ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.17 17:31
Гра в забуте старе
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.

Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан

Борис Костиря
2026.10.17 13:54
Спокійне кохання
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.

Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години

Віктор Кучерук
2026.10.17 06:43
* * *
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.

хома дідим
2026.10.16 23:45
* 232 *
на правах інтермедії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії

С М
2026.10.16 23:06
Безлад (The Rolling Stones)
чи ти прокидався із чуттями
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття

цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе

не крапає сльоза, хай забринить

Іван Потьомкін
2026.10.16 22:35
Болеслав Лесьмян "Запізніле визнання"
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.

А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п

Світлана Пирогова
2026.10.16 20:23
Малює осінь філігранно
Малює осінь філігранно:
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.

Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -

Мирон Шагало
2026.10.16 19:44
Ранок народиться
Тихо жоржиною
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.

Ігор Терен
2026.10.16 15:09
У школі гри на виліт
Життя запрошує до школи
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.

ІІ

Борис Костиря
2026.10.16 13:35
Кара
Намагався заснути, та тільки дарма.
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.

Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря

Катерина Савельєва
2026.10.16 11:14
Береги (рондель)
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.

Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,

В Горова Леся
2026.10.16 11:07
Цілу ніч
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.

Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,

Віктор Кучерук
2026.10.16 06:15
* * *
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.

хома дідим
2026.10.15 23:54
* 231 *
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз

Артур Сіренко
2026.10.15 16:58
Сьогоніч бистрина зірок
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола

Володимир Бойко
2026.10.15 16:38
Лімерики F-12
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.

Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роман Коляда (1976) / Вірші

 Десь там
Олесю Берднику

Поміж білих гігантів і чорних дірок, десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк чи нам
про карму і фатум, про долю і рок? Світам
яким уклонімось, горішнім чи дольнім? Синам
чиїм прислужімось? Чи ключ від небесних брам
віддасть нам апостол зі стомлених рук, синам
правічних ілюзій? Небаченим досі світам
себе показать доведеться нескореним нам.
Між білих гігантів і чорних дірок, десь там
пульсує душею небес світотвору там-там.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-12-24 10:49:48
Переглядів сторінки твору 4408
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.465 / 5.5  (4.926 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.952 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.668
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.02.24 20:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 12:06:13 ]
О, то був – Білий Гігант. І зовні, і, головне – всередині. На ньому розповзався, не за розміром зшитий, костюм соціуму. Він вдягнений був у дві в’язниці – дванадцятирічну політичну, і в державну довічну. Але природа для нього була безмежною, бо починалася від квітки і дуба, і закінчувалась незбагненними сферами активного буття духу людини. Хтось із поетів, якщо не зраджує пам’ять, автор «Людиноптахи, птахолюди – ми», іронічно зазначив, що Бердник, мовляв, націоналізував Всесвіт, пославшись на його вірш-пісню «Україно моя». Там є такий рядок:

I зiрки вдалинi — то Вкраїни вогнi

А я все більше з роками пересвідчуюсь, що етнічне сприйняття Всесвіту неповторне у кожного народу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 13:17:25 ]
Спасибі за добрий вірш, за його ритмику: так і чується, як в степу, вночі, під зоряним Чумацьким Шляхом, хтось тривожно б'є у тулумбас - там-там, там-там, там-там...

Єдине зауваження: а чи не можна цей ритм більш виокремити візуально? Наприклад:

"Між білих гігантів і чорних дірок,
___________________________________десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок
___________________________________там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк
___________________________________чи нам
про карму і фатум, про долю і рок?
___________________________________Світам..."

Що стосується "етничного сприйняття Всесвіту" - це тема величезної наукової розвідки :) Як і сприйняття кожною окремою людиною, наприклад, поезії загалом. Як явища. Тут, мабуть, можна сказати, що той же самий Бердник відчував Всесвіт як єдину неподільну поезію речовини та думки. Це, звісно, так мені особисто ввижається :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 15:23:26 ]
Я саме так, з виділенням ритму і починав його писати. Але чомусь здалося надто штучним те виокремлення. Ритм і так очевидний. Хоча подумаю. Покоцаю рядки вордями - подивлюсь.

Дякую за відгуки! Завтра у "неостанньому дні" на "ера ФМ" якраз і говоритимемо про Бердника. Долучайтесь до розмови, ласкаво просимо! Телефон прямого ефіру 536 96 00.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 17:49:10 ]
А може й не такої вже «величезної наукової розвідки»? Може достатньо одного вірша Олексія Кацая «Моя Земля», щоб вивести з нього розмаїття сприйняття Всесвіту від найпростіших – через людину – етнос – людство? Дійсно, і, як «єдину неподільну поезію речовини та думки», зокрема, відчував Всесвіт Олесь Павлович. Можна послатись хоча б на книгу «Терновий вінець України» (Українська Видавнича Спілка, Лондон, 1985)

Романові дякую за інформацію, тільки о котрій той "неостанній день" я вже й забув.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-25 12:20:40 ]
Романе, нажаль, передача вийшла, таким собі елементом декору на костюмі соціуму. Рядова, про нерядову постать. Добре, що Ви процитували свого вірша, добре, що все-таки, через снігові затори дібрався до студії Сергій Сольоний… Все це так. Але можна було б подбати, на всяк випадок, про аудіо запис пісень Сольоного на вірші Бердника, поки Серьожа добирався, здається, зі Ржищева. За великим рахунком, можна було б і «карету» послати від Радіо «Ера» за побратимом і опорою останніх десяти років Олеся Павловича. Процитувавши мене, не погано було б, також, ім’я колеги по Майстерням назвати. Сольоному це було б не байдуже. Аж чотири рази вжив «було б». Тож є куди вдосконалюватись. Бажаю успіхів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-25 15:12:31 ]
Не люблю виправдовуватись, бо, зрештою, всім байдуже, що залишилося за кадром. А "в кадрі" вийшло дійсно далеко не так як могло б (сумна рима до Вашого "було б"). Запізнилася Метельова (пробки через завірюху і аварії, хоча живе наче й поряд), через її запізнення зсунулися в часі заплановані телефонні включення і, в результаті, всі окрім першого зірвалися, бо люди не могли чекати. Сергій мався приїхати теж не на 11.30, а на 10-ту (і "карета зі Ржищева" тут ні до чого, він у Києві на той момент був). Недоперестрахувався я, коротше кажучи, на всі випадки прямоефірного життя. За побажання успіхів дякую.

З приводи цитати. Перепрошую, що не назвав по-імені, дійсно лажа. Як кажуть кляті буржуї: "не мій, мабуть, сьогодні день".