ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Проза

 Не пара
(Нехудожественные заметки)

Раньше я догадывалась, а сейчас знаю точно: каждый город – это живой организм, со своим дыханием, своей энергией, своими вибрациями. И если ваши – твои и Города – вибрации не совпадают, он тебя выживает, старается изгнать из себя, как желудок плохую пищу…

Несколько лет назад мы с тогда-еще-мужем решили на 8 Марта съездить в Киев. Знать бы…
За час до приезда голова моя разболелась так, что мозгам, казалось, было тесно в коробке. Они рвались наружу, причем в разные стороны, но одновременно. Ощущения разнообразил адский салют ярко-белого цвета.
Не решаясь поднять взгляд (каждая попытка каралась новым взрывом), я плавно вынесла себя на перрон. Мой тогда-еще-муж пошел искать аптечный киоск, взяв с меня «чесслово», что я с места никуда не сдвинусь. Я бы и так не сдвинулась, будучи полуживой иллюстрацией слов известной когда-то песни «Что ж ты, милая, смотришь искоса, низко голову наклоня…». Должно было произойти нечто из ряда вон, чтобы я изменила свое место в пространстве. И оно произошло…
С этой же платформы отправлялась электричка. Она уже фактически отправилась, когда какой-то субъект, уже хорошо отметивший с утра женский праздник, решил тоже уехать в ней. Какое-то время он делал вид, что бежит вровень с последним вагоном, но потом его качнуло так, что он свалился прямо под колеса. И на моих глазах последним колесом последнего вагона ему отрезает кисть левой руки!.. Кровь, крики, мат… А у меня в подобных случаях наступает столбняк. Просто ступор – и в эмоциях, и в действиях. Прибежавший с лекарством тогда-еще-муж боится ко мне прикоснуться, помня о моей головной боли, а я стою столбиком и вдруг понимаю: боли НЕТ! Минус на минус дал плюс. Грешно, конечно, но… факт.
Но и тогда еще я подумала, что это случайности. Полдня ничего такого не происходило, и мы потихоньку пришли в себя. Но Город был настороже…
Свернув за Бессарабский рынок, мы шли по тихой, малолюдной улице. Я остановилась завязать шнурок на кроссовке и услышала какой-то шум, нет, шорох – сверху. Голову поднять не успела, только увидела перед собой на земле внушительный лист железа, который летел с крыши и упал аккурат в то место, где я должна была оказаться, если бы не остановилась…
Этого оказалось достаточно. Остаток времени до поезда мы провели на вокзале. Причем я сидела в зале ожидания, наотрез отказываясь даже подниматься. Мне казалось, что шаг вправо, шаг влево неминуемо повлечет за собой еще что-нибудь ужасное…
Когда мы ехали домой, ночью разразилась гроза. Скажите, часты ли грозы в начале марта?
…
Прошло два года. Теперь я попала в Киев осенью, в командировку. До открытия офиса было около часа. Забредя в кафешку на одной из улочек, втыкающихся в Крещатик, решила перекусить. За дальним столиком сидят несколько человек. Больше никого. Тихо, сонно. Вдруг громко хлопает дверь, входят еще несколько человек. Все в черных пальто с поднятыми воротниками. Становятся так, что я оказываюсь между ними и теми, что за столиком. Один из вошедших отделяется, подходит к напрягшимся сидящим, тихо о чем-то говорит, отходит к своим. После этого тишина взрывается. Начинается разборка, как я потом поняла. Летающие и поломанные стулья, разбитые носы, выбитые зубы, спрятавшийся в подсобку персонал,– все это я наблюдала, находясь в своем спасительном ступоре и очень сосредоточенно поглощая кофе, вернее, уже гущу. Потом я почувствовала, что что-то изменилось вокруг меня. И это не что-то, а кто-то. Этим кто-то был один из Черных пальто, подошедший ко мне. Я подумала: это что, как в плохом кино, сейчас со свидетелями будут разбираться? Даже смешно стало. А он улыбается и говорит, кладя передо мной пачку «Camel» (тогда это было круто!): «Это Вам за выдержку!»
.............................................

И тогда я сдалась. Прости, Киев, мы – не пара…





Найвища оцінка Олександр Христенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Оксана Яблонська 5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-21 21:36:12
Переглядів сторінки твору 8760
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.747 / 5.25  (4.999 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 4.971 / 5.5  (5.005 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 14:36:08 ]
Сашо, і чому мені здається, що у переліку "Цікаво, метафорично і зрозуміло" для Вас найважливіше саме останнє? :)
Все одно дякую, що прочитали, тільки це ж не проза як така, це "нехудожественные заметки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 15:01:37 ]
Любо!
Мені байдуже, як цей твір класифікувати.
Для мене було цікаво, красиво(несподівано, влучно, оригінвльно - тобто метафорично), і зрозуміло. Саме в такій послідовності. Хоч всі ці елементи важливі у поєднанні. Достатньо викинути хоча б один - і враження буде зовсім інше. Я люблю розуміти, а не тільки відчувати автора. Але це зовсім не означає, що мене цікавить банальність. Всього має бути в міру. І коли у сучасній поезії, зокрема верлібрах, автори звертають особливу увагу на метафоричність, нехтуючи красою слова, сюжетом, милозвучністю і т.д., мене це не приваблює.
Сучасний верлібр, переважною більшістю, видається грою: хто придумає більше незвичних метафор - таке собі змагання інтелекту.
А є ж іще і душа, почуття, милозвучність, ритміка(основа музики). Є закони літератури ( зав'язка, розвиток сюжету. кульмінація і розв'язка),
Я за гармонічне поєднання всіх вищезгаданих аспектів.
І вся відмінність між нами в тому, що я надаю перевагу почуттям, а Ви - інтелекту. У мене домінує права півкуля мозку, а у Вас, напевно, - ліва. Тому нам і важко знайти консенсус.
Еле є спільне, що нас об'єднує: кожному є чому повчитись один у одного, аби, розвиваючи свої слабкі сторони, ставати досконалішими:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 15:10:59 ]
Сашо, я теж за гармонійне поєднання, повірте! Просто ми знов таки по-різному розуміємо цю гармонію. І щодо переваг Ви теж помиляєтесь - різниця між нами у тому, ЯК САМЕ ми їх висловлюємо. Можна сюсюкати і захлинатися в цьому (і для такого є свої читачі, а як же!), а можна по-іншому якось. Я надаю перевагу отому "якось", а не просто інтелекту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 15:25:24 ]
Ну ось!
Я ж не сюсюкався з Вами, а прокоменував тверезо. І що?
Там, де я Вас похвалив - Ви іронізуєте ( мовляв, ну що з нього взяти)
А там, де я висловив критику - у відповідь почув виправдання і навіть звинувачення у необгрунтованості моїх зауваг?
З цього можна зробити припущення, що Ви проти Як самозвеличення, так і проти критики. І все, що залишається: або помірно-схвально відгукнутись, або мовчати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 15:36:50 ]
Олександре, Ви ж розумна людина! "Сюсюканьє" стосувалося не цього Вашого конкртеного відгуку - невже і це пояснювати? Щодо Вашої критики - я на неї відповіла, тобто намагалася Вам пояснити. Чи як я маю реагувати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Єременко (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-20 15:42:13 ]
А замітки вийшли все-таки художні, бо до Києва вони мають таке ж віжношення як і до будь-якого іншого українського міста - Львова чи Бедичіва. Таке з Вами могло статися всюди в Україні. Шкода, що в Києві і тепер Ви з ним не пара. А хтозна, що могло б вийти:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 15:51:33 ]
Матиму нагоду скоро перевірити. Тоді неодмінно розкажу. Дякую, Володимире :)