Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.02
16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!
У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!
У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,
2026.10.02
13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.
2026.10.02
10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло
2026.10.02
06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
2026.10.01
23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
2026.10.01
22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
2026.10.01
21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2026.10.01
20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
2026.10.01
19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
2026.10.01
19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
2026.10.01
16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
2026.10.01
14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
2026.10.01
12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
2026.10.01
11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
2026.10.01
07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
2026.10.01
06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оранжевый Олег Олег (1946) /
Проза
Мізантропічне людинолюбство
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мізантропічне людинолюбство
Барилюк встав рано та наловив цілий казан верховодки та карасів. Підсмажили. Льонька хрумтів ними з насолодою та інколи кидав підібраному раніше безхатньому псу. Пес був надиво доброзичливий та сам стрибнув у байдарку. Батько посміхався та казав – «Ешь, ешь, когда ты еще такое попробуешь». Барилюк мовчазно дивився, як пустіє велика пательня. Всі інші спробували по одній запашній рибці. Наступного дня льоньчин батько покинув дворнягу на пустім березі та швиденько відгріб. Льонька плакав, а пес усе біг берегом.
Наташа нагадала – «мы в ответе за тех, кого приручаем».
***
Жінка увійшла в автобус та побачила колишню однокласницю. Розповніла. Сиділа біля вікна та їла з насолодою рожевий пухкий зефір.На тлі зефіра виділялися синюшні нігті, ознака серцевої хвороби. Привіталися.
- Не боїшся потовщати – спитала.
- А-а… мені вже все одно.
Через тиждень вона померла.
***
В склепіку сухофруктів раніше завжди була журавлина. «Клюква». Тепер немає.
- Чому немає? - питаю.
- Вона з Росії була – вправною українською мовою відповідає хазяїн, узбек з Намангану.
Росія – батьківщина клюкви…
***
Зайшов В. порадитися щодо налаштування компа. Він кілька років доглядає хвору матір. Я приніс з кухні щойно куплений клубочок доброго хазяйського масла.
- Ось, візьми для матері.
- А нафіга ей масло?
- ***
На переході мене покликав водій чорної ауді, висунувшись з вікна. Губи його були рожеві та слиняві, безформні наче зім’яті вареники.
- А не падскажете, где здесь можно скупиться или продать инструмент?
І я вперше у житті сказав – не розумію російською.
- ***
А потім почалася війна.
- ***
У підземному переході графіті: Я неуклонностервенею
- ***
Про рівноправ'я.
З філософської точки зору - це безглузде поняття. Права людей природно рівні, можливості природно нерівні. Як би я не намагався, ніколи не народжу власну дитину. Все інше може обмежуватись, скажімо, вагою чи фізичною силою. Тобто боротьба можлива за компенсацію власних відмінностей у можливостях. Можна розвинути силу до високого рівня або компенсувати надлишком розуму чи спритності, але в будь-якому разі це БОРОТЬБА З СОБОЮ - з лінню, наприклад.
***
Одеса, 70-і. Енська станція Фонтану, курортний «бідонвіль». Так зване житло стоіїть просто на стічній канаві, де розплоджується остогидла комашня. Час полуденної післяобідньої спеки. Вікна затягнуті марлею і тому відкриті.
Не спить хлопчик років п'яти з сусіднього сарайчика. Мати після довгих умовлянь врешті витурила його надвір і заснула тяжким сном… У хлопчика перші прояви сексуального інтересу, він досліджує статеві органи товстої рудої кішки та безкінечно повторює:
- Муурочка, хочешь писять? Муурочка, хочешь писять? Муурочка, хочешь писять?
Так довго та занудно, що врешті решт усі напівсонні «сусіди» навкруги поступово прокидаються, чути перші несмілі смішки, які згодом перетворюються на спільний гомеричний регіт. Налякана Мурочка тікає. Публіка чекає «на біс». Завіса.
***
Є чоловіки, що мають надзвичайний успіх у жінок та… ним не користуються. Це нйкращі зворушливі представники чоловічого роду та найбільш марні. Не лишають нащадків.
***
Бахчісарай. 70-ті. Простий, некурортний готель, з біленими вапном коридорами. Я в передостанньому номері поверха. У останньому – вусата тітка з хлопцем років п’ятнадцяти.
Стінки номеров тонкі, як фанера. Вночі чую несподіваний діалог:
Тітка (басовито та протяжно) - Глубжее-е… Глубжее-е…
Підліток: (тоненькою скоромовкою, баском, що ламається) – Глубже не могу, могу быстрее.
Зариваюся у подушку від сміху... не порушити процес
***
Коронні десерти у бердянській столовій на центральній набережній:
Курабьйо. 7 коп. Рога обсыпные. 8 коп
А в Іванофранківську – Утопленики (ціну не пам'ятаю)
***
Є. одружився пізно. Йому було вже за тридцять, коли він привів молоду наречену знайомитись з матір’ю. Матері вона чомусь не сподобалась… точніше, її лякала перспектива самотнього удового життя. І довгі роки він лишався вірним сином та став приходящим чоловіком.
Шануйте батьків своїх.
Якщо стане сил…
***
«На кладбище царит оживление»
Звучать автоматні черги, залпи, поодинокі постріли. З дерев торішньою зимою з-за вибухів попадали сухі віти, здоровенні гілляки ба навіть цілі змертвілі стовбури. Майорять на могилах задерикуваті строкаті військові прапори...
Наташа нагадала – «мы в ответе за тех, кого приручаем».
***
Жінка увійшла в автобус та побачила колишню однокласницю. Розповніла. Сиділа біля вікна та їла з насолодою рожевий пухкий зефір.На тлі зефіра виділялися синюшні нігті, ознака серцевої хвороби. Привіталися.
- Не боїшся потовщати – спитала.
- А-а… мені вже все одно.
Через тиждень вона померла.
***
В склепіку сухофруктів раніше завжди була журавлина. «Клюква». Тепер немає.
- Чому немає? - питаю.
- Вона з Росії була – вправною українською мовою відповідає хазяїн, узбек з Намангану.
Росія – батьківщина клюкви…
***
Зайшов В. порадитися щодо налаштування компа. Він кілька років доглядає хвору матір. Я приніс з кухні щойно куплений клубочок доброго хазяйського масла.
- Ось, візьми для матері.
- А нафіга ей масло?
- ***
На переході мене покликав водій чорної ауді, висунувшись з вікна. Губи його були рожеві та слиняві, безформні наче зім’яті вареники.
- А не падскажете, где здесь можно скупиться или продать инструмент?
І я вперше у житті сказав – не розумію російською.
- ***
А потім почалася війна.
- ***
У підземному переході графіті: Я неуклонностервенею
- ***
Про рівноправ'я.
З філософської точки зору - це безглузде поняття. Права людей природно рівні, можливості природно нерівні. Як би я не намагався, ніколи не народжу власну дитину. Все інше може обмежуватись, скажімо, вагою чи фізичною силою. Тобто боротьба можлива за компенсацію власних відмінностей у можливостях. Можна розвинути силу до високого рівня або компенсувати надлишком розуму чи спритності, але в будь-якому разі це БОРОТЬБА З СОБОЮ - з лінню, наприклад.
***
Одеса, 70-і. Енська станція Фонтану, курортний «бідонвіль». Так зване житло стоіїть просто на стічній канаві, де розплоджується остогидла комашня. Час полуденної післяобідньої спеки. Вікна затягнуті марлею і тому відкриті.
Не спить хлопчик років п'яти з сусіднього сарайчика. Мати після довгих умовлянь врешті витурила його надвір і заснула тяжким сном… У хлопчика перші прояви сексуального інтересу, він досліджує статеві органи товстої рудої кішки та безкінечно повторює:
- Муурочка, хочешь писять? Муурочка, хочешь писять? Муурочка, хочешь писять?
Так довго та занудно, що врешті решт усі напівсонні «сусіди» навкруги поступово прокидаються, чути перші несмілі смішки, які згодом перетворюються на спільний гомеричний регіт. Налякана Мурочка тікає. Публіка чекає «на біс». Завіса.
***
Є чоловіки, що мають надзвичайний успіх у жінок та… ним не користуються. Це нйкращі зворушливі представники чоловічого роду та найбільш марні. Не лишають нащадків.
***
Бахчісарай. 70-ті. Простий, некурортний готель, з біленими вапном коридорами. Я в передостанньому номері поверха. У останньому – вусата тітка з хлопцем років п’ятнадцяти.
Стінки номеров тонкі, як фанера. Вночі чую несподіваний діалог:
Тітка (басовито та протяжно) - Глубжее-е… Глубжее-е…
Підліток: (тоненькою скоромовкою, баском, що ламається) – Глубже не могу, могу быстрее.
Зариваюся у подушку від сміху... не порушити процес
***
Коронні десерти у бердянській столовій на центральній набережній:
Курабьйо. 7 коп. Рога обсыпные. 8 коп
А в Іванофранківську – Утопленики (ціну не пам'ятаю)
***
Є. одружився пізно. Йому було вже за тридцять, коли він привів молоду наречену знайомитись з матір’ю. Матері вона чомусь не сподобалась… точніше, її лякала перспектива самотнього удового життя. І довгі роки він лишався вірним сином та став приходящим чоловіком.
Шануйте батьків своїх.
Якщо стане сил…
***
«На кладбище царит оживление»
Звучать автоматні черги, залпи, поодинокі постріли. З дерев торішньою зимою з-за вибухів попадали сухі віти, здоровенні гілляки ба навіть цілі змертвілі стовбури. Майорять на могилах задерикуваті строкаті військові прапори...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
