ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 ІСТОРІЯ
Образ твору Історичні вітри не уміють співати з душею
Про кавказький кинджал, де карбований кровію вірш,
Про багаття монголів загашені їх же сечею
І могильну траву у високій підводній траві.
Про заховане в церкві мазепинське золото біле,
Журавлино-весняне забуте весілля садів
І про те, як ще обри до обрію синього бігли,
І про те, як Отой світ народженню цього радів.
Як горіли степи й розмовляли про вітер ялини,
Не святі, та посвячені, пасли легенди волхви,
Дід Григорій чудний самокрутку із бюлетня слинив
І шукав собі місце на вічність у небі трави.
«Молодьож» танцювала – весела, як люди первісні.
І прощали поети своїм побратимам гріхи,
Хто помер молодим десь якраз посередині пісні,
Не розпасши у корчмах свої золоті потрохи.
Усе більш самота душу степом і морем манила
І заразні, мов страх, в сни приходили ті, хто чужі...
Десь із ядер клітин проростали шаблі, наче крила,
Проти течії Лети училися серцем пливти.

В чорні діри свідомості лазили фройди та хвойди
І шукали там сала, калини, молочних братів.

Пуповина відрізана. Ера відходить – як води –
І змиває усе на невічній спіральній путі.

...Отака-от історія – втомлена офіціантка,
Отака-от радянська і рідна, і радісна бідність життя.
Все почнеться зі смерті – як обри, як анти...
Тільки нащо історії взяте на Той світ дитя?..

Синім Місяцем всім усміхнеться прехитрий диявол.
Він вже в космосі був... Може, він і придумав людей?..
Те, що тілом зоветься, – то глина дешевої слави,
А душі ще не мацав наразі ніхто і ніде.

Краще цих таємниць, мабуть, справді не знати ніколи.
Заболіли сніги, забіліли сади, як фата...
І вернулись до себе ті обри й татаро-монголи...
І зосталася осінь... і зір он орда золота.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Зоряна Замкова 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ольга Ляснюк 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-25 13:34:14
Переглядів сторінки твору 8061
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.338 / 5.83  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2008-12-25 17:14:11 ]
"Усе більш самота душу степом і морем манила" - що не рядок, то влучний і гострий, як кавказький кинджал.
Лірика Павлюка - урок високої поетичної майстерності!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Замкова (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 10:23:25 ]
Повністю погоджуюсь з Тарасом - це висока поетична майстерність, скарбниця образів.Зачудована.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 11:50:47 ]
Ігоре, я не знаю чи сміятися чи плакати коли "обсервую" оцінки твоїх віршів))
Воно (оцінки) тобі тре*?)))

пан Ляшкевич може обуритися, мовляв чого це я "агітую"... Але, ну... уявімо, що якась молода авторка мило глипне ранковим postкоїтусним поглядом на цей сайт, і впаде їй в око оцінка 6,5 за якусь графоманію і (6-5,5) - що тобі оце наставили. Уявляєш, ото вона, не вируливши "тєму", подумає, що раз там вище - то є "лучше"... а далі - "нє сотворі сєбє куміра" у голівці цієї дівчинки трансформується у суміш Лесі Українки+Лесь Подерев*янський))) Уявляєш ШО з того вийде?!))
Ех!..

Успіхів і натхнення нам усім! Най би вже швидше минув оцей убивчий і (б)лядський рік...

Здибаємося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-26 11:57:38 ]
Молода авторка глянула.

І нічого в молодої авторки в голові не змішалося))))

із теплом,
Ганна, 19 років.

Хто наступний?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 12:32:02 ]
То ти, Ганю, не в тому, "postкоїтусному" стані, в якому пан Короташ звик залишати молодих авторок :) Тому з твоєю головою все в повномуу порядку, не переймайся :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-26 12:46:16 ]
еммм...а що таке postкоїтусний стан? О_о

з контексту бачу лишень, що щось погане :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 12:50:41 ]
нууууу, чому погане... це залежить від коїтусу :) Тільки не запитуй мене, що таке коїтус :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-26 12:55:25 ]
О Боже!!!

Тільки щойно дізналася, що воно таке!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 13:04:47 ]
Ч.Ж. має рацію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-26 12:37:19 ]
Мир вам браття і сестри!
Тільки у різноманітті сила істини.
У мирному різноманітті! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 13:05:37 ]
дякую, шановний БОТе))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 13:29:42 ]
Насправді - філігранно і надзвичайно насичено...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-26 20:30:30 ]
Ігоре,
Ви один з небагатьох суч-укр-поетів (для мене), котрих хочеться перечитувати і чекати з нетерпінням нових поезій...
Тішуся, що є у кого повчитися і від кого - наповняти душевний стан божественним нектаром істини.
Знімаю свого ковбойського капелюха,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2008-12-27 16:18:57 ]
Що ж, Юрію, коли Ви знімаєте свого ковбойського капелюха, то я відчуваю, яка тяжка (хоча й тепла :)) "шапка Мономаха". Мої вірші - немоя заслуга. Тому переадресовую Ваше добре слово генам, долі... десь туди -- у глибоку висоту.
От якщо б Ви мене як людину знали - і за мужність, скажімо, чи вірність руку потиснули, я покулупав би піч, яка у нас "більша за хату". Але, на жаль, козак з мене такий собі, громадянин також...
Але (якщо зовсім чесно :) ), то Дякую.
Мені ваші вірші загалом також, як знаєте, щиро сподобалися!
Отож, Юрію, Будьмо і тримаймося!
Удачі!
До зустрічі.

Ігор павлюк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-12-26 22:06:54 ]
"Історія" - улюблений мій вірш з твоїх останніх, Ігоре. А тепер і не тільки мій.
Отака вона, наша історія, втомлена офіціантка.
Глина дешевої слави...
Десь із ядер клітин проростали шаблі, наче крила... Дякую.