ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.09.17 23:14
Тим, хто розуміє мову жінки, неважко зрозуміти мову квітів, трави, води, вогню і зоряного неба. Мало послухати жінку, треба її ще й почути. Звісно, можна послухати жінку і зробити навпаки, але тільки так, аби вона ніколи про це не довідалась. Про

Іван Потьомкін
2024.09.17 20:12
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.

Микола Дудар
2024.09.17 18:17
Фрагмент історії у вірші
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…

Сонце Місяць
2024.09.17 17:23
Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
Катма й потреби. . .

Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море

Борис Костиря
2024.09.17 12:11
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.

Козак Дума
2024.09.17 07:32
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…

У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,

Віктор Кучерук
2024.09.17 06:07
Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.

Ярослав Чорногуз
2024.09.16 23:04
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.

Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,

Іван Потьомкін
2024.09.16 20:58
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства

Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,

Леся Горова
2024.09.16 12:34
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.

А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.

Сергій Губерначук
2024.09.16 12:26
Отже, помер актор ніби.
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили

Володимир Каразуб
2024.09.16 12:21
Хтось говорив, що світ не такий, як був,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі
Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
З тими ж хвилями, бурями,

Козак Дума
2024.09.16 11:29
У чашці кави розчинилось літо,
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.

Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –

Микола Соболь
2024.09.16 10:44
Коли окличе осінь журавлів,
які ключем відкрили плай у небо:
«Ще буде літа бабиного спів,
не відлітайте, я прошу, не треба,
калина дозріває на кущі,
спивають сонце грона скорушини,
ліси вмивають проливні дощі,
не відлітай до вирію, пташино»…

Світлана Пирогова
2024.09.16 09:48
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.

А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав

Юрій Гундарєв
2024.09.16 09:13
Сьогодні, 16 вересня, йому могло би виповнитися 33 роки…
Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Висоцький (1938 - 1980) / Вірші

 1967-3
Образ твору Песня про плотника Иосифа,
деву Марию, Святого Духа и непорочное зачатие


Возвращаюся с работы,
Рашпиль ставлю у стены,
Вдруг в окно порхает кто-то
Из постели от жены!

Я, конечно, вопрошаю:
"Кто такой?"
А она мне отвечает:
"Дух святой!"

Ох, я встречу того Духа -
Ох, отмечу его в ухо!
Дух он тоже Духу рознь:
Коль святой - так Машку брось!

Хоть ты - кровь голубая,
Хоть ты - белая кость, -
Ведь родится Он, и знаю -
Не пожалует Христос!

Машка - вредная натура -
Так и лезет на скандал, -
Разобиделася, дура:
Вроде, значит, помешал!

Я сперва-сначала с лаской:
То да се...
А она - к стене с опаской:
"Нет, и все!"

Я тогда цежу сквозь зубы,
Но уже, конечно, грубо:
"Хоть он возрастом и древний,
Хоть годов ему тыщ шесть, -
У него в любой деревне
Две-три бабы точно есть!"

Я - к Марии с предложеньем, -
Я на выдумки мастак! -
Мол, в другое воскресенье
Ты, Мария, сделай так:

Я потопаю под утро -
Мол, пошел, -
А ты прими его как будто,
Хорошо?

Ты накрой его периной -
И запой, - тут я с дубиной!
Он - крылом, а я - колом,
Он - псалмом, а я - кайлом!

Тут, конечно, он сдается -
Честь Марии спасена, -
Потому что мне сдается,
Этот Ангел - Сатана!

...Вот влетаю с криком, с древом,
Весь в надежде на испуг...
Машка плачет. "Машка, где он?"
"Улетел, желанный Дух!"

"Как же это, я не знаю,
Как успел?"
"Да вот так вот, - отвечает, -
Улетел!

Он псалом мне прочитал
И крылом пощекотал..."
"Так шутить с живым-то мужем!
Ах ты скверная жена!.."
Я взмахнул своим оружьем...
Смейся, смейся, Сатана!

1967

x x x

От скучных шабашей
Смертельно уставши,
Две ведьмы идут и беседу ведут:
"Ну что ты, брат-ведьма,
Пойтить посмотреть бы,
Как в городе наши живут!

Как все изменилось!
Уже развалилось
Подножие Лысой горы.
И молодцы вроде
Давно не заходят -
Остались одни упыри..."

Спросил у них леший:
"Вы камо грядеши?"
"Намылились в город - у нас ведь тоска!.
"Ах, гнусные бабы!
Да взяли хотя бы
С собою меня, старика".

Ругая друг дружку,
Взошли на опушку.
Навстречу попался им враг-вурдалак.
Он скверно ругался,
Он к ним увязался,
Кричал, будто знает, что как.

Те к лешему: как он?
"Возьмем вурдалака!
Но кровь не сосать и прилично вести!"
Тот малость покрякал,
Клыки свои спрятал -
Красавчиком стал, - хоть крести.

Освоились быстро, -
Под видом туристов
Поели-попили в кафе "Гранд-отель".
Но леший поганил
Своими ногами -
И их попросили оттель.

Пока леший брился,
Упырь испарился, -
И леший доверчивость проклял свою.
А ведьмы пошлялись -
И тоже смотались,
Освоившись в этом раю.

И наверняка ведь
Прельстили бега ведьм:
Там много орут, и азарт на бегах, -
И там проиграли
Ни много ни мало -
Три тысячи в новых деньгах.

Намокший, поблекший,
Насупился леший,
Но вспомнил, что здесь его друг, домовой, -
Он начал стучаться:
"Где друг, домочадцы?!"
Ему отвечают: "Запой".

Пока ведьмы выли
И все просадили,
Пока леший пил-надирался в кафе, -
Найдя себе вдовушку,
Выпив ей кровушку,
Спал вурдалак на софе.

1967

Невидимка

Сижу ли я, пишу ли я, пью кофе или чай,
Приходит ли знакомая блондинка -
Я чувствую, что на меня глядит соглядатай,
Но только не простой, а - невидимка.

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Однажды выпиваю - да и кто сейчас не пьет! -
Нейдет она: как рюмка - так в отрыжку, -
Я чувствую - сидит, подлец, и выпитому счет
Ведет в свою невидимую книжку.

Иногда срываюсь с места
Как напудренный я,
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

Я дергался, я нервничал - на хитрости пошел:
Вот лягу спать и поднимаю храп; ну,
Коньяк открытый ставлю и - закусочку на стол, -
Вот сядет он - тут я его и хапну!

Иногда срываюсь с места
Будто тронутый я,
До сих пор моя невеста -
Мной не тронутая!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

К тому ж он мне вредит, - да вот не дале, как вчера -
Поймаю, так убью его на месте! -
Сижу, а мой партнер подряд играет "мизера",
А у меня "гора" - три тыщи двести!

Побледнев, срываюсь с места
Как напудренный я,-
До сих пор моя невеста -
Целомудренная!

Про погоду мы с невестой
Ночью диспуты ведем,
Ну, а что другое если -
Мы стесняемся при ем.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

А вот он мне недавно на работу написал
Чудовищно тупую анонимку, -
Начальник прочитал, мне показал, - а я узнал
По почерку - родную невидимку.

Оказалась невидимкой -
Нет, не тронутый я -
Эта самая блондинка,
Мной не тронутая!

Эта самая блондинка...
У меня весь лоб горит!
Я спросил: "Зачем ты, Нинка?"
"Чтоб женился", - говорит.

Обидно мне,
Досадно мне, -
Ну ладно!

1967

x x x

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Стоим глядим?

- Да вот глядим,
Чего орут, -
Понять хотим,
Про что поют.

Куда ни глянь -
Все голытьба,
Куда ни плюнь -
Полна изба.

И полн кабак
Нетрезвыми -
Их как собак
Нерезанных.

Кто зол - молчит,
Кто добр - поет.
И слух идет,
Что жив царь Петр!

- Ох не сносить
Им всем голов!
Пойти спросить
Побольше штоф?!

................

- Кузьма! Андрей!
- Чего, Максим?
- Давай скорей
Сообразим!

И-и-их -
На троих!
- А ну их -
На троих!
- На троих,
Так на троих!

................

- Ну что, Кузьма?
- А что, Максим?
- Чего стоймя
Опять стоим?

- Теперь уж вовсе
Не понять:
И там висять -
И тут висять!

Им только б здесь
Повоевать!
И главный есть -
Емелькой звать!

- Так был же Петр!
- Тот был сперва.
- Нет, не пойдет
У нас стрезва!

- Кузьма!
- Готов!
- Неси-ка штоф!
- И-и-их -
На троих!..

- Подвох!
- Не пойдет!
На трех - не возьмет!
- Чего же ждем -
Давай вдвоем!

А ты, Кузьма,
Стрезва взглянешь -
И, может статься,
Сам возьмешь.

................

- Кузьма, Кузьма!
Чего ты там?
Помрешь глядеть!
Ходи-ка к нам!

- Да что ж они -
Как мухи мрут,
Друг дружку бьют,
Калечат, жгут!

Не понять ничего!
Андрей, Максим!
На одного -
Сообразим!

Такой идет
Раздор у них,
Что не возьмет
И на двоих!

- Пугач! Живи!
Давай! Дави!
- А ну его! -
На одного!

................

- Э-эй, Кузьма!
- Э-эй, Максим!
Эх-ма, эх-ма!
- Что так, Кузьма?

- Да всех их черт
Побрал бы, что ль!
Уж третий штоф -
И хоть бы что!

Пропился весь я
До конца -
А все трезвее
Мертвеца!

Уже поник -
Такой нарез:
Взгляну на них -
И снова трезв!

- Мы тоже так -
Не плачь, Кузьма, -
Кругом - бардак
И кутерьма!

Ведь до петли
Дойдем мы так -
Уж все снесли
Давно в кабак!

Но не забыться -
Вот беда!
И не напиться
Никогда!

И это - жисть,
Земной наш рай?!
Нет, хоть ложись
И помирай!

1967

x x x

О. Ефремову

Вот Вы докатились до сороковых...
Неправда, что жизнь скоротечна:
Ведь Ваш "Современник" - из "Вечно живых",
А значит, и быть ему - вечно!

На "ты" не назвать Вас - теперь Вы в летах,
В царях, королях и в чекистах.
Вы "в цвет" угадали еще в "Двух цветах",
Недаром цветы - в "Декабристах".

Живите по сто и по сто пятьдесят,
Несите свой крест - он тяжелый.
Пусть Вам будет сорок полвека подряд:
Король оказался не голый!

1967




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-29 17:24:34
Переглядів сторінки твору 2449
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.29 15:53
Автор у цю хвилину відсутній