ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.04 21:59
Ці марення і візії природи
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.

Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,

Євген Федчук
2025.09.04 19:28
Московія у ті часи росла.
Мов ракова пухлина розповзалась.
Земель собі в Європі нахапалась,
Уже й до Польщі руки простягла.
Упхавши Казахстан за дві щоки,
На Індію вже хижо позирала,
Хоч Англія в той час там панувала
Та москалі вже мріяли – «поки»

Марія Дем'янюк
2025.09.04 15:42
Тато сина обіймав,
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний, дужий богатир
Будеш ти, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш свою Вітчизу.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.04 14:28
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Солом'яне з

Світлана Пирогова
2025.09.04 12:48
Не забарилась панна, то ж прийшла
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,

Артур Сіренко
2025.09.04 12:44
Сойка-віщунка
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).

Тетяна Левицька
2025.09.04 09:45
Сьорбнула я біди чимало,
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.

В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду

Юрій Гундарєв
2025.09.04 09:19
Притулюся до твого живота вухом,
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…

2025 рік

Віктор Кучерук
2025.09.04 07:46
Завжди чогось не вистачає
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.

Борис Костиря
2025.09.03 21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.

І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить

Тетяна Левицька
2025.09.03 20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.

За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями

Юлія Щербатюк
2025.09.03 18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.

Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,

С М
2025.09.03 16:19
атож-бо день руйнує ніч
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи

проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей

Світлана Майя Залізняк
2025.09.03 09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.


Пензликом

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Висоцький (1938 - 1980) / Вірші

 1967-3
Образ твору Песня про плотника Иосифа,
деву Марию, Святого Духа и непорочное зачатие


Возвращаюся с работы,
Рашпиль ставлю у стены,
Вдруг в окно порхает кто-то
Из постели от жены!

Я, конечно, вопрошаю:
"Кто такой?"
А она мне отвечает:
"Дух святой!"

Ох, я встречу того Духа -
Ох, отмечу его в ухо!
Дух он тоже Духу рознь:
Коль святой - так Машку брось!

Хоть ты - кровь голубая,
Хоть ты - белая кость, -
Ведь родится Он, и знаю -
Не пожалует Христос!

Машка - вредная натура -
Так и лезет на скандал, -
Разобиделася, дура:
Вроде, значит, помешал!

Я сперва-сначала с лаской:
То да се...
А она - к стене с опаской:
"Нет, и все!"

Я тогда цежу сквозь зубы,
Но уже, конечно, грубо:
"Хоть он возрастом и древний,
Хоть годов ему тыщ шесть, -
У него в любой деревне
Две-три бабы точно есть!"

Я - к Марии с предложеньем, -
Я на выдумки мастак! -
Мол, в другое воскресенье
Ты, Мария, сделай так:

Я потопаю под утро -
Мол, пошел, -
А ты прими его как будто,
Хорошо?

Ты накрой его периной -
И запой, - тут я с дубиной!
Он - крылом, а я - колом,
Он - псалмом, а я - кайлом!

Тут, конечно, он сдается -
Честь Марии спасена, -
Потому что мне сдается,
Этот Ангел - Сатана!

...Вот влетаю с криком, с древом,
Весь в надежде на испуг...
Машка плачет. "Машка, где он?"
"Улетел, желанный Дух!"

"Как же это, я не знаю,
Как успел?"
"Да вот так вот, - отвечает, -
Улетел!

Он псалом мне прочитал
И крылом пощекотал..."
"Так шутить с живым-то мужем!
Ах ты скверная жена!.."
Я взмахнул своим оружьем...
Смейся, смейся, Сатана!

1967

x x x

От скучных шабашей
Смертельно уставши,
Две ведьмы идут и беседу ведут:
"Ну что ты, брат-ведьма,
Пойтить посмотреть бы,
Как в городе наши живут!

Как все изменилось!
Уже развалилось
Подножие Лысой горы.
И молодцы вроде
Давно не заходят -
Остались одни упыри..."

Спросил у них леший:
"Вы камо грядеши?"
"Намылились в город - у нас ведь тоска!.
"Ах, гнусные бабы!
Да взяли хотя бы
С собою меня, старика".

Ругая друг дружку,
Взошли на опушку.
Навстречу попался им враг-вурдалак.
Он скверно ругался,
Он к ним увязался,
Кричал, будто знает, что как.

Те к лешему: как он?
"Возьмем вурдалака!
Но кровь не сосать и прилично вести!"
Тот малость покрякал,
Клыки свои спрятал -
Красавчиком стал, - хоть крести.

Освоились быстро, -
Под видом туристов
Поели-попили в кафе "Гранд-отель".
Но леший поганил
Своими ногами -
И их попросили оттель.

Пока леший брился,
Упырь испарился, -
И леший доверчивость проклял свою.
А ведьмы пошлялись -
И тоже смотались,
Освоившись в этом раю.

И наверняка ведь
Прельстили бега ведьм:
Там много орут, и азарт на бегах, -
И там проиграли
Ни много ни мало -
Три тысячи в новых деньгах.

Намокший, поблекший,
Насупился леший,
Но вспомнил, что здесь его друг, домовой, -
Он начал стучаться:
"Где друг, домочадцы?!"
Ему отвечают: "Запой".

Пока ведьмы выли
И все просадили,
Пока леший пил-надирался в кафе, -
Найдя себе вдовушку,
Выпив ей кровушку,
Спал вурдалак на софе.

1967

Невидимка

Сижу ли я, пишу ли я, пью кофе или чай,
Приходит ли знакомая блондинка -
Я чувствую, что на меня глядит соглядатай,
Но только не простой, а - невидимка.

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Однажды выпиваю - да и кто сейчас не пьет! -
Нейдет она: как рюмка - так в отрыжку, -
Я чувствую - сидит, подлец, и выпитому счет
Ведет в свою невидимую книжку.

Иногда срываюсь с места
Как напудренный я,
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Я дергался, я нервничал - на хитрости пошел:
Вот лягу спать и поднимаю храп; ну,
Коньяк открытый ставлю и - закусочку на стол, -
Вот сядет он - тут я его и хапну!

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

К тому ж он мне вредит, - да вот не дале, как вчера -
Поймаю, так убью его на месте! -
Сижу, а мой партнер подряд играет "мизера",
А у меня "гора" - три тыщи двести!

Побледнев, срываюсь с места
Как напудренный я,-
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

А вот он мне недавно на работу написал
Чудовищно тупую анонимку, -
Начальник прочитал, мне показал, - а я узнал
По почерку - родную невидимку.

Оказалась невидимкой -
Нет, не тронутый я -
Эта самая блондинка,
Мной не тронутая!

Эта самая блондинка...
У меня весь лоб горит!
Я спросил: "Зачем ты, Нинка?"
"Чтоб женился", - говорит.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

1967

x x x

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Стоим глядим?

- Да вот глядим,
Чего орут, -
Понять хотим,
Про что поют.

Куда ни глянь -
Все голытьба,
Куда ни плюнь -
Полна изба.

И полн кабак
Нетрезвыми -
Их как собак
Нерезанных.

Кто зол - молчит,
Кто добр - поет.
И слух идет,
Что жив царь Петр!

- Ох не сносить
Им всем голов!
Пойти спросить
Побольше штоф?!

................

- Кузьма! Андрей!
- Чего, Максим?
- Давай скорей
Сообразим!

И-и-их -
На троих!
- А ну их -
На троих!
- На троих,
Так на троих!

................

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Опять стоим?

- Теперь уж вовсе
Не понять:
И там висять -
И тут висять!

Им только б здесь
Повоевать!
И главный есть -
Емелькой звать!

- Так был же Петр!
- Тот был сперва.
- Нет, не пойдет
У нас стрезва!

- Кузьма!
- Готов!
- Неси-ка штоф!
- И-и-их -
На троих!..

- Подвох!
- Не пойдет!
На трех - не возьмет!
- Чего же ждем -
Давай вдвоем!

А ты, Кузьма,
Стрезва взглянешь -
И, может статься,
Сам возьмешь.

................

- Кузьма, Кузьма!
Чего ты там?
Помрешь глядеть!
Ходи-ка к нам!

- Да что ж они -
Как мухи мрут,
Друг дружку бьют,
Калечат, жгут!

Не понять ничего!
Андрей, Максим!
На одного -
Сообразим!

Такой идет
Раздор у них,
Что не возьмет
И на двоих!

- Пугач! Живи!
Давай! Дави!
- А ну его! -
На одного!

................

- Э-эй, Кузьма!
- Э-эй, Максим!
Эх-ма, эх-ма!
- Что так, Кузьма?

- Да всех их черт
Побрал бы, что ль!
Уж третий штоф -
И хоть бы что!

Пропился весь я
До конца -
А все трезвее
Мертвеца!

Уже поник -
Такой нарез:
Взгляну на них -
И снова трезв!

- Мы тоже так -
Не плачь, Кузьма, -
Кругом - бардак
И кутерьма!

Ведь до петли
Дойдем мы так -
Уж все снесли
Давно в кабак!

Но не забыться -
Вот беда!
И не напиться
Никогда!

И это - жисть,
Земной наш рай?!
Нет, хоть ложись
И помирай!

1967

x x x

О. Ефремову

Вот Вы докатились до сороковых...
Неправда, что жизнь скоротечна:
Ведь Ваш "Современник" - из "Вечно живых",
А значит, и быть ему - вечно!

На "ты" не назвать Вас - теперь Вы в летах,
В царях, королях и в чекистах.
Вы "в цвет" угадали еще в "Двух цветах",
Недаром цветы - в "Декабристах".

Живите по сто и по сто пятьдесят,
Несите свой крест - он тяжелый.
Пусть Вам будет сорок полвека подряд:
Король оказался не голый!

1967




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-29 17:24:34
Переглядів сторінки твору 2516
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.29 15:53
Автор у цю хвилину відсутній