ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.26
18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
2024.09.26
14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
2024.09.26
09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
2024.09.26
08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
2024.09.26
06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
2024.09.26
06:15
Ворог він є ворг… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
2024.09.25
20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
2024.09.25
20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
2024.09.25
13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча
2024.09.25
09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…
Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…
Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще
2024.09.25
06:33
Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…
2024.09.25
05:58
Що не слово – то кара,
що не думка – так ляпас.
Ми з тобою не пара.
Я конкретно уляпавсь.
Все могло бути гірше,
але завтра субота.
Не турбуй мене більше –
остогидла робота.
що не думка – так ляпас.
Ми з тобою не пара.
Я конкретно уляпавсь.
Все могло бути гірше,
але завтра субота.
Не турбуй мене більше –
остогидла робота.
2024.09.24
23:55
У сутінках писати важко, особливо коли немає палаючого світильника і годі його шукати. І все таки в сутінкові епохи (а такі епохи настають частенько, нам навіть не в дивовижку) завжди знаходяться люди, що продовжують писати, іноді навіть самі не розбираюч
2024.09.24
23:11
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся!
Між слів і дій тамтешніх віднайди
Наміри й помисли, далекі сьогоденню.
Чи хоч на гріх бодай один поменшало?»-
Не знати чий щораз
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся!
Між слів і дій тамтешніх віднайди
Наміри й помисли, далекі сьогоденню.
Чи хоч на гріх бодай один поменшало?»-
Не знати чий щораз
2024.09.24
22:37
У містичному і в міру готичному місті Станіславі різними його старовинними вуличками гуляють різні типажі. І вміють вони якось не перетинатися, створювати на кожній вуличці свій мікросвіт. Особливо це стосується жінок. Я не маю на увазі часи, коли одна з
2024.09.24
21:55
Із Олексія Ейснера
По юрмі пройде вдих глибокий,
й урветься враз жіночий плач,
коли, надувши люто щоки,
«похід» зіграє штаб–трубач.
Устромляться у небо піки;
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...По юрмі пройде вдих глибокий,
й урветься враз жіночий плач,
коли, надувши люто щоки,
«похід» зіграє штаб–трубач.
Устромляться у небо піки;
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександра Барановська (1993) /
Публіцистика
Вечна ли любовь?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вечна ли любовь?
Вечна ли любовь???
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію