ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Публіцистика

 Сияние. Размышления о Егоре Летове.
19.02.2008 года, находясь в служебной командировке в Донецке, днем, примерно в обеденное время, я слушал песни Егора Летова. Когда в наушниках доиграла песня «Сияние», меня пронзила мысль: «А ведь он скоро умрет». Мысль была такая четкая, явная и естественная, что я сам этому поразился. Это было не предположение, а утверждение.

Спустя один день, мне по телефону сообщили, что Летов действительно умер. Не верилось в такое совершенно и, лишь добравшись до интернета, я понял, что это все же правда…

Один мой друг однажды сказал, что ему всегда интересны умершие творцы с той точки зрения, что больше ничего не будет написано, создано… То есть, совершенно, ничего и никогда. Понимание этого пришло вместе со смертью Егора.

Давно у меня сложилось впечатление, что Летов прощается. Тема смерти была у Летова-поэта темой корневой. Метафизический смысл смерти, основанный на собственном опыте, Летов совершенно ужасающим образом выражает в песне «Прыг-Скок»:

Из земной юдоли
В неведомые боли — прыг-скок!!!
прыг-скок!!!
прыг-скок!!!
прыг-скок!!!
Прыг под землю
Скок на облако
Прыг под землю
Скок на облако

Не менее страшно, усиленная своей конкретикой, звучит песня «Семь шагов»:

Нет уж лучше ты послушай
Как впивается в ладони дождь
Слушай как по горлу пробегает мышь
Слушай как под сердцем возникает брешь
Как в желудке копошится зима
Как ползёт по позвоночнику землистый лишай
Как вливается в глазницы родниковый поток
Как настырный одуванчик раздирает асфальт
Как ржавеют втихомолку потаённые прозрачные двери.

Слушай как сквозь кожу прорастает рожь
Слушай как по горлу пробегает мышь
Слушай как в желудке пузырится смех
Слушай как спешит по гулким венам вдаль твоя сладкая радуга
Звонкая радуга
Как на яблоне на ветке созревает звезда
Крошечная, поздняя, милая, ручная

К концу жизни Летова тема смерти приобретает все более явные черты и проецируется на самого поэта. Прощальной звучит песня «Без меня»:

Корка хлеба без меня
Пальцем в небо — без меня
Без меня — апрель, без меня — январь
Без меня — капель, без меня — отрывной календарь на стене…

Летов, никогда не сдающийся, сильный и волевой, прощается с миром. Странно. Но странно только на первый взгляд.

На самом деле, творец, достигающий предела во всем, что бы он ни делал, должен сознавать, что каждый раз этот передел может оказаться последним.

Думаю, что Летов очень четко это понимал. Ведь он - борец за жизнь и естествоиспытатель смерти -многократно, даже чисто физически, находился в состоянии между…

Сейчас, много пишут о том, что вместе с Летовым ушла эпоха, что поколения людей были воспитаны его творчеством. Все это, несомненно, так. Именно Летов, предельно честный перед собой, балансирующий на грани между сомнениями и пониманием, интуитивно прикасался к истине и трансформировал ее в свое творчество. Но какова цена для творца?

В своих интервью Егор неоднократно говорил, что он не чувствует ответственности за свои произведения, ибо они представляют собой некие отдельные объекты, с ним связанные лишь своим происхождением. С такой позицией нельзя не согласиться. Летов был, по сути, поэтом-медиумом между идеей и нашим сознанием. Такое возможно исключительно при наличии глубокой и осознанной веры. И, как бы ни относились к его творчеству и личности люди, равнодушных среди них нет.

Однако за все надо платить. И утверждение отсутствия ответственности за свои произведения не освобождает художника от необходимости расплачиваться за само их создание. Повторюсь, Летов не мог этого не понимать.

В отличие от приведенных мной цитат смертельно тяжелых вещей о смерти, песня «Сияние» полностью соответствует своему названию. Оставляет чувство спокойного умиротворения, гармонии с жизнью на пороге смерти.
Именно после прослушивания этой вещи у меня возникло ощущение, что Егор достиг какого-то высшего предела, порога, за которым не остается физической жизни и физической смерти, где нет этих опасных граней, которые заставляют работать инстинкт самосохранения. Но есть понимание и сияние.

Спят леса и селения
Небеса и сомнения
Но сиянье обрушится вниз
Станет твоей судьбой

Спят планеты и яблоки
Спят тревоги и радуги
Но сиянье обрушится вниз
Станет твоей душой

Спят зверьки и растения
Небеса и сомнения
Но сиянье обрушится вниз
Станет твоей землёй
Но сиянье обрушится вниз
Станет самим тобой.

Егор Летов ушёл из жизни 19 февраля 2008 года, во сне, у себя дома в Омске.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-02-18 13:26:26
Переглядів сторінки твору 1228
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній