Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.11
06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..)
Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
2026.01.09
19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
2026.01.09
18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
2026.01.09
16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
2026.01.09
15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
2026.01.09
13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
2026.01.09
11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександра Барановська (1993) /
Публіцистика
Вечна ли любовь?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вечна ли любовь?
Вечна ли любовь???
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
