13 вересня в український кінопрокат вийшов фільм "Життя в рожевому світлі"режисера Оливье Даана . 8 лютого 2007 року фільмом про Єдіт Піаф відкрився 57-сьомий Берлінський кінофестиваль. Фільм увійшов у четвірку фаворитів фестивалю поруч із "Свідками"Андре Тешине,"Пограничне місто" Антоніо Бандераса й " Добрий німець" Стівена Содерберга.
Режисер фільму Даан спеціально відмовився від спілкування із людьми що знали Єдіт Піаф щоб не порушити той крихкий образ який створила його свідомість. Фільм знятий у 2007 році у жанрі біографічної драми за сумісної участі Франції Великобританії Чехії . Маріон Катійяр грає Єдіт Піаф у віці від 20 до 47 років. Раніше вона знялася фільмах " Велика риба" "Таксі " "Таксі 2" "Таксі 3 ". Паскаль Грегорі зіграв у фільмі Раймонда Ассо. Саме Ассо зробив з Єдіт справжню акторку. Про яку Чарлі Чаплін скаже: "Єдіт грає у своїх піснях те, що я граю у своїх фільмах" . Роль повії Тітін у інтерпретації Ємммануель Сенье вийшла напрочуд сентиментальною. Інші ролі епізодичні. "Життя в рожевому кольорі" – не перша спроба розповесті про жінку –легенду Єдіт Піаф . Найвідоміші кінострічки про "Піаф Гі Казаріля й мелодрама Клода Лелуша "Марсель й Єдіт" лише перед мова до історії про La Mome ( Воробішек) з вулиць Монмартру. Горобець із голосом всієї Франції. У фільм Даана не увійшло багато фактів з життя Єдіт : про відносини з її останнім чоловіком Тео Сарапо, про допомогу французьким солдатам , про її гру у фільмах . Єдіт Піаф прожила не одне, а кілька життів. Акробат. Луи Гассіон батько Єдіт й мати третьосортна шансонетка Ліна Марса Дитинство в Нормандії в борделі Лізіє серед янголов-повій. Друге народження із прозрінням молитвами повій будинку Лізіє. Перше кохання до продавця Луї. Потім втеча до легіонера Альберта.Жерар Депардьє , який зіграв Батька Лепле блискучо зобразив подив від відкриття генія у обірваній, грубій подобі вуличної клошари. Навіть тоді у дешевих пабах серед п’яниць Єдіт була прекрасна. Вона була піснею. Піснею зажатою у кулак. Загинув її чоловік Марсель Сердан й Єдіт співає "Гімн коханню" . Що спільного між простодушним Марселем що влаштовує на першому побаченні пригощає Єдіт не провареним сандвічем й напівзіркою Піаф. Жага до перемоги. У одному з кадрів щаслива Єдіт у розкішних апартаментах подає коханцю Сердану у ліжко каву. Та бачить, шо то примара. Марсель загинув. Художній прийом режисера – показати що тільки сама Єдіт силою свого кохання вирішує чи відпускати долю, чи ні.Так ,вона навчилася триматись. Співати у недов’язаному светрі під софітами театру "Жерніс" у "АBC"й "Олімпії". "Коли я не помираю від кохання коли мені нема від чоого помирати тоді я готова померти!" – казала Єдіт. Менше за все Єдіт була схожа на діву естради , на відміну від Марлен Дитріх. Скоріше на дитину. Маріон Котіньйар в образі Єдіт й не впізнаєш відразу. Скута, стримка хода , малесеньке згорблене тіло й нервове обличчя , на якому сяють глибокі-глибокі здивовані очі. Після автокатастрофи всі умовляють Єдіт не виходити на сцену :Маргарита Монно, сестра Сімона Барто. Перетягнута корсетом, три рази падає від болю Єдіт. Це вперше "ричачий горобець" не владен над співом. Але у залі все ще лунають слова "Акордеоніста". Останні кадри – загасаюча Єдіт. Примари її померлих батьків сина Марселя й Сердана кличуть Єдіт до себе. "Ні я не про що не жалію." –так відповідає Єдіт на останнє питання журналістки. Й саме цієї піснею завершується фільм."Я співаю не для всіх, я співаю для кожного" – слова із передсмертної біографії Піаф. Багато хто був схожий на Єдіт , від Мірей Матьє й до африканки Сезарії Евори. Але Піаф була тільки одна. Горобець із душею тигра.
Ксенія КИРИНДЯСОВА