ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.22
11:35
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.
Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.
Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
2024.05.22
11:30
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Освітлюють нам лиця,-
Такими всі ви бачитесь мені,
Вагітні різномовні молодиці.
Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
Лякають війнами в словесному двобої,
Інші громи вчуваються мені:
Що навесні кульбабами і маками
Освітлюють нам лиця,-
Такими всі ви бачитесь мені,
Вагітні різномовні молодиці.
Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
Лякають війнами в словесному двобої,
Інші громи вчуваються мені:
2024.05.22
09:07
БАНАЛЬНА ДРАМА
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ЛИЦЕДІЙ - актор і поет, моложавий, симпатичний, такий тип зазвичай подобається жінкам за 50.
СЕНСЕЙ - поет, спортивної статури, вже не першої свіжості, володар чорного поясу, отриманого на районних міжнародних змаганнях
2024.05.22
06:37
Зручно влаштувавшись за столом на кухні,
Перед тим, як далі бесіду вести,
Наповняю пивом череп’яні кухлі,
Бо міцніш напою не бажаєш ти.
Я також не хочу вводити в оману
Ні тебе, мій друже, ні себе в цю мить, –
І від склянки пива теж буваю п’я
Перед тим, як далі бесіду вести,
Наповняю пивом череп’яні кухлі,
Бо міцніш напою не бажаєш ти.
Я також не хочу вводити в оману
Ні тебе, мій друже, ні себе в цю мить, –
І від склянки пива теж буваю п’я
2024.05.22
05:33
Нічний гадючник: музика, вино,
у караоке хтось волає Лепса
і на пілоні крутиться – воно…
не зрозуміло принц то чи принцеса.
У нас 200-тим їде тракторист,
а комбайнеру відірвало руки.
В столиці не почути міни свист,
у караоке хтось волає Лепса
і на пілоні крутиться – воно…
не зрозуміло принц то чи принцеса.
У нас 200-тим їде тракторист,
а комбайнеру відірвало руки.
В столиці не почути міни свист,
2024.05.22
02:03
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
2024.05.22
00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
2024.05.21
23:17
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
2024.05.21
21:39
Боги Богів...і тих Богів Боги,
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
2024.05.21
20:32
А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Яна Іванна (1986) /
Проза
Чекаючи на оновлення...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чекаючи на оновлення...
Місто лежало в руїнах, безпорадно захлинаючись у знемозі і чекаючи на оновлення під впевненими наглими пальцями процесу перманентної реконструкції. Спалахуючи спочатку поодинокими вогнями, зараз заповнювалось мелодією нечутного, але ритмічного, сміливого вальсу ліхтарів і неону, місто поскиглювало від тиску байдуже і заклопотано поспішаючих автомобілів і автомобільчиків з однаково сумними і втомленими очима, що вміло ховались за яскравими масками купленого лоску і витонченої манірності. Автомобілі і автомобільчики штовхалися, дихали одне одному в потилицю і пронизливо істерично визчали, ніби тільки їм було куди поспішати, вибудовуючи таким чином довгі і втомливі черги.
Місто посміхалося, купаючись в ніжності вечірньої весняної знемоги, що дарувала солодку спокусу тепла і розбещеної ніжності. Місто ладне було голосно заливатися нахабним сміхом, незважаючи на сірі втомлені обличчя і безформний хаос розрухи, поглинувшого його.
І як недивно саме цей весняний напівфабрикат, неякісний продукт суміші постсоціалістичної реальності та утопічно-казкового шарму лицемірних реклам примусив мене згадати про те, що я так наполегливо і заповзято день у день наказувала собі забути. Як, ну як серед галасу вічно купуючих і продаючих спекулянтів почути голос, що потребує тебе, а не дешевої блискучої іграшки? Як, ну як не стати товаром, патріотично крокуючи в ногу з країною, що щойно стала на рейки ринкової економіки і всіляко намагається виправдати виказану їй довіру, в готовності продати ну що завгодно, аби тільки продати. Як не стати товаром, коли скрізь прискіпливі погляди нового покоління торгових агентів скрізь вішають на тобі бірки і пропонують ціну? Єдине радує, поки я противилась таким товарно-грошовим відносинам моя ціна росла. Важко залишатись людиною у добу розквіту капіталізму, коли правила диктують не совість і мораль, а теорія меркантилізму, коли краса стає продуктом споживання тих, хто не втрачає гостроту слуху до шарудіння лискучих папірців з водними знаками, а любов знецінюється під тиском фальшивого мерехтіння розрекламованих спокус. Важко залишатися людиною, а не товаром.
Я скажу просто: просто не забути шелест трав і солодку ніч, сп’янілу від поцілунків спраглих одне одного шалених коханців, просто не забути бурхливого аромату бузку, що так відчайдушно заполонив твої легені незалежною прохолодою свого напою, просто не забути найпрекраснішого в світі обличчя, що сяє смарагдовим теплом невтомно сміливих, чистих, мудрих очей твоєї матері, просто не забути тих перших невпевнених слів і смішного, криштально чистого рум’янцю на зніяковілих, відвертих щічках, просто не забути якою солодкою буває роса і гострими зорі, якими сміливими бувають перші невпевнені зізнання і чистими доторки бажання, якими ніжними бувають сухі виснажені, потріскані мамині руки і яким терпко легким буває багряно-жовтий смуток останнього вересневого вальсу після якого усе так стрімко змінюється і ти мчишся, пориваючись озирнутись туди, аби запам’ятати і вже ніколи не забути, але шалений вир поглинає і кидає тобою у неймовірних ритмах, не залишаючи крихітної змоги озирнутися.
- Квиток, дівчино, придбайте виточок! - замахала переді мною руками маленька жіночка кондуктор, повертаючи мене з небуття своїх роздумів до консервної бляшанки вщент заповненої, щільно укомплектованої маринованою продукцією урбанізації глобального конвеєрного виробництва. От цікаво мені і чому проїжджаючи повз руїни реконструкції Московської площі я кожного разу починаю думати про кохання? Де зв’язок? Може тому що я також хочу бути зруйнованою. І бажано не частково, як ця площа, а вщент! Так, я хочу бути зруйнованою, і не тому, що я собі не подобаюсь такою, як є, а тому ,що яке значення має оте саме яке я є, коли поруч нема того, для кого бути-о, як закрутила! Так, хочу бути зруйнованою, аби стати новою, ще більш прекрасною і наповненою життям, ще більш важливою і досконалою. Хочу бути зруйнованою під натиском бажання жити і відчувати, і лежати, похлипуючи у легкій знемозі, випроставшись на простирадлі, чекаючи на оновлення!
Місто посміхалося, купаючись в ніжності вечірньої весняної знемоги, що дарувала солодку спокусу тепла і розбещеної ніжності. Місто ладне було голосно заливатися нахабним сміхом, незважаючи на сірі втомлені обличчя і безформний хаос розрухи, поглинувшого його.
І як недивно саме цей весняний напівфабрикат, неякісний продукт суміші постсоціалістичної реальності та утопічно-казкового шарму лицемірних реклам примусив мене згадати про те, що я так наполегливо і заповзято день у день наказувала собі забути. Як, ну як серед галасу вічно купуючих і продаючих спекулянтів почути голос, що потребує тебе, а не дешевої блискучої іграшки? Як, ну як не стати товаром, патріотично крокуючи в ногу з країною, що щойно стала на рейки ринкової економіки і всіляко намагається виправдати виказану їй довіру, в готовності продати ну що завгодно, аби тільки продати. Як не стати товаром, коли скрізь прискіпливі погляди нового покоління торгових агентів скрізь вішають на тобі бірки і пропонують ціну? Єдине радує, поки я противилась таким товарно-грошовим відносинам моя ціна росла. Важко залишатись людиною у добу розквіту капіталізму, коли правила диктують не совість і мораль, а теорія меркантилізму, коли краса стає продуктом споживання тих, хто не втрачає гостроту слуху до шарудіння лискучих папірців з водними знаками, а любов знецінюється під тиском фальшивого мерехтіння розрекламованих спокус. Важко залишатися людиною, а не товаром.
Я скажу просто: просто не забути шелест трав і солодку ніч, сп’янілу від поцілунків спраглих одне одного шалених коханців, просто не забути бурхливого аромату бузку, що так відчайдушно заполонив твої легені незалежною прохолодою свого напою, просто не забути найпрекраснішого в світі обличчя, що сяє смарагдовим теплом невтомно сміливих, чистих, мудрих очей твоєї матері, просто не забути тих перших невпевнених слів і смішного, криштально чистого рум’янцю на зніяковілих, відвертих щічках, просто не забути якою солодкою буває роса і гострими зорі, якими сміливими бувають перші невпевнені зізнання і чистими доторки бажання, якими ніжними бувають сухі виснажені, потріскані мамині руки і яким терпко легким буває багряно-жовтий смуток останнього вересневого вальсу після якого усе так стрімко змінюється і ти мчишся, пориваючись озирнутись туди, аби запам’ятати і вже ніколи не забути, але шалений вир поглинає і кидає тобою у неймовірних ритмах, не залишаючи крихітної змоги озирнутися.
- Квиток, дівчино, придбайте виточок! - замахала переді мною руками маленька жіночка кондуктор, повертаючи мене з небуття своїх роздумів до консервної бляшанки вщент заповненої, щільно укомплектованої маринованою продукцією урбанізації глобального конвеєрного виробництва. От цікаво мені і чому проїжджаючи повз руїни реконструкції Московської площі я кожного разу починаю думати про кохання? Де зв’язок? Може тому що я також хочу бути зруйнованою. І бажано не частково, як ця площа, а вщент! Так, я хочу бути зруйнованою, і не тому, що я собі не подобаюсь такою, як є, а тому ,що яке значення має оте саме яке я є, коли поруч нема того, для кого бути-о, як закрутила! Так, хочу бути зруйнованою, аби стати новою, ще більш прекрасною і наповненою життям, ще більш важливою і досконалою. Хочу бути зруйнованою під натиском бажання жити і відчувати, і лежати, похлипуючи у легкій знемозі, випроставшись на простирадлі, чекаючи на оновлення!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію