ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.05.10 14:43
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля

Борис Костиря
2024.05.10 12:55
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.

Юрій Гундарєв
2024.05.10 10:02
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко


Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,

Віктор Кучерук
2024.05.10 05:42
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.

Світлана Пирогова
2024.05.09 21:35
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.

Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,

Микола Соболь
2024.05.09 20:14
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри

Євген Федчук
2024.05.09 20:09
Обоз великий вулицею мчав.
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози

Іван Потьомкін
2024.05.09 12:44
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл

Сергій Губерначук
2024.05.09 11:48
Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.

11 серпня 1987 р., Київ

Леся Горова
2024.05.09 07:54
Як тільки зацвітає виноград,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:

Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,

Артур Курдіновський
2024.05.09 06:54
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.

За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".

Олександр Сушко
2024.05.09 06:20
сатира на твір Юрія Гундарєва
"Намалюй перемогу"

Ось хлопчик малює танк,
А я малюю віршатко.
Хай вас ухопить зляк,
Нащо - не маю гадки.

Віктор Кучерук
2024.05.09 05:31
В духовиті буркуни
Поховались цвіркуни
І весь день співають монотонно
Про незримі для очей,
Співом втомлених, людей
Комашині сховки безборонні.
З-під листочків буркунів,
Завжди чути тільки спів,

Юрій Гундарєв
2024.05.08 19:21
Ось хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».

Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,

Юрій Гундарєв
2024.05.08 18:54
Пародія на пародію


Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:

«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.

Оце.

Роксолана Вірлан
2024.05.08 18:10
Двадцять четвертого лютня -
рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.

Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Висоцький (1938 - 1980) / Вірші

 1967-3
Образ твору Песня про плотника Иосифа,
деву Марию, Святого Духа и непорочное зачатие


Возвращаюся с работы,
Рашпиль ставлю у стены,
Вдруг в окно порхает кто-то
Из постели от жены!

Я, конечно, вопрошаю:
"Кто такой?"
А она мне отвечает:
"Дух святой!"

Ох, я встречу того Духа -
Ох, отмечу его в ухо!
Дух он тоже Духу рознь:
Коль святой - так Машку брось!

Хоть ты - кровь голубая,
Хоть ты - белая кость, -
Ведь родится Он, и знаю -
Не пожалует Христос!

Машка - вредная натура -
Так и лезет на скандал, -
Разобиделася, дура:
Вроде, значит, помешал!

Я сперва-сначала с лаской:
То да се...
А она - к стене с опаской:
"Нет, и все!"

Я тогда цежу сквозь зубы,
Но уже, конечно, грубо:
"Хоть он возрастом и древний,
Хоть годов ему тыщ шесть, -
У него в любой деревне
Две-три бабы точно есть!"

Я - к Марии с предложеньем, -
Я на выдумки мастак! -
Мол, в другое воскресенье
Ты, Мария, сделай так:

Я потопаю под утро -
Мол, пошел, -
А ты прими его как будто,
Хорошо?

Ты накрой его периной -
И запой, - тут я с дубиной!
Он - крылом, а я - колом,
Он - псалмом, а я - кайлом!

Тут, конечно, он сдается -
Честь Марии спасена, -
Потому что мне сдается,
Этот Ангел - Сатана!

...Вот влетаю с криком, с древом,
Весь в надежде на испуг...
Машка плачет. "Машка, где он?"
"Улетел, желанный Дух!"

"Как же это, я не знаю,
Как успел?"
"Да вот так вот, - отвечает, -
Улетел!

Он псалом мне прочитал
И крылом пощекотал..."
"Так шутить с живым-то мужем!
Ах ты скверная жена!.."
Я взмахнул своим оружьем...
Смейся, смейся, Сатана!

1967

x x x

От скучных шабашей
Смертельно уставши,
Две ведьмы идут и беседу ведут:
"Ну что ты, брат-ведьма,
Пойтить посмотреть бы,
Как в городе наши живут!

Как все изменилось!
Уже развалилось
Подножие Лысой горы.
И молодцы вроде
Давно не заходят -
Остались одни упыри..."

Спросил у них леший:
"Вы камо грядеши?"
"Намылились в город - у нас ведь тоска!.
"Ах, гнусные бабы!
Да взяли хотя бы
С собою меня, старика".

Ругая друг дружку,
Взошли на опушку.
Навстречу попался им враг-вурдалак.
Он скверно ругался,
Он к ним увязался,
Кричал, будто знает, что как.

Те к лешему: как он?
"Возьмем вурдалака!
Но кровь не сосать и прилично вести!"
Тот малость покрякал,
Клыки свои спрятал -
Красавчиком стал, - хоть крести.

Освоились быстро, -
Под видом туристов
Поели-попили в кафе "Гранд-отель".
Но леший поганил
Своими ногами -
И их попросили оттель.

Пока леший брился,
Упырь испарился, -
И леший доверчивость проклял свою.
А ведьмы пошлялись -
И тоже смотались,
Освоившись в этом раю.

И наверняка ведь
Прельстили бега ведьм:
Там много орут, и азарт на бегах, -
И там проиграли
Ни много ни мало -
Три тысячи в новых деньгах.

Намокший, поблекший,
Насупился леший,
Но вспомнил, что здесь его друг, домовой, -
Он начал стучаться:
"Где друг, домочадцы?!"
Ему отвечают: "Запой".

Пока ведьмы выли
И все просадили,
Пока леший пил-надирался в кафе, -
Найдя себе вдовушку,
Выпив ей кровушку,
Спал вурдалак на софе.

1967

Невидимка

Сижу ли я, пишу ли я, пью кофе или чай,
Приходит ли знакомая блондинка -
Я чувствую, что на меня глядит соглядатай,
Но только не простой, а - невидимка.

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Однажды выпиваю - да и кто сейчас не пьет! -
Нейдет она: как рюмка - так в отрыжку, -
Я чувствую - сидит, подлец, и выпитому счет
Ведет в свою невидимую книжку.

Иногда срываюсь с места
Как напудренный я,
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Я дергался, я нервничал - на хитрости пошел:
Вот лягу спать и поднимаю храп; ну,
Коньяк открытый ставлю и - закусочку на стол, -
Вот сядет он - тут я его и хапну!

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

К тому ж он мне вредит, - да вот не дале, как вчера -
Поймаю, так убью его на месте! -
Сижу, а мой партнер подряд играет "мизера",
А у меня "гора" - три тыщи двести!

Побледнев, срываюсь с места
Как напудренный я,-
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

А вот он мне недавно на работу написал
Чудовищно тупую анонимку, -
Начальник прочитал, мне показал, - а я узнал
По почерку - родную невидимку.

Оказалась невидимкой -
Нет, не тронутый я -
Эта самая блондинка,
Мной не тронутая!

Эта самая блондинка...
У меня весь лоб горит!
Я спросил: "Зачем ты, Нинка?"
"Чтоб женился", - говорит.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

1967

x x x

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Стоим глядим?

- Да вот глядим,
Чего орут, -
Понять хотим,
Про что поют.

Куда ни глянь -
Все голытьба,
Куда ни плюнь -
Полна изба.

И полн кабак
Нетрезвыми -
Их как собак
Нерезанных.

Кто зол - молчит,
Кто добр - поет.
И слух идет,
Что жив царь Петр!

- Ох не сносить
Им всем голов!
Пойти спросить
Побольше штоф?!

................

- Кузьма! Андрей!
- Чего, Максим?
- Давай скорей
Сообразим!

И-и-их -
На троих!
- А ну их -
На троих!
- На троих,
Так на троих!

................

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Опять стоим?

- Теперь уж вовсе
Не понять:
И там висять -
И тут висять!

Им только б здесь
Повоевать!
И главный есть -
Емелькой звать!

- Так был же Петр!
- Тот был сперва.
- Нет, не пойдет
У нас стрезва!

- Кузьма!
- Готов!
- Неси-ка штоф!
- И-и-их -
На троих!..

- Подвох!
- Не пойдет!
На трех - не возьмет!
- Чего же ждем -
Давай вдвоем!

А ты, Кузьма,
Стрезва взглянешь -
И, может статься,
Сам возьмешь.

................

- Кузьма, Кузьма!
Чего ты там?
Помрешь глядеть!
Ходи-ка к нам!

- Да что ж они -
Как мухи мрут,
Друг дружку бьют,
Калечат, жгут!

Не понять ничего!
Андрей, Максим!
На одного -
Сообразим!

Такой идет
Раздор у них,
Что не возьмет
И на двоих!

- Пугач! Живи!
Давай! Дави!
- А ну его! -
На одного!

................

- Э-эй, Кузьма!
- Э-эй, Максим!
Эх-ма, эх-ма!
- Что так, Кузьма?

- Да всех их черт
Побрал бы, что ль!
Уж третий штоф -
И хоть бы что!

Пропился весь я
До конца -
А все трезвее
Мертвеца!

Уже поник -
Такой нарез:
Взгляну на них -
И снова трезв!

- Мы тоже так -
Не плачь, Кузьма, -
Кругом - бардак
И кутерьма!

Ведь до петли
Дойдем мы так -
Уж все снесли
Давно в кабак!

Но не забыться -
Вот беда!
И не напиться
Никогда!

И это - жисть,
Земной наш рай?!
Нет, хоть ложись
И помирай!

1967

x x x

О. Ефремову

Вот Вы докатились до сороковых...
Неправда, что жизнь скоротечна:
Ведь Ваш "Современник" - из "Вечно живых",
А значит, и быть ему - вечно!

На "ты" не назвать Вас - теперь Вы в летах,
В царях, королях и в чекистах.
Вы "в цвет" угадали еще в "Двух цветах",
Недаром цветы - в "Декабристах".

Живите по сто и по сто пятьдесят,
Несите свой крест - он тяжелый.
Пусть Вам будет сорок полвека подряд:
Король оказался не голый!

1967




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-29 17:24:34
Переглядів сторінки твору 2434
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.29 15:53
Автор у цю хвилину відсутній