ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Артуру Дмитровичу Курдіновському
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Геліопавза
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска,
Ти життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образа́х
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
На тлі десяткового дробу
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
На сходинах літ
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Натхнення
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
* * *
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Історія
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Ролан Биков (1929-1998)
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Весні - осанну
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Зіркова доріжка (Jefferson Airplane)
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Журавель
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Вузли
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
* * *
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роман Коляда (1976) / Вірші

 Десь там
Олесю Берднику

Поміж білих гігантів і чорних дірок, десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк чи нам
про карму і фатум, про долю і рок? Світам
яким уклонімось, горішнім чи дольнім? Синам
чиїм прислужімось? Чи ключ від небесних брам
віддасть нам апостол зі стомлених рук, синам
правічних ілюзій? Небаченим досі світам
себе показать доведеться нескореним нам.
Між білих гігантів і чорних дірок, десь там
пульсує душею небес світотвору там-там.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-12-24 10:49:48
Переглядів сторінки твору 3968
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.465 / 5.5  (4.926 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.952 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.668
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.02.24 20:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 12:06:13 ]
О, то був – Білий Гігант. І зовні, і, головне – всередині. На ньому розповзався, не за розміром зшитий, костюм соціуму. Він вдягнений був у дві в’язниці – дванадцятирічну політичну, і в державну довічну. Але природа для нього була безмежною, бо починалася від квітки і дуба, і закінчувалась незбагненними сферами активного буття духу людини. Хтось із поетів, якщо не зраджує пам’ять, автор «Людиноптахи, птахолюди – ми», іронічно зазначив, що Бердник, мовляв, націоналізував Всесвіт, пославшись на його вірш-пісню «Україно моя». Там є такий рядок:

I зiрки вдалинi — то Вкраїни вогнi

А я все більше з роками пересвідчуюсь, що етнічне сприйняття Всесвіту неповторне у кожного народу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 13:17:25 ]
Спасибі за добрий вірш, за його ритмику: так і чується, як в степу, вночі, під зоряним Чумацьким Шляхом, хтось тривожно б'є у тулумбас - там-там, там-там, там-там...

Єдине зауваження: а чи не можна цей ритм більш виокремити візуально? Наприклад:

"Між білих гігантів і чорних дірок,
___________________________________десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок
___________________________________там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк
___________________________________чи нам
про карму і фатум, про долю і рок?
___________________________________Світам..."

Що стосується "етничного сприйняття Всесвіту" - це тема величезної наукової розвідки :) Як і сприйняття кожною окремою людиною, наприклад, поезії загалом. Як явища. Тут, мабуть, можна сказати, що той же самий Бердник відчував Всесвіт як єдину неподільну поезію речовини та думки. Це, звісно, так мені особисто ввижається :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 15:23:26 ]
Я саме так, з виділенням ритму і починав його писати. Але чомусь здалося надто штучним те виокремлення. Ритм і так очевидний. Хоча подумаю. Покоцаю рядки вордями - подивлюсь.

Дякую за відгуки! Завтра у "неостанньому дні" на "ера ФМ" якраз і говоритимемо про Бердника. Долучайтесь до розмови, ласкаво просимо! Телефон прямого ефіру 536 96 00.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 17:49:10 ]
А може й не такої вже «величезної наукової розвідки»? Може достатньо одного вірша Олексія Кацая «Моя Земля», щоб вивести з нього розмаїття сприйняття Всесвіту від найпростіших – через людину – етнос – людство? Дійсно, і, як «єдину неподільну поезію речовини та думки», зокрема, відчував Всесвіт Олесь Павлович. Можна послатись хоча б на книгу «Терновий вінець України» (Українська Видавнича Спілка, Лондон, 1985)

Романові дякую за інформацію, тільки о котрій той "неостанній день" я вже й забув.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-25 12:20:40 ]
Романе, нажаль, передача вийшла, таким собі елементом декору на костюмі соціуму. Рядова, про нерядову постать. Добре, що Ви процитували свого вірша, добре, що все-таки, через снігові затори дібрався до студії Сергій Сольоний… Все це так. Але можна було б подбати, на всяк випадок, про аудіо запис пісень Сольоного на вірші Бердника, поки Серьожа добирався, здається, зі Ржищева. За великим рахунком, можна було б і «карету» послати від Радіо «Ера» за побратимом і опорою останніх десяти років Олеся Павловича. Процитувавши мене, не погано було б, також, ім’я колеги по Майстерням назвати. Сольоному це було б не байдуже. Аж чотири рази вжив «було б». Тож є куди вдосконалюватись. Бажаю успіхів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-25 15:12:31 ]
Не люблю виправдовуватись, бо, зрештою, всім байдуже, що залишилося за кадром. А "в кадрі" вийшло дійсно далеко не так як могло б (сумна рима до Вашого "було б"). Запізнилася Метельова (пробки через завірюху і аварії, хоча живе наче й поряд), через її запізнення зсунулися в часі заплановані телефонні включення і, в результаті, всі окрім першого зірвалися, бо люди не могли чекати. Сергій мався приїхати теж не на 11.30, а на 10-ту (і "карета зі Ржищева" тут ні до чого, він у Києві на той момент був). Недоперестрахувався я, коротше кажучи, на всі випадки прямоефірного життя. За побажання успіхів дякую.

З приводи цитати. Перепрошую, що не назвав по-імені, дійсно лажа. Як кажуть кляті буржуї: "не мій, мабуть, сьогодні день".