
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.02.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександра Барановська (1993) /
Публіцистика
Вечна ли любовь?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вечна ли любовь?
Вечна ли любовь???
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію