Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.12
19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис
2026.04.12
16:55
Які зізнань моїх появи,
Що схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові,
Як і билось, і далі битись,
І я - кохання вірний витязь.
Що схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові,
Як і билось, і далі битись,
І я - кохання вірний витязь.
2026.04.12
16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
2026.04.12
15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
2026.04.12
14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
2026.04.12
10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
2026.04.12
09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько
2026.04.11
22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2026.04.11
16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл
2026.04.11
15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.
Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.
Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,
2026.04.11
13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)
Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!
Підіймайся на зарядку,
Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!
Підіймайся на зарядку,
2026.04.10
21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв
2026.04.10
21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).
Давно не ходять сюди туристи,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).
Давно не ходять сюди туристи,
2026.04.10
19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.
Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.
Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,
2026.04.10
18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми
2026.04.10
18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,
Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,
Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Григорій Слободський (1937) /
Поеми
Два товариша.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Два товариша.
Шкільні роки
Петро з Павло разом виростали.
Із дитинства, як дорослі –
Товаришували.
Були вони подібні
Як брати в одному,
Що один задумав
подобалось другому.
Павло весельчак,
Петро не такий
Розумний кмітливий,
Як кажуть в народі,
Хитрий не дурний.
Разом виростали
До школи пішли
У школі спокою
Ніяк не знайшли.
У школі по румунське вчили
Давали уроки
Вони не робили
Хлопці кмітливі
Навчились читати
Не хотіли вони
По румунське розмовляти
За це учителі
у школі їх били,
Щоб по румунське
вони говорили.
Вдома книжки читали
Що мову розуміють
Вчителі не знали
Батькам хлопців ганьбили
- з них людей не буде!
Вчителі говорили.
за побої і зневагу
рішили помститись
порішили, щось зробити
щоб над вчителем
добре поглумитись.
у стілець вчителю
забили голку,
щоб не казав, що не буде
ніякого толку
Наколовся вчитель
У чолі зіпрів.
На уроці із злості
геть був не зімлів.
Що вони зробили
Не признались хлопці,
Замовчали вчасно
За те є молодці.
За невивчену мову
Директор їх бив
Українською в школі
Говорити боронив.
Насолити йому
Хлопці рішили.
Опудало на ворота
Йому начепили.
На опудалі
намальована пика,
На директора подібна,
Голова велика.
Директор сказився,
Як рано устав,
В пиці намальовані
Себе він впізнав.
Скільки то сміху
У школі було.
- Так румуну треба -
Гуділо село.
Павло і Петро виростають,
Вже в п’ятому класі,
І мову вже знають.
Почали учитись, зрозуміли,
Що наука пізнання дає,
А без знання в світі
Жити б не зуміли.
У селі був дядько,
Українську знав
По українське хлопців
Читати научав.
Вечорами при каганці
Шевченка читали
А потім товаришам в школі
Їх декларували.
У село приїжджали
Українські хористи,
Були там солісти,
Були і бандуристи.
Полюбили хлопці
Українські пісні,
Солов’їну мову
І почули від людей
Отаку розмову
- Це прислали хор
Українські повстанці,
Їх шукають по селах
Румунські сигуранці!
Біля річки на толічки
Там хор виступав
Батька, хрещеного Павло,
Між ними впізнав.
Прийшла неділя
Павло пішов у гості
До хрещеного Ілля.
Яка була розмова
Павло не сказав.
Частину листівок
Петру передав.
В понеділок рано
Жандармів підняли,
Як псів гончих
По селу ганяли.
Наклеєні листівки
Із тину зривали.
Жандарми, як звірі,
Їх на шматки рвали.
Тайну від людей
Жандарми не сховали
Люди ці листівки
Звечора читали.
Там було приниження
Української нації
Заклик до народу
Проти румунізації.
Другий день
У школі, діти говорили,
Що мову рідну
Вони полюбили.
Так полюбили,
Як парубки дівку,
На двері директору
Приклеїли листівку.
Забігали жандарми
Злі стали як оси
Це було літом
У самі покоси.
Хлопців із поля
Жандарми забрали
Били
Про листівки питали.
Осінню до школи
Вони не пішли
Шістнадцять минуло
Уже парубки.
Юність.
Вечором в селі
Музики грають
Хлопці біля річки
Дівчат зустрічають.
Дівчата голосисті
Співають пісні
У сади пахучі
Ідуть на весні.
Там пісня солов’їна
Лине як дзвінок.
Молодість до ранку
Заводить танок.
Павло і Петро,
Юностью купаються.
В дівчат голосистих
В вечері влюбляються.
Юні та зрілі
Вибрали шлях,
Щоб не топтав землю
Ні румун, ні лях.
В повстанськім підпіллі
.готують себе
Підуть воювати,
як треба буде
За Україну,за її волю
За скривджені долі -
Свободу народу.
Бурхлива юність
У серці гуде,
Що доля вготовила
Як дальше буде.
Немає пророка,
Щоб все угадав
Яка доля чекає,
Щоб хлопцям сказав.
А поки що в полі
Батькам помагають
з ранку до вечора
спочинку не мають.
Тишком, нишком
між собою
балакають люди,
румуни утікають,
кажуть, війна буде.
Петро і Павло
Не сплять ночами
Відбирають зброю
У жандармів,
Ховають ярами.
За ніч утекли румуни
Змінилася влада.
Тепер добре буде
Думала громада.
Ніччю із села
Багатих вивозили
Хати, господарство
Усе запалили
Пішла по силі
Велика зрада
Негаразди принесла
Радянська влада
Наказ хлопці дістали
Від самого чота.
Хто доносить в каґб
Закривати рота.
Хлопці дізналися,
Що Мотря шестірка.
Найшли Мотрю розіп’яту
У роті ганчірка.
Отямилась Мотря
Кругом неї люди.
Все згадала, напудилась
Що то з нею буде.
Що нічого не буде
Вона і не знала,
Кругом оглянулась,
Всі сусіди,
Вона їх впізнала.
У селі люди
Все оповідають,
Що то чорти ходять
Роти затикають.
Заграли кулемети,
Засвистіли кулі,
Повтікали совіти,
за ними курява
І людській дулі.
1941
Повстанські дороги
Над водою похилились
Сумні верболози
Потекли річкою
Материнські сльози.
Ночі чорні заступили,
Ясне світло на землі.
Все поблякло, затьмарилось,
Все потонуло в імлі.
Полилася не винна
Червона кровиця,
Залишилась мати сина
Стала жінка удовиця.
В старому Галичі, Луцьку, Волині
Збирається
Повстанського люду,
Щоби бити ката німця,
Білшовитську юду.
У лісі рано вранці
Зібрались повстанці,
І рушили за Україну
На оті поганці,
Що віками шматували
Рідну батьківщину
І знущались над матір’ю,
Над милу дівчину.
Заворкував голуб в лісі
Зозуля сховалась
І боротьба не на смерть,
за життя почалась.
Повернулися румуне,
Як скажені звірі
І почали обшук
У кожнім подвір’ї
Бродили поміж хати,
Як блудні собаки.
Були у них
Сільські посіпаки.
Жив в селі чоловік
Звався Данило.
Скрізь ходив, винюхував
Мав собаче рило.
Спотикнувся чоловік
На гладкі дорозі,
Розказують люди,
Що він у небозі.
Зацвіли весною
У городі рути
Забирають хлопців
На війну в рекрути.
Петро із Павлом
Зібралися вранці
І подалися в гори
Де живуть повстанці
Били німців і румунів
Усяко було
І прийшлося повернутись
У рідне село
Молодь в німечену,
Як худобу гнали,
Повстанці з кулеметів
Пісню заспівали.
Стогне плаче Україна
Рвуть, шматують її тіло
Вже не земля а руїна
І не чує щоб боліло
Її серце від тих ранів
Що віками протерпіла
Від усіх тиранів.
Не стерпіли діти,
Козацькі правнуки
І пішли помститися
За ті страшні муки.
Взяли в руки зброю
Гайда воювати!
Край рідний боронити,
Сплюндровані хати.
Павло з Петром по селах
Посіпак ловили.
Від німецької навали
Край боронили.
У горах на крутім перевалі,
Коли німці тікали,
Петро рух їх регулював.
У яр машини з солдатами
На спочинок їх послав.
Героїчно боролася
Повстанська чота
Від рук їх погибла
Німецька рота
У горах німецькі
Погибле солдати
Совіти, як звірі,
Напали на хати.
З вісімнадцяти на фронт забрали.
Молодших і дівчат
В Донбас відправляли
Пісня в народі була,
Донбасу, Донбасу
Чужа сторона
Не побачиш матір
А так же отця.
Багатих і націоналістів
Відправили в Сибір.
Завезли в тайгу
Там де бродить звір.
Про націоналістів
Сіксоти нашептали
Землю між людей
Вільну роздавали.
Літо працювали
Зібрали врожай
Прийшла цедудлка,
Податок і позику
терміново віддай.
Пішли по дворам
Партійні активісти,
Хліб позабирали
Нічого і їсти.
Повстанці в народі
Пошану мали
В листівках фарисеїв
Вони викривали.
За кривду народу
За сльози пролиті
Не в однім районі
Каґебісти убиті.
Показали що не вмерла
Україна мати.
Доказали ,що ще можуть
За народ встояти.
А в той час Павло з Петром
В місті проживають.
Доручення від сотника
Таємно вони мають.
Поступили в КДБ служити,
мают особи поручення,
Бандерів ловити.
Для того пішли в КДБ,
Щоб плани узнати,
Щоб завчасно повстанців
Все інформувати.
КДБ групу організувало
Під приводом повстанців
Діяти послало.
Дали задачу не просту
Кого би убили
Учителів, що приїхали,
і тих, що в колгосп
вступили.
Агітація проста,
Не людям знати,
Своїх треба бити,
Щоб УПА
Скомпрометувати.
Своєчасно чоту
Хлопці сповістили,
Псевдо повстанці
Вбивство не створили.
Павло і Петро в КДБ
Вірно служили
На зачистку УПА
З ними ходили.
Тільки де були
КДБ –естів били, як псів
Ледве ноги виносили
Вони із лісів.
Героям нашим
Відспівали солов’ї
Ходити на волі.
Не уникнути нікому
Від своєї долі.
Боролись побороли
Не здавали волю
На десять років присудили
У тюрму в неволю.
На стежинах їхніх
Терен виростає
Посіяне ними зерно
Покоління нове
Урожай збирає.
Петро з Павло разом виростали.
Із дитинства, як дорослі –
Товаришували.
Були вони подібні
Як брати в одному,
Що один задумав
подобалось другому.
Павло весельчак,
Петро не такий
Розумний кмітливий,
Як кажуть в народі,
Хитрий не дурний.
Разом виростали
До школи пішли
У школі спокою
Ніяк не знайшли.
У школі по румунське вчили
Давали уроки
Вони не робили
Хлопці кмітливі
Навчились читати
Не хотіли вони
По румунське розмовляти
За це учителі
у школі їх били,
Щоб по румунське
вони говорили.
Вдома книжки читали
Що мову розуміють
Вчителі не знали
Батькам хлопців ганьбили
- з них людей не буде!
Вчителі говорили.
за побої і зневагу
рішили помститись
порішили, щось зробити
щоб над вчителем
добре поглумитись.
у стілець вчителю
забили голку,
щоб не казав, що не буде
ніякого толку
Наколовся вчитель
У чолі зіпрів.
На уроці із злості
геть був не зімлів.
Що вони зробили
Не признались хлопці,
Замовчали вчасно
За те є молодці.
За невивчену мову
Директор їх бив
Українською в школі
Говорити боронив.
Насолити йому
Хлопці рішили.
Опудало на ворота
Йому начепили.
На опудалі
намальована пика,
На директора подібна,
Голова велика.
Директор сказився,
Як рано устав,
В пиці намальовані
Себе він впізнав.
Скільки то сміху
У школі було.
- Так румуну треба -
Гуділо село.
Павло і Петро виростають,
Вже в п’ятому класі,
І мову вже знають.
Почали учитись, зрозуміли,
Що наука пізнання дає,
А без знання в світі
Жити б не зуміли.
У селі був дядько,
Українську знав
По українське хлопців
Читати научав.
Вечорами при каганці
Шевченка читали
А потім товаришам в школі
Їх декларували.
У село приїжджали
Українські хористи,
Були там солісти,
Були і бандуристи.
Полюбили хлопці
Українські пісні,
Солов’їну мову
І почули від людей
Отаку розмову
- Це прислали хор
Українські повстанці,
Їх шукають по селах
Румунські сигуранці!
Біля річки на толічки
Там хор виступав
Батька, хрещеного Павло,
Між ними впізнав.
Прийшла неділя
Павло пішов у гості
До хрещеного Ілля.
Яка була розмова
Павло не сказав.
Частину листівок
Петру передав.
В понеділок рано
Жандармів підняли,
Як псів гончих
По селу ганяли.
Наклеєні листівки
Із тину зривали.
Жандарми, як звірі,
Їх на шматки рвали.
Тайну від людей
Жандарми не сховали
Люди ці листівки
Звечора читали.
Там було приниження
Української нації
Заклик до народу
Проти румунізації.
Другий день
У школі, діти говорили,
Що мову рідну
Вони полюбили.
Так полюбили,
Як парубки дівку,
На двері директору
Приклеїли листівку.
Забігали жандарми
Злі стали як оси
Це було літом
У самі покоси.
Хлопців із поля
Жандарми забрали
Били
Про листівки питали.
Осінню до школи
Вони не пішли
Шістнадцять минуло
Уже парубки.
Юність.
Вечором в селі
Музики грають
Хлопці біля річки
Дівчат зустрічають.
Дівчата голосисті
Співають пісні
У сади пахучі
Ідуть на весні.
Там пісня солов’їна
Лине як дзвінок.
Молодість до ранку
Заводить танок.
Павло і Петро,
Юностью купаються.
В дівчат голосистих
В вечері влюбляються.
Юні та зрілі
Вибрали шлях,
Щоб не топтав землю
Ні румун, ні лях.
В повстанськім підпіллі
.готують себе
Підуть воювати,
як треба буде
За Україну,за її волю
За скривджені долі -
Свободу народу.
Бурхлива юність
У серці гуде,
Що доля вготовила
Як дальше буде.
Немає пророка,
Щоб все угадав
Яка доля чекає,
Щоб хлопцям сказав.
А поки що в полі
Батькам помагають
з ранку до вечора
спочинку не мають.
Тишком, нишком
між собою
балакають люди,
румуни утікають,
кажуть, війна буде.
Петро і Павло
Не сплять ночами
Відбирають зброю
У жандармів,
Ховають ярами.
За ніч утекли румуни
Змінилася влада.
Тепер добре буде
Думала громада.
Ніччю із села
Багатих вивозили
Хати, господарство
Усе запалили
Пішла по силі
Велика зрада
Негаразди принесла
Радянська влада
Наказ хлопці дістали
Від самого чота.
Хто доносить в каґб
Закривати рота.
Хлопці дізналися,
Що Мотря шестірка.
Найшли Мотрю розіп’яту
У роті ганчірка.
Отямилась Мотря
Кругом неї люди.
Все згадала, напудилась
Що то з нею буде.
Що нічого не буде
Вона і не знала,
Кругом оглянулась,
Всі сусіди,
Вона їх впізнала.
У селі люди
Все оповідають,
Що то чорти ходять
Роти затикають.
Заграли кулемети,
Засвистіли кулі,
Повтікали совіти,
за ними курява
І людській дулі.
1941
Повстанські дороги
Над водою похилились
Сумні верболози
Потекли річкою
Материнські сльози.
Ночі чорні заступили,
Ясне світло на землі.
Все поблякло, затьмарилось,
Все потонуло в імлі.
Полилася не винна
Червона кровиця,
Залишилась мати сина
Стала жінка удовиця.
В старому Галичі, Луцьку, Волині
Збирається
Повстанського люду,
Щоби бити ката німця,
Білшовитську юду.
У лісі рано вранці
Зібрались повстанці,
І рушили за Україну
На оті поганці,
Що віками шматували
Рідну батьківщину
І знущались над матір’ю,
Над милу дівчину.
Заворкував голуб в лісі
Зозуля сховалась
І боротьба не на смерть,
за життя почалась.
Повернулися румуне,
Як скажені звірі
І почали обшук
У кожнім подвір’ї
Бродили поміж хати,
Як блудні собаки.
Були у них
Сільські посіпаки.
Жив в селі чоловік
Звався Данило.
Скрізь ходив, винюхував
Мав собаче рило.
Спотикнувся чоловік
На гладкі дорозі,
Розказують люди,
Що він у небозі.
Зацвіли весною
У городі рути
Забирають хлопців
На війну в рекрути.
Петро із Павлом
Зібралися вранці
І подалися в гори
Де живуть повстанці
Били німців і румунів
Усяко було
І прийшлося повернутись
У рідне село
Молодь в німечену,
Як худобу гнали,
Повстанці з кулеметів
Пісню заспівали.
Стогне плаче Україна
Рвуть, шматують її тіло
Вже не земля а руїна
І не чує щоб боліло
Її серце від тих ранів
Що віками протерпіла
Від усіх тиранів.
Не стерпіли діти,
Козацькі правнуки
І пішли помститися
За ті страшні муки.
Взяли в руки зброю
Гайда воювати!
Край рідний боронити,
Сплюндровані хати.
Павло з Петром по селах
Посіпак ловили.
Від німецької навали
Край боронили.
У горах на крутім перевалі,
Коли німці тікали,
Петро рух їх регулював.
У яр машини з солдатами
На спочинок їх послав.
Героїчно боролася
Повстанська чота
Від рук їх погибла
Німецька рота
У горах німецькі
Погибле солдати
Совіти, як звірі,
Напали на хати.
З вісімнадцяти на фронт забрали.
Молодших і дівчат
В Донбас відправляли
Пісня в народі була,
Донбасу, Донбасу
Чужа сторона
Не побачиш матір
А так же отця.
Багатих і націоналістів
Відправили в Сибір.
Завезли в тайгу
Там де бродить звір.
Про націоналістів
Сіксоти нашептали
Землю між людей
Вільну роздавали.
Літо працювали
Зібрали врожай
Прийшла цедудлка,
Податок і позику
терміново віддай.
Пішли по дворам
Партійні активісти,
Хліб позабирали
Нічого і їсти.
Повстанці в народі
Пошану мали
В листівках фарисеїв
Вони викривали.
За кривду народу
За сльози пролиті
Не в однім районі
Каґебісти убиті.
Показали що не вмерла
Україна мати.
Доказали ,що ще можуть
За народ встояти.
А в той час Павло з Петром
В місті проживають.
Доручення від сотника
Таємно вони мають.
Поступили в КДБ служити,
мают особи поручення,
Бандерів ловити.
Для того пішли в КДБ,
Щоб плани узнати,
Щоб завчасно повстанців
Все інформувати.
КДБ групу організувало
Під приводом повстанців
Діяти послало.
Дали задачу не просту
Кого би убили
Учителів, що приїхали,
і тих, що в колгосп
вступили.
Агітація проста,
Не людям знати,
Своїх треба бити,
Щоб УПА
Скомпрометувати.
Своєчасно чоту
Хлопці сповістили,
Псевдо повстанці
Вбивство не створили.
Павло і Петро в КДБ
Вірно служили
На зачистку УПА
З ними ходили.
Тільки де були
КДБ –естів били, як псів
Ледве ноги виносили
Вони із лісів.
Героям нашим
Відспівали солов’ї
Ходити на волі.
Не уникнути нікому
Від своєї долі.
Боролись побороли
Не здавали волю
На десять років присудили
У тюрму в неволю.
На стежинах їхніх
Терен виростає
Посіяне ними зерно
Покоління нове
Урожай збирає.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
