Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.18
19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
2026.05.18
19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Летюча Мишка /
Проза
Нізвідки, ні про що...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нізвідки, ні про що...
«Було колись панували...» ха! Держіть мене семеро! Коли? Де? Хто пустив? От ви колись панували? Так-так ви, чого дивитесь як відомий персонаж на давно не нові ворота? Із цієї фрази можна залишити хіба що «було колись», та й то досить обережно.
Ми з вами де живемо? – У східній Європі, а таке враження, що у кам’яній ері застрягли та вилізти звідти досі ніяк не можемо. Кидала-кидала нас історія, вчила-перевчила – а нічого. Н-І-Ч-О-Г-О!!! Скільки б не повторювали – предмет ми не здали, та й досі на іспиті сидимо з самим страшним викладачем у комісії.
Колись дядько зі п’ятдесяти гривневої купюри сказав – «Біда України в тім, що нею керують ті, кому вона не потрібна». Розумний був дядько діло казав, доки сам не став на керуючу посаду. І так завжди з нашою «вишневою» країною. Тільки-но якийсь розумний стає на чолі війська українського – одразу тупіє. Наче трон міски сушить. А тільки-но злізе з цієї згубленої посади – знову розумний всіма любимий і шанований.
Може нас хто зачарував? Чи то назва так впливає. От кидає нас всю історію від крайності до крайності. Від «окрайни» до «окрайни». А у перекладі – «від України до України». Патріотично – далі нікуди! І ходимо по світу, і пишаємося своєю крайністю, розуміючи що кусок краю застряг в одному місці і не пускає. А вам, любим, так би і витягти його, і яких тільки лікарів не відвідували – не виліковне кажуть і все! Край вам – повзіть на кладовище. Тільки за місце не забудьте заплатити.
Але справа не в тому! А в тому, що Україна і справді нікому не потрібна! Не тільки «партнерам», «сусідам» та «братам», а й самим українцям. У нас зареєстровано майже 150 політичних партій... От ви можете назвати хоча б половину? Ні то нереально... Ну хочаб назвіть точну дату свята Соборності, або дня козацтва...
Хоча ні! Козацтва не треба. Знаєте? – Добре. Але шароваршина настільки дістала, що хочеться блювати від національних каналів. Та від акцій на кшталт: «Шевченко або Леся Українка символ нації? Обирайте!...». Ви теж живете лише за шкільною програмою? Тоді вибачте, вам не сюди! Вийдіть і закрийте двері з тієї сторони!
Шкода! Шкода того, що ми згадуємо про свою національність лише з вдалого поштовху під зад нашими ЗМІ.
Ми з вами де живемо? – У східній Європі, а таке враження, що у кам’яній ері застрягли та вилізти звідти досі ніяк не можемо. Кидала-кидала нас історія, вчила-перевчила – а нічого. Н-І-Ч-О-Г-О!!! Скільки б не повторювали – предмет ми не здали, та й досі на іспиті сидимо з самим страшним викладачем у комісії.
Колись дядько зі п’ятдесяти гривневої купюри сказав – «Біда України в тім, що нею керують ті, кому вона не потрібна». Розумний був дядько діло казав, доки сам не став на керуючу посаду. І так завжди з нашою «вишневою» країною. Тільки-но якийсь розумний стає на чолі війська українського – одразу тупіє. Наче трон міски сушить. А тільки-но злізе з цієї згубленої посади – знову розумний всіма любимий і шанований.
Може нас хто зачарував? Чи то назва так впливає. От кидає нас всю історію від крайності до крайності. Від «окрайни» до «окрайни». А у перекладі – «від України до України». Патріотично – далі нікуди! І ходимо по світу, і пишаємося своєю крайністю, розуміючи що кусок краю застряг в одному місці і не пускає. А вам, любим, так би і витягти його, і яких тільки лікарів не відвідували – не виліковне кажуть і все! Край вам – повзіть на кладовище. Тільки за місце не забудьте заплатити.
Але справа не в тому! А в тому, що Україна і справді нікому не потрібна! Не тільки «партнерам», «сусідам» та «братам», а й самим українцям. У нас зареєстровано майже 150 політичних партій... От ви можете назвати хоча б половину? Ні то нереально... Ну хочаб назвіть точну дату свята Соборності, або дня козацтва...
Хоча ні! Козацтва не треба. Знаєте? – Добре. Але шароваршина настільки дістала, що хочеться блювати від національних каналів. Та від акцій на кшталт: «Шевченко або Леся Українка символ нації? Обирайте!...». Ви теж живете лише за шкільною програмою? Тоді вибачте, вам не сюди! Вийдіть і закрийте двері з тієї сторони!
Шкода! Шкода того, що ми згадуємо про свою національність лише з вдалого поштовху під зад нашими ЗМІ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
