ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.10.21 21:14
Ліщинове
Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.

Зібрані листям, шелестно

Кока Черкаський
2026.10.21 15:50
Гриби
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".

Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться

Борис Костиря
2026.10.21 15:09
Сніги минулого
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.

Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші

С М
2026.10.21 12:43
Гіацинтова хата (The Doors)
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день

Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг

Вячеслав Руденко
2026.10.21 11:43
Держави хитрого грача
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,

Володимир Мацуцький
2026.10.21 10:32
Критичний аналіз вірша
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні. Нижче наведено повний текст твору: ______________

хома дідим
2026.10.21 08:52
* 236 *
він не / імя /
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець

Віктор Кучерук
2026.10.21 06:03
* * *
Затягнуло димом просинь,
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.

Олег Герман
2026.10.20 20:08
Під жовтим листям
Здається іншим світ під жовтим листям.
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо

Марія Дем'янюк
2026.10.20 17:07
Чарівно
Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк

Світлана Пирогова
2026.10.20 16:18
Іди
Густий туман укутав перехрестя,
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?

Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?

Борис Костиря
2026.10.20 14:05
* * *
Підійде понеділок, і для битви
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про

Володимир Мацуцький
2026.10.20 10:36
Не зліть Україну
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?

Віктор Кучерук
2026.10.20 06:53
* * *
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?

Володимир Бойко
2026.10.20 03:39
Міжсловесні контроверсії – 2
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики. Взимку страшні не так морози, як відморозки. Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь. Питання влади в Україні для декого набагато ва

хома дідим
2026.10.20 00:14
* 235 *
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роман Коляда (1976) / Вірші

 Десь там
Олесю Берднику

Поміж білих гігантів і чорних дірок, десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк чи нам
про карму і фатум, про долю і рок? Світам
яким уклонімось, горішнім чи дольнім? Синам
чиїм прислужімось? Чи ключ від небесних брам
віддасть нам апостол зі стомлених рук, синам
правічних ілюзій? Небаченим досі світам
себе показать доведеться нескореним нам.
Між білих гігантів і чорних дірок, десь там
пульсує душею небес світотвору там-там.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-12-24 10:49:48
Переглядів сторінки твору 4418
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.465 / 5.5  (4.926 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.952 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.668
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.02.24 20:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 12:06:13 ]
О, то був – Білий Гігант. І зовні, і, головне – всередині. На ньому розповзався, не за розміром зшитий, костюм соціуму. Він вдягнений був у дві в’язниці – дванадцятирічну політичну, і в державну довічну. Але природа для нього була безмежною, бо починалася від квітки і дуба, і закінчувалась незбагненними сферами активного буття духу людини. Хтось із поетів, якщо не зраджує пам’ять, автор «Людиноптахи, птахолюди – ми», іронічно зазначив, що Бердник, мовляв, націоналізував Всесвіт, пославшись на його вірш-пісню «Україно моя». Там є такий рядок:

I зiрки вдалинi — то Вкраїни вогнi

А я все більше з роками пересвідчуюсь, що етнічне сприйняття Всесвіту неповторне у кожного народу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 13:17:25 ]
Спасибі за добрий вірш, за його ритмику: так і чується, як в степу, вночі, під зоряним Чумацьким Шляхом, хтось тривожно б'є у тулумбас - там-там, там-там, там-там...

Єдине зауваження: а чи не можна цей ритм більш виокремити візуально? Наприклад:

"Між білих гігантів і чорних дірок,
___________________________________десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок
___________________________________там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк
___________________________________чи нам
про карму і фатум, про долю і рок?
___________________________________Світам..."

Що стосується "етничного сприйняття Всесвіту" - це тема величезної наукової розвідки :) Як і сприйняття кожною окремою людиною, наприклад, поезії загалом. Як явища. Тут, мабуть, можна сказати, що той же самий Бердник відчував Всесвіт як єдину неподільну поезію речовини та думки. Це, звісно, так мені особисто ввижається :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 15:23:26 ]
Я саме так, з виділенням ритму і починав його писати. Але чомусь здалося надто штучним те виокремлення. Ритм і так очевидний. Хоча подумаю. Покоцаю рядки вордями - подивлюсь.

Дякую за відгуки! Завтра у "неостанньому дні" на "ера ФМ" якраз і говоритимемо про Бердника. Долучайтесь до розмови, ласкаво просимо! Телефон прямого ефіру 536 96 00.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 17:49:10 ]
А може й не такої вже «величезної наукової розвідки»? Може достатньо одного вірша Олексія Кацая «Моя Земля», щоб вивести з нього розмаїття сприйняття Всесвіту від найпростіших – через людину – етнос – людство? Дійсно, і, як «єдину неподільну поезію речовини та думки», зокрема, відчував Всесвіт Олесь Павлович. Можна послатись хоча б на книгу «Терновий вінець України» (Українська Видавнича Спілка, Лондон, 1985)

Романові дякую за інформацію, тільки о котрій той "неостанній день" я вже й забув.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-25 12:20:40 ]
Романе, нажаль, передача вийшла, таким собі елементом декору на костюмі соціуму. Рядова, про нерядову постать. Добре, що Ви процитували свого вірша, добре, що все-таки, через снігові затори дібрався до студії Сергій Сольоний… Все це так. Але можна було б подбати, на всяк випадок, про аудіо запис пісень Сольоного на вірші Бердника, поки Серьожа добирався, здається, зі Ржищева. За великим рахунком, можна було б і «карету» послати від Радіо «Ера» за побратимом і опорою останніх десяти років Олеся Павловича. Процитувавши мене, не погано було б, також, ім’я колеги по Майстерням назвати. Сольоному це було б не байдуже. Аж чотири рази вжив «було б». Тож є куди вдосконалюватись. Бажаю успіхів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-25 15:12:31 ]
Не люблю виправдовуватись, бо, зрештою, всім байдуже, що залишилося за кадром. А "в кадрі" вийшло дійсно далеко не так як могло б (сумна рима до Вашого "було б"). Запізнилася Метельова (пробки через завірюху і аварії, хоча живе наче й поряд), через її запізнення зсунулися в часі заплановані телефонні включення і, в результаті, всі окрім першого зірвалися, бо люди не могли чекати. Сергій мався приїхати теж не на 11.30, а на 10-ту (і "карета зі Ржищева" тут ні до чого, він у Києві на той момент був). Недоперестрахувався я, коротше кажучи, на всі випадки прямоефірного життя. За побажання успіхів дякую.

З приводи цитати. Перепрошую, що не назвав по-імені, дійсно лажа. Як кажуть кляті буржуї: "не мій, мабуть, сьогодні день".