ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,

Артур Курдіновський
2026.11.10 23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.

Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син

М Менянин
2026.11.10 23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.

На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –

Кока Черкаський
2026.11.10 21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря. Пацієнт - чоловік років 45-50. Підозра на рак легень. - Палите? - Палю. - Як довго? - З 4го класу. Може з 5го. - З якого конкретно року? - Я не помню. - В школу ви в якому році пішли? - (кашляє) Точно не п

Ігор Шоха
2026.11.10 21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.

Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,

Тетяна Левицька
2026.11.10 20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.

Борис Костиря
2026.11.10 20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.

Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,

Іван Потьомкін
2026.11.10 18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.

Ігор Терен
2026.11.10 12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.

***
А де-не-де є мода вічна

Віктор Кучерук
2026.11.10 07:14
Радію вранішньому світлу,
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.

хома дідим
2026.11.09 23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна П'янкова (1985) / Вірші

 * * * * *
Так буде краще. Для обох. Для нас.
Поминки щастя наспіх, геть умовні.
Налий по повній. Саме так. Хоч раз.
Хоч раз, скажи, ти пив любов по повній?

Щоб запекло і щоб звихнувся світ –
Інтелігент нещасний! – щоб до решти!
Щоб закотив холоші – і у брід
Через фонтан в шкарпетках і у мештах!

І щоб усе здавалось по плечу,
І по зубах, і в радість, і на руку!
Скажи, хоч раз, хоч раз таке відчув
Твій бідний світ, заправлений у брюки?

Хоч раз пірнув у прірву, відпустив
Кермо, мотуззя, мамину спідницю?
Ти жив, скажи? Хоч раз в житті ти жив,
Думок не розіклавши на полиці?

Ти знав любов, що згіркла і сумна,
Оту, що все ділив на міні-дози?
Налий її по вінця – і до дна.
Допий її хоч раз, щоб не на сльози!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-08 10:19:16
Переглядів сторінки твору 3003
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.422 / 5.38  (4.880 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.294 / 5.25  (4.829 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.684
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2012.06.01 22:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-08 12:36:21 ]
Тетяно, мені дуже імпонує Ваша щира, пристрасна і яскраво-жива поезія.
Так само щиро хочу порадити полегшити деякі моменти вірша - думаю, Ви зможете дуже легко це зробити:

"Поминки щастя наспіх, геть умовні."
"Інтелігент нещасний"
"Через фонтан в шкарпетках і у мештах!"
"Скажи, хоч рaз, хоч раз таке відчув"
Ти жив, скажи? Хоч раз в житті ти жив,
Допий її хоч раз, щоб не на сльози!

Даруйте, що втрутилась у творчий процес :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-08 23:48:14 ]
Нормальний вірш, хача у Вас є кращі без сумніву. Але я про прозу. Прочитав Ваші новели-нариси. Цей вірш їх всіх як би узагальнює. Тільки не думайте що я критикую. Боже спаси. Автори і авторки іноді так боляче реагують на критику слів не вдаючись в зміст, що страх бере.
У Вас гарно вийшло про жебрачку, професорку (професоршу) і "плоститутку". Та й інші вдалися. Їх об'єднує щось одне. Всіх їх шкода разом взятих однаково. Як і жінку товариша Блоха із самим Блохом. Нелегка доля жінок в Украйні початку 21-го століття. Але вони зроблять висновок. "Плоститутка" приїде в село і буде розказувати про "жизнь" в огнях, а не про лободу на городі, "професорша" заведе третє підборіддя і буде гарно гонити творця новітньої історії держави, а та, з сумкою важкою від баликів і масла загне такого матюка на ліфтерів, що мужики і "приму" поковтають. Добре, що Ви молода і не задумуєтесь чому нові чергові етапи боротьби за щасливе майбутнє плодять всіх цих героїнь. Знаєте Тетяно, я пишу Вам як читач, не літератор. Назвете Ви мене циніком чи зчерствілим як завгодно називайте, всерівно пишу як читач. Сподобались чи не сподобались Ваші новели говорити не суть. Враження справили. Факт. В щирості і сміливості Вам не відмовиш. Це рідко буває і не тільки в наш час, а і всі часи і в усіх народів. Та і сподіваюсь всі "ліричні" героїні - плід Вашої уяви і ще можна буде побачити картину веселішу. Наприклад Блох пробіг через фонтан і після трьох діб проведених в КПЗ пішов працювати в РВНО, а "професорша" втікла від свого генія через вікно до сержанта-даішника. Тетяно, бажаю Вам удачі. А от деякі з Ваших віршів дуже і дуже навіть взяли. Прямо не віриться, що жінка їх склала. Я хотів скзати, Ви талановита. Звиняйте коли щось не так. Полум'яним лозунгам не навчений.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна П'янкова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-09 11:39:05 ]
Щиро дякую, пане Олександре!
От всі пишуть, як знавці,і хвалять, бо потрібно щось писати, і треба хвалити, так заведено. Це називається дружня підтримка.Пробачте, настрій сьогодні якийсь похмурий і пре на відвертість. Написати правду рідко хто може. Всім страшно образити людину, яка, по великому рахунку, їм байдужа. А так хочеться думку не літератора, а звичайного читача. Хочеться думку людини, для якої ти пишеш. Бо шкода того поета чи письменника, який не пише для читача, а пише для таких самих писак, як він. І те що ви коментуєте як читач, дуже важливо для мене. І те, що ви не розсипаєтесь у компліментах, прекрасно.І навіть якби ви розкритикували вщент, навіть якби висловились різко, я усе сприймаю. БО ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО - ПРАВДА!І ніколи не належала до тих, які болісно носяться зі своїми творами і таємно мріють про те, щоб хтось ці твори хвалив. У житті є набагато важливіші і безсумнівно набагато цінніші речі. А пишу я тому, що це потреба.
Дякую, що прочитали і не залишилися байдужим. І поки в мене є хоча б один читач, я буду удосконалюватись.
З повагою Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-10 13:10:42 ]
Тетяно, приємно бачити, що викладаєте більше своїх творів :) Справді цікаві вірші.
У мене тільки питаннячко - ви категорично проти коментарів щодо техніки віршування? Тобто, чи практикуєте правити свої вірші? Питаю, щоб знати, чи вас цікавлять зауваги такого роду.
Натхнення вам :)