ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2025.11.30 22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...

Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,

Микола Дудар
2025.11.30 21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…

Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,

Євген Федчук
2025.11.30 19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч

Борис Костиря
2025.11.30 15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.

Іван Потьомкін
2025.11.30 12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,

Тетяна Левицька
2025.11.30 10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.

Тетяна Левицька
2025.11.29 23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.

І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю

Микола Дудар
2025.11.29 21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…

М Менянин
2025.11.29 18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.

Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Світлана Пирогова
2025.11.29 16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роман Коляда (1976) / Вірші

 Десь там
Олесю Берднику

Поміж білих гігантів і чорних дірок, десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк чи нам
про карму і фатум, про долю і рок? Світам
яким уклонімось, горішнім чи дольнім? Синам
чиїм прислужімось? Чи ключ від небесних брам
віддасть нам апостол зі стомлених рук, синам
правічних ілюзій? Небаченим досі світам
себе показать доведеться нескореним нам.
Між білих гігантів і чорних дірок, десь там
пульсує душею небес світотвору там-там.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-24 10:49:48
Переглядів сторінки твору 3821
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.465 / 5.5  (4.926 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.952 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.668
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.02.24 20:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 12:06:13 ]
О, то був – Білий Гігант. І зовні, і, головне – всередині. На ньому розповзався, не за розміром зшитий, костюм соціуму. Він вдягнений був у дві в’язниці – дванадцятирічну політичну, і в державну довічну. Але природа для нього була безмежною, бо починалася від квітки і дуба, і закінчувалась незбагненними сферами активного буття духу людини. Хтось із поетів, якщо не зраджує пам’ять, автор «Людиноптахи, птахолюди – ми», іронічно зазначив, що Бердник, мовляв, націоналізував Всесвіт, пославшись на його вірш-пісню «Україно моя». Там є такий рядок:

I зiрки вдалинi — то Вкраїни вогнi

А я все більше з роками пересвідчуюсь, що етнічне сприйняття Всесвіту неповторне у кожного народу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 13:17:25 ]
Спасибі за добрий вірш, за його ритмику: так і чується, як в степу, вночі, під зоряним Чумацьким Шляхом, хтось тривожно б'є у тулумбас - там-там, там-там, там-там...

Єдине зауваження: а чи не можна цей ритм більш виокремити візуально? Наприклад:

"Між білих гігантів і чорних дірок,
___________________________________десь там
катастроф і колапсів, наднових зірок
___________________________________там-там.
Пульсує той ритм і співає пророк
___________________________________чи нам
про карму і фатум, про долю і рок?
___________________________________Світам..."

Що стосується "етничного сприйняття Всесвіту" - це тема величезної наукової розвідки :) Як і сприйняття кожною окремою людиною, наприклад, поезії загалом. Як явища. Тут, мабуть, можна сказати, що той же самий Бердник відчував Всесвіт як єдину неподільну поезію речовини та думки. Це, звісно, так мені особисто ввижається :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-24 15:23:26 ]
Я саме так, з виділенням ритму і починав його писати. Але чомусь здалося надто штучним те виокремлення. Ритм і так очевидний. Хоча подумаю. Покоцаю рядки вордями - подивлюсь.

Дякую за відгуки! Завтра у "неостанньому дні" на "ера ФМ" якраз і говоритимемо про Бердника. Долучайтесь до розмови, ласкаво просимо! Телефон прямого ефіру 536 96 00.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 17:49:10 ]
А може й не такої вже «величезної наукової розвідки»? Може достатньо одного вірша Олексія Кацая «Моя Земля», щоб вивести з нього розмаїття сприйняття Всесвіту від найпростіших – через людину – етнос – людство? Дійсно, і, як «єдину неподільну поезію речовини та думки», зокрема, відчував Всесвіт Олесь Павлович. Можна послатись хоча б на книгу «Терновий вінець України» (Українська Видавнича Спілка, Лондон, 1985)

Романові дякую за інформацію, тільки о котрій той "неостанній день" я вже й забув.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-25 12:20:40 ]
Романе, нажаль, передача вийшла, таким собі елементом декору на костюмі соціуму. Рядова, про нерядову постать. Добре, що Ви процитували свого вірша, добре, що все-таки, через снігові затори дібрався до студії Сергій Сольоний… Все це так. Але можна було б подбати, на всяк випадок, про аудіо запис пісень Сольоного на вірші Бердника, поки Серьожа добирався, здається, зі Ржищева. За великим рахунком, можна було б і «карету» послати від Радіо «Ера» за побратимом і опорою останніх десяти років Олеся Павловича. Процитувавши мене, не погано було б, також, ім’я колеги по Майстерням назвати. Сольоному це було б не байдуже. Аж чотири рази вжив «було б». Тож є куди вдосконалюватись. Бажаю успіхів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2008-12-25 15:12:31 ]
Не люблю виправдовуватись, бо, зрештою, всім байдуже, що залишилося за кадром. А "в кадрі" вийшло дійсно далеко не так як могло б (сумна рима до Вашого "було б"). Запізнилася Метельова (пробки через завірюху і аварії, хоча живе наче й поряд), через її запізнення зсунулися в часі заплановані телефонні включення і, в результаті, всі окрім першого зірвалися, бо люди не могли чекати. Сергій мався приїхати теж не на 11.30, а на 10-ту (і "карета зі Ржищева" тут ні до чого, він у Києві на той момент був). Недоперестрахувався я, коротше кажучи, на всі випадки прямоефірного життя. За побажання успіхів дякую.

З приводи цитати. Перепрошую, що не назвав по-імені, дійсно лажа. Як кажуть кляті буржуї: "не мій, мабуть, сьогодні день".