ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.01.23 11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розпад,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню невтолених розрад.

Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє

Ірина Вірна
2026.01.23 10:52
Розкажи,
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.

С М
2026.01.23 06:16
Є бездверний дім і
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час

Артур Курдіновський
2026.01.23 03:55
Падаю? Вклоняюся снігам...
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.

Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,

Вероніка В
2026.01.23 00:27
не задивляйтеся за вікно
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а

Євген Федчук
2026.01.22 21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма

Іван Потьомкін
2026.01.22 17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р

Артур Курдіновський
2026.01.22 16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.

Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,

Ігор Шоха
2026.01.22 14:05
Не забуваю малу дітвору,
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.

Світлана Пирогова
2026.01.22 12:14
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.

Борис Костиря
2026.01.22 11:17
Коли втомлюсь і відійду від справ
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.

Я відійду у тінь далеких пальм,

Ігор Терен
2026.01.22 08:53
А гарячка біла в білім домі
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.

***
А знання, наука та освіта

Кока Черкаський
2026.01.21 23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.

Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить

Олександр Буй
2026.01.21 21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...

Траплялося, жили розтягував,

Сергій Губерначук
2026.01.21 20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.

Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…

Олена Побийголод
2026.01.21 18:50
Із Леоніда Сергєєва

В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.

В зеніті буйствує загрозливе світило.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Висоцький (1938 - 1980) / Вірші

 1967-3
Образ твору Песня про плотника Иосифа,
деву Марию, Святого Духа и непорочное зачатие


Возвращаюся с работы,
Рашпиль ставлю у стены,
Вдруг в окно порхает кто-то
Из постели от жены!

Я, конечно, вопрошаю:
"Кто такой?"
А она мне отвечает:
"Дух святой!"

Ох, я встречу того Духа -
Ох, отмечу его в ухо!
Дух он тоже Духу рознь:
Коль святой - так Машку брось!

Хоть ты - кровь голубая,
Хоть ты - белая кость, -
Ведь родится Он, и знаю -
Не пожалует Христос!

Машка - вредная натура -
Так и лезет на скандал, -
Разобиделася, дура:
Вроде, значит, помешал!

Я сперва-сначала с лаской:
То да се...
А она - к стене с опаской:
"Нет, и все!"

Я тогда цежу сквозь зубы,
Но уже, конечно, грубо:
"Хоть он возрастом и древний,
Хоть годов ему тыщ шесть, -
У него в любой деревне
Две-три бабы точно есть!"

Я - к Марии с предложеньем, -
Я на выдумки мастак! -
Мол, в другое воскресенье
Ты, Мария, сделай так:

Я потопаю под утро -
Мол, пошел, -
А ты прими его как будто,
Хорошо?

Ты накрой его периной -
И запой, - тут я с дубиной!
Он - крылом, а я - колом,
Он - псалмом, а я - кайлом!

Тут, конечно, он сдается -
Честь Марии спасена, -
Потому что мне сдается,
Этот Ангел - Сатана!

...Вот влетаю с криком, с древом,
Весь в надежде на испуг...
Машка плачет. "Машка, где он?"
"Улетел, желанный Дух!"

"Как же это, я не знаю,
Как успел?"
"Да вот так вот, - отвечает, -
Улетел!

Он псалом мне прочитал
И крылом пощекотал..."
"Так шутить с живым-то мужем!
Ах ты скверная жена!.."
Я взмахнул своим оружьем...
Смейся, смейся, Сатана!

1967

x x x

От скучных шабашей
Смертельно уставши,
Две ведьмы идут и беседу ведут:
"Ну что ты, брат-ведьма,
Пойтить посмотреть бы,
Как в городе наши живут!

Как все изменилось!
Уже развалилось
Подножие Лысой горы.
И молодцы вроде
Давно не заходят -
Остались одни упыри..."

Спросил у них леший:
"Вы камо грядеши?"
"Намылились в город - у нас ведь тоска!.
"Ах, гнусные бабы!
Да взяли хотя бы
С собою меня, старика".

Ругая друг дружку,
Взошли на опушку.
Навстречу попался им враг-вурдалак.
Он скверно ругался,
Он к ним увязался,
Кричал, будто знает, что как.

Те к лешему: как он?
"Возьмем вурдалака!
Но кровь не сосать и прилично вести!"
Тот малость покрякал,
Клыки свои спрятал -
Красавчиком стал, - хоть крести.

Освоились быстро, -
Под видом туристов
Поели-попили в кафе "Гранд-отель".
Но леший поганил
Своими ногами -
И их попросили оттель.

Пока леший брился,
Упырь испарился, -
И леший доверчивость проклял свою.
А ведьмы пошлялись -
И тоже смотались,
Освоившись в этом раю.

И наверняка ведь
Прельстили бега ведьм:
Там много орут, и азарт на бегах, -
И там проиграли
Ни много ни мало -
Три тысячи в новых деньгах.

Намокший, поблекший,
Насупился леший,
Но вспомнил, что здесь его друг, домовой, -
Он начал стучаться:
"Где друг, домочадцы?!"
Ему отвечают: "Запой".

Пока ведьмы выли
И все просадили,
Пока леший пил-надирался в кафе, -
Найдя себе вдовушку,
Выпив ей кровушку,
Спал вурдалак на софе.

1967

Невидимка

Сижу ли я, пишу ли я, пью кофе или чай,
Приходит ли знакомая блондинка -
Я чувствую, что на меня глядит соглядатай,
Но только не простой, а - невидимка.

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Однажды выпиваю - да и кто сейчас не пьет! -
Нейдет она: как рюмка - так в отрыжку, -
Я чувствую - сидит, подлец, и выпитому счет
Ведет в свою невидимую книжку.

Иногда срываюсь с места
Как напудренный я,
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Я дергался, я нервничал - на хитрости пошел:
Вот лягу спать и поднимаю храп; ну,
Коньяк открытый ставлю и - закусочку на стол, -
Вот сядет он - тут я его и хапну!

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

К тому ж он мне вредит, - да вот не дале, как вчера -
Поймаю, так убью его на месте! -
Сижу, а мой партнер подряд играет "мизера",
А у меня "гора" - три тыщи двести!

Побледнев, срываюсь с места
Как напудренный я,-
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

А вот он мне недавно на работу написал
Чудовищно тупую анонимку, -
Начальник прочитал, мне показал, - а я узнал
По почерку - родную невидимку.

Оказалась невидимкой -
Нет, не тронутый я -
Эта самая блондинка,
Мной не тронутая!

Эта самая блондинка...
У меня весь лоб горит!
Я спросил: "Зачем ты, Нинка?"
"Чтоб женился", - говорит.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

1967

x x x

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Стоим глядим?

- Да вот глядим,
Чего орут, -
Понять хотим,
Про что поют.

Куда ни глянь -
Все голытьба,
Куда ни плюнь -
Полна изба.

И полн кабак
Нетрезвыми -
Их как собак
Нерезанных.

Кто зол - молчит,
Кто добр - поет.
И слух идет,
Что жив царь Петр!

- Ох не сносить
Им всем голов!
Пойти спросить
Побольше штоф?!

................

- Кузьма! Андрей!
- Чего, Максим?
- Давай скорей
Сообразим!

И-и-их -
На троих!
- А ну их -
На троих!
- На троих,
Так на троих!

................

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Опять стоим?

- Теперь уж вовсе
Не понять:
И там висять -
И тут висять!

Им только б здесь
Повоевать!
И главный есть -
Емелькой звать!

- Так был же Петр!
- Тот был сперва.
- Нет, не пойдет
У нас стрезва!

- Кузьма!
- Готов!
- Неси-ка штоф!
- И-и-их -
На троих!..

- Подвох!
- Не пойдет!
На трех - не возьмет!
- Чего же ждем -
Давай вдвоем!

А ты, Кузьма,
Стрезва взглянешь -
И, может статься,
Сам возьмешь.

................

- Кузьма, Кузьма!
Чего ты там?
Помрешь глядеть!
Ходи-ка к нам!

- Да что ж они -
Как мухи мрут,
Друг дружку бьют,
Калечат, жгут!

Не понять ничего!
Андрей, Максим!
На одного -
Сообразим!

Такой идет
Раздор у них,
Что не возьмет
И на двоих!

- Пугач! Живи!
Давай! Дави!
- А ну его! -
На одного!

................

- Э-эй, Кузьма!
- Э-эй, Максим!
Эх-ма, эх-ма!
- Что так, Кузьма?

- Да всех их черт
Побрал бы, что ль!
Уж третий штоф -
И хоть бы что!

Пропился весь я
До конца -
А все трезвее
Мертвеца!

Уже поник -
Такой нарез:
Взгляну на них -
И снова трезв!

- Мы тоже так -
Не плачь, Кузьма, -
Кругом - бардак
И кутерьма!

Ведь до петли
Дойдем мы так -
Уж все снесли
Давно в кабак!

Но не забыться -
Вот беда!
И не напиться
Никогда!

И это - жисть,
Земной наш рай?!
Нет, хоть ложись
И помирай!

1967

x x x

О. Ефремову

Вот Вы докатились до сороковых...
Неправда, что жизнь скоротечна:
Ведь Ваш "Современник" - из "Вечно живых",
А значит, и быть ему - вечно!

На "ты" не назвать Вас - теперь Вы в летах,
В царях, королях и в чекистах.
Вы "в цвет" угадали еще в "Двух цветах",
Недаром цветы - в "Декабристах".

Живите по сто и по сто пятьдесят,
Несите свой крест - он тяжелый.
Пусть Вам будет сорок полвека подряд:
Король оказался не голый!

1967




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-29 17:24:34
Переглядів сторінки твору 2557
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.29 15:53
Автор у цю хвилину відсутній