
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
сковзнеш оце в безпам’ятство
іще цілунка одного
блаженства невимовного
ще одного ще одного
у день ясний і болю повний
мене твій ніжний дощ огорне
цей безум ~ утікати годі
іще цілунка одного
блаженства невимовного
ще одного ще одного
у день ясний і болю повний
мене твій ніжний дощ огорне
цей безум ~ утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ольга Ілюк /
Критика | Аналітика
КЛАНИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Контекст : Персональний сайт автора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КЛАНИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Сучасна українська література, як і політика, поділилась на клани, певні угрупування і шукає подібних собі, аби виділитись серед інших не лише їм притаманною якістю (стилем, формою, змістом і т.д.), а й кількістю собі подібних.
Цих течій (себто кланів) декілька найбільш промовистих:
- Література, представлена в інтернеті.
- Література (статусна) старої генерації ще за радянщини сформованої Національної спілки письменників.
- Література так званих феноменів ("Станіславський феномен"), породжена в часи розвалу Союзу, коли всім здавалося, що ніхто вже не напише стандартної радянської поезії та прози, тому не напише вже нічого, аж тут з"являються веселі молоді люди, які дозволяють собі епатажно виступати перед читачами та використовувати ненормативну лексику в своїх текстах (чим і привертають увагу).
- Література масового читача (як її ще називають "курчача") для розваги серед буденності та сірості втомлених мегаполісників, які готові повчити українську мову саме з легеньких, простеньких сюжетів чи детективних пафосних варіацій на урбаністично-реалістично-жахливу тему...
- І література російськомовна, якою захоплюється та частина України, що не може ніяк переключитись на мову цієї ніби незалежної держави.
- А також регіональна література, яку читають свої, знайомі, друзі, пишуть свої регіональні районні газетки, обговорюють на примітивних літвечірках фальшивими компліментами і потім красиво обмивають відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого часопроведення.
Всі ці течії самодостатні, практично не пересікаються між собою, перманентно успішні, малорентабельні та однаково залежні від мети. Було б важливо дізнатись мету цих течій! Що вони несуть масовому читачу, чи просто СВОЄМУ читачу?
Я даю перелік сайтів тих, які є більш промовистими за змістом, і їхній напрям легко визначити серед вищеподаного переліку.
www.inlit.com.ua
www.potyah76.org.ua
http://artvertep.com/authors
http://www.nspu.org.ua/
www.lib.proza.com.ua
http://termitnik.dp.ua/
От я подумала собі щойно: навіщо я це пишу, навіщо я дивлюсь поглядом спостерігача і що хочу сказати цією критикою? Безумовно, для кожного покупця знайдеться свій товар і на кожен товар - свій покупець.
Але чи такою я сподівалась побачити українську літературу, захоплено зачитуючись іноземною протягом шкільних і студентських років?
Боюсь, що ні.
Її можна охопити декількома годинами сидіння в інтернеті, а висновок один: МАЙЖЕ НЕМА ЩО ЧИТАТИ!
Люди добрі, ви практично нічого дійсно суттєвого не несете своєму читачу! Складається враження, що більшість реально пише лише для себе, для власного самовдоволення, для того, щоб привернути до себе увагу, попиячити потім з друзяками, і заявити колись в якусь заблудшу камеру, що "я єсмь великий український поет!" Чи швидше "поєт"...
Дивуюсь я...
Складається іноді враження, що навіть серед російськомовних літсайтів більше змісту і сутності текстів, ніж серед наших таких вже чудесно-розрекламованих специфічною, майже нелітературною, ЗАТЕ ЯКОЮ ОРИГІНАЛЬНОЮ (?) ніби українською мовою...
Чому воно так?
Період перехідний? Вже ж вилізли з підліткового віку (17 ж бо років незалежності!)... Чи для держави то один вік, а для літератури зовсім інший?..
Заперечити цьому, звісно, можна, і я б хотіла це заперечення отримати... Аргументоване!
Подобається мені лише об"ємний сайт http://maysterni.com - тут багато оригінального, можливо завдяки умінню авторів поєднати минулі досягнення української літератури (повага до класиків) та вже нова генерація тих поетів, які йдуть шляхом пошуку своєї ніші в літературі.
Що так впливає на українців? Вони ж мають безліч оригінальності в собі, але завжди її подають не так, майже все роблять не так... І тому й література не така якісна, як в інших країнах...
Немає СТИЛЬНИХ відкриттів, повсякчас немає чистоти в писанні, немає вишуканості, немає стилю благородності, проте є пафос, самолюбування і епатаж...
Та неможливо виїхати на європейський рівень (маю на увазі ВИСОКИЙ!) з ТАКИМ багажем. Ніхто того не визнаватиме... Його і в Україні мало хто знає і визнає... Стільки ваших прихильників, є більше ста - і то й добре? А хто ці СТО? Любі друзяки?
Принаймні тішить одне - Є КУДИ РОЗВИВАТИСЯ! Є можливість РУХАТИСЬ ДО ДОСКОНАЛОСТІ, шукати нові обрії!
Сподіваюсь лише, знайдуться й ті, хто СПРАВДІ ШУКАТИМЕ, а не клонуватиме чужі помилки та напрямки кланованої (узурпованої кланами та угрупуваннями?) української літератури...
Зрештою, надія є завжди...
ПИШІМО! Але з кожним днем все краще й краще:)))
Цих течій (себто кланів) декілька найбільш промовистих:
- Література, представлена в інтернеті.
- Література (статусна) старої генерації ще за радянщини сформованої Національної спілки письменників.
- Література так званих феноменів ("Станіславський феномен"), породжена в часи розвалу Союзу, коли всім здавалося, що ніхто вже не напише стандартної радянської поезії та прози, тому не напише вже нічого, аж тут з"являються веселі молоді люди, які дозволяють собі епатажно виступати перед читачами та використовувати ненормативну лексику в своїх текстах (чим і привертають увагу).
- Література масового читача (як її ще називають "курчача") для розваги серед буденності та сірості втомлених мегаполісників, які готові повчити українську мову саме з легеньких, простеньких сюжетів чи детективних пафосних варіацій на урбаністично-реалістично-жахливу тему...
- І література російськомовна, якою захоплюється та частина України, що не може ніяк переключитись на мову цієї ніби незалежної держави.
- А також регіональна література, яку читають свої, знайомі, друзі, пишуть свої регіональні районні газетки, обговорюють на примітивних літвечірках фальшивими компліментами і потім красиво обмивають відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого часопроведення.
Всі ці течії самодостатні, практично не пересікаються між собою, перманентно успішні, малорентабельні та однаково залежні від мети. Було б важливо дізнатись мету цих течій! Що вони несуть масовому читачу, чи просто СВОЄМУ читачу?
Я даю перелік сайтів тих, які є більш промовистими за змістом, і їхній напрям легко визначити серед вищеподаного переліку.
www.inlit.com.ua
www.potyah76.org.ua
http://artvertep.com/authors
http://www.nspu.org.ua/
www.lib.proza.com.ua
http://termitnik.dp.ua/
От я подумала собі щойно: навіщо я це пишу, навіщо я дивлюсь поглядом спостерігача і що хочу сказати цією критикою? Безумовно, для кожного покупця знайдеться свій товар і на кожен товар - свій покупець.
Але чи такою я сподівалась побачити українську літературу, захоплено зачитуючись іноземною протягом шкільних і студентських років?
Боюсь, що ні.
Її можна охопити декількома годинами сидіння в інтернеті, а висновок один: МАЙЖЕ НЕМА ЩО ЧИТАТИ!
Люди добрі, ви практично нічого дійсно суттєвого не несете своєму читачу! Складається враження, що більшість реально пише лише для себе, для власного самовдоволення, для того, щоб привернути до себе увагу, попиячити потім з друзяками, і заявити колись в якусь заблудшу камеру, що "я єсмь великий український поет!" Чи швидше "поєт"...
Дивуюсь я...
Складається іноді враження, що навіть серед російськомовних літсайтів більше змісту і сутності текстів, ніж серед наших таких вже чудесно-розрекламованих специфічною, майже нелітературною, ЗАТЕ ЯКОЮ ОРИГІНАЛЬНОЮ (?) ніби українською мовою...
Чому воно так?
Період перехідний? Вже ж вилізли з підліткового віку (17 ж бо років незалежності!)... Чи для держави то один вік, а для літератури зовсім інший?..
Заперечити цьому, звісно, можна, і я б хотіла це заперечення отримати... Аргументоване!
Подобається мені лише об"ємний сайт http://maysterni.com - тут багато оригінального, можливо завдяки умінню авторів поєднати минулі досягнення української літератури (повага до класиків) та вже нова генерація тих поетів, які йдуть шляхом пошуку своєї ніші в літературі.
Що так впливає на українців? Вони ж мають безліч оригінальності в собі, але завжди її подають не так, майже все роблять не так... І тому й література не така якісна, як в інших країнах...
Немає СТИЛЬНИХ відкриттів, повсякчас немає чистоти в писанні, немає вишуканості, немає стилю благородності, проте є пафос, самолюбування і епатаж...
Та неможливо виїхати на європейський рівень (маю на увазі ВИСОКИЙ!) з ТАКИМ багажем. Ніхто того не визнаватиме... Його і в Україні мало хто знає і визнає... Стільки ваших прихильників, є більше ста - і то й добре? А хто ці СТО? Любі друзяки?
Принаймні тішить одне - Є КУДИ РОЗВИВАТИСЯ! Є можливість РУХАТИСЬ ДО ДОСКОНАЛОСТІ, шукати нові обрії!
Сподіваюсь лише, знайдуться й ті, хто СПРАВДІ ШУКАТИМЕ, а не клонуватиме чужі помилки та напрямки кланованої (узурпованої кланами та угрупуваннями?) української літератури...
Зрештою, надія є завжди...
ПИШІМО! Але з кожним днем все краще й краще:)))
Контекст : Персональний сайт автора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію