Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.17
17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
2026.10.17
13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
2026.10.17
06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
2026.10.16
23:45
на правах інтермедії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
2026.10.16
23:06
чи ти прокидався із чуттями
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
2026.10.16
22:35
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
2026.10.16
20:23
Малює осінь філігранно:
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
2026.10.16
19:44
Тихо жоржиною
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
2026.10.16
15:09
Життя запрошує до школи
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
2026.10.16
13:35
Намагався заснути, та тільки дарма.
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
2026.10.16
11:14
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
2026.10.16
11:07
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Ілюк /
Поеми
КОМП'ЮТЕРНИЙ ЩОДЕННИК або - УРБАНІЗОВАНО
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОМП'ЮТЕРНИЙ ЩОДЕННИК або - УРБАНІЗОВАНО
(білим віршем)
1.
я не чекала нічого
нічого й не отримала
виявляла невиявлене
забуте пригадувала
вирішувала пройти повз себе
опинялась невідомо-де
при цьому щиро намагалась нікого не задіти
і не всміхатись
відповідями зверху
снився сон
ніби
ніяк не вдається
пригадати свого коханого
так і не пригадала
чому?
продовжувала писати
не сподіваючись
розгадати саму себе
проблематично гаяла час
з таємницями віків
на пару
ось де моя пара!
але мені набридло вести щоденник
набридло вирішувати болісне існування
відчуваю
що скоро перестану писати
отже
пройду етап
чого боюсь найменше
чітко визначаючи
пріоритети свого кінця
переваги?
найгірше те
що це життя було не моїм романом
було нічиїм романом
було
нема?
2.
сьогодні дата N-ого дня
важливо
що він заплутався
погано
що вибір все одно залишився
не за мною
день з минулого
коли хотілось довго й ненудно цілуватись
повторюється в снах
він снився мені щоночі
по-різному
але щоночі
тими щасливими ночами
день з минулого
був гарним світлим
бажаним
(напевно тому й був)
думаю
нічого не втрачено
ЯКЩО ДУМАТИ ПРОСТО
ми разом там
де нас нема
і до чого тут взагалі розлука?
я знайомлюсь з іншими
хочу пам'ятати його
хочу його
інтими щоденника
цей виявився щирим
3.
тепер спогади
про найсильнішу любов
навідуються лише опівночі
коли ніхто нічого не знає
тому пізнає все
все також пригадується
через прозору пелену смутку
і кількісні запитання
навіщо мені мене без нього
зависають в повітрі
без змісту
біль наразі
немов пустий відгук відчаю
але я не про те
я про те
як не вистачає
його тепла
і чому він там
де мене нема
де ми в розлуці
і де плаче над нами
черговий роман
до-пи-саний?
розгадуватимуть інші
наш кінець
вінець тим часом нам не світить
мітить лише спогади кола
по нових рядках
(комп'ютерного щоденника включно)
то є моє місто!
то є мої очі!
то моє!
ПОВЕРНЕННЯ...
4.
спала довго
а себе проспати не вдалось
втомилась
без сну себе
втікаючи від променів ночі
лечу
падіння забезпечене
а я кулаками
розмахую
повітряні замки
руйнуючи
від...
- теж мені, Дон Кіхот!
- теж мені, Дульсінея!
далебі
залишимо, все як є
бо так, як буде
може й не застанемо ніколи
2002-2008 рр.
1.
я не чекала нічого
нічого й не отримала
виявляла невиявлене
забуте пригадувала
вирішувала пройти повз себе
опинялась невідомо-де
при цьому щиро намагалась нікого не задіти
і не всміхатись
відповідями зверху
снився сон
ніби
ніяк не вдається
пригадати свого коханого
так і не пригадала
чому?
продовжувала писати
не сподіваючись
розгадати саму себе
проблематично гаяла час
з таємницями віків
на пару
ось де моя пара!
але мені набридло вести щоденник
набридло вирішувати болісне існування
відчуваю
що скоро перестану писати
отже
пройду етап
чого боюсь найменше
чітко визначаючи
пріоритети свого кінця
переваги?
найгірше те
що це життя було не моїм романом
було нічиїм романом
було
нема?
2.
сьогодні дата N-ого дня
важливо
що він заплутався
погано
що вибір все одно залишився
не за мною
день з минулого
коли хотілось довго й ненудно цілуватись
повторюється в снах
він снився мені щоночі
по-різному
але щоночі
тими щасливими ночами
день з минулого
був гарним світлим
бажаним
(напевно тому й був)
думаю
нічого не втрачено
ЯКЩО ДУМАТИ ПРОСТО
ми разом там
де нас нема
і до чого тут взагалі розлука?
я знайомлюсь з іншими
хочу пам'ятати його
хочу його
інтими щоденника
цей виявився щирим
3.
тепер спогади
про найсильнішу любов
навідуються лише опівночі
коли ніхто нічого не знає
тому пізнає все
все також пригадується
через прозору пелену смутку
і кількісні запитання
навіщо мені мене без нього
зависають в повітрі
без змісту
біль наразі
немов пустий відгук відчаю
але я не про те
я про те
як не вистачає
його тепла
і чому він там
де мене нема
де ми в розлуці
і де плаче над нами
черговий роман
до-пи-саний?
розгадуватимуть інші
наш кінець
вінець тим часом нам не світить
мітить лише спогади кола
по нових рядках
(комп'ютерного щоденника включно)
то є моє місто!
то є мої очі!
то моє!
ПОВЕРНЕННЯ...
4.
спала довго
а себе проспати не вдалось
втомилась
без сну себе
втікаючи від променів ночі
лечу
падіння забезпечене
а я кулаками
розмахую
повітряні замки
руйнуючи
від...
- теж мені, Дон Кіхот!
- теж мені, Дульсінея!
далебі
залишимо, все як є
бо так, як буде
може й не застанемо ніколи
2002-2008 рр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
