ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна П'янкова (1985) / Вірші

 * * * * *
Так буде краще. Для обох. Для нас.
Поминки щастя наспіх, геть умовні.
Налий по повній. Саме так. Хоч раз.
Хоч раз, скажи, ти пив любов по повній?

Щоб запекло і щоб звихнувся світ –
Інтелігент нещасний! – щоб до решти!
Щоб закотив холоші – і у брід
Через фонтан в шкарпетках і у мештах!

І щоб усе здавалось по плечу,
І по зубах, і в радість, і на руку!
Скажи, хоч раз, хоч раз таке відчув
Твій бідний світ, заправлений у брюки?

Хоч раз пірнув у прірву, відпустив
Кермо, мотуззя, мамину спідницю?
Ти жив, скажи? Хоч раз в житті ти жив,
Думок не розіклавши на полиці?

Ти знав любов, що згіркла і сумна,
Оту, що все ділив на міні-дози?
Налий її по вінця – і до дна.
Допий її хоч раз, щоб не на сльози!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-08 10:19:16
Переглядів сторінки твору 2424
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.422 / 5.38  (4.880 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.294 / 5.25  (4.829 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.684
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2012.06.01 22:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-08 12:36:21 ]
Тетяно, мені дуже імпонує Ваша щира, пристрасна і яскраво-жива поезія.
Так само щиро хочу порадити полегшити деякі моменти вірша - думаю, Ви зможете дуже легко це зробити:

"Поминки щастя наспіх, геть умовні."
"Інтелігент нещасний"
"Через фонтан в шкарпетках і у мештах!"
"Скажи, хоч рaз, хоч раз таке відчув"
Ти жив, скажи? Хоч раз в житті ти жив,
Допий її хоч раз, щоб не на сльози!

Даруйте, що втрутилась у творчий процес :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-08 23:48:14 ]
Нормальний вірш, хача у Вас є кращі без сумніву. Але я про прозу. Прочитав Ваші новели-нариси. Цей вірш їх всіх як би узагальнює. Тільки не думайте що я критикую. Боже спаси. Автори і авторки іноді так боляче реагують на критику слів не вдаючись в зміст, що страх бере.
У Вас гарно вийшло про жебрачку, професорку (професоршу) і "плоститутку". Та й інші вдалися. Їх об'єднує щось одне. Всіх їх шкода разом взятих однаково. Як і жінку товариша Блоха із самим Блохом. Нелегка доля жінок в Украйні початку 21-го століття. Але вони зроблять висновок. "Плоститутка" приїде в село і буде розказувати про "жизнь" в огнях, а не про лободу на городі, "професорша" заведе третє підборіддя і буде гарно гонити творця новітньої історії держави, а та, з сумкою важкою від баликів і масла загне такого матюка на ліфтерів, що мужики і "приму" поковтають. Добре, що Ви молода і не задумуєтесь чому нові чергові етапи боротьби за щасливе майбутнє плодять всіх цих героїнь. Знаєте Тетяно, я пишу Вам як читач, не літератор. Назвете Ви мене циніком чи зчерствілим як завгодно називайте, всерівно пишу як читач. Сподобались чи не сподобались Ваші новели говорити не суть. Враження справили. Факт. В щирості і сміливості Вам не відмовиш. Це рідко буває і не тільки в наш час, а і всі часи і в усіх народів. Та і сподіваюсь всі "ліричні" героїні - плід Вашої уяви і ще можна буде побачити картину веселішу. Наприклад Блох пробіг через фонтан і після трьох діб проведених в КПЗ пішов працювати в РВНО, а "професорша" втікла від свого генія через вікно до сержанта-даішника. Тетяно, бажаю Вам удачі. А от деякі з Ваших віршів дуже і дуже навіть взяли. Прямо не віриться, що жінка їх склала. Я хотів скзати, Ви талановита. Звиняйте коли щось не так. Полум'яним лозунгам не навчений.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна П'янкова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-09 11:39:05 ]
Щиро дякую, пане Олександре!
От всі пишуть, як знавці,і хвалять, бо потрібно щось писати, і треба хвалити, так заведено. Це називається дружня підтримка.Пробачте, настрій сьогодні якийсь похмурий і пре на відвертість. Написати правду рідко хто може. Всім страшно образити людину, яка, по великому рахунку, їм байдужа. А так хочеться думку не літератора, а звичайного читача. Хочеться думку людини, для якої ти пишеш. Бо шкода того поета чи письменника, який не пише для читача, а пише для таких самих писак, як він. І те що ви коментуєте як читач, дуже важливо для мене. І те, що ви не розсипаєтесь у компліментах, прекрасно.І навіть якби ви розкритикували вщент, навіть якби висловились різко, я усе сприймаю. БО ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО - ПРАВДА!І ніколи не належала до тих, які болісно носяться зі своїми творами і таємно мріють про те, щоб хтось ці твори хвалив. У житті є набагато важливіші і безсумнівно набагато цінніші речі. А пишу я тому, що це потреба.
Дякую, що прочитали і не залишилися байдужим. І поки в мене є хоча б один читач, я буду удосконалюватись.
З повагою Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-10 13:10:42 ]
Тетяно, приємно бачити, що викладаєте більше своїх творів :) Справді цікаві вірші.
У мене тільки питаннячко - ви категорично проти коментарів щодо техніки віршування? Тобто, чи практикуєте правити свої вірші? Питаю, щоб знати, чи вас цікавлять зауваги такого роду.
Натхнення вам :)