
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.12.05
05:58
Біль нестерпний пронизує груди.
У безвихіддя сіре лице.
Не питаю чи завтра ще буде.
Дотліває життя каганцем.
Поторочею брама відкрита.
Це дорога в Едемські сади?
Хтось на брилі стоїть моноліту,
У безвихіддя сіре лице.
Не питаю чи завтра ще буде.
Дотліває життя каганцем.
Поторочею брама відкрита.
Це дорога в Едемські сади?
Хтось на брилі стоїть моноліту,
2023.12.05
05:41
Зима вибілює дороги,
Скрипить морозами щомить, -
Тремтить живе все від незмоги
Себе надійно захистить.
Щодня безжалісно лютують
Лихі вітри серед зими,
Можливо, завтра, як статуї,
В снігах зупинимося ми.
Скрипить морозами щомить, -
Тремтить живе все від незмоги
Себе надійно захистить.
Щодня безжалісно лютують
Лихі вітри серед зими,
Можливо, завтра, як статуї,
В снігах зупинимося ми.
2023.12.04
21:39
Російський розмір не вписується у людський вимір.
Росія – держава зі страху.
Усе огидне, на жаль, виявляється комусь корисним.
Межа між ілюзією і реальністю насправді усвідомлюється небагатьма.
Українська повінь настільки потужна, що здатна р
2023.12.04
20:17
У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
2023.12.04
20:17
У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
2023.12.04
18:57
Грайливий красень – пухнастий, білий.
Спостерігаю, немов у сні.
Тримають віти його уміло,
так досконало, без метушні.
Куди не глянеш – полотна сніжні…
Бешкетник-вітер – партнер у грі.
Злітало листя на цьому тижні.
Спостерігаю, немов у сні.
Тримають віти його уміло,
так досконало, без метушні.
Куди не глянеш – полотна сніжні…
Бешкетник-вітер – партнер у грі.
Злітало листя на цьому тижні.
2023.12.04
18:51
У мене є один дружок,
що любить мед із цукром.
Його я кличу «ворожок»,
а він мене – «злим укром».
Ми ніби небо і земля,
немов вода і камінь.
Він – жирне «золоте теля»,
що любить мед із цукром.
Його я кличу «ворожок»,
а він мене – «злим укром».
Ми ніби небо і земля,
немов вода і камінь.
Він – жирне «золоте теля»,
2023.12.04
15:19
Наявність мозку, навіть у людини,
іще не є ознакою ума!.
іще не є ознакою ума!.
2023.12.04
11:44
Мені неждано присок ти залишив.
Не гріє, перетлілий, та на мить
Буває, затріщить жарина в тиші,
А схочеш пригасити- заболить .
Тьмяніє ватра. Як би відвернути
Скоріше з місця, де сіріє згар.
Не хочу класти в нього й крихти труту,
Не гріє, перетлілий, та на мить
Буває, затріщить жарина в тиші,
А схочеш пригасити- заболить .
Тьмяніє ватра. Як би відвернути
Скоріше з місця, де сіріє згар.
Не хочу класти в нього й крихти труту,
2023.12.04
10:59
Де літо
гойдає бірюзові віти,
де з неба
в безодню падають зірки,
засну я,
немов ледь-ледь помітний вітер,
у вербах
навколо райської ріки.
гойдає бірюзові віти,
де з неба
в безодню падають зірки,
засну я,
немов ледь-ледь помітний вітер,
у вербах
навколо райської ріки.
2023.12.04
10:06
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
2023.12.04
08:43
Не карай мене, Боже, в гніві й люті своїй.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C
2023.12.04
07:24
Із Данила Хармса
З домівки вийшов індивід –
людина, як така –
і у похід,
і у похід
пустився пішака.
З домівки вийшов індивід –
людина, як така –
і у похід,
і у похід
пустився пішака.
2023.12.04
05:43
Поговори зі мною, ноче,
про зорепадів буревії,
що небо трусить неохоче,
не полишаючи надії,
останню скинути додолу
й пітьма заволодіє світом
і буде темно, як ніколи,
і холодом пройметься літо,
про зорепадів буревії,
що небо трусить неохоче,
не полишаючи надії,
останню скинути додолу
й пітьма заволодіє світом
і буде темно, як ніколи,
і холодом пройметься літо,
2023.12.04
05:36
Небо хмариться, певно, на сніг,
Чи дощитиме знову до ночі?..
Відучора суглоби ще й ніг
Крутить так, що ходити не хочу.
Заховавши в долонях лице
І удвоє від болю зігнутий, –
Я шукаю гаряче слівце,
Щоб погоді оцій дорікнути.
Чи дощитиме знову до ночі?..
Відучора суглоби ще й ніг
Крутить так, що ходити не хочу.
Заховавши в долонях лице
І удвоє від болю зігнутий, –
Я шукаю гаряче слівце,
Щоб погоді оцій дорікнути.
2023.12.04
00:17
Твоя душа - як бісеринки-зорі,
На темнім небі блискітки ясні,
То пісня у розквітлому мажорі
Являється принадливо мені...
Тональності, як хвилі на Босфорі,
Переливаються у вишині.
Небесний спів на лагідній опорі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На темнім небі блискітки ясні,
То пісня у розквітлому мажорі
Являється принадливо мені...
Тональності, як хвилі на Босфорі,
Переливаються у вишині.
Небесний спів на лагідній опорі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
2019.04.01
2019.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ольга Ілюк /
Критика | Аналітика
КЛАНИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Контекст : Персональний сайт автора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КЛАНИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Сучасна українська література, як і політика, поділилась на клани, певні угрупування і шукає подібних собі, аби виділитись серед інших не лише їм притаманною якістю (стилем, формою, змістом і т.д.), а й кількістю собі подібних.
Цих течій (себто кланів) декілька найбільш промовистих:
- Література, представлена в інтернеті.
- Література (статусна) старої генерації ще за радянщини сформованої Національної спілки письменників.
- Література так званих феноменів ("Станіславський феномен"), породжена в часи розвалу Союзу, коли всім здавалося, що ніхто вже не напише стандартної радянської поезії та прози, тому не напише вже нічого, аж тут з"являються веселі молоді люди, які дозволяють собі епатажно виступати перед читачами та використовувати ненормативну лексику в своїх текстах (чим і привертають увагу).
- Література масового читача (як її ще називають "курчача") для розваги серед буденності та сірості втомлених мегаполісників, які готові повчити українську мову саме з легеньких, простеньких сюжетів чи детективних пафосних варіацій на урбаністично-реалістично-жахливу тему...
- І література російськомовна, якою захоплюється та частина України, що не може ніяк переключитись на мову цієї ніби незалежної держави.
- А також регіональна література, яку читають свої, знайомі, друзі, пишуть свої регіональні районні газетки, обговорюють на примітивних літвечірках фальшивими компліментами і потім красиво обмивають відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого часопроведення.
Всі ці течії самодостатні, практично не пересікаються між собою, перманентно успішні, малорентабельні та однаково залежні від мети. Було б важливо дізнатись мету цих течій! Що вони несуть масовому читачу, чи просто СВОЄМУ читачу?
Я даю перелік сайтів тих, які є більш промовистими за змістом, і їхній напрям легко визначити серед вищеподаного переліку.
www.inlit.com.ua
www.potyah76.org.ua
http://artvertep.com/authors
http://www.nspu.org.ua/
www.lib.proza.com.ua
http://termitnik.dp.ua/
От я подумала собі щойно: навіщо я це пишу, навіщо я дивлюсь поглядом спостерігача і що хочу сказати цією критикою? Безумовно, для кожного покупця знайдеться свій товар і на кожен товар - свій покупець.
Але чи такою я сподівалась побачити українську літературу, захоплено зачитуючись іноземною протягом шкільних і студентських років?
Боюсь, що ні.
Її можна охопити декількома годинами сидіння в інтернеті, а висновок один: МАЙЖЕ НЕМА ЩО ЧИТАТИ!
Люди добрі, ви практично нічого дійсно суттєвого не несете своєму читачу! Складається враження, що більшість реально пише лише для себе, для власного самовдоволення, для того, щоб привернути до себе увагу, попиячити потім з друзяками, і заявити колись в якусь заблудшу камеру, що "я єсмь великий український поет!" Чи швидше "поєт"...
Дивуюсь я...
Складається іноді враження, що навіть серед російськомовних літсайтів більше змісту і сутності текстів, ніж серед наших таких вже чудесно-розрекламованих специфічною, майже нелітературною, ЗАТЕ ЯКОЮ ОРИГІНАЛЬНОЮ (?) ніби українською мовою...
Чому воно так?
Період перехідний? Вже ж вилізли з підліткового віку (17 ж бо років незалежності!)... Чи для держави то один вік, а для літератури зовсім інший?..
Заперечити цьому, звісно, можна, і я б хотіла це заперечення отримати... Аргументоване!
Подобається мені лише об"ємний сайт http://maysterni.com - тут багато оригінального, можливо завдяки умінню авторів поєднати минулі досягнення української літератури (повага до класиків) та вже нова генерація тих поетів, які йдуть шляхом пошуку своєї ніші в літературі.
Що так впливає на українців? Вони ж мають безліч оригінальності в собі, але завжди її подають не так, майже все роблять не так... І тому й література не така якісна, як в інших країнах...
Немає СТИЛЬНИХ відкриттів, повсякчас немає чистоти в писанні, немає вишуканості, немає стилю благородності, проте є пафос, самолюбування і епатаж...
Та неможливо виїхати на європейський рівень (маю на увазі ВИСОКИЙ!) з ТАКИМ багажем. Ніхто того не визнаватиме... Його і в Україні мало хто знає і визнає... Стільки ваших прихильників, є більше ста - і то й добре? А хто ці СТО? Любі друзяки?
Принаймні тішить одне - Є КУДИ РОЗВИВАТИСЯ! Є можливість РУХАТИСЬ ДО ДОСКОНАЛОСТІ, шукати нові обрії!
Сподіваюсь лише, знайдуться й ті, хто СПРАВДІ ШУКАТИМЕ, а не клонуватиме чужі помилки та напрямки кланованої (узурпованої кланами та угрупуваннями?) української літератури...
Зрештою, надія є завжди...
ПИШІМО! Але з кожним днем все краще й краще:)))
Цих течій (себто кланів) декілька найбільш промовистих:
- Література, представлена в інтернеті.
- Література (статусна) старої генерації ще за радянщини сформованої Національної спілки письменників.
- Література так званих феноменів ("Станіславський феномен"), породжена в часи розвалу Союзу, коли всім здавалося, що ніхто вже не напише стандартної радянської поезії та прози, тому не напише вже нічого, аж тут з"являються веселі молоді люди, які дозволяють собі епатажно виступати перед читачами та використовувати ненормативну лексику в своїх текстах (чим і привертають увагу).
- Література масового читача (як її ще називають "курчача") для розваги серед буденності та сірості втомлених мегаполісників, які готові повчити українську мову саме з легеньких, простеньких сюжетів чи детективних пафосних варіацій на урбаністично-реалістично-жахливу тему...
- І література російськомовна, якою захоплюється та частина України, що не може ніяк переключитись на мову цієї ніби незалежної держави.
- А також регіональна література, яку читають свої, знайомі, друзі, пишуть свої регіональні районні газетки, обговорюють на примітивних літвечірках фальшивими компліментами і потім красиво обмивають відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого часопроведення.
Всі ці течії самодостатні, практично не пересікаються між собою, перманентно успішні, малорентабельні та однаково залежні від мети. Було б важливо дізнатись мету цих течій! Що вони несуть масовому читачу, чи просто СВОЄМУ читачу?
Я даю перелік сайтів тих, які є більш промовистими за змістом, і їхній напрям легко визначити серед вищеподаного переліку.
www.inlit.com.ua
www.potyah76.org.ua
http://artvertep.com/authors
http://www.nspu.org.ua/
www.lib.proza.com.ua
http://termitnik.dp.ua/
От я подумала собі щойно: навіщо я це пишу, навіщо я дивлюсь поглядом спостерігача і що хочу сказати цією критикою? Безумовно, для кожного покупця знайдеться свій товар і на кожен товар - свій покупець.
Але чи такою я сподівалась побачити українську літературу, захоплено зачитуючись іноземною протягом шкільних і студентських років?
Боюсь, що ні.
Її можна охопити декількома годинами сидіння в інтернеті, а висновок один: МАЙЖЕ НЕМА ЩО ЧИТАТИ!
Люди добрі, ви практично нічого дійсно суттєвого не несете своєму читачу! Складається враження, що більшість реально пише лише для себе, для власного самовдоволення, для того, щоб привернути до себе увагу, попиячити потім з друзяками, і заявити колись в якусь заблудшу камеру, що "я єсмь великий український поет!" Чи швидше "поєт"...
Дивуюсь я...
Складається іноді враження, що навіть серед російськомовних літсайтів більше змісту і сутності текстів, ніж серед наших таких вже чудесно-розрекламованих специфічною, майже нелітературною, ЗАТЕ ЯКОЮ ОРИГІНАЛЬНОЮ (?) ніби українською мовою...
Чому воно так?
Період перехідний? Вже ж вилізли з підліткового віку (17 ж бо років незалежності!)... Чи для держави то один вік, а для літератури зовсім інший?..
Заперечити цьому, звісно, можна, і я б хотіла це заперечення отримати... Аргументоване!
Подобається мені лише об"ємний сайт http://maysterni.com - тут багато оригінального, можливо завдяки умінню авторів поєднати минулі досягнення української літератури (повага до класиків) та вже нова генерація тих поетів, які йдуть шляхом пошуку своєї ніші в літературі.
Що так впливає на українців? Вони ж мають безліч оригінальності в собі, але завжди її подають не так, майже все роблять не так... І тому й література не така якісна, як в інших країнах...
Немає СТИЛЬНИХ відкриттів, повсякчас немає чистоти в писанні, немає вишуканості, немає стилю благородності, проте є пафос, самолюбування і епатаж...
Та неможливо виїхати на європейський рівень (маю на увазі ВИСОКИЙ!) з ТАКИМ багажем. Ніхто того не визнаватиме... Його і в Україні мало хто знає і визнає... Стільки ваших прихильників, є більше ста - і то й добре? А хто ці СТО? Любі друзяки?
Принаймні тішить одне - Є КУДИ РОЗВИВАТИСЯ! Є можливість РУХАТИСЬ ДО ДОСКОНАЛОСТІ, шукати нові обрії!
Сподіваюсь лише, знайдуться й ті, хто СПРАВДІ ШУКАТИМЕ, а не клонуватиме чужі помилки та напрямки кланованої (узурпованої кланами та угрупуваннями?) української літератури...
Зрештою, надія є завжди...
ПИШІМО! Але з кожним днем все краще й краще:)))
Контекст : Персональний сайт автора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію