ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Публіцистика

 Сияние. Размышления о Егоре Летове.
19.02.2008 года, находясь в служебной командировке в Донецке, днем, примерно в обеденное время, я слушал песни Егора Летова. Когда в наушниках доиграла песня «Сияние», меня пронзила мысль: «А ведь он скоро умрет». Мысль была такая четкая, явная и естественная, что я сам этому поразился. Это было не предположение, а утверждение.

Спустя один день, мне по телефону сообщили, что Летов действительно умер. Не верилось в такое совершенно и, лишь добравшись до интернета, я понял, что это все же правда…

Один мой друг однажды сказал, что ему всегда интересны умершие творцы с той точки зрения, что больше ничего не будет написано, создано… То есть, совершенно, ничего и никогда. Понимание этого пришло вместе со смертью Егора.

Давно у меня сложилось впечатление, что Летов прощается. Тема смерти была у Летова-поэта темой корневой. Метафизический смысл смерти, основанный на собственном опыте, Летов совершенно ужасающим образом выражает в песне «Прыг-Скок»:

Из земной юдоли
В неведомые боли — прыг-скок!!!
прыг-скок!!!
прыг-скок!!!
прыг-скок!!!
Прыг под землю
Скок на облако
Прыг под землю
Скок на облако

Не менее страшно, усиленная своей конкретикой, звучит песня «Семь шагов»:

Нет уж лучше ты послушай
Как впивается в ладони дождь
Слушай как по горлу пробегает мышь
Слушай как под сердцем возникает брешь
Как в желудке копошится зима
Как ползёт по позвоночнику землистый лишай
Как вливается в глазницы родниковый поток
Как настырный одуванчик раздирает асфальт
Как ржавеют втихомолку потаённые прозрачные двери.

Слушай как сквозь кожу прорастает рожь
Слушай как по горлу пробегает мышь
Слушай как в желудке пузырится смех
Слушай как спешит по гулким венам вдаль твоя сладкая радуга
Звонкая радуга
Как на яблоне на ветке созревает звезда
Крошечная, поздняя, милая, ручная

К концу жизни Летова тема смерти приобретает все более явные черты и проецируется на самого поэта. Прощальной звучит песня «Без меня»:

Корка хлеба без меня
Пальцем в небо — без меня
Без меня — апрель, без меня — январь
Без меня — капель, без меня — отрывной календарь на стене…

Летов, никогда не сдающийся, сильный и волевой, прощается с миром. Странно. Но странно только на первый взгляд.

На самом деле, творец, достигающий предела во всем, что бы он ни делал, должен сознавать, что каждый раз этот передел может оказаться последним.

Думаю, что Летов очень четко это понимал. Ведь он - борец за жизнь и естествоиспытатель смерти -многократно, даже чисто физически, находился в состоянии между…

Сейчас, много пишут о том, что вместе с Летовым ушла эпоха, что поколения людей были воспитаны его творчеством. Все это, несомненно, так. Именно Летов, предельно честный перед собой, балансирующий на грани между сомнениями и пониманием, интуитивно прикасался к истине и трансформировал ее в свое творчество. Но какова цена для творца?

В своих интервью Егор неоднократно говорил, что он не чувствует ответственности за свои произведения, ибо они представляют собой некие отдельные объекты, с ним связанные лишь своим происхождением. С такой позицией нельзя не согласиться. Летов был, по сути, поэтом-медиумом между идеей и нашим сознанием. Такое возможно исключительно при наличии глубокой и осознанной веры. И, как бы ни относились к его творчеству и личности люди, равнодушных среди них нет.

Однако за все надо платить. И утверждение отсутствия ответственности за свои произведения не освобождает художника от необходимости расплачиваться за само их создание. Повторюсь, Летов не мог этого не понимать.

В отличие от приведенных мной цитат смертельно тяжелых вещей о смерти, песня «Сияние» полностью соответствует своему названию. Оставляет чувство спокойного умиротворения, гармонии с жизнью на пороге смерти.
Именно после прослушивания этой вещи у меня возникло ощущение, что Егор достиг какого-то высшего предела, порога, за которым не остается физической жизни и физической смерти, где нет этих опасных граней, которые заставляют работать инстинкт самосохранения. Но есть понимание и сияние.

Спят леса и селения
Небеса и сомнения
Но сиянье обрушится вниз
Станет твоей судьбой

Спят планеты и яблоки
Спят тревоги и радуги
Но сиянье обрушится вниз
Станет твоей душой

Спят зверьки и растения
Небеса и сомнения
Но сиянье обрушится вниз
Станет твоей землёй
Но сиянье обрушится вниз
Станет самим тобой.

Егор Летов ушёл из жизни 19 февраля 2008 года, во сне, у себя дома в Омске.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-02-18 13:26:26
Переглядів сторінки твору 1274
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній