ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Невесенко
2026.02.22 21:14
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.

Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,

Володимир Невесенко
2026.02.22 21:00
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.

Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина

Євген Федчук
2026.02.22 15:39
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.

Олена Побийголод
2026.02.22 14:23
Леонід Радін (1860-1900)

Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.

Вийшли ми всі із народу,

С М
2026.02.22 14:08
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?

У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться

Борис Костиря
2026.02.22 12:08
У подорожах дивних, безкінечних
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.

Микола Дудар
2026.02.22 11:57
Поставим все це ми на паузу…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…

Тетяна Левицька
2026.02.22 10:08
Нейлоновим пензлем малює любов —
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.

Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить

Віктор Кучерук
2026.02.22 06:58
Діти міряють калюжі
Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.

Володимир Невесенко
2026.02.21 23:55
Хмурий день тамує втому,
вечір ще ген-ген,
мліє в закутку тісному
одинокий клен.
Пнеться вгору міст горбатий,
як у небо трап.
І мов тріснув звід щербатий –
зверху кап та кап.

Іван Потьомкін
2026.02.21 21:45
Люблю дитячі голоси,
Де правих і неправих не існує,
Бо в річище одне зливаються усі,
Де фінал спірок - руки на плечі,
Щирі обійми, скріплені сміхом.
А як не терпиться довести правоту кулаками,
Того приборкують силою до пам’яті.
…Пригадую своє дитин

Артур Курдіновський
2026.02.21 18:46
Мені хоча б одну розмову,
Єдиний вечір нам на двох!
Щоб написавши епілог,
Я все сказав, моя Любове!

Псує дорогу кольорову
Байдужості отруйний смог.
Мені хоча б одну розмову,

Ірина Вірна
2026.02.21 15:17
Мова змучена, та не зраджена.

Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумк

Микола Дудар
2026.02.21 14:28
Експерт на експерті…
Брехня на брехні.
Нескорені вперті
Зросли у вогні…
Проплачено з крові
Майбутнє картин,
Де хвилі Дніпрові,
Де Матір і Син.

Світлана Пирогова
2026.02.21 13:50
Вона не просто звук, не просто певні знаки,
А сила роду, велич і вогонь любові.
Це шепіт трав, це крик відваги, розквіт маків
Що крізь віки несли нам пращури у мові.

Вона - як теплий з печі хліб, що пахне домом,
Як - перша ніжна пісня, що співала м

Ігор Шоха
2026.02.21 12:55
Позаростали чагарем стежки,
барвінком устелилися дороги
і вулиці околиць, по яких
поза ярами через байраки
пішло моє дитинство босоноге
шукати щастя більше як було
у затишку ошатного подвір’я,
куди жар-птиця уронила пір’я,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 Зрада — крапка чи кома в стосунках?
Коли в стосунки приходить зрада, звичний світ руйнується. Це, перш за все, крах безпеки. Людина, яка була вашим домом і опорою, враз стає джерелом найсильнішого болю. Чи можна це пробачити? З такими питаннями люди часто звертаються до психолога. Однозначної відповіді немає, і ось чому.

1. Соціальні фактори

В Україні ми живемо в культурі, де вірність є фундаментальною цінністю. На відміну від деяких патріархальних чи надто ліберальних суспільств, у нас очікування від партнера рівноцінні. Ми чекаємо чесності як від чоловіка, так і від жінки.
Саме тому зрада в нашому контексті часто сприймається як публічне приниження. Людина опиняється перед вибором: слухати голос суспільства (родичів, друзів, знайомих) або ж своє серце . Важливо розуміти, що пробачення має бути вашим особистим рішенням, а не результатом зовнішнього тиску чи страху.

2. Моральна дилема

Пробачити — не означає забути або виправдати. Не варто плутати ці поняття. У психології пробачення — це процес відпускання болю, щоб він не руйнував зсередини, при чіткому розумінні того, що сталося. Тут кожен стикається з індивідуальною межею. Для когось вірність — єдина опора, і якщо вона зламана, стосунки втрачають сенс. Для інших — кохання та спільне минуле важать більше, ніж один помилковий крок (якщо він один). Головне питання тут «Чи зможу я знову довіряти цій людині?», а не очевидне на перший погляд «Чи можу я пробачити його/її?» Без довіри стосунки перетворюються на справжнє пекло з постійними перевірками телефонів та підозрами.

3. Чому це сталося? (Найважливіший аспект)

Причина зради — це якраз те, що визначає майбутнє.

• Симптом «смерті» стосунків: Буває так, що зрада — просто останній цвях у труну шлюбу, який давно розпався. Люди вже встигли стати чужими і хтось просто першим знайшов тепле місце на стороні. Тут пробачення зазвичай веде до мирного розлучення. Не більше того.

• Імпульсивна помилка: Якщо це був разовий випадок, дурість під впливом емоцій чи алкоголю, про яку людина щиро шкодує, — шанси на відновлення є. Це як раптовий перелом. Боляче, довго гоїться, але кістка може зростися і стати навіть міцнішою. Як би парадоксально не звучало, але зрада "підсвічує" проблеми, які досі були невидимими. Заспокоївшись, люди починають їх вирішувати, роблячи стосунки ще кращими, ніж вони були до того.

Висновок

Зрада — це криза. Але криза в перекладі з грецької означає «поворотний момент». Можна пробачити й піти, щоб не нести з собою тягар образи. А можна пробачити й залишитися, але тільки за умови, що обидва готові будувати новий фундамент на руїнах старого.
Пробачати варто тоді, коли цінність людини у вашому житті все ще перевищує біль, який вона завдала і коли ви бачите щире бажання партнера його загоїти.


15.01.2026




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2026-02-22 19:03:24
Переглядів сторінки твору 1
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.829 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.862 / 5.66)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2026.02.22 20:01
Автор у цю хвилину відсутній