ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Пам'ятай
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Дитячі мрії
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
Фемінітивна промова
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Похід москалів на Крим 1771 року
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
***
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Марнота
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Гаваї
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Вінок
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
***
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Ігор Шоха
2025.11.15 13:36
Від імені пропалого безвісти
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,

С М
2025.11.15 10:30
Безпонт-Парад (The Doors)
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!

Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис

Юрко Бужанин
2025.11.15 10:16
***
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 Вона не з тих, хто продає себе
Вона не з тих, хто продає себе.
Вона – не «лялька Барбі» на вітрині.
Вона…Як є! І хтось поставить хрест
Хотів на ній, але цвіте донині.

Хтось заздрив і ламав її життя…
Вона – жива, лишилася привітна –
Не задушила буднів жорстких мла
Її жагу прекрасного і світла.

Образа у душі їй не пече,
Зростаючи в випробуваннях долі,
Вона не продається!!! Гіркий щем
Пронизує мене на кожнім слові.

Танцює і сміється від душі,
І балансує поміж пеклом й раєм –
Живе на повну, і склада вірші –
Розквітнув світ – здавалося, вмирає!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-07-11 16:32:59
Переглядів сторінки твору 3052
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.529 / 5  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-11 17:07:38 ]
Я на гору круту, крем"яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать!


Вірш гарний, але в мене викликає сумнів другий рядок третьої строфи. Він не вписується в розмір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-11 17:21:29 ]
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-11 17:29:30 ]
згодна))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-11 20:16:53 ]
дух вірша оптимістичний і це прекрасно,але може краще сказати:баланс тримає поміж пеклом й раєм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-07-12 08:03:18 ]
Віро, ідея оптимізму - вічна. Хай ваша героїня живе і радіє дню. Щодо балансу моя порада: "І балансує поміж пеклом й раєм"? Як?
Із "палачем" проблема - немає в українській мові палача (хоч в житті - чимало), є слово "кат". Рядок треба переробити, але ж на користь віршеві! З теплом - ЛР.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-12 09:48:06 ]
Лесю, Ви найуважніша з читачів, знаючи, що "палача" нема)), я все-таки внесла його, щоб зауваження почути)) і чекати на більш вдалу заміну для збереження рими))
І про баланс у Вас вийшло прекрасно, величезне спасибі!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Півторак (Л.П./М.К.) [ 2008-07-27 05:03:04 ]
Добридень, Вітонько!
Я трошки видозмінив вірш. Вибачте, коли що не так.
Зрештою, заберіть цей комент, та й з кінцями.

Вона не з тих, хто продає себе.
Не лялька Барбі на чиїсь вітрині.
Така, як є! І хтось поставив хрест
На ній давно... Але цвіте донині.

Хтось заздрив і ламав її життя…
Вона ж натомість, як завжди, привітна –
Не задушила днів гірких імла
Її жагу прекрасного і світла.

Образа у душі їй не пече,
І посміхається випробуванням долі.
Вона не продається!!! Тихий щем
Пронизує мене на кожнім слові.

(Два останніх рядки цієї строфи я не зрозумів: йшлося про героїню, а тут раптом мова переходить на авторку?)

Танцює і сміється від душі,
І вірші пише, і пісень співає...
Хоч все життя по суті на межі
Між темним пеклом і пресвітлим раєм.

Найбільші зауваження у збігах приголосних, найперше - "пеклоМЙРаєм", слово "вІрші" має наголос на першому склоаді, та й займенник "вона" спочатку повторювався занадто часто.

Пишіть!
Бажаю Вам гарної долі!!!