Так мало хотілося, ма... (певно, скорочене "мама") Фройду роботи не початий край. Важке дитинство із виливом у зародки геніальності. Майже як "когда б вы знали из какого сора растут стихи..."

"поволі течуть кольори з олівців на столі" - малювання на столі, а не в зошиті чи тому ж "нотатнику", що на столі, або то не олівці, а зіпсовані фломастери, з яких самоплинно стікають "кольори". Я так розумію.

"на вулиці кине під ноги юрба." - читається неоднозначно. Можна зрозуміти "на вулиці"(однина, Місцевий відмінок, питання де? - на вулиці.)і "на вулиці" (множина, той же Місц. відмінок, але питання куди? - на вулиці). Отже, юрба кине де чи куди? Під ноги де чи куди? І під ноги кидають, зазвичай, юрбі, а не сама юрба, розмита і необчислювана, собі ж під ноги. Право авторки усе лишити як є або ж увиразнити до точного і однозначного розуміння написаного, щось на кшталт хай краще на вулицях топче ногами юрба. Усе ідеально, лише кілька незначних, за власним бажанням правок.

А, втрачати кольори у значенні тьмяніти! Ну, звісно.

Сильно і сумно(((

Вандо, вірш сподобався.
Поетичне бачення гарне, ідеї цікаві, але милозвучність, як на мене, не завше акцентована, краса рядка. В ідеалі (у майбутньому) це б мало бути на першому місці авторських зусиль.
Інколи виникає відчуття, що подекуди є перенасичення означеннями. Не вистачає, ніби, місцями отого природного поєднання означень - природного поєднання властивостей - "та краще б гриміло-стріляло, та краще би, та…", "так мало хотілося, мало хотілося, ма…", "податися геть: самокат? пароплав? зореліт?" - тут і красиво і природно.

А тут, наприклад, як на мене, перенасичення, "між мамою й татом нуртує холодна війна", я маю на увазі, що наприклад варіант "між татом і мамою закрижаніла війна" ніби не таке ущільнене... Розвантажувати, помякшувати?

І можливо є сенс зважити - "в мінному полі" чи "на мінному", "зерна" - "зела"? "підлий хабар" - "перший хабар"...

В мене аж сльоза заближчала, майже у кожного в дитинстві були такі моменти... гарно і пронизливо!