Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Ілюк /
Поеми
КОМП'ЮТЕРНИЙ ЩОДЕННИК або - УРБАНІЗОВАНО
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОМП'ЮТЕРНИЙ ЩОДЕННИК або - УРБАНІЗОВАНО
(білим віршем)
1.
я не чекала нічого
нічого й не отримала
виявляла невиявлене
забуте пригадувала
вирішувала пройти повз себе
опинялась невідомо-де
при цьому щиро намагалась нікого не задіти
і не всміхатись
відповідями зверху
снився сон
ніби
ніяк не вдається
пригадати свого коханого
так і не пригадала
чому?
продовжувала писати
не сподіваючись
розгадати саму себе
проблематично гаяла час
з таємницями віків
на пару
ось де моя пара!
але мені набридло вести щоденник
набридло вирішувати болісне існування
відчуваю
що скоро перестану писати
отже
пройду етап
чого боюсь найменше
чітко визначаючи
пріоритети свого кінця
переваги?
найгірше те
що це життя було не моїм романом
було нічиїм романом
було
нема?
2.
сьогодні дата N-ого дня
важливо
що він заплутався
погано
що вибір все одно залишився
не за мною
день з минулого
коли хотілось довго й ненудно цілуватись
повторюється в снах
він снився мені щоночі
по-різному
але щоночі
тими щасливими ночами
день з минулого
був гарним світлим
бажаним
(напевно тому й був)
думаю
нічого не втрачено
ЯКЩО ДУМАТИ ПРОСТО
ми разом там
де нас нема
і до чого тут взагалі розлука?
я знайомлюсь з іншими
хочу пам'ятати його
хочу його
інтими щоденника
цей виявився щирим
3.
тепер спогади
про найсильнішу любов
навідуються лише опівночі
коли ніхто нічого не знає
тому пізнає все
все також пригадується
через прозору пелену смутку
і кількісні запитання
навіщо мені мене без нього
зависають в повітрі
без змісту
біль наразі
немов пустий відгук відчаю
але я не про те
я про те
як не вистачає
його тепла
і чому він там
де мене нема
де ми в розлуці
і де плаче над нами
черговий роман
до-пи-саний?
розгадуватимуть інші
наш кінець
вінець тим часом нам не світить
мітить лише спогади кола
по нових рядках
(комп'ютерного щоденника включно)
то є моє місто!
то є мої очі!
то моє!
ПОВЕРНЕННЯ...
4.
спала довго
а себе проспати не вдалось
втомилась
без сну себе
втікаючи від променів ночі
лечу
падіння забезпечене
а я кулаками
розмахую
повітряні замки
руйнуючи
від...
- теж мені, Дон Кіхот!
- теж мені, Дульсінея!
далебі
залишимо, все як є
бо так, як буде
може й не застанемо ніколи
2002-2008 рр.
1.
я не чекала нічого
нічого й не отримала
виявляла невиявлене
забуте пригадувала
вирішувала пройти повз себе
опинялась невідомо-де
при цьому щиро намагалась нікого не задіти
і не всміхатись
відповідями зверху
снився сон
ніби
ніяк не вдається
пригадати свого коханого
так і не пригадала
чому?
продовжувала писати
не сподіваючись
розгадати саму себе
проблематично гаяла час
з таємницями віків
на пару
ось де моя пара!
але мені набридло вести щоденник
набридло вирішувати болісне існування
відчуваю
що скоро перестану писати
отже
пройду етап
чого боюсь найменше
чітко визначаючи
пріоритети свого кінця
переваги?
найгірше те
що це життя було не моїм романом
було нічиїм романом
було
нема?
2.
сьогодні дата N-ого дня
важливо
що він заплутався
погано
що вибір все одно залишився
не за мною
день з минулого
коли хотілось довго й ненудно цілуватись
повторюється в снах
він снився мені щоночі
по-різному
але щоночі
тими щасливими ночами
день з минулого
був гарним світлим
бажаним
(напевно тому й був)
думаю
нічого не втрачено
ЯКЩО ДУМАТИ ПРОСТО
ми разом там
де нас нема
і до чого тут взагалі розлука?
я знайомлюсь з іншими
хочу пам'ятати його
хочу його
інтими щоденника
цей виявився щирим
3.
тепер спогади
про найсильнішу любов
навідуються лише опівночі
коли ніхто нічого не знає
тому пізнає все
все також пригадується
через прозору пелену смутку
і кількісні запитання
навіщо мені мене без нього
зависають в повітрі
без змісту
біль наразі
немов пустий відгук відчаю
але я не про те
я про те
як не вистачає
його тепла
і чому він там
де мене нема
де ми в розлуці
і де плаче над нами
черговий роман
до-пи-саний?
розгадуватимуть інші
наш кінець
вінець тим часом нам не світить
мітить лише спогади кола
по нових рядках
(комп'ютерного щоденника включно)
то є моє місто!
то є мої очі!
то моє!
ПОВЕРНЕННЯ...
4.
спала довго
а себе проспати не вдалось
втомилась
без сну себе
втікаючи від променів ночі
лечу
падіння забезпечене
а я кулаками
розмахую
повітряні замки
руйнуючи
від...
- теж мені, Дон Кіхот!
- теж мені, Дульсінея!
далебі
залишимо, все як є
бо так, як буде
може й не застанемо ніколи
2002-2008 рр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
