Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.08
08:02
Випасали телят Баскервілі,
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.
Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.
Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.
2026.06.08
06:02
Розбуджений співами зябликів ліс
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл
2026.06.07
21:42
жовтогарячі нагідки
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
2026.06.07
17:17
Як знімали Хрущова і намагалися Горбачова.
Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
2026.06.07
16:40
То мир і справді є театром? Як не глянеш:
актори, сцена, мла за нею, глядачі.
Проте присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють долі участю своєю.
Коли ж вони нарешті покидають сцену,
тоді провіщене й дох
актори, сцена, мла за нею, глядачі.
Проте присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють долі участю своєю.
Коли ж вони нарешті покидають сцену,
тоді провіщене й дох
2026.06.07
13:28
Дайте випити кави ковток
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.
Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.
Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,
2026.06.07
11:42
Шукаю дорогу між тисяч думок,
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.
Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.
Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова
2026.06.07
11:10
… на човнику не видно пасажирів,
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,
раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,
раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті
2026.06.07
06:27
В тепле літо золоті ворота
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.
2026.06.07
01:22
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї.
Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес.
Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії.
Людям найпрості
2026.06.06
22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
2026.06.06
19:21
В оп’янінні усілякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
2026.06.06
17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
2026.06.06
17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
2026.06.06
12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
2026.06.06
09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)
Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Висоцький (1938 - 1980) /
Вірші
1967-3
Песня про плотника Иосифа,
деву Марию, Святого Духа и непорочное зачатие
Возвращаюся с работы,
Рашпиль ставлю у стены,
Вдруг в окно порхает кто-то
Из постели от жены!
Я, конечно, вопрошаю:
"Кто такой?"
А она мне отвечает:
"Дух святой!"
Ох, я встречу того Духа -
Ох, отмечу его в ухо!
Дух он тоже Духу рознь:
Коль святой - так Машку брось!
Хоть ты - кровь голубая,
Хоть ты - белая кость, -
Ведь родится Он, и знаю -
Не пожалует Христос!
Машка - вредная натура -
Так и лезет на скандал, -
Разобиделася, дура:
Вроде, значит, помешал!
Я сперва-сначала с лаской:
То да се...
А она - к стене с опаской:
"Нет, и все!"
Я тогда цежу сквозь зубы,
Но уже, конечно, грубо:
"Хоть он возрастом и древний,
Хоть годов ему тыщ шесть, -
У него в любой деревне
Две-три бабы точно есть!"
Я - к Марии с предложеньем, -
Я на выдумки мастак! -
Мол, в другое воскресенье
Ты, Мария, сделай так:
Я потопаю под утро -
Мол, пошел, -
А ты прими его как будто,
Хорошо?
Ты накрой его периной -
И запой, - тут я с дубиной!
Он - крылом, а я - колом,
Он - псалмом, а я - кайлом!
Тут, конечно, он сдается -
Честь Марии спасена, -
Потому что мне сдается,
Этот Ангел - Сатана!
...Вот влетаю с криком, с древом,
Весь в надежде на испуг...
Машка плачет. "Машка, где он?"
"Улетел, желанный Дух!"
"Как же это, я не знаю,
Как успел?"
"Да вот так вот, - отвечает, -
Улетел!
Он псалом мне прочитал
И крылом пощекотал..."
"Так шутить с живым-то мужем!
Ах ты скверная жена!.."
Я взмахнул своим оружьем...
Смейся, смейся, Сатана!
1967
x x x
От скучных шабашей
Смертельно уставши,
Две ведьмы идут и беседу ведут:
"Ну что ты, брат-ведьма,
Пойтить посмотреть бы,
Как в городе наши живут!
Как все изменилось!
Уже развалилось
Подножие Лысой горы.
И молодцы вроде
Давно не заходят -
Остались одни упыри..."
Спросил у них леший:
"Вы камо грядеши?"
"Намылились в город - у нас ведь тоска!.
"Ах, гнусные бабы!
Да взяли хотя бы
С собою меня, старика".
Ругая друг дружку,
Взошли на опушку.
Навстречу попался им враг-вурдалак.
Он скверно ругался,
Он к ним увязался,
Кричал, будто знает, что как.
Те к лешему: как он?
"Возьмем вурдалака!
Но кровь не сосать и прилично вести!"
Тот малость покрякал,
Клыки свои спрятал -
Красавчиком стал, - хоть крести.
Освоились быстро, -
Под видом туристов
Поели-попили в кафе "Гранд-отель".
Но леший поганил
Своими ногами -
И их попросили оттель.
Пока леший брился,
Упырь испарился, -
И леший доверчивость проклял свою.
А ведьмы пошлялись -
И тоже смотались,
Освоившись в этом раю.
И наверняка ведь
Прельстили бега ведьм:
Там много орут, и азарт на бегах, -
И там проиграли
Ни много ни мало -
Три тысячи в новых деньгах.
Намокший, поблекший,
Насупился леший,
Но вспомнил, что здесь его друг, домовой, -
Он начал стучаться:
"Где друг, домочадцы?!"
Ему отвечают: "Запой".
Пока ведьмы выли
И все просадили,
Пока леший пил-надирался в кафе, -
Найдя себе вдовушку,
Выпив ей кровушку,
Спал вурдалак на софе.
1967
Невидимка
Сижу ли я, пишу ли я, пью кофе или чай,
Приходит ли знакомая блондинка -
Я чувствую, что на меня глядит соглядатай,
Но только не простой, а - невидимка.
Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
Однажды выпиваю - да и кто сейчас не пьет! -
Нейдет она: как рюмка - так в отрыжку, -
Я чувствую - сидит, подлец, и выпитому счет
Ведет в свою невидимую книжку.
Иногда срываюсь с места
Как напудренный я,
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
Я дергался, я нервничал - на хитрости пошел:
Вот лягу спать и поднимаю храп; ну,
Коньяк открытый ставлю и - закусочку на стол, -
Вот сядет он - тут я его и хапну!
Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
К тому ж он мне вредит, - да вот не дале, как вчера -
Поймаю, так убью его на месте! -
Сижу, а мой партнер подряд играет "мизера",
А у меня "гора" - три тыщи двести!
Побледнев, срываюсь с места
Как напудренный я,-
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
А вот он мне недавно на работу написал
Чудовищно тупую анонимку, -
Начальник прочитал, мне показал, - а я узнал
По почерку - родную невидимку.
Оказалась невидимкой -
Нет, не тронутый я -
Эта самая блондинка,
Мной не тронутая!
Эта самая блондинка...
У меня весь лоб горит!
Я спросил: "Зачем ты, Нинка?"
"Чтоб женился", - говорит.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
1967
x x x
- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Стоим глядим?
- Да вот глядим,
Чего орут, -
Понять хотим,
Про что поют.
Куда ни глянь -
Все голытьба,
Куда ни плюнь -
Полна изба.
И полн кабак
Нетрезвыми -
Их как собак
Нерезанных.
Кто зол - молчит,
Кто добр - поет.
И слух идет,
Что жив царь Петр!
- Ох не сносить
Им всем голов!
Пойти спросить
Побольше штоф?!
................
- Кузьма! Андрей!
- Чего, Максим?
- Давай скорей
Сообразим!
И-и-их -
На троих!
- А ну их -
На троих!
- На троих,
Так на троих!
................
- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Опять стоим?
- Теперь уж вовсе
Не понять:
И там висять -
И тут висять!
Им только б здесь
Повоевать!
И главный есть -
Емелькой звать!
- Так был же Петр!
- Тот был сперва.
- Нет, не пойдет
У нас стрезва!
- Кузьма!
- Готов!
- Неси-ка штоф!
- И-и-их -
На троих!..
- Подвох!
- Не пойдет!
На трех - не возьмет!
- Чего же ждем -
Давай вдвоем!
А ты, Кузьма,
Стрезва взглянешь -
И, может статься,
Сам возьмешь.
................
- Кузьма, Кузьма!
Чего ты там?
Помрешь глядеть!
Ходи-ка к нам!
- Да что ж они -
Как мухи мрут,
Друг дружку бьют,
Калечат, жгут!
Не понять ничего!
Андрей, Максим!
На одного -
Сообразим!
Такой идет
Раздор у них,
Что не возьмет
И на двоих!
- Пугач! Живи!
Давай! Дави!
- А ну его! -
На одного!
................
- Э-эй, Кузьма!
- Э-эй, Максим!
Эх-ма, эх-ма!
- Что так, Кузьма?
- Да всех их черт
Побрал бы, что ль!
Уж третий штоф -
И хоть бы что!
Пропился весь я
До конца -
А все трезвее
Мертвеца!
Уже поник -
Такой нарез:
Взгляну на них -
И снова трезв!
- Мы тоже так -
Не плачь, Кузьма, -
Кругом - бардак
И кутерьма!
Ведь до петли
Дойдем мы так -
Уж все снесли
Давно в кабак!
Но не забыться -
Вот беда!
И не напиться
Никогда!
И это - жисть,
Земной наш рай?!
Нет, хоть ложись
И помирай!
1967
x x x
О. Ефремову
Вот Вы докатились до сороковых...
Неправда, что жизнь скоротечна:
Ведь Ваш "Современник" - из "Вечно живых",
А значит, и быть ему - вечно!
На "ты" не назвать Вас - теперь Вы в летах,
В царях, королях и в чекистах.
Вы "в цвет" угадали еще в "Двух цветах",
Недаром цветы - в "Декабристах".
Живите по сто и по сто пятьдесят,
Несите свой крест - он тяжелый.
Пусть Вам будет сорок полвека подряд:
Король оказался не голый!
1967
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1967-3
Песня про плотника Иосифа,деву Марию, Святого Духа и непорочное зачатие
Возвращаюся с работы,
Рашпиль ставлю у стены,
Вдруг в окно порхает кто-то
Из постели от жены!
Я, конечно, вопрошаю:
"Кто такой?"
А она мне отвечает:
"Дух святой!"
Ох, я встречу того Духа -
Ох, отмечу его в ухо!
Дух он тоже Духу рознь:
Коль святой - так Машку брось!
Хоть ты - кровь голубая,
Хоть ты - белая кость, -
Ведь родится Он, и знаю -
Не пожалует Христос!
Машка - вредная натура -
Так и лезет на скандал, -
Разобиделася, дура:
Вроде, значит, помешал!
Я сперва-сначала с лаской:
То да се...
А она - к стене с опаской:
"Нет, и все!"
Я тогда цежу сквозь зубы,
Но уже, конечно, грубо:
"Хоть он возрастом и древний,
Хоть годов ему тыщ шесть, -
У него в любой деревне
Две-три бабы точно есть!"
Я - к Марии с предложеньем, -
Я на выдумки мастак! -
Мол, в другое воскресенье
Ты, Мария, сделай так:
Я потопаю под утро -
Мол, пошел, -
А ты прими его как будто,
Хорошо?
Ты накрой его периной -
И запой, - тут я с дубиной!
Он - крылом, а я - колом,
Он - псалмом, а я - кайлом!
Тут, конечно, он сдается -
Честь Марии спасена, -
Потому что мне сдается,
Этот Ангел - Сатана!
...Вот влетаю с криком, с древом,
Весь в надежде на испуг...
Машка плачет. "Машка, где он?"
"Улетел, желанный Дух!"
"Как же это, я не знаю,
Как успел?"
"Да вот так вот, - отвечает, -
Улетел!
Он псалом мне прочитал
И крылом пощекотал..."
"Так шутить с живым-то мужем!
Ах ты скверная жена!.."
Я взмахнул своим оружьем...
Смейся, смейся, Сатана!
1967
x x x
От скучных шабашей
Смертельно уставши,
Две ведьмы идут и беседу ведут:
"Ну что ты, брат-ведьма,
Пойтить посмотреть бы,
Как в городе наши живут!
Как все изменилось!
Уже развалилось
Подножие Лысой горы.
И молодцы вроде
Давно не заходят -
Остались одни упыри..."
Спросил у них леший:
"Вы камо грядеши?"
"Намылились в город - у нас ведь тоска!.
"Ах, гнусные бабы!
Да взяли хотя бы
С собою меня, старика".
Ругая друг дружку,
Взошли на опушку.
Навстречу попался им враг-вурдалак.
Он скверно ругался,
Он к ним увязался,
Кричал, будто знает, что как.
Те к лешему: как он?
"Возьмем вурдалака!
Но кровь не сосать и прилично вести!"
Тот малость покрякал,
Клыки свои спрятал -
Красавчиком стал, - хоть крести.
Освоились быстро, -
Под видом туристов
Поели-попили в кафе "Гранд-отель".
Но леший поганил
Своими ногами -
И их попросили оттель.
Пока леший брился,
Упырь испарился, -
И леший доверчивость проклял свою.
А ведьмы пошлялись -
И тоже смотались,
Освоившись в этом раю.
И наверняка ведь
Прельстили бега ведьм:
Там много орут, и азарт на бегах, -
И там проиграли
Ни много ни мало -
Три тысячи в новых деньгах.
Намокший, поблекший,
Насупился леший,
Но вспомнил, что здесь его друг, домовой, -
Он начал стучаться:
"Где друг, домочадцы?!"
Ему отвечают: "Запой".
Пока ведьмы выли
И все просадили,
Пока леший пил-надирался в кафе, -
Найдя себе вдовушку,
Выпив ей кровушку,
Спал вурдалак на софе.
1967
Невидимка
Сижу ли я, пишу ли я, пью кофе или чай,
Приходит ли знакомая блондинка -
Я чувствую, что на меня глядит соглядатай,
Но только не простой, а - невидимка.
Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
Однажды выпиваю - да и кто сейчас не пьет! -
Нейдет она: как рюмка - так в отрыжку, -
Я чувствую - сидит, подлец, и выпитому счет
Ведет в свою невидимую книжку.
Иногда срываюсь с места
Как напудренный я,
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
Я дергался, я нервничал - на хитрости пошел:
Вот лягу спать и поднимаю храп; ну,
Коньяк открытый ставлю и - закусочку на стол, -
Вот сядет он - тут я его и хапну!
Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
К тому ж он мне вредит, - да вот не дале, как вчера -
Поймаю, так убью его на месте! -
Сижу, а мой партнер подряд играет "мизера",
А у меня "гора" - три тыщи двести!
Побледнев, срываюсь с места
Как напудренный я,-
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!
Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
А вот он мне недавно на работу написал
Чудовищно тупую анонимку, -
Начальник прочитал, мне показал, - а я узнал
По почерку - родную невидимку.
Оказалась невидимкой -
Нет, не тронутый я -
Эта самая блондинка,
Мной не тронутая!
Эта самая блондинка...
У меня весь лоб горит!
Я спросил: "Зачем ты, Нинка?"
"Чтоб женился", - говорит.
Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!
1967
x x x
- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Стоим глядим?
- Да вот глядим,
Чего орут, -
Понять хотим,
Про что поют.
Куда ни глянь -
Все голытьба,
Куда ни плюнь -
Полна изба.
И полн кабак
Нетрезвыми -
Их как собак
Нерезанных.
Кто зол - молчит,
Кто добр - поет.
И слух идет,
Что жив царь Петр!
- Ох не сносить
Им всем голов!
Пойти спросить
Побольше штоф?!
................
- Кузьма! Андрей!
- Чего, Максим?
- Давай скорей
Сообразим!
И-и-их -
На троих!
- А ну их -
На троих!
- На троих,
Так на троих!
................
- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Опять стоим?
- Теперь уж вовсе
Не понять:
И там висять -
И тут висять!
Им только б здесь
Повоевать!
И главный есть -
Емелькой звать!
- Так был же Петр!
- Тот был сперва.
- Нет, не пойдет
У нас стрезва!
- Кузьма!
- Готов!
- Неси-ка штоф!
- И-и-их -
На троих!..
- Подвох!
- Не пойдет!
На трех - не возьмет!
- Чего же ждем -
Давай вдвоем!
А ты, Кузьма,
Стрезва взглянешь -
И, может статься,
Сам возьмешь.
................
- Кузьма, Кузьма!
Чего ты там?
Помрешь глядеть!
Ходи-ка к нам!
- Да что ж они -
Как мухи мрут,
Друг дружку бьют,
Калечат, жгут!
Не понять ничего!
Андрей, Максим!
На одного -
Сообразим!
Такой идет
Раздор у них,
Что не возьмет
И на двоих!
- Пугач! Живи!
Давай! Дави!
- А ну его! -
На одного!
................
- Э-эй, Кузьма!
- Э-эй, Максим!
Эх-ма, эх-ма!
- Что так, Кузьма?
- Да всех их черт
Побрал бы, что ль!
Уж третий штоф -
И хоть бы что!
Пропился весь я
До конца -
А все трезвее
Мертвеца!
Уже поник -
Такой нарез:
Взгляну на них -
И снова трезв!
- Мы тоже так -
Не плачь, Кузьма, -
Кругом - бардак
И кутерьма!
Ведь до петли
Дойдем мы так -
Уж все снесли
Давно в кабак!
Но не забыться -
Вот беда!
И не напиться
Никогда!
И это - жисть,
Земной наш рай?!
Нет, хоть ложись
И помирай!
1967
x x x
О. Ефремову
Вот Вы докатились до сороковых...
Неправда, что жизнь скоротечна:
Ведь Ваш "Современник" - из "Вечно живых",
А значит, и быть ему - вечно!
На "ты" не назвать Вас - теперь Вы в летах,
В царях, королях и в чекистах.
Вы "в цвет" угадали еще в "Двух цветах",
Недаром цветы - в "Декабристах".
Живите по сто и по сто пятьдесят,
Несите свой крест - он тяжелый.
Пусть Вам будет сорок полвека подряд:
Король оказался не голый!
1967
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
