Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.15
16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
2026.07.15
12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
2026.07.15
12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
2026.07.15
11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
2026.07.15
07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
2026.07.15
06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
2026.07.15
05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ
За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу.
Боян підвівся з
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
2026.07.14
11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ.
Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем.
***
– Ти підн
2026.07.14
10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Яна Ізідора Штаудінгера
Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 6
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 6
PIA CULPA
Святошу спокусить – то в рай дорога:
Тоді припинить дратувати Бога.
Pia culpa (лат.) – благочестива провина
ПО-ЧОЛОВІЧОМУ
Тілом і душею моєю буть хотіла;
Та й душа вже не люба, як зістарілось тіло.
ВІДКРИТТЯ
Колумб, як відомо, відкрив Америку
Й шанують його там аборигени й прибулі;
Я ж досяг більшого, відкривши Ядзю у скверику,
Бо й та вже зараз подібна до півкулі.
МОЯ НАЇВНА ДУМКА
Не слід вважать за недоумка
Того, у кого інша думка.
ВІДЗИВ КРАКІВ’ЯН ПРО
ПАМ’ЯТНИК ЖИГМОНТУ
За те, що колись Краків мав ти в дупі,
Став на покару тут, на кам’яній ступі.
PECUNIA NON OLET
Багаті твердять,
Що гроші смердять;
На це тільки ахну,
Бо грошима й не пахну.
Pecunia non olet (лат.) – гроші не пахнуть
РОЗМОВА
В поляка А з полячкою Б розмова йде:
“Якщо вже цілувать, то тільки в Д”.
ДЕПЕША З РАЮ
Яблук не їм – всі вам віддам.
Порозумнішав.
Адам.
РІЗНИЦЯ
Не порозумітись голодному із ситим,
Бо різняться вони апетитом.
СЕНС ЖИТТЯ
За сніданком обід, за обідом вечеря:
Для багатьох це сенс життя і вся його атмосфера.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
Про болото враження хороші,
Але знайшов гроші
На калоші.
АСТРОНОМАМ І КОХАНЦЯМ
На небо й милу
Тратимо силу.
ЩО ВИНЕН ДРУЖИНІ
І балування,
І жалування.
ФЕНРОМЕН МОВИ
Я тільки підшукую слово,
А мислиш за мене ти, польська мово.
ВІЧНЕ
Вже вкотре я в сильці кохання:
Знов мука перша! І знов остання!
МОЯ МЕЛОДІЯ
В моє життя влила ти найніжніші ноти;
І яке щастя, що в тобі більш вдячності, ніж цноти.
КОМЕНТАРІ
Дружина: Ще трохи, ще хвилина –
Й зів’яне бадилина!
Я: Ще трохи, ще година –
Й здійметься хворостина!
ПОЗУЙ МЕНІ!
Побачить її голу – для мене хіть найбільша.
Підходжу: “Прошу, люба, позуй мені для вірша!”
Святошу спокусить – то в рай дорога:
Тоді припинить дратувати Бога.
Pia culpa (лат.) – благочестива провина
ПО-ЧОЛОВІЧОМУ
Тілом і душею моєю буть хотіла;
Та й душа вже не люба, як зістарілось тіло.
ВІДКРИТТЯ
Колумб, як відомо, відкрив Америку
Й шанують його там аборигени й прибулі;
Я ж досяг більшого, відкривши Ядзю у скверику,
Бо й та вже зараз подібна до півкулі.
МОЯ НАЇВНА ДУМКА
Не слід вважать за недоумка
Того, у кого інша думка.
ВІДЗИВ КРАКІВ’ЯН ПРО
ПАМ’ЯТНИК ЖИГМОНТУ
За те, що колись Краків мав ти в дупі,
Став на покару тут, на кам’яній ступі.
PECUNIA NON OLET
Багаті твердять,
Що гроші смердять;
На це тільки ахну,
Бо грошима й не пахну.
Pecunia non olet (лат.) – гроші не пахнуть
РОЗМОВА
В поляка А з полячкою Б розмова йде:
“Якщо вже цілувать, то тільки в Д”.
ДЕПЕША З РАЮ
Яблук не їм – всі вам віддам.
Порозумнішав.
Адам.
РІЗНИЦЯ
Не порозумітись голодному із ситим,
Бо різняться вони апетитом.
СЕНС ЖИТТЯ
За сніданком обід, за обідом вечеря:
Для багатьох це сенс життя і вся його атмосфера.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
Про болото враження хороші,
Але знайшов гроші
На калоші.
АСТРОНОМАМ І КОХАНЦЯМ
На небо й милу
Тратимо силу.
ЩО ВИНЕН ДРУЖИНІ
І балування,
І жалування.
ФЕНРОМЕН МОВИ
Я тільки підшукую слово,
А мислиш за мене ти, польська мово.
ВІЧНЕ
Вже вкотре я в сильці кохання:
Знов мука перша! І знов остання!
МОЯ МЕЛОДІЯ
В моє життя влила ти найніжніші ноти;
І яке щастя, що в тобі більш вдячності, ніж цноти.
КОМЕНТАРІ
Дружина: Ще трохи, ще хвилина –
Й зів’яне бадилина!
Я: Ще трохи, ще година –
Й здійметься хворостина!
ПОЗУЙ МЕНІ!
Побачить її голу – для мене хіть найбільша.
Підходжу: “Прошу, люба, позуй мені для вірша!”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 7"
• Перейти на сторінку •
"Вступна стаття до перекладів віршів Редьярда Кіплінга"
• Перейти на сторінку •
"Вступна стаття до перекладів віршів Редьярда Кіплінга"
Про публікацію
