, що пробачення має бути вашим особистим рішенням, а не результатом зовнішнього тиску чи страху.
2. Моральна дилема
Пробачити — не означає забути або виправдати. Не варто плутати ці поняття. У психології пробачення — це процес відпускання болю, щоб він не руйнував зсередини, при чіткому розумінні того, що сталося. Тут кожен стикається з індивідуальною межею. Для когось вірність — єдина опора, і якщо вона зламана, стосунки втрачають сенс. Для інших — кохання та спільне минуле важать більше, ніж один помилковий крок (якщо він один). Головне питання тут «Чи зможу я знову довіряти цій людині?», а не очевидне на перший погляд «Чи можу я пробачити його/її?» Без довіри стосунки перетворюються на справжнє пекло з постійними перевірками телефонів та підозрами.
3. Чому це сталося? (Найважливіший аспект)
Причина зради — це якраз те, що визначає майбутнє.
• Симптом «смерті» стосунків: Буває так, що зрада — просто останній цвях у труну шлюбу, який давно розпався. Люди вже встигли стати чужими і хтось просто першим знайшов тепле місце на стороні. Тут пробачення зазвичай веде до мирного розлучення. Не більше того.
• Імпульсивна помилка: Якщо це був разовий випадок, дурість під впливом емоцій чи алкоголю, про яку людина щиро шкодує, — шанси на відновлення є. Це як раптовий перелом. Боляче, довго гоїться, але кістка може зростися і стати навіть міцнішою. Як би парадоксально не звучало, але зрада "підсвічує" проблеми, які досі були невидимими. Заспокоївшись, люди починають їх вирішувати, роблячи стосунки ще кращими, ніж вони були до того.
Висновок
Зрада — це криза. Але криза в перекладі з грецької означає «поворотний момент». Можна пробачити й піти, щоб не нести з собою тягар образи. А можна пробачити й залишитися, але тільки за умови, що обидва готові будувати новий фундамент на руїнах старого.
Пробачати варто тоді, коли цінність людини у вашому житті все ще перевищує біль, який вона завдала і коли ви бачите щире бажання партнера його загоїти.
15.01.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Tired with all these: 400 років потому"
• Перейти на сторінку •
"Релігійність крізь призму психіатрії: де закінчується духовність і починається маячня?"
• Перейти на сторінку •
"Релігійність крізь призму психіатрії: де закінчується духовність і починається маячня?"
Про публікацію
