ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 чужа війна

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Павло Потелицький 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-06-06 17:35:25
Переглядів сторінки твору 8863
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.951 / 5.63  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 4.943 / 5.63  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.735
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 18:37:48 ]
Вау, як цікаво. Як цікаво читати, знайома дуже тема.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 18:38:36 ]
Мені дуже сподобалося, чесне слово

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 18:40:06 ]
Павло, дякую за розуміння...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 18:41:23 ]
Треба буде мамі почитати...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2008-06-06 18:59:46 ]

Не нова дитяча трагедія подана дуже чутливо і тому
викликає довір"я і співрозуміння.Остання строфа -
геніально.Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 19:39:04 ]
Дякую, Вячеславе, за теплі слова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 19:11:26 ]
Вандочко - мене вразило...
Є певні моменти, над котрими я подумав:
***
"стирається віра в дива" - щось воно не дуже зрозуміло.
Ніби то натягнуто за вухо до рими.
***
"лиш …надцять минуло - це ж точиться сотнями літ," - стільки
не живуть.
***
"на вулиці кине під ноги юрба." - це якось ту мач переборщено (ІМХО).

Закінчення - просто крик душі!!!

Із співчуттям до героїні,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 19:50:36 ]
Юрчику, рада тебе бачити, дякую за увагу...

Насправді деякі речі у творі не варто сприймати буквально - це гіперболізація, як от із "сотнями літ" - чвари тривають так довго, що героїні здається, що цілі століття...Та й це уже не зовсім мале дитинча - а швидше уже підліток, і складність самого цього віку і змін, які в ньому відбуваються, накладаються на сімейну драму...
А в такому віці думка про юрбу таки з"являється - це такий собі пошук небайдужості, хай вона і виявляється у агресії оточуючих...
Щодо "стирається віра в дива", насправді свідомість дитини на початку життя - це чиста дошка, tabula rasa, а життєвий досвід залишає на ній відмітки...Дитина вірить у дива, а коли дорослішає, то деякі речі - як от віра в дива, стирається...

Ще раз спасибі за увагу. Щиро, В.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 19:12:07 ]
Ставлю "6" - за щирость.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 19:29:45 ]
Вандо, настільки правдиво, що аж спині холодно.
"В мінному полі"... "дешевий частунок"... Блін! Повбивала б нас, дорослих. І себе першу.
Юрцю, дозволь не погодитися, ой, не ту мач... Оті покинуті дівчатка так шукають тепла, що юрба заввиграшки об них, обдурених, ноги витре.
Вандочко - слова скінчилися, залишились оплески.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 19:35:50 ]
То файно, Ле` - ти любиш, коли перчику більше.
А мені видається, що дитинча про юрбу не думає - це надуманий самомазохізм. :))))
Ну принаймі - я це не купив за правдиву монетку (ІМХО).
Але кінцівка - то вже просто - в серце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 19:53:30 ]
Лесю, велике та сердечне тобі спасибі за розуміння...Це важить дуже багато для мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 20:49:14 ]
Вандочко, це така болюча тема, що її торкатися - наче ножа - і треба, і боляче, і сам себе жалієш. Я про такі речі тільки прозу пишу, вірша боюся - серце розірветься. Є один - "Синьооке диво" називається, 18 років назад написала. Синові вже 23, а досі його мої студенти синьооким дивом кличуть. Але він занадто простий, щоб кидати його на зуби тутешнім снобам. Я тобі в інтерв'ю закину, ок?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 21:01:51 ]
Лесю, думаю, найкраще може зрозуміти той, хто подібне пережив. Мені здається, писати про це виходить тільки тоді, коли спогади трохи потьмяніли, і ти ніби відсторонився на деякий момент і поглянув збоку на ситуацію - в той же час не перестаючи досить гостро її сприймати.
Дуже цікаво було б почитати твого вірша - будь ласка, надішли.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 21:44:53 ]
Диво уже там. Писати потім, коли вже все не так гостро - правильно, бо із середини вулкана тече таке, що в рядок не увібгаєш - перетиснеш, пере... пере... А отак наче збоку - підіймаєшся і бачиш ширше. Вірш фантастичний, записала на твою сторінку до "непринцуватого принца", пам'ятаєш "Попелюшку"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 21:50:53 ]
Відповіла тобі на вірш на твоїй сторінці... Вразило.
Щиро тішуся, що зустріла розуміння. А "Попелюшку" як забудеш - це для подруг, та й просто дружньо для усіх кобіт писано :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 19:43:46 ]
Юр, а покинутими бувають тільки маленькі дівчатка? Коли дівчинці шістнадцять, а татко мамцю кидає, то їй як?
Одного хлопчика17-ти літ з петлі витягали, як матуся вирішила завести собі іншого чоловіка, а йому відповідно іншого тата. Підлітків такі речі ламають сильніше, аніж малюків. Тут вже просто хто собі кого уявив на місці героя вірша.
Як ту мач перчику - даруй великодушно.
Вандочко, пліз, героїні кіко рочків, поки ми з Юрком не побилися?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 19:46:42 ]
Скоріше Вандочко - бо я вже подушку замучися тримати... :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 19:54:26 ]
Відповіла вище, у коментарі до твого відгуку, Юрію...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 20:20:02 ]
Пане Отелло, ви подушкою когось надумали задуши... і кого - авторку чи героїню? чи використовуєте "для іних удовольствій"? Скоріш, Юрцю, дуже хоцця дізнацця про локалізацію подушки!