Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександра Барановська (1993) /
Публіцистика
Вечна ли любовь?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вечна ли любовь?
Вечна ли любовь???
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
Много кто говорит, что любовь вечна! Не знаю, как вы, но я считаю, что это наивная детская сказка! Где вы видели чувства, которые длятся от первой встречи до последнего вздоха, кроме глупых книжек? Вы мне покажите пару, которая хранит свою любовь в течении хотя бы двадцати лет, не говоря уже о вечности! Чтоб найти таких счастливчиков надо объехать добрую половину земного шара.
Конечно, наши бабушки и дедушки живут законным браком в среднем около 40 – 50 лет, но когда вы в последний раз слышали ласковое слово от них, посланное друг другу? Естественно, гостям они демонстрируют самые теплые и нежные чувства, но стоит последнему гостю выйти за дверь, как вся романтика моментально улетучивается, и остается грубое «Помоги убрать стол, чего разлегся?!», или «Что, голова болит? Говорил тебе, курица старая, не пей вина, а она… да что с тебя возьмешь…». Никогда дедушка не предложит бабушке сесть в кресло, пока он помоет посуду, а бабушка не ободрит его своей лучезарной улыбкой, когда тому, после очередной стопки, заболит голова. И вы называете это любовью?
Вы можете привести мне в пример Ромео и Джульетту, или Коломбо и Кармелиту, или многих других влюбленных самоубийц, но это скорее любовь «до смерти», чем вечная. Готова поспорить: прожили бы они чуть больше вместе, ни о какой смерти ради спасения любви не было бы речи. За несколько совместных лет жизни они бы упились своим счастьем и закончили так же, как наши дорогие бабушки и дедушки. Их судьбу решила минутная страсть.
Все пары рано или поздно распадаются. Некоторые официально и открыто, а некоторые терпят друг друга до конца. Но скорее по привычке, чем от большой любви.
А как тяжело перенести первое расставание! Ведь когда ты впервые по-настоящему влюбляешься, кажется, что это навечно, что вашему счастью не будет предела, что оно безгранично. И когда ваша вторая половинка дает вам понять, что вы ей абсолютно безразличны, ваше сердце разлетается на тысячи мелких кусочков, и кажется, что боль не угаснет никогда, что ее не сотрут ни время, ни дожди. Но проходит некоторое время, и вы замечаете, что ваш сосед, оказывается, не такой уж толстый и страшный. Все забыто!
Так что ни о какой вечной любви не может быть и речи!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
